Постанова 4851 № 551/411/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 серпня 2025 р.Справа № 551/411/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. , за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 30.05.2025, головуючий суддя І інстанції: Вергун Н.В., смт. Шишаки Шишацького району Полтавської області по справі № 551/411/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення, ВСТАНОВИВ: У квітні 2025 року ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернувся до Шишацького районного суду Полтавської області із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення, в якому просив суд: - скасувати постанову № 31 від 19 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 гривень. Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 30 травня 2025 року у справі № 551/411/25 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення. Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 30 травня 2025 року у справі № 551/411/25 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачем зазначено, що його не було проінформовано належним чином необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 , за що відповідно його було притягнено до адміністративної відповідальності. Відповідач своїм правом на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні у них докази, обговоривши підстави та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимог поданої позивачем апеляційної скарги, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 28 жовтня 2024 року перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 (Шишаки) (а.с. 26 ). 01 січня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 видано розпорядження № 18/4/10, відповідно до якого з метою підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних сил України та інших військових формувань України на рівні, що гарантує адекватне реагування на загрози національній безпеці держави здійснити оповіщення військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку в ТОВ «Епіцентр К» про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 і забезпечити їх прибуття 23 січня 2025 року, о 08 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема ОСОБА_1 . Про результати виконання розпорядження проінформувати до 25 січня 2025 року (а.с. 26, зворот ). Наказом ТОВ «Епіцентр К» № 10 /Тд-п від 16 січня 2025 року «Про оповіщення працівників щодо виклику до ТЦК та СП », зобов`язано ОСОБА_2 , інспектора з кадрів, відповідальну за ведення військового обліку, оповістити про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 працівників, зокрема ОСОБА_1 , водія автотранспортних засобів управління будівельної техніки. Письмово повідомити ІНФОРМАЦІЯ_3 про працівників, які не виконали наказ та розпорядження про оповіщення і не прибули за викликом, до 25 січня 2025 року ( а.с. 27, зворот ). 16 січня 2025 року ТОВ «Епіцентр К» направило ОСОБА_1 за місцем його реєстрації лист - повідомлення про оповіщення № 2341/ТВ від 16 січня 2025 року, копію наказу про оповіщення працівника № 10/Тд-п від 16 січня 2025 року, копію розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01 січня 2025 року ( а.с. 28 ). За наслідками відстеження номеру трекінгу № 0862300628402, поштове відправлення вручено ОСОБА_1 21 січня 2025 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 з ТОВ «Епіцентр К» надійшла інформація про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває за межами розташування ТОВ «Епіцентр К». У зв`язку з даною обставиною товариство сповістило ОСОБА_1 телефонним зв`язком та направило лист сповіщення про необхідність прибуття 23 січня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с. 27 ). У визначений у розпорядженні № 18/4/10 строк або в інший зручний час ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з`явився, поважність причин своєї неявки не повідомив. З огляду на вказані обставини, 12 лютого 2025 року системою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» ОСОБА_1 автоматично оголошено у розшук відповідно до звернення за № Е 1411291 ( а.с. 26 ). 03 березня 2025 року ОСОБА_1 під супроводом працівників поліції був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_5 , де відносно нього складено протокол № 309/1 за порушення вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізації за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Під час складання протоколу ОСОБА_1 повідомив, що повістки не отримував, правил військового обліку не порушував, відтак просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу, інкримінованого йому, правопорушення. Із змісту протоколу про адміністративне правопорушення слідує, що ОСОБА_1 достовірно був обізнаний, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 09 год. 30 хв. 19 березня 2025 року ( а.с. 7 ). 19 березня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 у відсутність останнього винесено постанову № 31, відповідно до якої 03 березня 2025 року, о 17 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_5 працівниками поліції був доставлений ОСОБА_1 , що перебуває у розшуку за неприбуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк, що визначений у повістці, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 22 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у зв`язку з чим на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. 00 коп. ( а.с. 8). Копію постанови ОСОБА_1 отримав 18 квітня 2025 року. Не погодившись з вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи у задоволенні частини вимог позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду цієї справи не встановлено порушень процедури, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а відтак підстав для задоволення позовних вимог немає. Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного. Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі по тексту Закон № 2232-XII). Так, згідно з частинами першою, другою та третьою статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). На виконання вимог частини десятої статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: - уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; - прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; - проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; - проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; - виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день. Згідно із Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації. Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Враховуючи те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації, колегія суддів зазначає, що на момент притягнення позивача до адміністративного правопорушення (19.03.2025) діяв особливий період. Відповідно до пункту 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154 (далі по тексту Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Згідно із пунктом 8 Положення № 154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства. На виконання пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку). Отже, саме на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки законодавцем покладено обов`язок здійснювати заходи оповіщення та призову громадян. Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту Закон № 3543-XII). Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста. Таким чином, за приписи частини першої статті 22 Закону № 3543-XII передбачено, зокрема, обов`язок громадян з`являтися за викликами територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці. Поряд з цим, за приписами абзацу другого частини третьої статті 22 Закону № 3543-XII передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях. Тобто з проведеного вбачається, що іншою формою виклику згідно абзацу другого частини третьої статті 22 Закону № 3543-XII є мобілізаційне розпорядження. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560), який визначає, зокрема, процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів. Відповідно до п. 2 Порядку № 560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування). Згідно з п. 21 Порядку № 560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління, військовими частинами Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі - Порядок № 1487). Відповідно до п.п. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є додатком 2 до Порядку № 1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів. Виходячи з приведених вище приписів вбачається, що територіальному центру комплектування та соціальної підтримки виклик військовозобов`язаного може також бути здійснений мобілізаційним розпорядженням. Повертаючись до обставин поточної справи встановлено, що фактичною підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, на підставі спірної постанови від 19.03.2025 №31 (а.с.79), слугував висновок відповідача про те, що останній не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце визначений у повістки, чим порушив вимоги частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Частиною першою статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Частиною другою статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню. Частиною третьою статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період. З наведеного слідує, що для кваліфікації дій за частиною третьою статті 210-1 КУпАП необхідним є встановлення наявності кваліфікуючої ознаки правопорушення - вчинення такого порушення в особливий період. Положеннями статті 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Положеннями статті 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (частина перша статті 247 КУпАП). Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. На виконання вимог частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За змістом норм частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Положеннями статті 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Як встановлено зі змісту оскаржуваної постанови, позивачу інкриміновано неприбуття за викликом до ТЦК та СП у строк та місце визначений у повістці, чим порушено вимоги частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Тобто з проведеного вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за неявку за викликом по повістці. У свою чергу, з наявних матеріалів справи колегією суддів встановлено, що згідно розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 18/4/10 датованого 01 січня 2025 року, ТОВ «Епіцентр К» повідомлено про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 23 січня 2025 року, о 08 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, ОСОБА_1 (а.с. 26 зворот). 16 січня 2025 року ТОВ «Епіцентр К» направило ОСОБА_1 за місцем його реєстрації лист-повідомлення про оповіщення № 2341/ТВ від 16 січня 2025 року, копію наказу про оповіщення працівника № 10/Тд-п від 16 січня 2025 року, копію розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01 січня 2025 року (а.с. 28), а також повістку ІНФОРМАЦІЯ_3 про виклик на 23 січня 2025 року о 08 год. 30 хв. У свою чергу, доказів отримання позивачем вказаного поштового відправлення матеріалами справи не містять. При цьому, наявна в матеріалах справи копія зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення (в тому числі, повістки ІНФОРМАЦІЯ_3 про виклик на 23 січня 2025 року о 08 год. 30 хв) є неналежним доказом, оскільки адреса отримувача вказано АДРЕСА_2 , в той час як за даними копії паспорту громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , останній зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 . Тобто приведеного вбачається, що адресовані на ім`я позивача документи, були направлені за іншою адресою ніж місце реєстрації ОСОБА_1 . Крім того, саме зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення, яке надіслане ТОВ «Епіцентр К» на вимогу суду апеляційної інстанції не містить відмітки про отримання кореспонденції та повернулось відправнику 03.02.2025, тобто вже після дати, на яку здійснювався виклик. Водночас, зауваження, яке викладене у листі ТОВ «Епіцентр К» до ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16.01.2025 (а.с. 27 ) про те, що товариство окрім направлення ОСОБА_1 листа із сповіщенням про необхідність прибуття 23 січня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 , також повідомило позивача телефонним зв`язком, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки даний лист не містить даних щодо номеру телефону на який було здійснено сповіщення позивача та даних щодо посадової особи, яка здійснила таке повідомлення. Відповідно до пункту 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі по тексту Порядок № 560) за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Згідно х приписами пункту 41 вказаного Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. У свою чергу, надане ТОВ «Епіцентр К» до суду апеляційної інстанції зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення не містить відмітки про особисте отримання листа чи про відмову отримати поштове відправлення, а також відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи. Окрім того, висновки суду першої інстанції про те, що за наслідками відстеження номеру трекінгу № 0862300628402, поштове відправлення вручено ОСОБА_1 , в ході перегляду справи судом апеляційної інстанції не знайшли свого підтвердження та не підтвердженнями наявними у справі матеріалами. Також слід зауважити, що відповідне поштове відправлення було направлене не за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання позивача. У зв`язку з викладеним, колегія суддів приходить до висновку, що у оскаржуваній постанові вказано помилкові висновки відповідача про неприбуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк та місце зазначенні у повістці, а також про порушення приписів частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Отже, приведене вище підтверджує, що висновок відповідача про порушення позивачем приписів частини третьої статті 210-1 КУпАП колегія суддів вважає хибним. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування спірної постанови. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Наведеним положенням кореспондують норми статті 293 КУпАП, якими регламентовано повноваження органу, який розглядає скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення. Так, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Враховуючи, що відповідачем не доведено наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає закриттю, що зумовлює прийняття рішення про задоволення вимог апеляційної скарги. Ухвалюючи судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення. Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення. З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваної постанови, що знайшло підтвердження в ході перегляду справи, колегія суддів вважає, що рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 30 травня 2025 року у справі № 551/411/25 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог. Щодо розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частини сьома статті 139 КАС України). Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За висновками Великої Палати Верховного Суду, які приведено у постанові від 18.03.2020 у справі №543/775/17, у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України "Про судовий збір", які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 5 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір"). Тобто при оскарженні накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 5 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір"). Згідно зі статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 3028 гривень. Таким чином, розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання позову при оскарженні накладення адміністративного стягнення становив 605,60 грн (3028 грн х 0,2). У свою чергу, частиною другою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено розмір апеляційної скарги на рішення суду на рівні 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відтак, розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання апеляційної скарги при оскарженні однієї постанови про накладення адміністративного стягнення становить 908,40 грн (605,60 грн х 150%). При цьому, за приписами частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. За матеріалами справи встановлено, що при зверненні до суду першої інстанції позивачем сплачено судовий збір на суму 605,60 грн, про що свідчить квитанція №9378-5362-9072-5444 від 13.05.2025 (а.с. 16) та при зверненні до суду апеляційної інстанції згідно квитанції №19 від 23.06.2025 на суму 908,40 грн (а.с. 60). Таким чином, оскільки суд апеляційної інстанції за результатами розгляду даної справи дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування рішення суду першої інстанції, з прийняттям постанови про задоволення позову, то керуючись статтею 139 КАС України, слід стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 605,60 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 908,40 грн, а у загальному розмірі 1 514,00 грн. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 30.05.2025 по справі № 551/411/25 скасувати. Прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 №31 від 19.03.2025 у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 гривень. Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити.. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги у загальному розмірі 1 514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 00 (двадцять) копійок. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій