Постанова Житомирський апеляційний суд № 296/2327/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/2327/24 Головуючий у 1-й інст. Шалота К. В. Категорія 70 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 квітня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С., розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Житомирі цивільну справу №296/2327/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на навчання за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою адвокатом Рябчун Олесею Дмитрівною, на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 15 серпня 2024 року, яке ухвалене під головуванням судді Шалоти К.В. в м.Житомирі, в с т а н о в и в: У березні 2024 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 . Просила стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу ОСОБА_2 , але не менше 50% встановленого прожиткового мінімуму, починаючи з дня поданої позовної заяви до суду і до закінчення навчання - до 30 червня 2027 року. Позов обґрунтовувала тим, що перебувала із відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого має спільного сина - ОСОБА_3 . До повноліття сина відповідач сплачував аліменти на утримання дитини. Після досягнення сином повноліття ОСОБА_4 перебуває на її утриманні, не одружений, не працює, оскільки навчається на 1-му курсі Державного університету «Житомирська політехніка», на факультеті інформаційно-комп`ютерних технологій, на денній формі навчання, спеціальність «Кібербезпека та захист інформації». Термін закінчення навчання - 30 червня 2027 року. Син навчається, не має самостійного доходу, а тому потребує матеріальної підтримки. Наразі відповідач має можливість надавати повнолітньому сину, який продовжує навчання, допомогу, оскільки є військовослужбовцем та достатньо матеріально забезпечений, але добровільно відмовляється надавати кошти на утримання та забезпечення ОСОБА_4 , чим викликана необхідність звернення із цим позовом до суду. Рішенням Корольовського районного суду Житомирської області від 15 серпня 2024 року позов задоволений частково. Стягнувато з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) ОСОБА_2 , щомісячно, починаючи з 14 березня 2024 року до закінчення або припинення ОСОБА_3 навчання, але не довше досягнення ним двадцяти трьох років. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_2 через адвоката Рябчун О.Д. подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на повнолітнього сина ОСОБА_3 у межах прожиткового мінімуму доходів для працездатних осіб у твердій сумі у розмірі 3 028 грн, починаючи з 14 березня 2024 року і до закінчення або припинення ОСОБА_3 навчання, але не довше досягнення ним двадцяти трьох років. Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що жодних доказів підтвердження понесення позивачем витрат, пов`язаних з навчанням сина, суду не надано. ОСОБА_3 отримує стипендію, розмір якої становить 2 360 грн. Натомість відповідач є одруженим, має на своєму повному утриманні дружину, яка тимчасово не працює, малолітню дитину, а також матір ОСОБА_5 , яка є особою з інвалідністю 3-ї групи і потребує постійного стороннього догляду, у зв`язку з чим відповідач несе витрати на придбання лікарських засобів для матері, оплату медичних оглядів та досліджень. Окрім матері на фінансовому утриманні у відповідача перебуває рідний брат ОСОБА_6 , який є особою з інвалідністю 2-ї групи довічно. Крім утриманців відповідач ( ОСОБА_2 ) несе витрати, пов`язані з орендою житла (квартири) для своєї сім`ї, оскільки є військовослужбовцем, що проходить військову службу в АДРЕСА_1 у військовій частині НОМЕР_1 . Витрати на оплату оренди житла та комунальні послуги становлять 8 883 грн. Також відповідач 09 вересня 2024 року уклав з Обслуговуючим кооперативом «АРТ ВІЛЛЬ» персональний меморандум асоційованого члена обслуговуючого кооперативу №AB-06-09/00011. На виконання умов цього персонального меморандуму відповідач сплатив: 19 вересня 2024 року - 825 805,95 грн, 19 вересня 2024 року - 8 294,05 грн, 13 листопада 2024 року - 41 700 грн, що підтверджується платіжними документами, копії яких додаються до апеляційної скарги. Згідно з графіком внесення цільового внеску, що є додатком №2 до персонального меморандуму, ОСОБА_2 зобов`язаний сплачувати цільовий внесок в розмірі 814,64 дол.США щомісячно з 19 вересня 2024 року по 20 вересня 2027 року. Через значні матеріальні витрати відповідач ( ОСОБА_2 ) неспроможний сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина у розмірі, що присуджений судом. Сплата аліментів у присудженому судом першої інстанції розмірі, на чому наполягає позивач, призведе до того, що ОСОБА_2 та його сім`я перебуватимуть у надзвичайно скрутному становищі. Він ( ОСОБА_2 ) не матиме можливості сплачувати цільовий внесок, що призведе до втрати права на асоційоване членство у кооперативі. Зазначені вище обставини про те, що відповідач не має реальної можливості сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, не були враховані судом, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення аліментів в розмірі частини від усіх доходів відповідача та часткове задоволення позову. У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 через адвоката Дмитрієву Ж.А. просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. При цьому посилається на те, що дружина відповідача, будучи у працездатному віці, не працює, що свідчить про спроможність ОСОБА_2 самостійно матеріально забезпечувати свою сім`ю на належному рівні. Також відповідач не надав документальних доказів про придбання ним ліків для матері, а також медичних документів про призначення таких матері. Мати та брат отримують пенсії, а тому відсутні докази, що вони перебувають на фінансовому забезпечення відповідача, який проходить службу в м.Одесі та фізично не може здійснювати постійний догляд за матір`ю та братом. Стосовно витрат, пов`язаних з орендою житла, то військові, які проходять службу в місті, відмінному від місця своєї реєстрації і оплачують оренду житла, одержують відшкодування понесених витрат за рахунок держави. Отримані позивачем доходи не позбавляють відповідача обов`язку утримувати свого повнолітнього сина, який продовжує навчання, оскільки стипендії, яку отримує Вадим, не вистачає на задоволення його мінімальних потреб. Здійснення відповідачем проплат за персональним меморандумом асоційованого члена обслуговуючого кооперативу лише доводить, що відповідач є платоспроможним та має досить високий рівень доходів, оскільки може виконувати зобов`язання. Наразі відповідач не лише не відмовився від квартири у м.Житомирі, а ще й зареєстрував у ній свого малолітнього сина. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Задовольняючи позов частково та стягуючи аліменти у розмірі частки, суд першої інстанції виходив із того, що позивач, із якою проживає син, обрала стягнення аліментів у частці від доходу, а саме: частини від усіх видів доходу відповідача, приймаючи до уваги, що син сторін навчається, не працює та потребує надання матеріальної допомоги, відповідач є працездатним, офіційно працевлаштований та має можливість надавати матеріальну допомогу своєму повнолітньому сину. При цьому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача аліментів на повнолітнього сина у розмірі не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку не задоволені, оскільки вказаний мінімальний гарантований розмір аліментів передбачений для дітей до досягнення ними повноліття. Колегія суддів апеляційного суду не може повністю погодитися із рішенням суду першої інстанції в частині визначення розміру частки, який належить стягувати з відповідача на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , який продовжує навчання з наступних мотивів. Відповідно до положень ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Згідно з частиною першою ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. Відповідно до частини першої ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року в справі №748/2340/17 міститься висновок по застосуванню ст.199 СК України, який полягає в тому, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). Із матеріалів справи вбачається та апеляційним судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12). ОСОБА_3 навчається на 1-му курсі денної форми в Державному університеті «Житомирська політехніка», факультету інформаційно-комп`ютерних технологій, бюджетної основи фінансування з терміном навчання до 30 червня 2027 року (а.с.14). Отримує дохід у вигляді стипендії, розмір якої становить 2 360 грн (а.с.53). До апеляційної скарги долучена копія Персонального меморандуму асоційованого члена обслуговуючого кооперативу №AB-06-09/00011, який укладений 19 вересня 2024 року між скаржником ОСОБА_2 та обслуговуючим кооперативом «АРТ ВІЛЛЬ», предметом якого є внесення ОСОБА_2 у повному обсязі пая, вступного внеску та цільового внеску в розмірі, визначеному меморандумом, а кооператив задовольняє потребу ОСОБА_2 шляхом сприяння у забезпеченні виникнення права асоційованого члена, виражене у отриманні права на поліпшення житлових умов, що має наслідок набуття асоційованим членом права власності на об`єкт нерухомості - секція 6, квартира АДРЕСА_2 (а.с.106-116) та платіжні інструкції про сплату ОСОБА_2 19 вересня 2024 року та 13 листопада 2024 року внесків на загальну суму 875 800 грн (а.