Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/29659/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 серпня 2025 р. Справа № 520/29659/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2024, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 23.12.24 по справі № 520/29659/24 за позовом Фермерського господарства "ПЕРВОМАГРО" до Головного управління ДПС у Харківській області , Державної податкової служби України про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Фермерське господарство «ПЕРВОМАГРО» (далі позивач, ФГ «ПЕРВОМАГРО») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області (далі відповідач 1, ГУ ДПС у Харківській області, апелянт), Державної податкової служби України (далі відповідач 2, ДПС України), в якій, з урахуванням уточнення просило: -скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Харківській області про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкової накладної № 11799083/43316873 від 20.09.2024; - зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 6 від 14.09.2024 на загальну суму - 232 539,94 грн, в тому числі ПДВ - 28 557,54 грн, датою її надсилання 02.10.2023. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року позовну заяву ФГ «ПЕРВОМАГРО» задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії ГУ ДПС у Харківській області про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкової накладної від 20.09.2024 № 11799083/43316873. Зобов`язано ДПС України здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних складеної ФГ «ПЕРВОМАГРО» податкової накладної № 6 від 14.09.2023 датою фактичного подання на реєстрацію 02.10.2023. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області на користь ФГ «ПЕРВОМАГРО» 3028,00 грн у якості компенсації витрат на оплату судового збору. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Харківській області, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просило скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що зі змісту квитанцій, надісланих позивачу податковим органом в автоматичному режимі, вбачається, що всі вимоги, передбачені законодавством, виконані, а саме: позивача повідомлено про факт зупинення податкових накладних, зазначено критерій ризиковості операцій та запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податковий орган не зобов`язаний у квитанції вказувати перелік документів який необхідно подати для підтвердження реальності господарської операції, оскільки таке прямо не передбачено нормативно-правовими актами. За результатами розгляду наданих позивачем документів йому було запропоновано надати копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/ розрахунку коригування, а також надати пояснення та документальне підтвердження стосовно інформації, зазначеної у податковій накладній, а саме: розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків ( банківській виписки щодо розрахунків із постачання насіння, за послуги зберігання).Відповідно до додаткової інформації не надано банківські виписки щодо розрахунків з постачальником насіння , за послуги зберігання. Однак на вказане повідомлення позивачем не було надано необхідних документів. ГУ ДПС у Харківській області було прийнято рішення комісії ГУ ДПС у Харківській області про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкової накладної. Підставою відмови у реєстрації спірних податкових накладних стало: ненадання/часткове надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіональногорівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку. На обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги посилався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, зроблені у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц та на висновки Верховного Суду, зроблені ним у постанові від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18. Враховуючи, що ФГ «ПЕРВОМАГРО» не надано необхідні документи, то рішення комісії ГУ ДПС у Харківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято відповідно до чинного законодавства та є правомірним. Також зазначив, що суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Посилаючись на висновки Верховного Суду, зроблені у постанові від 28.02.2017 у справі №826/7631/15, апелянт зазначив, що суд першої інстанції, зобов`язавши ДПС України зареєструвати податкові накладні, втрутився у дискреційні повноваження податкового органу. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі всебічно з`ясованих обставин та наданих доказів, тому підстави для скасування законного рішення відсутні. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду- без змін. Зазначив, що оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень містить лише загальні твердження про ненадання платником первинних документів, хоча у дійсності копії таких документів були передані платником до контролюючого органу і реальність відомостей цих документів, а також правильність їх складання не була поставлена контролюючим органом під сумнів та не була спростована. Рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації спірної податкової накладної не задовольняє критерію юридичної визначеності, як невід`ємної складової запровадженого ст.8 Конституції України принципу юридичної визначеності, позаяк не конкретизує з достатньою чіткістю та поза розумним сумнівом суті та змісту претензій владного суб`єкта до платника податків. Зазначив, що апелянтом не наведено жодної належної обставини та не надано жодних належних та обґрунтованих доказів в обґрунтування власної позиції, викладеної в апеляційній скарзі, а висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають обставинам справи, зроблені з повним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, відтак оскаржуване судове рішення відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені нормами чинного законодавства, а тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга- без задоволення. Відповідно до положень ч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами. ФГ «ПЕРВОМАГРО» є резидентом України - юридичною особою приватного права, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань під ідентифікаційним кодом - 43316873,основним видом економічної діяльності якого є 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Між ФГ «ПЕРВОМАГРО» (далі - Постачальник) було укладено договір поставки № 1309С1 від 13 вересня 2023 року (далі Договір) з ТОВ «ТБ «НОВААГРО» (далі-Покупець) щодо постачання товару соняшнику, а також додаткову угоду № 1 від 30.09.2023 року до вказаного договору (т.1. а.с.35-37). Згідно з п.1.1. вказаного договору Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар (соняшник) українського походження врожаю 2023 року на умовах, зазначених у цьому Договорі. Відповідно до п.п.2.1.,2.2. цього Договору Товар може передаватись Покупцю окремими партіями, але повний його обсяг, визначений у цьому Договорі, має бути поставлений у строк, установлений у п.1.4. Договору. Датою поставки Товару вважається дата оформлення видаткової накладної на ім`я Покупця. Згідно з п. 2.3. договору умови поставки CPT ТОВ «АПК «НОВААГРО» (Харківська обл., Харківський р-н, смт. Васіщеве, вул. Овочева, 13). У випадку розбіжностей умов цього Договору з правилами «Інкотермс-2010» пріоритет мають умови Договору. Відповідно до п. 3.1. договору оплата товару здійснюється Покупцем у грошовій формі впродовж 3-х банківських днів після настання усіх наступних подій: поставки Товару, надання Постачальником Покупцю документів, зазначених у п. 2.5, п. 5.10 договору. Згідно з Додатковою угодою №1 від 30.09.2024 року до Договору поставки № 1309С1 від 13 вересня 2023 року п. 1.2. та 1.4 договору змінено та викладено в наступній редакції: п. 1.2. Характеристика товару: соняшник 21.140 тн. +/- 10% на вибір Покупця та соняшник 479.600 тн. +/- 10% на вибір Покупця; 1.4. Строк поставки: до 03.10.2023 включно (т.1 а.с.38). На виконання умов зазначеного договору поставки була складена та підписана видаткова накладна № 57 від 14.09.2023 щодо поставки соняшника в кількості 21,14 т на суму 232 539,94 грн. (у т.ч. ПДВ - 28557,54 грн.) (т.1 а.с.39). Відтак, підставою складання та реєстрації податкової накладної № 6 від 14.09.2023 року на загальну суму 232 539,94 грн (у т.ч. ПДВ - 28.557,54 грн.) є правило першої події (відвантаження товару). Як зазначено позивачем, ФГ «ПЕРВОМАГРО» є сільськогосподарським підприємством, платником єдиного податку 4 групи, яке оброблює земельні ділянки власними силами і вирощує власну сільськогосподарську продукцію та має всі необхідні ресурси, як технічні, виробничі, товарні запаси, так і трудові для здійснення зазначених видів діяльності по досягненню ділової мети, що підтверджується: Договором поставки № 1309С1 від 13 вересня 2023 року; реєстраційними документами ФГ «ПЕРВОМАГРО»; накладними; товарно-транспортними накладними; податковими накладними; повідомленням форми № 20-ОПП, Договорами з контрагентами: ПАТ «Лебединський насіннєвий завод», ФГ «ШАНС», ТОВ «АДАМА УКРАЇНА», ТОВ «СПЕКТР-АГРО», ТОВ «МАРТ ТРЕЙДІНГ». Раніше поставлений товар був продукцією власного виробництва ФГ «ПЕРВОМАГРО», що підтверджують, зокрема: звіти форми 4сг та 29-сг за 2023 рік. Розрахунки з Постачальником - ТОВ «ТБ «НОВААГРО» - відображені в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджують: оборотна-сальдова відомість по рахунку 26 за вересень 2023 року -листопад 2023 року, а також картка рахунку 361 за вересень 2023 року -червень 2024 року , банківські виписки та платіжні інструкції по оплаті за товар. 02.10.2023 податкову накладну № 6 від 14.09.2023 було направлено позивачем для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних в електронному вигляді засобами автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронних документів» ДПС України, що підтверджується відповідним повідомленням з вказаної автоматизованої системи. Документ було збережено, реєстрація податкової накладної була зупинена 02.10.2023 відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, оскільки податкова накладна складена та подана платником податку, який відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. Контролюючим органом позивачу було запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Харківській області № 2327 від 30.11.2023 року про відповідність ФГ «ПЕРВОМАГРО» критеріям ризиковості платника податку було оскаржено позивачем в судовому порядку. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2024 у справі № 520/6793/24 (яке було залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2024) визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Харківській області № 2327 від 30.11.2023 про відповідність ФГ «ПЕРВОМАГРО» критеріям ризиковості платника податку; зобов`язано ГУ ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України , виключити ФГ «ПЕРВОМАГРО» з переліку платників податку , які відповідають критеріям ризиковості платника податку. 06.09.2024 з метою продовження процедури реєстрації спірної податкової накладної ФГ ПЕРВОМАГРО» було надіслано до ГУ ДПС у Харківській області додаткові матеріали, зокрема, письмові пояснення стосовно спірної податкової накладної з долученням первинних та інших бухгалтерських документів. У відповідь на це ГУ ДПС у Харківській області було складено повідомлення від 12.09.2024 № 11763798/43316873 про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних . Позивачу запропоновано надати такі додаткові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування: копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/ розрахунку коригування, розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків (банківські виписки щодо розрахунків з постачальником насіння, за послуги зберігання). 18.09.2024 позивачем було надіслано до контролюючого органу додаткові письмові пояснення та документи на їх підтвердження (том 1 а.с.101-109). Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Харківській області щодо позивача було прийнято рішення №11799083/43316873 від 20.09.2024 про відмову в реєстрації спірної податкової накладної / розрахунків коригування №6 від 14.09.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1 а.с.19-20). Зазначене рішення прийнято у зв`язку з ненадання/частковим наданням додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, реєстрацію якої зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку. У полі «Додаткова інформація (зазначити конкретні документи)» жодних відомостей не відображено. Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у контролюючого органу не було жодних законних та обґрунтованих підстав для відмови у проведенні реєстрації податкових накладних №6 від 14.09.2023, а належним способом захисту прав позивача є зобов`язання ДПС України зареєструвати відповідну податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних датою фактичного подання на реєстрацію 02.10.2023. Суд першої інстанції зазначив, що оскаржуване рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації спірної податкової накладної не задовольняє критерію юридичної визначеності, як невід`ємної складової запровадженого ст.8 Конституції України принципу юридичної визначеності, позаяк не конкретизує з достатньою чіткістю та поза розумним сумнівом суті та змісту претензій владного суб`єкта до платника податків. За відсутності у розпорядженні контролюючого органу на момент видання оскаржуваного рішення доказів відсутності об`єкта справляння ПДВ, а також доказів відсутності першої події виникнення податкових зобов`язань з ПДВ станом на календарну дату виписування спірної податкової накладної, рівно як і доказів наміру платника на безпідставне одержання податкової вигоди у будь-якій формі та, враховуючи неподання таких доказів до матеріалів справи, оскаржене управлінське волевиявлення контролюючого органу суд першої інстанції визнав таким, що суперечить ч.2 ст.2 КАС України і підлягає скасуванню. Припинення юридичної сили створеної оскарженим правовим актом індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень перешкоди в реєстрації накладних в Реєстрі зумовлює потребу в обтяженні ДПС України обов`язком продовжити процедуру реєстрації. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Пунктом 187.1 статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису. Як передбачено п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі- ПК України) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер. Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 цієї статті та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування відповідно до п. 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку. За змістом пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. З 01.02.2020 діє Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (далі - Порядок № 1165 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Положеннями пункту 10 Порядку №1165 встановлено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації. Згідно з пунктом 11 Порядку №1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації. Додатком 1 до Порядку №1165 установлено наступні Критерії ризиковості платника податку на додану вартість: 1) Платника податку на додану вартість (далі-платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах. 2) Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах. 3) Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами. 4) Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово-господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками. 5) Платник податку-юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ). 6) Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 ПК України. 7) Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 ПК України. 8) У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування. Відповідно до абзацу 2 пункту 25 Порядку №1165 комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Додатком 1 до Порядку № 1165 визначено Критерії ризиковості платника податку на додану вартість, відповідно до пункту 8 яких до цих Критеріїв віднесено наявність у контролюючих органах податкової інформації, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування. Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, регламентований Порядком прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520 (далі-Порядок №520, у редакції, чинній на момент вчинення сторонами по справі дій або ухвалення відповідачами відповідних рішень). Відповідно до п.