Постанова 4856 № 120/17273/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/17273/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Р.М. Суддя-доповідач - Граб Л.С. 11 серпня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Сторчака В. Ю. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (відповідач 2), в якому просив: -визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 06 грудня 2024 року № 905090800967 про відмову в перерахунку пенсії з тих підстав, що періоди роботи в органах державної податкової служби не відносяться до категорій посад державної служби; -зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, періоди моєї роботи в органах державної податкової служби, а саме: з 10 липня 1990 року по 31 грудня 1993 року на посадах старшого державного податкового інспектора, старшого державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової інспекції по Замостянському району м. Вінниці; з 01.01.1994 року по 25 листопада 1996 року на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора Державної податкової інспекції по м. Вінниці; 3 26 листопада 1996 року по 14 січня 1999 року державного податкового ревізора адміністрації у м. Вінниці; на посаді головного інспектора Державної податкової з 15 січня 1999 року по 20 листопада 2006 року на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора, начальника відділу Державної податкової інспекція у м. Вінниці; з 21 листопада 2006 року по 25 січня 2012 року на посаді начальника відділу Державної податкової адміністрації у Вінницькій області; 3 26 січня 2012 року по 17 червня 2013 року на посаді завідуючого сектору Державної податкової служби у Вінницькій області; 3 18 червня 2013 року по 03.11.2014 року на посаді завідуючого сектору, начальника відділу Головного управління Міндоходів у Вінницькій області; з 04 листопада 2014 року по 16 вересня 2019 року на посаді завідуючого сектору, начальника відділу Головного управління ДФС у Вінницькій області; з 17 вересня 2019 року по 04 січня 2021 року на посаді начальника відділу Головного управління ДПС у Вінницькій області; з 05 січня 2021 року по 15 серпня 2023 року на посаді заступника начальника управління начальника відділу Головного управління ДПС у Вінницькій області, як відокремленого підрозділу ДПС; -зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28 листопада 2024 року та перевести її на пенсію відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ та відповідно до п. 10, 12 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.215 №889-VIII з 28 листопада 2024 року і здійснити перерахунок і виплату пенсії за період, починаючи з часу звернення з 28.11.2024, з урахуванням виплачених сум. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10.04.2025 позов задоволено: -визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області від 06.12.2024 № 905090800967 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії; -зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву про перерахунок та виплату пенсії на підставі переведення ОСОБА_1 на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", з врахуванням до стажу державної служби періодів роботи в органах державної податкової служби з 10.07.1990 по 31.12.1993, з 01.01.1994 по 25.11.1996, з 26.11.1996 по 14.01.1999, з 15.01.1999 по 20.11.2006, з 21.11.2006 по 25.01.2012, з 26.01.2012 по 17.06.2013, з 18.06.2013 по 03.11.2014, з 04.11.2014 по 16.09.2019, з 17.09.2019 по 04.01.2021, з 05.01.2021 по 15.08.2023. Не погодившись із судовим рішенням, відповідач 1, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги апелянт як на підставу для відмови в призначенні пенсії державного службовця позивачу посилається на те, що положеннями ст. 25 Закону № 3723, визначені категорії посад державних службовців, посади працівників державної податкової інспекції "адміністрації", які мають спеціальні звання" не передбачено. За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію за віком за Законом №1058. 28.11.2024 позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про здійснення перерахунку пенсії на підставі переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015. Разом з заявою надано довідку від 21.11.2024 №522/10-01-27 про складові заробітної плати для державного службовця, який до січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідку від 21.11.2024 №523/10-01-27 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби . За принципом екстериторіальності засобами програмного забезпечення заяву позивача та надані документи розподілено на Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області для опрацювання. За результатами розгляду заяви, відповідачем-2 прийнято рішення від 06.12.2024 № 905090800967 про відмову в задоволенні останньої на тій підставі, що у позивача відсутній стаж роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України №3723 та актами Кабінету Міністрів України. При цьому, в рішенні вказано, що станом на 01.05.2016 позивач не займала посади віднесені до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України. Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 позивач з 10.07.1990 по 15.08.2023 обіймала посади в Державній податковій інспекції, крім того, відповідно ст.343.1 Податкового кодексу України з 05.10.1992 було присвоєно персональні звання «Інспектор податкової служби І рангу», 01.02.1997 «Радник податкової служби ІІІ рангу», 11.11.2003 «Радник податкової служби ІІ рангу», 01.01.2014 «Радник податкової та митної справи ІІ рангу». Відповідно ці посади не належать до посад віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України. Крім того, зазначено, що довідки про заробітну плату мають бути видані, згідно додатків 1-6 п.4.1 та 4.2 Порядку призначення пенсії деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №823, які регулюють порядок видачі довідок про заробітну плату для державних службовців: 1) які працювали з 01.01.2024 в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби та посади яких було класифіковано; 2) які працювали в державних органах, що провели/не провели класифікацію посад та яких не було переведено на посади, передбачені штатним розписом, або які звільнились до 01.01.2024 з таких органів. Враховуючи вищевикладене, позивачем не надано документів, з яких можна визначити проведення класифікації посад державної служби в Головному управлінні ДПС у Вінницькій області. ОСОБА_1 не погоджуючись із рішенням від 06.12.2024 № 905090800967, звернулася до суду з даним позовом. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Так, спеціальним законом, який визначав статус Державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності був Закон України від 04.12.1990 року №509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (надалі - Закон України №509-XII). Цим законом визначено, що посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу. Колегія суддів звертає увагу, що як Законом №889-VIII від 10.12.2015, так і нормами діючих до нього Закону №3723-XII і Закону №509-ХІІ та Порядку №283 передбачалось зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів. Згідно із п.9 Порядку присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 року №839 (надалі - Порядок №839) посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 року №306 "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" (далі - Постанова №306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10. Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку податкового органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців. Таким чином, в органах державної податкової служби присвоюються спеціальні звання, які прирівнюються до відповідного рангу державного службовця. Верховний Суд України сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08 жовтня 2013 року у справі № 21-275а13 вказано, що аналіз положень ст. 37 Закону № 3723, Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (чинного на час роботи позивача в податковому органі) дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723. Аналогічний підхід застосування означених норм права висловлений і Верховним Судом у постанові від 03.07.2018 року (справа № 586/965/16-а). Отже, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723. Як вбачається із трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 працювала на різних посадах в органах державної податкової служби з 10.07.1990 по 31.12.1993, з 01.01.1994 по 25.11.1996, з 26.11.1996 по 14.01.1999, з 15.01.1999 по 20.11.2006, з 21.11.2006 по 25.01.2012, з 26.01.2012 по 17.06.2013, з 18.06.2013 по 03.11.2014, з 04.11.2014 по 16.09.2019, з 17.09.2019 по 04.01.2021, з 05.01.2021 по 15.08.2023. У вказаний період позивачу присвоювались персональні та спеціальні звання, зокрема: 05.10.1992 було присвоєно персональні звання «Інспектор податкової служби І рангу», 01.02.1997 «Радник податкової служби ІІІ рангу», 11.11.2003 «Радник податкової служби ІІ рангу», 01.01.2014 «Радник податкової та митної справи ІІ рангу». З огляду на зазначене, періоди роботи позивача в органах Державної податкової служби підлягають зарахуванню до стажу державної служби останньої. Враховуючи те, що страховий стаж позивача на державній службі, на якій остання продовжувала перебувати станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889), з урахуванням спірних періодів, становить понад 20 років, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1 має право на пенсію державного службовця. З огляду на наявність у позивача умов для реалізації права на одержання пенсії державних службовців згідно із пунктом 12 розділу ХІ Закону №889-VIII та відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що з метою повного та ефективного захисту порушених прав позивача, позовні вимоги про зобов`язання вчинити дії підлягають задоволенню в заявленому обсязі. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Матохнюк Д.Б.