Постанова ККС ВС № 127/38062/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2025 року м. Київ справа № 127/38062/24 провадження № 51 - 642 км 25 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції) розглянув у відкритому судовому засіданні провадження за касаційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 30 січня 2025 року, якою закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 10 січня 2025 року. Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини Слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області ухвалою від 10 січня 2025 року відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_8 у порядку ст. 206 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) на незаконне тримання під вартою. ОСОБА_7 , не погоджуючись із цим рішенням, подав апеляційну скаргу. Вінницький апеляційний суд ухвалою від 30 січня 2025 року апеляційне провадження закрив з тих підстав, що апеляційна скарга подана на рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню. Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі ОСОБА_7 , не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвали судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги засуджений мотивував тим, що: - слідчий суддя: - не був повноважним на розгляд його скарги; - самостійно визначив ст. 206 КПК як підставу для розгляду скарги; - не перевірив його доводів: - про незаконність затримання 31 серпня 2000 року за дії, які на той час не вважалися злочинними; - про незаконне його утримання в ув`язненні щонайменше з 2017 року; - про неврахування при призначенні йому покарання у виді довічного позбавлення волі положень кримінального закону щодо строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ст. 48 Кримінального кодексу України (далі - КК) 1960 року, ст. 49 КК 2001 року); - суд апеляційної інстанції: - не перевірив доводів його апеляційної скарги про неповноважність, упередженість слідчого судді, який розглядав скаргу, та про те, що він звертався до суду першої інстанції зі скаргою, але не в порядку ст. 206 КПК; - закривши апеляційне провадження, умисно позбавив його права на оскарження судового рішення; - порушив право на захист, провівши апеляційний розгляд за відсутності захисника, участь якого є обов`язковою. Позиції учасників судового провадження Захисник підтримав касаційну скаргу ОСОБА_7 та просив її задовольнити. Прокурор частково підтримав доводи касаційної скарги ОСОБА_7 , просив скасувати оскаржувану ухвалу та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Мотиви Суду Суд зауважує на тому, що викладені у касаційній скарзі доводи засудженого ОСОБА_7 щодо ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 10 січня 2025 року не підлягають перевірці під час касаційного перегляду, оскільки згідно з нормами кримінального процесуального закону вони не є предметом перегляду касаційним судом. З цих підстав ухвалою Суду від 20 лютого 2025 року касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_7 було відкрите лише щодо ухвали Вінницького апеляційного суду від 30 січня 2025 року. Що ж стосується доводів касаційної скарги ОСОБА_7 про незаконність ухвали суду апеляційної інстанції, то Суд зазначає про таке. Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. За приписами ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності захисника, участь якого є обов`язковою. За приписами ст. 405 КПК апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених главою 31 цього Кодексу. Частиною 4 цієї норми визначено, що неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду апеляційної інстанції є обов`язковою, апеляційний розгляд відкладається. Колегія суддів касаційного суду вважає, що суд апеляційної інстанції під час апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 не дотримався вказаних вимог закону. Як убачається з наявних у Суду матеріалів, слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області, розглянувши скаргу ОСОБА_7 у порядку ст. 206 КПК, ухвалою від 10 січня 2025 року відмовив у її задоволенні. Не погоджуючись із цим рішенням суду, засуджений ОСОБА_7 оскаржив його до суду апеляційної інстанції. Вінницький апеляційний суд ухвалою від 30 січня 2025 року закрив апеляційне провадження з тих підстав, що апеляційна скарга подана на рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню. Однак під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_7 суд апеляційної інстанції всупереч вимогам статей 49, 52, 324 КПК провів судове засідання за відсутності захисника, участь якого в цьому провадженні є обов`язковою. За цих обставин колегія суддів касаційного суду вважає зазначити про таке. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. Право на суд покриває доволі широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права, зокрема: b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя. Положеннями ст. 20 КПК визначено, що забезпечення права на захист реалізується як особисто підозрюваним, обвинуваченим, виправданим та засудженим, так і за допомогою захисника. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 КПК слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов`язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, зокрема, у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. На відповідній стадії провадження застосовуються, в тому числі, передбачені ст. 324 КПК правові наслідки неявки в судове засідання захисника, участь якого є обов`язковою, зокрема, суд зобов`язаний вжити заходів для прибуття захисника та його участі у провадженні. Реалізація положень кримінального процесуального закону про обов`язкову участь у кримінальному провадженні захисника є необхідною для здійснення захисту особи на усіх передбачених законом стадіях кримінального провадження, у тому числі після набрання вироком законної сили. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що забезпечення права на справедливий розгляд справи та права на захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого і виправданого у кримінальному провадженні - одна з найважливіших гарантій захисту прав і свобод людини та громадянина, закріплених у Конституції України (статті 59, 63, 129) та міжнародних актах, які є частиною національного законодавства щодо прав людини і основоположних свобод, зокрема, Конвенції (ст. 6). Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_7 засуджений за вчинення тяжких злочинів (в редакції КК 1960 року) до довічного позбавлення волі, відтак участь захисника під час розгляду його скарг є обов`язковою. За цих умов розгляд апеляційної скарги ОСОБА_7 без участі захисника призвело до порушення права останнього на захист та на порушення справедливості судового процесу в цілому. З огляду на викладене ухвала Вінницького апеляційного суду від 30 січня 2025 року підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене та постановити рішення з дотриманням вимог чинного законодавства. Оскільки судове рішення скасовується через встановлення істотного порушення вимог КПК, Суд позбавлений можливості перевірити інші доводи, викладені у касаційній скарзі ОСОБА_7 , тому вона підлягає частковому задоволенню. Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд постановив: касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково. Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 30 січня 2025 року, якою закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 10 січня 2025 року, скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3