Постанова Одеський апеляційний суд № 523/22218/23

Номер провадження: 22-ц/813/2990/25 Справа № 523/22218/23 Головуючий у першій інстанції Дяченко В.Г. Доповідач Карташов О. Ю. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.08.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Карташова О.Ю. суддів: Кострицький В.В., Лозко Ю.П. розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ст. 369 ЦПК України) цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2024 року по справі за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У грудні 2023 року КП «Теплопостачання міста Одеси» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання, зазначив, що відповідач не виконує свої обов`язки по сплаті за користуванням житлово-комунальними послугами та станом на дату подачі позову заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію не погашена. З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за теплову енергію в розмірі 41640,25 грн, а також сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2684,00 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2024 року вирішено заявлені позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за опалення та гаряче водопостачання в розмірі 19414,38 грн та 1251,39 грн судового збору. В решті позовних вимог вирішено відмовити. Задовольняючи частково заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за послуги з надання теплової енергії отримані відповідачем, в межах строку позовної давності, відтак позов підлягає задоволенню частково. Залишок заборгованості за послуги з надання теплової енергії, отриманої відповідачем, в межах строку позовної давності, за період з травня 2020 по 01.05.2023, становить 19414,38 грн (41640,25 грн - 22225,87 грн). Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалене з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В обґрунтування апеляційної скарги скаржник стверджував про правильні висновки суду першої інстанції щодо застосування в даному випадку строку позовної давності, однак невірно дійшов висновку про належне виконання КП «Теплопостачання міста Одеси» своїх зобов`язань як постачальника теплової енергії, адже під час опалювального сезону температура в квартирі становить менше 18 градусів, що свідчить про недотримання мінімального рівня температури для житлових приміщень. З огляду на викладене, скаржник посилається на практику Верховного Суду наведену в постановах від 18 вересня 2020 року по справі № 759/14468/16, від 25 листопада 2020 року по справі № 712/6585/16. Позиція інших учасників справи Сторони провадження своїм правом передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України не скористалися, відзив на адресу суду не надходив. За положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Зі змісту ст. 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Фактичні обставини справи, встановлені судом, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд Задовольняючи частково заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за послуги з надання теплової енергії отримані відповідачем, в межах строку позовної давності, відтак позов підлягає задоволенню частково. Залишок заборгованості за послуги з надання теплової енергії, отриманої відповідачем, в межах строку позовної давності, за період з травня 2020 по 01.05.2023, становить 19414,38 грн (41640,25 грн - 22225,87 грн). Колегія суддів погоджується з викладеними висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»,споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Опалення - це підтримка в закритому приміщенні температури, що нормується й необхідне для нормальної життєдіяльності людини, ведення технологічних процесів і інших цілей й має важливе значення для запобігання відволоженню, промерзанню, викривлення будівельних конструкцій. Центральне опалення - послуга, яка передбачає подачу теплової енергії до кожної квартири для забезпечення опалення приміщень. Відповідно до ст.19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а відповідно до ст. 25 вищезазначеного Закону у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку. За положенням п. 5 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний сплачувати житлово-комунальні послуги в строки, встановлені договором або законом. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Встановлення тарифів є компетенцією відповідних органів влади та місцевого самоврядування (ст. 162 ЖК України). Відповідно до п. 18, 20 «Правил надання послуг по централізованому опаленню, постачання холодної та гарячої води та водовідведення», затверджених КМУ (постанова від 21.07.2005 № 630) плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За положеннями ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем теплової енергії. Зазначений будинок знаходиться у комунальній власності територіальної громади і його теплопостачання забезпечує КП «Теплопостачання м. Одеси». Також встановлено, що у відповідача відкрито особовий рахунок у КП «Теплопостачання міста Одеси» за № НОМЕР_1 , та останнім здійснювалося споживання поставленої йому теплової енергії, що в свою чергу споживачем не спростовується. Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача за період з лютого 2016 року по травень 2023 року становить 41640,25 грн. Доказів на підтвердження повної/часткової сплати за надання житлово-комунальні послуги, а саме за постачання теплової енергії до квартири АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності відповідачу, за вказаний позивачем у розрахунку заборгованості період, матеріали справи не містять. Будь-якого альтернативного розрахунку заборгованості відповідачем по справі не надано. При цьому, факт невнесення відповідних платежів за теплову енергії починаючи з 2017 року, підтверджується в свою чергу безпосередньо ОСОБА_1 , про що останній зазначив в судовому засіданні в суді першої інстанції, що вбачається зі змісту протоколу судового засідання не заперечується скаржником в апеляційній скарзі. Відповідно, з огляду на вищевикладене в своїй сукупності, колегія суддів вважає за необхідне зауважити щодо правильності висновків суду першої інстанції відносно обґрунтованості та підтвердження матеріалами справи факту наявності у відповідача непогашеної заборгованості за опалення та гаряче водопостачання. Разом з тим, звертаючись до суду із апеляційної скаргою, скаржником зазначалося, що висновки суду першої інстанції в частині застосування в даному випадку строків позовної давності, із вимогою щодо застосування яких звернувся безпосередньо ОСОБА_1 в суді першої інстанції, останнім не оскаржується, у зв`язку із чим колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Положення ст.ст. 256, 257 ЦК України щодо застосування строку позовної давності тривалістю у три роки, із вимогою щодо застосування яких відповідач звернувся до суду першої інстанції, підлягає застосуванню лише у випадку наявності підстав для задоволення позовних вимог, що відповідає сталій судовій практиці, наведеній зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, в тому числі й в постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51)). Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Тобто, застосування визначених вищенаведеними положеннями ЦК України строків позовні давності можливе лише у випадку наявності підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно, зважаючи на обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання, в тому числі підтвердження факту надання відповідачу вказаних житлово-комунальних послуг та підтвердження останнім не здійснення оплати за наданні послуги, починаючи з 2017 року, відсутність будь-яких доказів на підтвердження внесення плати за надані послуги, апеляційний суд вважає зауважити, що висновки суду першої інстанції в частині застосування в даному випадку строку позовної давності є обґрунтованими та підтверджуються наявними матеріалами справи. При цьому, скаржником як зазначено вище не оскаржуються дані висновки суду першої інстанції в частині застосування строків позовної давності, які застосовані саме на підставі висловленої останнім заяви безпосередньо в судовому засіданні в суді першої інстанції під час розгляду справи по суті. Окрім того, доводи апеляційної скарги в частині неналежного надання послуг з боку позивача, як постачальника в даному випадку теплової енергії за вказаним будинком АДРЕСА_3 , та з огляду на вказане наявність підстав для відмови у задоволення заявлених позовних вимог, відхиляються апеляційним судом, зважаючи на наявність в матеріалах справи листа КП «Теплопостачання міста Одеса» щодо зниження нарахування за опалення квартири відповідача на підстав наданих останнім актів-претензій. На підтвердження здійснення позивачем вказаних перерахувань до матеріалів справи також долучено копію реєстру нарахувань та оплат по абоненту ОСОБА_1 . Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України). З огляду на вищезазначені обставини справи в своїй сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення Суворовського районного суду м. Одеса без змін. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених частиною 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий О.Ю. Карташов Судді В.В. Кострицький Ю.П. Лозко