Постанова 4852 № 280/634/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 07 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 280/634/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А., суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року (суддя Садовий І.В., повне судове рішення складено 16 квітня 2025 року) в справі № 280/634/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Запорізькій області (далі - ГУ ДПС) про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення від 24 травня 2024 року №0316917-2409-0826-UA23060070000082704 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомого майна, за 2023 рік у сумі 10 559,20 грн, податкової вимоги від 27 серпня 2024 року № 0005079-1315-0801 на суму 10 559,20 грн. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянт вважає, що враховуючи, що в розумінні положень підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України Запорізькій міській раді делеговано право встановлення ставок податку для об`єктів житлової нерухомості, то податок на будинок/будинки, що знаходяться у місті Запоріжжя та перебувають у власності фізичних осіб загальною площею до 250 кв.м згідно з Положенням про податок на майно, затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради №5, оподатковуються за ставкою у розмірі 0 відсотків. Оскільки у власності позивача перебуває житловий будинок, загальна площа якого перевищує 250 кв.м на 27,6 кв.м, а тому сума податку має становити 1849,20 грн (277,60 кв.м - 250 кв.м) х 67 грн. Проте, відповідач під час прийняття оскаржуваного рішення застосував пільгу у вигляді зменшення бази оподаткування 120 кв.м, замість 250 кв.м. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності позивачу на праві приватної власності належить об`єкт житлового нерухомого майна житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 277,6 кв.м. 24.05.2024 Головним управлінням ДПС у Запорізький області сформовано та направлено на адресу позивача податкове повідомлення-рішення, яким позивачу нараховано суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2023 рік форми Ф № 0316917-2409-0826-UA23060070000082704 на суму 10559,20 грн щодо нерухомого майна житловий будинок, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 277,6 кв.м. У зв`язку із несплатою позивачем у добровільному порядку визначеного контролюючим органом податкового зобов`язана та з метою погашення податкового боргу Головним управлінням ДПС у Запорізький області сформовано податкову вимогу форми Ф №0005079-1315-0801 від 27.08.2024 на суму 10 559,20 грн, яка разом із детальним розрахунком суми податкового боргу направлялась на адресу відповідача засобами поштового зв`язку. В грудні 2024 року позивачем самостійно розраховано та сплачено з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за податковий період 2023 рік у розмірі 2773,80 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.4046426297.1 від 05.12.2024. Крім того, 05.12.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.05.2024 №0316917-2409-0826-UA23060070000082704 та податкову вимогу від 27.08.2024 №0005079-1315-0801, винесені ГУ ДПС у Запорізькій області про сплату податкових зобов`язань (податкового боргу) з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за податковий період 2023рік, в сумі 10559,20 грн. ГУ ДПС у Запорізькій області листом №1215/6/08-01-24-11 від 13.01.2025 повідомило позивачу, що податкове повідомлення-рішення за 2023 рік від 24.05.2024 №0316917-2409-0826-UA23060070000082704 на суму 10559,20 грн, винесене з дотриманням вимог статті 58 Податкового кодексу України та не суперечить наказу Міністерства фінансів України Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків від 28.12.2015 № 1204, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за № 124/28254, із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 21.07.2017 № 658, а тому є таким, що відповідає вимогам діючого законодавства та підлягає сплаті в повному обсязі. Суд першої інстанції дійшов висновку, що нульова ставка податку діє лише у разі, якщо загальна площа не перевищує встановлених розмірів, а у разі коли площа є більшою, то нульова ставка податку не застосовується, а у разі, якщо площа будинку/будинків, перевищує 250 кв. метрів, то застосовується пільга у вигляді зменшення бази оподаткування на 120 кв.м, а ставка податку складає 1%, тому відмовив у задоволенні позову. Суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належать об`єкт нерухомого майна - житловий будинок загальною площею 277,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 . ГУ ДПС у Запорізькій області 24 травня 2024 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0316917-2409-0826-UA23060070000082704 про визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нерухомого майна, за 2023 рік у сумі 10 559,20 грн. У зв`язку із несплатою позивачем податкового зобов`язана, з метою погашення податкового боргу ГУ ДПС у Запорізький області сформовано 27 серпня 2024 року податкову вимогу №0005079-1315-0801 на суму 10 559,20 грн. Отримання платником податку податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги не є спірним в цій справі. Спірним під час апеляційного перегляду справи є питання правомірності податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2023 рік та податкової вимоги. Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування згідно з положеннями підпункту 266.2.1 пункту 266.2 цієї статті є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Пунктом 266.3 статті 266 ПК України встановлена база оподаткування цим податком, за підпунктом 266.3.1 якого базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Пунктом 266.4 статті 266 ПК України встановлені пільги із сплати податку. Зокрема, за змістом підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік). Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 цього кодексу базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. За правилами статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю. Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з положеннями Податкового кодексу України є місцевим податком. Відповідно до підпункту 8.3 статті 8 ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених дим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад. Згідно з пунктом 4.4 статті 4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими задами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України. Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також статтею 143 Конституції України та пунктом 24 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». За змістом пункту 10.3 статті 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору. Згідно з пунктом 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень. Відповідно до пункту 12.4 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: 12.4.1. встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом; 12.4.2. визначення переліку податкових агентів згідно із статтею 268 цього Кодексу; 12.4.3. до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду Підпунктом 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним плавним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) періоду, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Рішенням Запорізької міської ради №5 від 28 січня 2015 року затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі - Положення). Рішеннями Запорізької міської ради від 30 червня 2015 року №5, від 26 лютого 2016 року №30, від 25 серпня 2016 року №50, від 21 грудня 2016 року №49, від 26 квітня 2017 року №51, від 27 травня 2020 року №49 вносились відповідні зміни. Пунктом 2.4 Положення врегульовані питання застосування пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно до підпункту 2.4.1 пункту 2.4 Положення (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік). Абзацами 1-6 підпункту 2.4.2 пункту 2.4 Положення визначено, що міська рада встановлює пільги з податку, що сплачується на території міста Запоріжжя, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на території міста Запоріжжя, з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. Підприємства, установи та організації, яким відповідно до законодавства України присвоєно ознаку неприбутковості, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями), звільняються від нарахування та сплати податку з об`єктів житлової нерухомості. Пільги з податку, що сплачується на території міста з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб не надаються на: - об`єкт/об`єкти оподаткування, якщо площа такого/таких об`єкта/об`єктів перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі, затвердженої цим рішенням; - об`єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності). Пункт 2.5 Положення визначає розмір ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Зокрема, відповідно до підпункту 2.5.2 пункту 2.5 Положення, ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, починаючи з 1 січня 2017 року становить 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, за винятком об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме: - квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів; - будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв. метрів; - різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), загальна площа яких не перевищує 370 кв. метрів. Відтак, органом місцевого самоврядування в межах наданих повноважень встановлено нульову ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста Запоріжжя щодо об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, у тому числі у 2023 році, зокрема, для будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв.м. Крім того, також встановлено пільгу зі сплати податку (неоподатковувану площу), на яку зменшується база оподаткування податком, які, зокрема, для будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 250 кв.м. Отже, законодавцем відрізняються поняття «нульова ставка податку на нерухоме майно» та «пільга зі сплати податку» як неоподатковувана площа, на яку зменшується база оподаткування податком. Так, нульова ставка податку діє лише у разі, якщо загальна площа не перевищує встановлених розмірів (в Положенні - для будинку/будинків 250 кв.м), а у разі коли площа є більшою, то нульова ставка податку не застосовується. Проте у разі, якщо площа для будинку/будинків незалежно від їх кількості перевищує 250 кв.м, то застосовується пільга у вигляді зменшення бази оподаткування на 120 кв.м, а ставка податку 1%, як передбачено Положенням. У випадку, якщо загальна площа об`єктів оподаткування перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі, пільга з податку не надається. Відтак, Положенням встановлено нульову ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста Запоріжжі щодо об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, у тому числі у 2023 році, зокрема, для будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 м.кв. Позивач є власником одного будинку, загальною площею 277,6 кв.м. Відповідно до розрахунку податку на нерухоме майно, відповідачем під час нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єктом нерухомості, який належить позивачу, за 2023 рік застосовано пільгу у вигляді зменшення бази оподаткування на 120 кв.м, зважаючи на те, що загальна площа житлового будинку перевищує 250 кв.м. При цьому застосовано ставку податку у розмірі 1%, що не є спірним. Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що нульова ставка податку застосовується у разі, якщо загальна площа не перевищує встановлених розмірів, а у разі коли площа є більшою, то нульова ставка податку не застосовується, при цьому у разі, якщо площа будинку/будинків, перевищує 250 кв.м, то застосовується пільга у вигляді зменшення бази оподаткування на 120 кв.м, а ставка податку складає 1%. Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, суд відхиляє з тих підстав, що оскільки загальна площа об`єкту нерухомого майна (будинку), що належить позивачу, становить 277,6 кв.м, що перевищує 250 кв.м, то не застосовується нульова ставка податку, а зменшується база оподаткування на 120 кв.м площі. Враховуючи, що міській раді делеговано право встановлення ставок податку для об`єктів житлової нерухомості, зокрема, будинку/будинків незалежно від їх кількості, то податок на таке нерухоме майно (будинок/будинки незалежно від їх кількості), що знаходяться у місті Запоріжжя та перебувають у власності фізичних осіб загальною площею до 250 кв.м, згідно з рішенням Запорізької міської ради оподатковуються за ставкою у розмірі 0 відсотків, проте позивач є власником будинку, площа якого перевищує 277,6 кв.м, тому відповідно до рішення органу місцевого самоврядування має застосовуватися не нульова ставка, а пільга у вигляді зменшення бази оподаткування. В цьому випадку при прийнятті податкового повідомлення-рішення, правомірність якого є предметом апеляційного перегляду, контролюючий орган обґрунтовано застосував чинні рішення органу місцевого самоврядування в частині встановлення пільг для фізичних осіб, наданих відповідно до пункту 266.4 статті 266 ПК України. Суд визнає необґрунтованими доводи апелянта про незастосування судом першої інстанції до спірних правовідносин чинних рішень міської ради, позаяк судом першої інстанції при оцінці правомірності податкового повідомлення-рішення враховано, зокрема, рішення Запорізької міської ради №5 від 28 січня 2015 року, яким затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та рішення міської ради, якими внесені зміни до цього положення та якими встановлено нульову ставку податку для квартир, площа яких не перевищує 250 кв.м. Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Правомірність податкового повідомлення-рішення № 0316917-2409-0826-UA23060070000082704 від 24 травня 2024 року про визначення позивачу податкового зобов`язання, відсутність факту сплати позивачем у встановлений законодавством строк суми узгодженого податкового зобов`язання, обумовлює висновок про правомірність податкової вимоги № 0005079-1315-0801 від 27 серпня 2024 року. Позивачем в апеляційній скарзі не приведено доводів у спростування висновків суду першої інстанції щодо правомірності податкової вимоги. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року в справі № 280/634/25 залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року в справі № 280/634/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 07 серпня 2025 року та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом. Повне судове рішення складено 07 серпня 2025 року. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя В.Є. Чередниченко суддя С.М. Іванов