п.4-5 Порядку № 520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; - договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; - первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; - розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; - документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством. Згідно з пунктом 6 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)). Відповідно до п. 9 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня. За результатами розгляду поданих письмових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку: або приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку; або надсилає повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (далі - Повідомлення), засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування; або приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у разі надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, та надсилає його платнику податку засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Платник податку має право подати до контролюючого органу додаткові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання Повідомлення. За результатами розгляду поданих додаткових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем їх отримання, приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Якщо платник податку не надав додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі протягом 5 робочих днів, що настають за днем граничного строку їх подання, визначеного абзацом шостим цього пункту, та надсилає його платнику податку засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Згідно з п. 10 Порядку № 520 Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання/часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства. Тобто, зміст переліку документів, встановлений п. 5 Порядку № 520, свідчить про те, що він є загальним і повинен диференціюватися в залежності від того, яка господарська операція покладена в основу виникнення податкових зобов`язань з ПДВ, тобто узгоджуватися з вимогами як п. 185.1 ст. 185, так і п. 187.1 ст. 187 ПК України. Враховуючи вище зазначені обставини, колегія суддів вважає, що контролюючий орган під час зупинення реєстрації податкової накладної повинен не лише запропонувати надати документи, а навести їх конкретний перелік, оскільки у п. 5 Порядку № 520 наведений приблизний, тобто не вичерпний («може включати») перелік документів необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі. В іншому випадку така підстава для прийняття рішення про відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН як ненадання платником податку копій документів відповідно до п. 5 цього Порядку не може бути застосована. Порядок № 520 в редакції до внесення змін наказом Міністерства фінансів України № 19 від 12.01.2023 не регламентував дій контролюючого органу під час отримання документів, які на його думку, на відміну від думки платника податків, не є достатніми для реєстрації податкової накладної. Внесеними змінами Комісії надано право прийняти рішення направити повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію ПН/РК коригування в Реєстрі, за формою згідно з додатком до цього Порядку з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/ розрахунку коригування. Проте, вказані зміни у Порядок № 520 не змінюють сталої судової практики щодо вимог до рішень контролюючого органу, у тому числі й щодо спірних правовідносин - до квитанції про зупинення реєстрації ПН/РК як рішення суб`єкта владних повноважень. Пунктом 10 Порядку №1165 встановлено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації. Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій контролюючого органу. У постановах від 03.11.2021 у справі № 360/2460/20, від 13.12.2023 у справі № 500/4191/22 Верховний Суд за наслідками аналізу положень Порядку № 520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд. Таким чином, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/рахунків коригування на підставі пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, контролюючий орган має витребувати від платника документи на спростування наявних у органу ДПС сумнівів щодо відповідності господарської операції умовам, наведеним у цьому критерії, вказавши які саме аспекти належить висвітити платнику податків у своїх поясненнях та які саме документи він повинен надати. Натомість, як встановлено судом першої інстанції, надіслана позивачу квитанція містить вимогу щодо надання пояснень та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.34), без зазначення конкретної пропозиції щодо переліку документів, необхідних та достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН, що унеможливлює визначення платником порядку своїх дій, які він має вчинити з метою прийняття контролюючим органом позитивного рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН. Верховний Суд у справі № 640/11321/20 зазначив, що незважаючи на те, що затверджена Порядком № 1165 форма рішення, яка не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1-8 Критеріїв ризиковості платника податку, не скасовує обов`язок податкового органу необхідності доказування, передбаченого ч. 2 ст. 77 КАС України. У постановах від 20.04.2023 у справі № 380/4746/22, від 11.04.2024 у справі № 500/4244/22, від 22.05.2024 у справі № 640/26298/21, від 28.06.2024 у справі № 1640/2358/18, від 14.08.2024 у справі № 120/5503/23, від 20.12.2024 у справі № 460/25901/22 Верховний Суд дійшов висновку, що зупинення реєстрації податкових накладних без переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної не надало позивачу можливості надати достатній обсяг підтверджуючих документів. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкових накладних прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Хоча перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначено Порядком № 520, конкретний перелік таких документів може залежати, зокрема від змісту операції з постачання, суб`єктного складу її учасників, їх податкової поведінки. Посилання апелянта на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, зроблені ним у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц та правові висновки Верховного Суду, зроблені ним у постанові від 28.02.2017 у справі №826/7631/15 колегія суддів до уваги не приймає, оскільки склад учасників справи, предмет та підстави позовів у справах №129/1033/13-ц та №826/7631/15 є іншими, ніж у справі, що розглядається, отже, зазначені правові висновки є нерелевантними до справи, що розглядається, та не підлягають застосуванню. Посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду, зроблені ним у постанові від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18 повністю узгоджуються з висновками суду першої інстанції та колегії суддів у цій справі. За загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності. У постанові від 20.04.2023 у справі № 380/4746/22 Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли рішення породжує для особи несприятливі наслідки. Згідно з висновком Верховного Суду принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії. Верховний Суд у постанові від 20.04.2023 також зазначив, що висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Позивач надав контролюючому органу копії документів на власний розсуд, оскільки відповідачем в квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних не зазначено які саме конкретно документи потрібні. Крім того, позивачем було надано копію судового рішення, що набрало законної сили, у справі №520/6793/24, яким було визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Харківській області №2327 від 30.11.2023 про відповідність ФГ «ПЕРВОМАГРО» критеріям ризиковості платника податку та зобов`язано виключити його з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Цим судовим рішенням спростовується відповідність позивача п.8 Критеріїв ризиковості платника податку Додатку №1 Порядку №1165, яку було зазначено податковим органом в квитанції про зупинення реєстрації спірної податкової накладної, як підставу для зупинення. Натомість у повідомленні ГУ ДПС у Харківській області від 12.09.2024 позивачу було запропоновано надати додаткові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування: копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/ розрахунку коригування, розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків (банківські виписки щодо розрахунків з постачальником насіння, за послуги зберігання). 18.09.2024 позивачем було надіслано до контролюючого органу додаткові письмові пояснення та документи на їх підтвердження. Отже, позивачем були виконані вимоги податкового органу, зазначені у повідомленні від 12.09.2024. Проте рішенням від 20.09.2024 позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної у зв`язку з ненаданням/частковим наданням додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку. У полі «Додаткова інформація (зазначити конкретні документи)» жодних відомостей не відображено. За загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності. При цьому, саме факт відвантаження товару (соняшника) (видаткова накладна №57 від 14.09.2023) (т.1 а.с.39) зумовлював обов`язок позивача в силу вимог пункту 187.1 статті 187, пункту 201.1 статті 201, пункту 201.7 статті 201, пункту 201.10 статті 201 ПК України сформувати та направити для реєстрації податкову накладну, тобто, за правилом першої події, що в даному випадку і було виконано позивачем шляхом подання податкової накладної для реєстрації в ЄРПН. Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про ненадання позивачем документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, а саме: не надано банківські виписки щодо розрахунків з постачальником насіння, за послуги зберігання, виходячи з наступного. В додаткових поясненнях позивача від 18.09.2024, наданих на виконання повідомлення ГУ ДПС у Харківській області від 12.09.2024 про надання додаткових пояснень та документів, серед іншого, надано інформацію з приводу розрахунків з постачальниками насіння, а саме: контролюючому органу повідомлено, що ФГ «ПЕРВОМАГРО» здійснювало закупівлю насіння сільськогосподарських культур у ПАТ «Лебединський насіннєвий завод» (договір поставки №Д-ВА-23-02172 від 31.03.2023), у ТОВ «АДАМА УКРАЇНА» (договір поставки №43316873/2023 від 13.04.2023). Копії документів на підтвердження поставки насіння позивачу надано ГУ ДПС у Харківській області. Контролюючому органу також надано копії Фінансових аграрних розписок від 06.05.2022, від 07.05.2022 та від 01.06.2022, укладених між ФГ «ПЕРВОМАГРО» та ТОВ «СПЕКТР-АГРО» в рахунок виконання зобов`язань господарства за Договором поставки №58/23-ЛЗ від 31.03.2023 (т.1 а.с.110-122, т.2 а.с.120-131). Щодо зберігання зібраної сільськогосподарської продукції, зокрема, соняшника, позивачем повідомлено, що ця продукція зберігається у складських приміщеннях за адресою: Харківська область, м. Первомайський, вулиця Миру, будинок 48-А, які належать господарству на праві приватної власності. На підтвердження цього позивачем надано копію договору купівлі-продажу комплексу будівель та споруд №1-821 від 26.08.2021 та копію Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №277079096 від 28.09.2021 (а.