Постанова 4823 № 745/196/25

Справа № 745/196/25 Головуючий у 1 інстанції Стельмах А. П. Провадження № 33/4823/422/25 Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 серпня 2025 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд в складі: головуючого судді - Оседача М.М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника адвоката Царенка А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Сосницького районного суду Чернігівської області від 02 квітня 2025 року,- В С Т А Н О В И В : Цією постановою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122-2, ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення, відповідно до ст.36 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 605,60 грн. Як встановив суд, 22 лютого 2025 року, близько 21 год. 02 хв., в с. Мале Устя, по вул. Центральна, буд. 66, ОСОБА_1 керував автомобілем БМВ, д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав законну вимогу про зупинку транспортного засобу, подану за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольорів, чим порушив п.2.4 Правил дорожнього руху. Також, 22 лютого 2025 року, близько 21 год. 02 хв., в с. Мале Устя, по вул. Центральна, буд. 66, ОСОБА_1 керував автомобілем БМВ, д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та з`їхав в придорожній кювет де здійснив наїзд на чагарники. Внаслідок ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження, травмованих немає, чим порушив п.12.1 Правил дорожнього руху. Крім того, 22 лютого 2025 року о 21 год. 02 хв., в с. Мале Устя, по вул. Центральна, буд. 66, ОСОБА_1 керував автомобілем БМВ, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився в лікарні, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху. Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати як незаконну та закрити провадження по справі за відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень. Вважає, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, а постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Категорично заперечує факт порушення ним п.12.1 Правил дорожнього руху та невиконання вимоги поліцейського про зупинку. Зазначає, що зупинку транспортного засобу було здійснено безпідставно. Посилається на розбіжності у часі, який зазначено у протоколі та на відеозаписі. Також, ставить під сумнів направлення на огляд водія на стан сп`яніння, акт огляду на стан сп`яніння та висновок щодо результатів медичного огляду із закладу охорони здоров`я. На думку апелянта, рапорт поліцейського не може слугувати однозначним доказом вини особи у вчиненні адмінправопорушення. За наведених обставин вважає, що його було безпідставно притягнуто до адмінвідповідальності. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Дані вимоги Закону місцевим судом дотримано у повному обсязі. Приписами ч.1 ст.122-2 КУпАП відповідальність настає за невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу. Пункт 2.4 Правил дорожнього руху зобов`язує водія зупинитися на вимогу поліцейського. Пунктом 8.9 «б» Правил дорожнього руху передбачено, що вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу. Із переглянутих апеляційним судом відеозаписів поліцейських слідує (а.с.44), що працівники поліції ввімкнувши на службовому автомобілі проблискові маячки переслідували транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 (21:00:01; 21:06:30), який поїхав з відкритими водійськими дверима, незважаючи на вимогу поліцейського зупинитися, і це дає підстави для відхилення доводів апелянта про протилежне. Адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП настає у разі порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. За змістом п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, судом першої інстанції встановлені вірно. Ці обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні суду першої інстанції доказами, зокрема: відомостями, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №254265 від 23.02.2025 року, який є документом, що офіційно засвідчує факт вчинення неправомірних дій ОСОБА_1 , і є одним з джерел доказів, в якому викладено обставини вчинення даної ДТП (а.с.23); схемою місця ДТП, доданою до протоколу про адміністративне правопорушення, із описом відповідних пошкоджень транспортних засобів (а.с.24) та іншими зібраними по справі доказами. Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ за № 1306 від 10.10.2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, (далі - Інструкція) огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров`я. Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №185672 від 22.02.2025 року, ОСОБА_1 22 лютого 2025 року о 21 год. 02 хв., в с. Мале Устя, по вул. Центральна, буд. 66, керував автомобілем БМВ, д.н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився в лікарні, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху (а.с.3). Отже, даний протокол є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним з джерел доказів, у силу положень ст.251 КУпАП. Обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, також підтверджуються висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №5 від 22.02.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 на момент огляду перебував у стані алкогольного сп`яніння (а.с.5). Відповідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозаписи працівників поліції. В матеріалах справи наявні диски з відеозаписами події, яка мала місце 22.02.2025 року, за участю ОСОБА_1 (а.с.14), зміст яких підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та висновки місцевого суду про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. В ході апеляційного розгляду справи було встановлено, що зазначені докази є належними і допустимими, оскільки отримані у відповідності до вимог чинного законодавства, зафіксовані у належній процесуальній формі і узгоджуються між собою. Зокрема, з наданих суду матеріалів вбачається, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проведено у встановленому Законом порядку. Дані обставини підтверджуються актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, протоколом про адміністративне правопорушення, висновком щодо результатів медичного огляду та відеозаписами працівників поліції. При цьому, протокол про адміністративне правопорушення складено у присутності ОСОБА_1 і зауважень та заперечень не містить. Огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проводився в медичній установі, а саме - у КНП Менська ЦРЛ, яка входить до переліку закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Доводи апелянта про те, що висновок щодо результатів медичного огляду №5 від 22.02.2025 року є недостовірним доказом, оскільки в акті медичного огляду немає клінічної картини будь-якого сп`яніння, є безпідставними. Судового рішення, який спростовує вказаний висновок та підтверджує незаконність дій лікаря-нарколога при проведенні огляду на стан алкогольного сп`яніння, суду апеляційної інстанції апелянтом або його захисником не надано, і матеріали справи їх не містять. За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення. Посилання апелянта щодо незаконної зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції не знайшли свого підтвердження, оскільки з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки або ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення, не позбавляє водія обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння, та не впливає на причину зупинки. Крім того, на даний час діє воєнний стан і працівники поліції мають право зупиняти та перевіряти усі транспортні засоби, та осіб, які ними керують. При цьому, апеляційний суд не знаходить підстав для визнання рапорту поліцейського недопустимим доказом, оскільки жодних порушень, які тягнуть визнання доказу недопустимим, апелянтом вказано не було, а твердження про упередженість працівників поліції є лише припущенням та не свідчить про автоматичну недопустимість цього доказу. Жодних об`єктивних даних, які б вказували на упередженість працівників поліції, та ставили б під сумнів наявність підстав для складання адмінпротоколу, під час апеляційного розгляду не встановлено і апелянтом таких суду не надано. Іншим твердженням апелянта вже було надано відповідну належну оцінку місцевим судом, з чим також погоджується і суд апеляційної інстанції. Відтак, доводи апелянта про відсутність у його діях складу правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію останнього слід розцінювати, як намагання уникнути ним установленої законом відповідальності за скоєне. Отже, місцевий суд у повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, що мають місце в матеріалах справи, надав їм належну оцінку, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, не виконав законну вимогу працівника поліції про зупинку, продовжив рух, не впорався із керуванням та з`їхав у кювет, з чим також погоджується і суд апеляційної інстанції. Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, з урахуванням вимог ст. 36 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, яка є найбільш суворою, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, його особи, ступеня вини, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як ОСОБА_1 , так і іншими особами. Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчинених правопорушеннях, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається. На підставі викладеного, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Сосницького районного суду Чернігівської області від 02 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122-2, ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддяМ. М. Оседач