Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/5168/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/5168/24 пров. № А/857/9121/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: судді-доповідача Іщук Л. П., суддів Обрізка І.М., Пліша М.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року (головуючий суддя Шумей М.В., м. Івано-Франківськ) у справі № 300/5168/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просить визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області у здійсненні перерахунку пенсії, що оформлена рішенням від 02.05.2024 за №092650005162 про відмову у перерахунку пенсії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату пенсії з 23.04.2024, зарахувавши до стажу період її роботи з 01.01.2004 по 07.02.2024 у Комунальному некомерційному підприємстві Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради в подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України Про пенсійне забезпечення. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки Закон "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" набрав чинності 01.01.2004, то в подвійному розмірі на підставі ст. 60 Закону Про пенсійне забезпечення підлягають зарахуванню періоди роботи до 01.01.2004. Вважає, що Головним управлінням правомірно не враховано стаж з 01.01.2004 по 07.02.2024 у подвійному розмірі, оскільки відповідно до ст. 60 Закону України Про пенсійне забезпечення робота у закладах охорони здоров`я зараховується до стажу у подвійному розмірі до 31.12.2003 року, ця норма не поширюється на працівників, які продовжують працювати у закладах відділень охорони здоров`я після набрання чинності Закону України. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Після призначення пенсії позивач продовжувала працювати. На адвокатський запит представника позивача від 19.02.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 22.02.2024 за №0900-0202-8/10894 надіслано документи із пенсійної справи позивача. Із наданих документів щодо обчислення, призначення та перерахунку пенсії позивачу вбачається, що: - рішенням за №092650005162 від 07.02.2023 позивачу призначено пенсію. На момент призначення пенсії стаж роботи склав 49 років 00 місяців 11 днів, а індивідуальний коефіцієнт стажу - 0.49000 (з урахуванням кратності 1): - рішенням за №092650005162 від 21.02.2023 Позивачу проведено перерахунок пенсії у зв`язку з уточненням показників середньої заробітної плати. На момент перерахунку пенсії стаж роботи склав 49 років 00 місяців і 1 днів, а індивідуальний коефіцієнт стажу 0.49000 (з урахуванням кратності - 1); - рішенням за №092650005162 від 12.04.2023 Позивачу проведено перерахунок пенсії у зв`язку з уточненням даних в ЕПС. На момент перерахунку пенсії стаж роботи склав 51 рік 08 місяців 17 днів, а індивідуальний коефіцієнт стажу - 0.51667 (з урахуванням кратності 1). Під час призначення та перерахунків пенсії позивачу стаж роботи ОСОБА_1 в шкідливих і важких умовах праці після 01.01.2004 зарахований (дорахований) відповідачем в одинарному розмірі. 23.04.2024 позивачем через Портал електронних послуг Пенсійного фонду України подано заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про перерахунок пенсії з проханням зарахувати до стажу період її роботи з 01.01.2004 по даний час (07.02.2024) у Комунальному некомерційному підприємстві Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради в подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України Про пенсійне забезпечення. До заяви про перерахунок пенсії позивачем було долучено скан-копії паспорта громадянина України та облікової картки платника податків, скан-копії трудової книжки, а також скан-копію довідки, виданої 07.02.2024 Комунальним некомерційним підприємством Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради за №2306, якою підтверджується та обставина, що позивач з 15.07.1998 по теперішній час (07.02.2024) працює зі шкідливими та важкими умовами праці. Рішенням від 02.05.2024 №092650005162 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яким звернення позивача було розглянуто за принципом екстериторіальності, відмовлено позивачу в здійсненні перерахунку пенсії шляхом зарахування до стажу періоду її роботи з 01.01.2004 по 07.02.2024 у Комунальному некомерційному підприємстві Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради в подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України Про пенсійне забезпечення. Відмова Головним управлінням ПФУ в Вінницькій області мотивована тим, що статтею 60 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено зарахування стажу в подвійному розмірі особам, які працювали в психіатричних закладах охорони здоров`я до 01.01.2004, а після 01.01.2004 зарахування стажу в подвійному розмірі із вказаної підстави законом не передбачено. Вважаючи прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області рішення про відмову позивачу у здійсненні перерахунку пенсії протиправним, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної Хартії та ч.1 ст.46 Конституції України, кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Водночас у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист. За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV). Частинами 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. До набрання чинності Законом України від 09 липня 2003 року України № 1058-ІV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон України № 1788-ХІІ). Відповідно до статті 1 Закону України №1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Відповідно до ч.1 ст.114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Згідно з ч.2 ст.114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Таким чином, обов`язковими умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до норм Закону №1058-IV є наявність необхідного страхового стажу (в тому числі пільгового) та досягнення особою визначеного законодавством пенсійного віку. Пунктом 10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі - Порядок №383) передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок № 637). Відповідно до п.1-3 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Судом першої інстанції встановлено, що згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 позивач працювала у Обласній психіатричній лікарні № 2 у період: з 15.07.1998 року прийнята на роботу на посаду робітниці кухні; 02.09.2013 року переведена на посаду прибиральниці території; 01.01.2015 року переведена на посаду прибиральниці службових приміщень; 04.05.2016 року переведена на посаду підсобної робітниці; 01.10.2016 року переведена на посаду кухонної робітниці; 02.05.2018 року переведена на посаду молодшої медсестри (санітарки) лабораторії; 08.04.2020 року переведена на посаду молодшої медичної сестри (санітарки) лабораторії 0.5 ставки і молодшої медичної сестри (санітарки) рентгенологічного кабінету 0,5 ставки Комунального некомерційного підприємства Івано-Франківський спеціальний заклад надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради; 01.04.2022 року переведена на посаду молодшої медичної сестри (санітарки) лабораторії 0.5 ставки і молодшої медичної сестри (санітарки) приймального відділення 0,5 ставки; 31.08.2023 року звільнена з роботи у зв`язку з переведенням в Комунальне некомерційне підприємство Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради; 01.09.2023 року прийнята на посаду молодшої медичної сестри (санітарки) лабораторії віддаленого структурного підрозділу №2. Сторонами визнається та обставина, що під час призначення та перерахунків пенсії стаж роботи ОСОБА_1 в шкідливих і важких умовах праці після 01.01.2004 зарахований (дорахований) відповідачем в одинарному розмірі. Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки період її роботи з 01.01.2004 по 07.02.2024 у Комунальному некомерційному підприємстві Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради повинен обраховуватись в подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України Про пенсійне забезпечення, що і є предметом даного спору. Частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до приписів частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. За визначенням, наведеним у частині 3 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV). Згідно з пунктом 16 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Стаття 60 Закону №1788-XII встановлює пільги по обчисленню стажу (зарахування стажу роботи у подвійному розмірі) в деяких медичних закладах, а саме: - лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я; -у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД; -в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я; -у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я; -у психіатричних закладах охорони здоров`я / закладах з надання психіатричної допомоги. Відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради від 07.02.2024 року № 2306 ОСОБА_1 дійсно працює в КНП Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я віддалений структурний підрозділ №2 з 15.07.1998 року по теперішній час. Таким чином, враховуючи, що норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" є діючими, а стаття 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначає пільгові умови права на пенсію за віком, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність у відповідача обов`язку зарахувати в подвійному розмірі до загального стажу позивача період роботи з 01.01.2004 по 07.02.2024 у Комунальному некомерційному підприємстві Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради в подвійному розмірі. Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 27 квітня 2023 року у справі № 160/14078/22. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди скаржника з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року у справі № 300/5168/24 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко М. А. Пліш