с.118,137-138). Відповідно до частини третьої ст.367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції на час його ухвалення судом першої інстанції. На час розгляду спору судом першої інстанції та ухвалення ним рішення у справі (15 серпня 2024 року) Персонального меморандуму від 19 вересня 2024 року та проплат на його виконання ще не існувало, а тому такі документи не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання. Такі документи можуть бути подані у справі про зміну розміру аліментів, якщо такий позов буде заявлений. Разом із тим, сам ОСОБА_2 визнає ту обставину, що є військовослужбовцем та проходить військову службу в АДРЕСА_1 . Отже, він отримує грошове забезпечення, але жодних документів про свої доходи суду не надав. Водночас, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами та зловживання процесуальними правами не допускається, що передбачено частиною першою ст.44 ЦПК України. Матеріалами справи доведено, що повнолітній син відповідача ОСОБА_4 продовжує навчання та навчається на денній формі, що перешкоджає йому мати інші доходи окрім стипендії, розмір якої недостатній для задоволення потреб студента у зв`язку з навчанням, виходячи із загальновідомих потреб. Покладання лише на позивача забезпечення потреб повнолітнього сина у зв`язку з його навчання є несправедливим, оскільки батьки мають рівні права і обов`язки та у матеріалах справи відсутні докази, які б беззаперечно підтверджували, що відповідач не може надавати повнолітньому сину матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням останнього. Визначаючи розмір аліментів у частці від доходу відповідача, як того просить позивач, суд першої інстанції у достатній мірі не врахував, що відповідач у 2013 році створив нову сім`ю, у якій ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_7 , який досяг віку десяти років, а дружина відповідача певний період часу була зареєстрована як безробітна (а.с.45-46,50-51). Матір відповідача має хворобливий стан здоров`я та є особою з інвалідністю 3-ої групи, який відповідач допомагав матеріально, оплативши оперативне втручання та післяопераційне перебування у лікарні (а.с.61-71). Брат відповідача є особою з інвалідністю 2-ої групи довічно, але доказів того, що брат знаходиться на його утриманні матеріали справи не містять (а.с.72-73). Станом на квітень 2024 року відповідач на праві власності нерухомого майна не має та наймає квартиру у м.Одесі, на утримання якої з січня по березень 2024 року витратив 25 834 грн (а.с.47-48,54-60). Підсумовуючи викладене, обґрунтовано встановивши, що відповідач може надавати матеріальну допомогу, суд першої інстанції при визначенні її розміру безпідставно вважав, що її розмір має становити частку. Враховуючи матеріальне становище сина ОСОБА_4 , матеріальне становище відповідача, наявність у нього іншого сина ОСОБА_7 , непрацездатної матері відповідача, відсутність у нього на праві власності нерухомого майна та необхідність наймати квартиру, аліменти мають бути стягнуті у розмірі 1/8, а не частки, як помилково вважав суд першої інстанції. Отже, визначаючи розмір аліментів у 1/8 частці, апеляційний суд при встановленні потреби в утриманні повнолітнього сина враховував усі джерела, що утворюють доходи самого сина, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. Посилання в апеляційній скарзі на те, що розмір матеріальної допомоги батька не повинен перевищувати прожитковий мінімум доходів для працездатних осіб та становити у твердій грошовій сумі 3 028 грн є необґрунтованими, оскільки не надання стороною відповідача доказів про щомісячні доходи ОСОБА_2 перешкоджає колегії суддів апеляційного суду визначитися, чи відповідає 1/8 частка прожитковому мінімуму. Відповідачем надані докази про його витрати, але не надані докази про його доходи. Окрім того, аліменти не можуть бути присуджені у твердій сумі, оскільки позивач просила стягнути аліменти у частці. Згідно з українським законодавством, позивач має право вимагати зміни способу стягнення аліментів з частки від доходу на тверду грошову суму, а не навпаки. Відповідно до положень ст.376 ЦПК України апеляційний суд змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру частки на повнолітнього сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання, зменшуючи розмір аліментів, які належить стягувати з відповідача на користь позивача, із 1/4 частки до 1/8 частки. Решта рішення суду першої інстанції, тобто рішення суду першої інстанції у відмовній частині залишається без змін, оскільки доводи апеляційної скарги у цій частині висновків суду першої інстанції, які грунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, не спростовують та не змінюють. Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є, зокрема, справи про стягнення аліментів (п.3 частини шостої ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Рябчун Олесею Дмитрівною, задовольнити частково. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 15 серпня 2024 року змінити, зменшивши розмір аліментів, які належить стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на повнолітнього сина ОСОБА_3 на навчання, із 1/4 до 1/8 частки. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 частини третьої ст.389 ЦПК України. Головуюча Судді: