Постанова 4806 № 308/3889/24

Справа № 308/3889/24 П О С Т А Н О В А Іменем України 05 серпня 2025 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В. суддів: Кожух О.А., Собослоя Г.Г. за участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пітух Василь Іванович, на додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 жовтня 2024 року, ухвалене суддею Зарева Н.І., в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку встановив: У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку. Позов мотивує тим, що позивач набув право власності на нежитлову будівлю кафе-бар (літ. А), загальною площею 104,7 кв.м., 10 приміщень з належною до неї терасою (літ. Б), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а тому в силу ч. 1 ст.120 ЗК України він набуває право власності і на земельну ділянку на якій розташований об`єкт нерухомості. ОСОБА_1 просить суд визнати за ним право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,17 га, кадастровий номер 2124882900:10:015:0007, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 червня 2024 року, повний текст якого складено 17 червня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено. Додатковим рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 жовтня 2024 року задоволено заяву ОСОБА_2 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу. Не погоджуючись із додатковим рішенням ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пітух В.І., подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення та постановити нове, яким у задоволенні заяви про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 гривень - відмовити. Вважає, що додаткове рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що постановлене з неповним з`ясуванням обставин справи. Зазначає, що в матеріалах справи відсутній договір про надання правової допомоги укладений між відповідачем та його представником, на підставі якого видано ордер на надання правничої допомоги, а також відсутній акт про виконані роботи з детальним описом та вартістю таких. Відповідачем та його представником ні до відзиву, ні до закінчення судових дебатів ні протягом п`яти днів після ухвалення рішення відповідач доказів понесення судових витрат не надав, а подано такі тільки із заявою про ухвалення додаткового рішення. У такій заяві не обґрунтовано пропуск строку для подання таких. У дане судове засідання з`явились: законний представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 , адвокат Ракущинець А.А. та адвокат Пітух В.І. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 повідомлялися шляхом надіслання їм судової повістки, однак такі повернулися 14.03.2025, 14.03.2025 та 10.03.2025 із відмітками «за закінченням терміну зберігання». Оскільки представники сторін з`явилися в судове засідання та не заперечували щодо розгляду у відсутності сторін, які не з`явилися, то колегія суддів апеляційного суду вважає, що таку можна розглянути по суті. Враховуючи зазначене та керуючись нормою ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла до думки, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З приписів ст. 76, ст. 77, ч.ч. 1, 2, ст.ст. 78, 79, 80, ст. 81 ч.ч. 1, 4 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційним судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існував спір про визнання права власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 червня 2024 року, повний текст якого складено 17 червня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено. 17.06.2024 адвокат Ракущинець А.А. подав заяву про стягнення судових витрат. До заяви додав: ордер про надання правничої допомоги від 16.03.2024, прибутковий касовий ордер №17-06/01 від 17.06.2025 на суму 15 000 гривень та квитанцію до прибуткового касового ордеру, звіт про виконання умов договору від 22.03.2024, акт щодо виконаних робіт. Додатковим рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 жовтня 2024 року задоволено заяву ОСОБА_2 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу. Перевіряючи законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного. Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу. Відповідно до частин першої-четвертої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити не співмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат. З огляду на викладене вище відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі N 755/9215/15 (провадження N 14-382цс19) зазначено, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виокремити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року в справі №757/29103/20 (провадження №61-11792св21) зазначено, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку із розглядом конкретної справи. З матеріалів справи слідує, що позовну заяву було пред`явлено 28.02.2024 та предметом спору було визнання права власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . В своїх доводах апеляційної скарги, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пітух В.І., зазначає, що в матеріалах справи відсутній договір про надання правової допомоги укладений між відповідачем та його представником, на підставі якого видано ордер на надання правничої допомоги, а також відсутній акт про виконані роботи з детальним описом та вартістю таких. Однак, апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги з огляду на наступне. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 червня 2024 року, повний текст якого складено 17 червня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено. 17.06.2024 адвокатом Ракущинцем А.А., який діє в інтересах ОСОБА_3 подано заяву про стягнення судових витрат, в якій просив стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати в сумі 15 000 гривень, які складаються з: складання процесуальних документів у справі 7 500 гривень та участь в судових засіданнях 7 500 гривень. На підтвердження понесених судових витрат додав прибутковий касовий ордер №17-6/01 від 17.06.2024, квитанцію до прибуткового касового ордера, звіт про виконання умов договору від 22.03.2024, акт щодо сплачених послуг адвоката. 28.06.2024 адвокат Ракущинець А.А. подав клопотання в якому просив долучити до матеріалів справи договір про надання правової допомоги від 22.03.2024 укладений між ним та його довірителькою Богдан-Почіль Ж.В. Таким чином, доводи позивача не знайшли свого підтвердження, оскільки в матеріалах справи наявний договір про надання правової допомоги та розрахунок витрат на професійну правничу допомогу. Щодо подання заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в строк, то колегія суддів зазначає наступне. Частиною 8 статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Таким чином, заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу подається до закінчення судових витрат, а докази понесених витрат подають або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення дебатів сторона зробила відповідну заяву. Так, у відзиві на позовну заяву 10.05.2024 адвокатом Ракущинцем А.А. було заявлено попередні витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 гривень. Заяву про стягнення судових витрат подано адвокатом Ракущинцем А.А. 17.06.2025, тобто на п`ятий день після ухвалення рішення міськрайонним судом. Тобто, представником відповідача дотримано всіх вимог статті 141 ЦПК України в частині судових витрат. Щодо самої суми витрат на правничу допомогу, то слід зазначити наступне. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.09.2023 у справі №686/31892/19 зроблено висновок, що при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Такий же правовий висновок зробила Велика Палата ВС у справі № 755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020). Наявність договірних відносин між адвокатами та їхніми клієнтами у справі, що розглядається, підтверджувався ордером, договорами про надання правничої допомоги. У матеріалах справи містилися орієнтовні розрахунки витрат на професійну правничу допомогу, акти здачі-приймання робіт, розрахункові квитанції. При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.12.2024 у справі №604/424/23). Проаналізувавши складність справи, кількість судових засідань, в яких адвокат Ракущинець А.А. брав участь, подані процесуальні документи та складність у їх підготовці, апеляційний суд приходить до обґрунтованих висновків, що суд першої інстанції задовольняючи суму 15 000 гривень прийшов до правильних висновків, а тому додаткове рішення ухвалене з дотриманням норм процесуального та матеріального права з урахуванням критеріїв розумності, пропорційності та обґрунтованості витрат на професійну правничу допомогу. Враховуючи вищенаведене та керуючись нормами статей 12, 18, 141, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд ухвалив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пітух Василь Іванович, залишити без задоволення. Додаткове рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 жовтня 2024 року, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови суду складено 11 серпня 2025 року. Суддя-доповідач: Судді: