Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/12362/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/12362/24 пров. № А/857/12823/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Матковської З.М. суддів- Гінди О.М., Ніколіна В.В. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року у справі №460/12362/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (головуючий суддя першої інстанції Дуляницька С.М., час ухвалення - у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Рівне, дата складання повного тексту 26 березня 2025 року) ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі-ВЧ НОМЕР_1 ), Військової частини НОМЕР_2 (далі- ВЧ НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_3 (далі ВЧ НОМЕР_3 ) в якому просить визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо незвільнення позивача відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». зобов`язати Військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення позивача відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». На обґрунтування позовних вимог зазначає, що ним було подано рапорт про звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» у зв`язку із сімейними обставинами, а саме: у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за своїм батьком - ОСОБА_2 , якому встановлено другу групу інвалідності, та який потребує постійного стороннього догляду. За результатами розгляду відповідного рапорту позивач отримав відповідь, якою йому було повідомлено, що необхідність постійного догляду за повнолітньою особою підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії, а не висновком лікарсько-консультативної комісії. Зазначили, що наданий висновок ЛКК не є належним медичним висновком, що підтверджує необхідність постійного догляду за повнолітньою особою та не є належним підтверджуючим документом для звільнення з військової служби. Таким чином, позивачем не було надано документів, що підтверджують необхідність здійснювати догляд за батьком та документів про відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд за батьком позивача. Позивач вважає, що надані довідка МСЕК та медичний висновок лікарсько-консультативної комісії, за висновком якого ОСОБА_2 за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду, є достатніми документами для підтвердження необхідності здійснення постійного стороннього догляду за батьком та видана уповноваженим на те органом. Також надана вся наявна інформація стосовно членів сім`ї першого чи другого ступеня спорідненості та здійснено всі передбачені законом дії, які надають можливість отримати додаткову інформацію щодо цих осіб, а вимога відповідача щодо надання інформації (витягу) з реєстру актів цивільного стану щодо відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення є такою, що не ґрунтується на вимогах законодавства, оскільки законодавством такий витяг не передбачений. Відтак і відмова у звільненні, обґрунтована недостатністю документів, які підтверджують відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, є протиправною. Зважаючи на це, вважає відмову у звільненні його з військової служби протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року у справі №460/12362/24 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що у батька Скаржника інвалідності ІІ групи у повній мірі підтверджується відповідною довідкою МСЕК, що додавалась як до рапорту, так і до позовної заяви, вважає, що цей факт вже є доведеним. Тому, звертає увагу на положення щодо необхідності здійснення догляду, які не були враховані судом у рішенні, що оскаржується. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 призваний на військову службу по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 03.03.2022. Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 19.10.1994, батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Разом з тим, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано 12.01.2006, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 . Відповідно до довідки МСЕК №535325 від 22.11.2021, батько позивача - ОСОБА_2 з 22.11.2021 року безтерміново має другу групу інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням обов`язку військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, протипоказана важка фізична праця. Згідно з довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності №048173 від 22.11.2021 ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_2 становить 70%. Відповідно до висновку ЛКК №168 від 27.09.2024, що виданий КНП "Летичівський центр медико-санітарної допомоги" Летичівської селищної ради, ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду. Довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб) №610 від 05.07.2024 що видана Летичівською селищною радою підтверджено, що до складу сім`ї ОСОБА_1 , входить дружина ОСОБА_3 , донька ОСОБА_4 , син ОСОБА_5 . Адреса: АДРЕСА_1 . Довідкою про місце проживання особи без реєстрації місця проживання №1618 від 03.07.2024 підтверджено, що ОСОБА_2 проживає без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 звернувся із рапортом про звільнення з військової служби до військової частини НОМЕР_1 на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії (далі-МСЕК) чи лікарсько-консультативної комісії (далі - ЛКК) закладу охорони здоров`я. До рапорту було додано довідку МСЕК та висновок ЛКК, відповідно до яких ОСОБА_2 (батько Позивача) є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду. 11.09.2024 військова частина НОМЕР_1 надала письмову відповідь щодо розгляду рапорта ОСОБА_2 за №1914, в якій вказала, що необхідність постійного догляду за повнолітньою особою підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії, а не висновком лікарсько-консультативної комісії. Зазначили, що наданий висновок ЛКК не є належним медичним висновком, що підтверджує необхідність постійного догляду за повнолітньою особою та не є належним підтверджуючим документом для звільнення з військової служби. Таким чином, позивачем не було надано документів, що підтверджують необхідність здійснювати догляд за батьком та документів про відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд за батьком позивача. До рапорту про звільнення з військової служби солдатом ОСОБА_1 було подано довідку медико-соціальної експертної комісії серії 12ААВ №538325 від 22.11.2021 року у відповідності до якої підтверджено, що його батькові ОСОБА_2 встановлено II групу інвалідності, а також висновок ЛКК №168 від 27 червня 2024 року у відповідності до якого ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду. Згідно