с.58-63). Отже, зібрана сільськогосподарська продукція зберігалась у власних складських приміщеннях позивача, тому оплата за послуги зберігання відсутня. Отже, позивачем були виконані вимоги податкового органу, зазначені у повідомленні від 12.09.2024. При цьому, колегія суддів зазначає, що підставою для зупинки реєстрації податкової накладної №6 від 02.10.2023 відповідно до квитанцій про зупинку реєстрації, було те, що : «Податкова накладна складена та подана платником податку, який відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку (Додаток 1 Порядку №1165)». Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відтак, саме відповідач має довести правомірність та законність віднесення позивача до ризикових платників. В свою чергу апелянт не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження інформації, на підставі якої комісія дійшла висновку про віднесення позивача до ризикових платників податків. Більш того, апелянт навіть не надав копії жодного рішення про віднесення позивача до ризикових платників податку. Натомість позивач надав податковому органу та суду копію судового рішення, яке набрало законної сили, у справі № 520/6793/24, яким було визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Харківській області №2327 від 30.11.2023 про відповідність ФГ «ПЕРВОМАГРО» критеріям ризиковості платника податку та зобов`язано виключити його з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Цим судовим рішенням спростовується відповідність позивача п.8 Критеріїв ризиковості платника податку Додатку №1 Порядку №1165, яку було зазначено податковим органом в квитанції про зупинення реєстрації спірної податкової накладної, як підставу для зупинення. Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 07.12.2022 у справі № 500/2237/20 дійшов висновку, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами ПК України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом. Так само у пункті 82 постанови від 23.02.2023 у справі № 420/9924/20 Верховний Суд звернув увагу на те, що в межах спірних відносин, що виникли між сторонами на стадії реєстрації податкових накладних, надання судами оцінки щодо товарності або безтоварності господарських операцій є передчасною подією. Такі обставини можуть бути встановлені контролюючим органом на підставі здійсненої належної перевірки, з прийняттям ППР, та в подальшому підтверджені судом. Аналогічний висновок наведений Верховним Судом у постановах від 23.05.2023 у справі № 500/770/21, від 23.05.2024 у справі № 200/4317/22, від 14.08.2024 у справі № 120/5503/23. Таким чином, приймаючи рішення з питань реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарської операцій платника податків на предмет їх реальності та не повинен надавати оцінку реальності здійснених господарських операцій. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що у справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип «належного урядування» не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення ГУ ДПС у Харківській області №11799083/43316873 від 20.09.2024 про відмову в реєстрації податкової накладної №6 від 14.09.2024. Колегія суддів зазначає, що податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складена та зареєстрована після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Колегія суддів вважає помилковим посилання апелянта, що зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних датою подачі на реєстрацію податкової накладної №6 від 14.09.2024 є втручанням у його дискреційні повноваження, оскільки в даному випадку обрана судом першої інстанції форма захисту порушених прав платника є дотриманням судом гарантій того те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції. Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.05.2019 у справі № 826/17220/17. Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких обираючи спосіб захисту порушеного права слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менш, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)). Отже, ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату. Згідно з положеннями рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Таким чином, дискреція це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про адміністративну процедуру» дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано. Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про адміністративну процедуру» здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов: 1) дискреційне повноваження передбачено законом; 2) дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом; 3) правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом; 4) вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У справі, що переглядається, умови, за наявності яких контролюючий орган зобов`язаний був зареєструвати спірні податкові накладні, були виконані позивачем, а тому у відповідача 1 був лише один вид правомірної поведінки зареєструвати такі накладні. За законом у контролюючого органу не було вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Посилання апелянта на правомірність оскаржуваного рішення колегія суддів вважає безпідставним та необґрунтованим з вище зазначених підстав. Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року по справі № 520/29659/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк