Постанова 4873 № 920/76/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "12" серпня 2025 р. Справа№ 920/76/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Андрієнка В.В. суддів: Буравльова С.І. Шапрана В.В. розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Насоспромсервіс» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.03.2025 у справі № 920/76/25 (суддя Заєць С.В.) за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Насоспромсервіс" про стягнення 212 922 грн 50 коп. ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Насоспромсервіс» якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 212 922, 50 грн штрафу за прострочення термінів поставки за договором купівлі-продажу № 09/03/1101-МТР від 19.09.2022. Рішенням Господарського суду Сумської області від 12.03.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Насоспромсервіс» на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» 106 461,25 грн. штрафу, 2 555,06 грн. витрат зі сплати судового збору. Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Насоспромсервіс» у встановлений процесуальний строк звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 12.03.2025 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте внаслідок не повного з`ясування обставин, що мають істотне значення для справи. Викладені судом у рішенні висновки, не відповідають встановленим обставинам справи, а оскаржуване рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував до вказаних правовідносин норму матеріального права, а саме ч. 2 ст. 549 ЦК України. Так, скаржник вказує, що у спірних правовідносинах зобов`язання було виконано належно та в повному обсязі, що не давало підстав для стягнення саме штрафу, а не пені. Крім того, скаржник зазначає, що листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено військову агресію рф проти України як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які унеможливили виконання зобов`язань по даному Договору. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2025, матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Насоспромсервіс» по справі № 920/76/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Андрієнко В.В., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Насоспромсервіс». Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Також не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» у встановлений процесуальний строк звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 12.03.2025 в частині зменшення на 50% заявлених до стягнення позивачем штрафних санкцій, що складає 106 461,25 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 50% від встановленої суми штрафу не відповідає обставинам справи та наданим доказам, а також суперечать нормам матеріального права. Апелянт зазначає, що відповідач не надав жодного достовірного та достатнього доказу, що несправедливості суми штрафу, а також не надав контррозрахунку штрафних санкцій. Крім того, скаржник зазначив, що вирішуючи питання про зменшення заявленого ПАТ «Укрнафта» розміру штрафу, судом першої інстанції не була з`ясована наявність значного перевищення розміру штрафних санкцій перед розміром збитків. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.03.2025, матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» по справі № 920/76/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Андрієнко В.В., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрнафта». Об`єднано апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Насоспромсервіс» в одне апеляційне провадження для спільного розгляду. Розгляд апеляційних скарг вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). 14.04.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Насоспромсервіс» надійшов відзив на апеляційну скаргу ПАТ «Укрнафта», відповідно до якого відповідач просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ПАТ «Укрнафта». Відповідач зазначив, що порушення термінів поставки відбулося обставин непереборної сили, на які Постачальник не може впливати. Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржниками доводи та вимоги апеляційних скарг, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного. Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вірно встановлено судом першої інстанції, 19.09.2022 між Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Насоспромсервіс» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 09/03/1101-МТР (далі - договір). Відповідно до п. 1.1. договору у порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов`язувався передати продукцію (далі - товар) у власність покупця, а покупець прийняти товар та сплатити за нього відповідну грошову суму. Відповідно до п.1.2. договору визначено, що асортимент, кількість, якість вартість та інші характеристики товару визначені в додатках до цього договору, які є невід`ємною частиною цього договору. У Додатку № 1 до договору визначена продукція, яку мав поставити відповідач 16 на загальну суму 3 957 672,43 грн.; умови поставки товару: (ІНКОТЕРМС-2020): DDP-склад Вантажоотримувача. Термін поставки товару - протягом 60-180 календарних днів з моменту 25% передоплати. Згідно п. 5.3. договору датою постачання товару вважається дата передачі його покупцю у місці призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості, якщо інше не встановлено додатками до договору та/або додатковими угодами. Факт передачі товару підтверджується підписаною сторонами без зауважень видатковою накладною та/або відповідним актом приймання-передачі товару. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з дати підписання покупцем без зауважень видаткової накладної та/або акту приймання-передачі товару. Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач 17.02.2023 здійснив попередню оплату товару у розмірі 989 418,11 грн. Отже, граничною датою поставки для партії товару, строк поставки якої складав 60 днів - 18.04.2023; для партії, строк якої складав 90 днів - 18.05.2023; для партії строк поставки якої складає 120 днів - 19.06.2023; для партії строк поставки якої 180 днів - 16.08.2023. Відповідач здійснив поставку товару за договором, що підтверджено копіями видаткових накладних. Згідно п. 6.9. договору за порушення строку постачання товару, у тому числі викликане виявленням нестачі товару або постачанням товару, який не відповідає якості та комплектності, що обумовило необхідність заміни або додаткового постачання товару у порядку, визначеному п. 5.12., п. 5.13 договору, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 5 %, а в разі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 10 % від вартості товару не поставленого вчасно. Враховуючи вищевикладене, у зв`язку із несвоєчасною поставкою товару позивач звернувся із даним позовом до суду першої інстанції із позовом про стягнення з відповідача на свою користь 212 922,50 грн. штрафу. Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частина 2 цієї статті передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України). Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання глави 54 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Як встановлено ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України (ст. 663 ЦК України). Згідно ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Згідно ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Як зазначалося вище, згідно п. 6.9. договору за порушення строку постачання товару, у тому числі викликане виявленням нестачі товару або постачанням товару, який не відповідає якості та комплектності, що обумовило необхідність заміни або додаткового постачання товару у порядку, визначеному п. 5.12., п. 5.13 договору, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 5 %, а в разі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 10 % від вартості товару не поставленого вчасно. Щодо посилань відповідача на існування форс-мажорних обставин, які є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності, зокрема, іншими зобов`язаннями згідно з договором і виконання яких неможливо у встановлений строк, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до ст.14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб. Відповідно до ст.14-1 цього ж закону Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Відповідно до п.3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс -мажорних обставин (обставин непереборної сили) (далі - Регламент), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 року №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом. Отже, єдиним документом, що засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є сертифікат. Відповідно до п. 6.1., 6.2. Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже, з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено. Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1, адресований всім кого це стосується носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Лист ТПП України підтверджує воєнний стан на території держави, що і так є загальновідомим визнаним фактом та введений Указом Президента України №64 від 24 лютого 2022 року. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства. Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 січня 2022 року у справі №904/3886/21 ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності. Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Окрім цього, доведенню, зокрема, підлягає й наявність причинно-наслідкового зв`язку між порушенням у виконанні зобов`язання та обставиною непереборної сили (форс-мажору). Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом. Слід також зазначити, що відповідно до умов п. 7.1 Договору купівлі-продажу № 09/03/1101-МТР від 19.09.2022 сторона, яка порушила зобов`язання за цим Договором, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання за цим Договором, якщо це порушення сталося внаслідок обставин форс-мажору (непереборної сили). Сторона, виконанню зобов`язань за цим Договором якої перешкоджають обставини форс-мажору, повинні не пізніше 7 (семи) календарних днів повідомити іншу Сторону про початок та припинення дії таких обставин на виконання обов`язків за цим Договором (п.7.2. Договору). Сторона, яка посилається на обставини форс-мажору, повинна довести наявність таких обставин. Належним доказом наявності таких обставин і їх тривалості є документи, видані Торгово-промисловою палатою України регіональною палатою), іншими відповідними органами чи організаціями в Україні, уповноваженими посвідчувати відповідні факти (п.7.3. Договору). Колегія суддів зазначає, що у випадку неможливості Відповідачем через військову агресію рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану в державі здійснювати підприємницьку діяльність, останній не був позбавлений можливості, узгодивши відповідну дію з Позивачем, з врахуванням умов розділу 7 Договору купівлі-продажу №09/03/1101-МТР від 19.09.2022, змінити умови Договору щодо порядку та строків оплати або розірвати Договір та провести взаєморозрахунки. Натомість, в матеріалах справи немає ані доказів письмового повідомлення Відповідачем Позивача про форс-мажорні обставини (з урахуванням строків такого повідомлення, встановлених пунктом 7.2. Договору), ані доказів засвідчення Торгово-промисловою палатою України для Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Насоспромсервіс» за його зверненням введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що об`єктивно унеможливлює виконання підприємством зобов`язання за Договором купівлі-продажу №09/03/1101-МТР від 19.09.2022, шляхом видачі відповідного сертифіката. Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної поставки товару, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 212 922,50 грн., нарахованого згідно п. 6.9 договору купівлі-продажу №09/03/1101-МТР від 19.09.2022. Зменшуючи розмір штрафу Господарський суд Сумської області виходив з того, що позивачем не надано обґрунтованих доказів на підтвердження понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх зобов`язань по Договору або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв`язку з діями Відповідача, суд першої інстанції вирвши за доцільне зменшити розмір нарахованого штрафу на 50 % - до 106 461 грн 25 коп. Заперечуючи проти зменшення штрафу, позивач зазначає, що суд першої інстанції, не з`ясував всіх обставин, що мають значення для справи. Крім того, позивач зазначає, що відповідач не надав суду жодного достовірного та достатнього доказу щодо надмірності (несправедливості) розміру штрафу. Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. За частиною 2 ст. 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналогічні положення також містить ч. 3 ст. 551 ЦК України, положення якої надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19. Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21). Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 (Провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85). Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність. Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20. Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах. Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності. За ч. 2 ст. 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України). За ч. 1 та 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань. Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. У наведених висновках колегія суддів апеляційної інстанції враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18. Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова

позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20). З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18). Колегія суддів апеляційної інстанції відзначає, що порушення строків поставки товару зумовлено об`єктивними факторами, які знаходяться поза сферою впливу відповідача. Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач не надав суду жодних доказів понесення ним збитків у зв`язку із простроченням відповідачем поставки товару. Колегія суддів апеляційної інстанції також відзначає, що обороноздатність країни, підтримується не шляхом застосування штрафних санкцій стосовно суб`єкта господарювання, а шляхом будь-якого посильного сприяння відповідному суб`єкту в своєчасному виконанні своїх зобов`язань з поставки вкрай необхідної державі продукції. При цьому, стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій під час військового стану може призвести до негативних наслідків для підприємства. Водночас, для позивача не матиме негативних наслідків зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки наявність збитків та погіршення фінансового становища позивача ним не доведено. За сукупністю цих обставин колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення сум неустойки. Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржників, викладені ними в апеляційних скаргах такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржників не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин Враховуючи наведене, рішення Господарського суду Сумської області від 12.03.2025 у справі № 920/76/25 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні. Судовий збір, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянтів. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Насоспромсервіс» та Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення Господарського суду Сумської області від 12.03.2025 у справі № 920/76/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 12.03.2025 у справі № 920/76/25 залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянтів.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя В.В. Андрієнко Судді С.І. Буравльов В.В. Шапран