підпункту 1 пункту 11 Положення про медико-соціальну експертизу визначено, що міські, міжрайонні комісії визначають обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, потребу осіб з інвалідністю із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, побутовому обслуговуванні, придбані спеціальних засобів для пересування. У відповідності до пункту 4 Розділу порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я від 09.04.2008 №189 лікарська-консультативна комісія видає висновок або рекомендації щодо догляду за Дитиною досягнення нею шестирічного віку, а у разі, коли дитина хвора на цукровий діабет 1 типу (інсулінозалежний) - до досягнення 16-річного віку. З наведених актів випливає, що необхідність постійного догляду за невнолітньою особою підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії, а не висновком лікарсько-консультативної комісії. У поданій довідці медико-соціальної експертної комісії висновком комісії ОСОБА_2 протипоказана важка фізична праця, та не зазначено, що він потребує постійного стороннього і огляду (що є однією з умов звільнення військовослужбовця з військової служби). Наданий висновок ЛКК №168 від 27 червня 2024 року не є належним медичним висновком, що підтверджує необхідність постійного догляду за повнолітньою особою та не є належним підтверджуючим документом для звільнення з військової служби. Таким чином солдатом ОСОБА_1 не було надано документів, що підтверджують необхідність здійснювати постійний догляд за своїм батьком ОСОБА_2 . Крім цього солдатом ОСОБА_1 не було надано підтверджуючих документів про відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний сторонній догляд за його батьком ОСОБА_2 . Враховуючи вищевикладене, відсутні законні підстави для звільнення з військової служби солдата ОСОБА_1 . Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача у звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», згідно з поданим рапортом та доданими до нього документами, звернувся з цим позовом до суду. Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив з тих підстав, що позивачем документально не підтверджена відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення у ОСОБА_2 , або що інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, а тому відсутні підстави для звільнення позивача з військової служби. Апеляційний суд зазначає наступне. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Так, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Надалі, воєнний стан був неодноразово продовжений і Верховна Рада України щоразу їх затверджувала відповідними законами. Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Укази Президента України про мобілізацію щоразу затверджувала Верховна Рада України відповідними законами. Частиною 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачено зокрема такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Підстави звільнення з військової служби передбачені ст. 26 Закону №2232-XII. Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній на час звернення позивача із рапортом), військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, зокрема, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. З огляду на вищевказаний зміст п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ щодо висновків, які підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за хворою особою використано розділовий сполучник або, який вказує на виділення одного поняття з кількох понять. Тобто, необхідність здійснення постійного догляду за хворою особою підтверджується одним із таких документів: або висновком медико-соціальної експертної комісії, або висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 затверджено Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу. Згідно вказаного Переліку військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема, необхідність постійного стороннього догляду за хворими батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років. Таким чином, щодо підстави звільнення з військової служби через такі сімейні обставини та інші поважні причини, як необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413 визначено в яких випадках такі обставини підтверджуються висновком медико-соціальної експертної комісії (щодо осіб віком понад 18 років), а в яких висновком лікарсько-консультативної комісії (щодо осіб до 18 років). При цьому, медичний висновок це документ, який містить об`єктивні дані про стан здоров`я особи та видається з питань, пов`язаних з таким станом здоров`я. Суб`єктами формування чи видачі медичного висновку зазначені лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров`я. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо повноважень ЛКК та МСЕК на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, то колегія суддів враховує наступне. Так, процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації, визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі - Положення №1317). При цьому, повноваження медико-соціальних експертних комісій здійснюються щодо осіб, які звертаються для встановлення інвалідності (або осіб, яким вже встановлена інвалідність), чи потерпілих від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Окрім цього, в підпункті 1 пункту 11 Положення №1317 передбачено повноваження медико-соціальних експертних комісій визначати потребу в сторонньому нагляді, а не постійного догляду, як передбачено абзацом четвертим підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ. Слід також зазначити, що поняття «сторонній догляд» за своїм змістом не є тотожним поняттю «постійний догляд». Так, «сторонній догляд» вказує на те, ким надається догляд, а «постійний догляд» коли надається такий догляд. При цьому, «постійний догляд» це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд який надається без будь-якого часового обмеження. Водночас, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказу Міністерства охорони здоров`я від 09.04.2008 №189 при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я утворюються ЛКК (п. 1 розд. III). Пункт 4 розділу IV Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, визначає, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи: - форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці; - висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку. Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о «Медична карта амбулаторного хворого №_____», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за №661/20974. Також слід зазначити, що повноваження ЛЛК визначені в наказі Міністерства охорони здоров`я України 31.07.2013 №667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання». Так, в затвердженій вказаним наказом Інструкції мова йде про те, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров`я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (пункт 1). Висновок ЛКК надається особі, що звернулась із заявою, згідно з формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 № 667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров`я, у структурі якого перебуває ЛКК (пункт 8). Повертаючись до підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби у цій справі, суд зазначає, що дійсно є недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання «яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду» та «який орган має видавати цей документ». Аналізуючи повноваження МСЕК, передбачені Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317, слід зазначити, що остання визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі осіб з інвалідністю, а також осіб, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності. Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то на переконання суду, такі повноваження віднесені до ЛКК, які мають право приймати: 1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку; 2) висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-4/о); 3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 №667. Вказані висновки щодо вказаного вище питання, вкладені і у постанові Верховного Суду від 21.02.2024 у справі №120/1909/23, які, в силу ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних у даній справі правовідносин. Отже, абз. 8 п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-XII визначено два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою (у разі відсутності інших осіб): або висновок медико-соціальної експертної комісії, або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. З системного аналізу зазначених вище норм видно, що у даному випадку належним документом на підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за батьком є висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, що спростовує твердження відповідача, про те, що необхідність постійного стороннього догляду за хворим батьком, має бути підтверджена відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років. Поряд із цим, порядок видачі та заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" визначено Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", а форми первинної облікової документації №080-2/о "Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі" (далі - висновок) визначено Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-2/о "Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", які затверджені наказом Міністерством охорони здоров`я України 09.03.2021 №407, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2021 за № 510/36132 (далі Інструкція №407). Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України 09.03.2021 №407, Висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №859. Таким чином, законодавцем чітко врегульовано підстави і мету отримання висновків про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, та про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі та його призначення. Як встановлено судом першої інстанції, позивач реалізуючи визначене нормами чинного законодавства своє право на звільнення, звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби у зв`язку із сімейними обставинами відповідно п.п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через такі сімейні обставини, як необхідність постійного догляду за своїм батьком. До вказаного рапорту позивачем, серед іншого, додано: довідку МСЕК та висновок ЛКК, відповідно до яких ОСОБА_2 (батько Позивача) є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду. Так, згідно заключення лікарсько-консультативної комісії ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_2 становить 70%. Відповідно до висновку ЛКК №168 від 27.09.2024, що виданий КНП"Летичівський центр медико-санітарної допомоги" Летичівської селищної ради, ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду. Довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб) №610 від 05.07.2024 що видана Летичівською селищною радою підтверджено, що до складу сім`ї ОСОБА_1 , входить дружина ОСОБА_3 , донька ОСОБА_4 , син ОСОБА_5 . Адреса: АДРЕСА_1 . Довідкою про місце проживання особи без реєстрації місця проживання №1618 від 03.07.2024 підтверджено, що ОСОБА_2 проживає без реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Вірно зауважено судом першої інстанції, що однією з підстав для звільнення військовослужбовця (як такого, що висловив своє небажання продовжувати проходження військової служби) з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Для звільнення з військової служби саме за такою сімейною обставиною військовослужбовець має довести такі факти: - наявність в одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) статусу особи з інвалідністю І чи ІІ групи; - необхідність здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи; - відсутність в особи з інвалідністю І чи ІІ групи інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею (тобто, інші особи, крім військовослужбовця, які можуть здійснювати постійний догляд особи з інвалідністю І чи ІІ групи, відсутні), або інші члени сім`ї особи з інвалідністю І чи ІІ групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. У позовній заві, позивач зазначає, що у ОСОБА_2 відсутні інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення. З дружиною - ОСОБА_3 розлучився. Водночас, ні до рапорту, ні до матеріалів справи позивачем не надано доказів щодо відсутності у ОСОБА_2 інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, або неможливості здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 такими особами через їх самостійну потребу в постійному догляді за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем документально не підтверджена відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення у ОСОБА_2 , або що інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, а тому відсутні підстави для звільнення позивача з військової служби. Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29). Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст.139 КАС України розподіл судових витрат не проводиться. Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року у справі №460/12362/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. М. Гінда В. В. Ніколін