Ухвала КЦС ВС № 759/20584/24

У Х В А Л А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 серпня 2025 року м. Київ справа № 759/20584/24 провадження № 61-7776ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ієговської Анастасії Олександрівни на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 травня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення грошових коштівта ВСТАНОВИВ: У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення грошових коштів. 24 лютого 2025 року рішенням Святошинського районного суду м. Києва в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись з указаним рішенням, 04 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ієговська А. О. через підсистему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу. 07 травня 2025 року ухвалою Київського апеляційного суду відмолено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 лютого 2025 року. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 не довела поважність причини пропуску строку на подання апеляційної скарги на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 лютого 2025 року. В матеріалах справи наявна довідка про доставку електронного документа, з якої вбачається, що оскаржуване рішення суду першої інстанції було доставлено до електронного кабінету представника ОСОБА_1 - адвоката Ієговської А. О. 25 лютого 2025 року 00:10:29. 12 червня 2025 року (зареєстровано у Верховному Суді 24 червня 2025 року) представник ОСОБА_1 - адвокат Ієговська А. О. через систему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 травня 2025 року, в якій просить її скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Підставами касаційного оскарження судового рішення, зазначеного в пункті 3 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Вказує, що апеляційним судом неправильно застосовано норми процесуального права, а саме частину першу статті 127, пункт 1 частини другої статті 354, частину шосту статті 272 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Позивачка та її представник не отримали копію повного тексту рішення суду першої інстанції в паперовій формі або рекомендованим листом, як це передбачено статтею 272 ЦПК України, за частиною третьою якої, судове рішення надсилається рекомендованим листом або вручається під розписку. Посилається на те, що надсилання рішення суду лише до електронного кабінету, без належного повідомлення не гарантує фактичного ознайомлення особи з його змістом. Через технічні збої заявниця не мала реальної можливості своєчасно ознайомитися з повним текстом судового рішення, не отримала жодного повідомлення (e-mail, sms, push) про надходження рішення до електронного кабінету. Апеляційний суд не надав доказів, що таке повідомлення було згенеровано і фактично доставлено представнику, що створило суб`єктивне переконання, що рішення ще не складене або не надіслане. Також заявниця вказує, що виявила рішення суду першої інстанції в системі 31 березня 2025 року, після чого негайно, а саме 04 квітня 2025 року подала апеляційну скаргу, що підтверджує відсутність зловживання правом та сумлінну поведінку сторони. Зазначає, що апеляційний суд формально підійшов до оцінки обставин та фактично позбавив позивачку права на перегляд справи в апеляційному порядку, чим порушив статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, з огляду на таке. Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Згідно з частиною першою статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та в визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: - на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; - на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу. Згідно з частинами третьою та четвертою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу. Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України). Суд застосовує при розгляді справ і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України). ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Водночас не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ в справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року). У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Право на доступ до суду передбачає право на отримання належного повідомлення про судові рішення, особливо у випадках, коли апеляційна скарга може бути подана у конкретно встановлений строк (рішення ЄСПЛ у справі «Мікулова проти Словаччини» від 06 грудня 2005 року). Відповідно до частин першої та п`ятої статті 14 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Питання щодо вручення судового рішення врегульовано статтею 272 ЦПК України, статтею 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та статтею 251 Кодексу про адміністративне судочинство України (далі - КАС України). Частинами п`ятою, шостою статті 272 ЦПК України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Отже, визначальним для унормування початку перебігу строку на апеляційне оскарження є вручення повного судового рішення. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Згідно із частиною одинадцятою статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. 17 серпня 2021 року Вища рада правосуддя рішенням № 1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС). У газеті «Голос України» від 04 вересня 2021 року № 168 (7668) Вища рада правосуддя опублікувала оголошення про початок функціонування трьох таких підсистем (модулів) ЄСІТС: «Електронний кабінет»; «Електронний суд»; підсистема відеоконференцзв`язку. Пункт 110 розділу V «Перехідні положення» Положення про ЄСІТС визначає, що підсистеми (модулі) ЄСІТС, зазначені в розділі III цього Положення, починають функціонувати через 30 днів із дня опублікування Вищою радою правосуддя в газеті «Голос України» та на вебпорталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля). 05 жовтня 2021 року є датою початку функціонування підсистем (модулів) ЄСІТС: «Електронний кабінет», «Електронний Суд», підсистема відеоконференцзв`язку. Відповідно до пункту 3 розділу І Положення про ЄСІТС Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) - це сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу в судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС. Згідно із підпунктом 5.8 пункту 5 розділу І Положення про ЄСІТС офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України. Відповідно до пункту 8 Положення про ЄСІТС підсистема «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (https://cabinet.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав. Доступ користувачів до підсистем (модулів) ЄСІТС, окрім Електронного кабінету, також може забезпечуватися за допомогою сервісу обміну даними між відповідними підсистемами (модулями) ЄСІТС та іншими інформаційними системами. Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС у добровільному порядку (пункт 10 Положення про ЄСІТС). Аналогічні приписи містяться у частині шостій статті 14 ЦПК України. Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували «Електронний кабінет», суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до «Електронного кабінету» таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. Підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи (пункт 24 Положення про ЄСІТС). Абзацами другим та п`ятим пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що до «Електронних кабінетів» користувачів надсилаються в передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи в справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувана (підписувачів), чи в вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства). Отже, процесуальним законодавством, чинним на час ухвалення рішення судом першої інстанції, передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», зокрема шляхом направлення листа до електронного кабінету засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов`язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС. Надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов`язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4, 5 частини шостої статті 272 ЦПК України. У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим. Надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони в справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонено, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судового рішення у порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України. Апеляційним судом встановлено, що 04 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ієговська А. О. направила до суду апеляційну скаргу через систему «Електронний суд», разом з якою подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та зазначила, що копію повного тексту оскаржуваного рішення позивачка та її представник не отримували, виявили наявність оскаржуваного рішення самостійно 31 березня 2025 року. 18 квітня 2025 року ухвалою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду, а саме для направлення до Київського апеляційного суду заяви, в якій необхідно вказати про інші поважні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження. На виконання вимог ухвали 24 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ієговська А. О. подала до Київського апеляційного суду заяву про усунення недоліків, у якій зазначила, що строк було пропущено з поважних причини, оскільки копію оскаржуваного рішення позивачкою та її представником не було отримано в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на виконання вимог статті 272 ЦПК України, зокрема на електронну пошту, яка зазначена в електронному кабінеті, не надходило повідомлення про надсилання районним судом оскаржуваного рішення суду. Через технічну неможливість користування представником позивачки підсистемою «Електронний суд», представник не мала змоги ознайомитись з повним тестом оскаржуваного рішення. Вважала, що отримання рішення лише в електронному вигляді без належного повідомлення про його надходженням може бути визнано поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження. Апеляційний суд визнав наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними та встановив, що з матеріалів справи, а саме із довідки про доставку електронного документа вбачається, що копію оскаржуваного рішення суду першої інстанції було доставлено до електронного кабінету представника ОСОБА_1 - адвоката Ієговської А.О. 25 лютого 2025 року о 00:10:29 год. Зазначив, що з урахуванням положень пункту 1 частини другої статті 354 ЦПК України останнім днем строку, протягом якого ОСОБА_1 мала безумовне право на поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, було 27 березня 2025 року. Апеляційну скаргу заявниця подала 04 квітня 2025 року, тобто після закінчення строку, протягом якого вона мало безумовне право на апеляційне оскарження рішення суду. Суд відхилив посилання заявниці про те, що копію оскаржуваного рішення не було отримано ні нею, ні її представником у паперовій формі, оскільки відповідно до пункту 2 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Також суд апеляційної інстанції відхилив посилання заявниці проте, що отримання рішення лише в електронному вигляді без належного повідомлення про його надходженням може бути визнано поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки такі доводи є неспроможними. Зазначив, що заявницею не додано до суду доказів на підтвердження того, що через технічну неможливість користування представником позивачки підсистемою «Електронний суд» вона не мала змоги ознайомитись з повним тестом оскаржуваного рішення. У зв`язку з наведеним суд виснував, що зазначені причини пропуску строку на оскарження рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24 лютого 2025 року є неповажними. Згідно з пунктом 17 розділу III Положення про ЄСІТС, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. Відповідно до пунктів 26, 28 розділу III Положення про ЄСТС електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС; дата та час підписання документа в Електронному суді, а також дата та час його надсилання автоматично зберігаються і не підлягають корегуванню. Апеляційний суд обґрунтовано вважав доводи заявниці такими, що не можуть бути визнані судом поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження. Заявниця факту отримання копії оскаржуваного рішення суду 25 лютого 2025 року через систему «Електронний суд» не спростовувала. Ураховуючи викладене, правильним є висновок апеляційного суду, про наявність правових підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску заявницею строку звернення з апеляційною скаргою, передбаченого статтею 354 ЦПК України. Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, суд надсилає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (частина сьома статті 14 ЦПК України). Доводи поданої касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання апеляційним судом норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, додаткового правового аналізу не потребують та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права й висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України в разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити в відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Частиною шостою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову в відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. З огляду на зміст оскаржуваного судового рішення та касаційної скарги, вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявниці з висновком суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ієговської Анастасії Олександрівни на ухвалу Київського апеляційного суду від 07 травня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення грошових коштів. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: О. М. Ситнік І. В. Литвиненко Є. В. Петров