Постанова 4851 № 480/1294/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 серпня 2025 р.Справа № 480/1294/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.05.2025, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Шевченко, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 02.05.25 по справі № 480/1294/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправним наказу та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Сумській області, в якій просив: 1) визнати протиправним і скасувати наказ начальника ГУНП в Сумській області Петра Токаря № 135 від 05.02.2024 Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських БПОП ГУНП в Сумській області в частині застосування до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 інспектора снайперської групи батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Сумській області дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції; 2) визнати протиправним і скасувати наказ начальника ГУНП в Сумській області від 05.02.2024 № 44 о/с По особовому складу в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 ; 3) поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора снайперської групи батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Сумській області з 06.02.2024; 4) стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу із розрахунку 822грн. 94коп. за кожен день вимушеного прогулу з 06.02.2024 по день ухвалення рішення. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції в Сумській області № 135 від 05.02.2024 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських БПОП ГУНП в Сумській області» в частині застосування до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 інспектора снайперської групи батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Сумській області, дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції в Сумській області від 05.02.2024 № 44 о/с «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора снайперської групи батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Сумській області з 06 лютого 2024 року. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06 лютого 2024 року до 02 травня 2025 року у розмірі 371968,88 гривень (триста сімдесят одна тисяча дев`ятсот шістдесят вісім гривень вісімдесят вісім копійок). Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 р. та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України. Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в поліції на посаді інспектора снайперської групи батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Сумській області. Наказом №542 о/с від 13.12.2023 позивача призначено на посаду інспектора снайперської групи батальйону поліції особливого призначення ГУ НП в Сумській області (а.с.13). Наказом ГУ НП в Сумській області від 02.02.2024 №221дск за результатом наради, затверджено список поліцейських БПОП ГУНП в Сумській області для проведення навчань на полігоні та для подальшого відрядження до Управління поліції особливого призначення №2 штурмовий полк (Цунамі) Департаменту поліції особливого призначення Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України ІНФОРМАЦІЯ_1 , до якого увійшов зокрема і позивач (арк.3-5 матеріалів «ДСК»). Згідно з пунктом 2 зазначеного наказу поліцейські включені до списку, зобов`язані з 05.02.2024 до особливого розпорядження пройти навчання для подальшого відрядження до Управління поліції особливого призначення №2 штурмовий полк (Цунамі) Департаменту поліції особливого призначення ІНФОРМАЦІЯ_1 . 05 лютого 2024 року зазначений вище наказ був оголошений поліцейським, список яких цим наказом затверджений. Після цього командиром БПОП ГУНП подано начальнику ГУНП в Сумській області рапорт яким повідомлено про вчинення поліцейськими, у тому числі ОСОБА_1 , дій, що мають ознаки дисциплінарного проступку (а.с.26,110). У зв`язку з цим відповідачем видано наказ № 92 від 05.02.2024, яким призначено службове розслідування. Цим же наказом утворено дисциплінарну комісію (а.с.14,109). Дисциплінарною комісією був опитаний ОСОБА_1 , який у ході опитування пояснив, що з наказом ГУНП ознайомлений, виконувати його не відмовляється, але вважає позицію керівництва упередженою, так як для нього не зрозумілі критерії відбору для відрядження, всі накази, які є законними він виконувати не відмовляється (а.с.29,53,112-113). Опитаний під час службового розслідування ОСОБА_2 пояснював, що 05 лютого 2024 року ним особисто було оголошено наказ № 221 дск від 02.02.2024 особам, які у ньому зазначені. Після оголошення наказу окремі поліцейські почали висловлювати своє невдоволення змістом наказу, критикувати та обговорювати його, тобто відмовилися його виконувати. Після цього про цей факт доповів керівництву ГУНП в Сумській області (а.с.111). З відеофайлу з нагрудної камери встановлено, що ОСОБА_2 оголосив наказ №221 дск від 02.02.2024. Після цього присутні поліцейські почали задавати питання та обговорювати наказ. З відеозапису вбачається, що присутні намагались з`ясувати критерії, за якими здійснювався відбір поліцейських для відрядження, чому відправляються у відрядження не добровольці, а особи, визначені наказом, чому визначені особи, молодші за 35 років, чому у списку є одні особи та відсутні інші, тощо. Після цього ОСОБА_2 запропонував тим, хто згоден виконувати наказ, підтвердити ознайомлення з ним власним підписом та слідувати на навчання. Троє з присутніх таке бажання виявили. Інші, у тому числі і ОСОБА_1 , на ознайомлення не підійшли та запис було припинено. 05.02.2025 начальником ГУ НП в Сумській області затверджено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками БПОП ГУНП в Сумській області від 05.02.2024 року (а.с.100-108), згідно з яким дисциплінарна комісія дійшла висновку, що відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування, знайшли своє підтвердження та запропоновано за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося у обговоренні, критиці та невиконанні пункту 2 наказу начальника ГУНП від 02.02.2024 № 221 дск Про відрядження поліцейських БПОП ГУНП в Сумській області, відданого в межах наданих повноважень та відповідно до закону, та призвело до порушення вимог підпункту 2.1 пункту 2 наказу ГУНП в Сумській області від 15.06.2023 № 500, пунктів 1, 4 частини 3 статті 1, частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, Присяги поліцейського, текст якої закріплено ст. 64 Закону України Про Національну поліцію, пункту 24 частини 1 статті 23, частини 2 статті 24 Закону України Про Національну поліцію, застосувати до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора снайперської групи БПОП ГУНП в Сумській області дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції (а.с.105 зворот). Наказом начальника ГУНП в Сумській області № 135 від 05.02.2024 Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських БПОП ГУНП в Сумській області пунктом 2 до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0115085) інспектора снайперської групи батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Сумській області застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції (а.с.15-20,122-125). З копії наказу № 135 вбачається, що дисциплінарне стягнення до позивача застосовано за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у обговоренні, критиці та невиконанні п. 2 наказу начальника ГУ НП в Сумській області від 02.02.2024 №221 дск Про відрядження поліцейських БПОП ГУ НП в Сумській області. Тим самим позивач порушив вимоги п.п 2.1 п. 2 наказу ГУ НП в Сумській області від 15.06.2023 №500, п. 1, 4 ч. 3 ст. 1, ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Присяги поліцейського, п. 24 ч. 1 ст. 23, ч. 2 ст. 24 Закону України Про Національну поліцію. Наказом начальника ГУНП в Сумській області від 05.02.2024 №44 о/с По особовому складу ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції, відповідно до п. 6 ч. 1 ст.77 Закону України Про Національну поліцію - у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (а.с. 21,127). Не погодившись із вказаними наказами, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані накази відповідача необґрунтовані, у зв`язку з чим підлягають скасуванню, а позивач підлягає поновленню на посаді з 06.02.2025 р., зі стягненням на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 371968,88 грн. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15 березня 2018 року №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), Порядком проведення службового розслідування у Національній поліції України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893 (далі - Порядок №893). Відповідно до частини першої статті 18 Закону №580-VIII (тут та надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що поліцейський зобов`язаний, зокрема: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського (п.1); професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва (п.2). Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України". Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. За вимогами статті 64 Закону №580-VIII передбачено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки". Поряд з цим, відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону №580-VIII, зобов`язує поліцейського, з-поміж іншого, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону (пункти 1, 2, 4 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту). У відповідності до частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика. Відповідно до частини другої статті 14 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування. За вимогами пункту 1 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказ Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 № 1179, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року за № 1576/29706 (далі - Правила №1179) ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей. Пункт 5 розділу І Правил №1179 визначає, що поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України «Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності. У відповідності до пункту 1 розділу ІІ Правил №1179 передбачено, що під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати, тощо. Звідси слідує, що Присяга працівника Національної поліції України є одностороннім усвідомлено вольовим публічним невідкличним зобов`язанням громадянина України: 1) вірно служити інтересам Українського народу; 2) дотримуватися Конституції та законів України; 3) поважати права і свободи людини, честь держави; 4) охороняти права і свободи людини, честь держави; 5) з гідністю вести високе звання поліцейського; 6) сумлінно виконувати службові обов`язки. Інститут Присяги працівника Національної поліції України вже сам по собі призначений імперативно забезпечити зразкове та бездоганне дотримання публічним службовцем - поліцейським закону у повсякденній та службовій діяльності. Верховний Суд у постанові від 07.03.2019 справа № 819/736/18 (пункт № 60) та у постанові від 05.03.2020 справа № 815/4478/16 (пункт № 48) встановив, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Щодо порядку проведення службових розслідувань в органах поліції, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, то на підставі вимог частини десятої статті 14 Дисциплінарного статуту Національній поліції України він визначався Порядком проведення службового розслідування у Національній поліції України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893 (далі - Порядок №893). Пунктом 2 розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків. Відповідно до пункту 4 розділу V Порядку №893 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. Згідно з пунктом 7 розділу V Порядку №893 розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження. Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування. За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (частина перша статті 11 Дисциплінарного статуту). Відповідно до частини першої статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Частиною першою статті 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції. За приписами частин першої та третьої статті 19 Дисциплінарного статуту визначено, що у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; підстава для призначення службового розслідування; обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; пояснення поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку. Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Таким чином, підставою для застосування дисциплінарного стягнення є вчинення дисциплінарних проступків, зокрема, порушення службової дисципліни, невиконання чи неналежне виконання обов`язків поліцейського. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів поліції, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні порушника складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення серед установлених законом. Колегія суддів зазначає, що підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів, інших нормативно-правових актів та Присяги. Суд апеляційної інстанції зазначає, що види дисциплінарних стягнень повинні застосовуватися з урахуванням особливостей їх застосування в період дії воєнного стану, відповідно до ст. 29 Дисциплінарного статуту, виходячи із обставин і характеру проступку, особи поліцейського, обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередньої поведінки поліцейського, його ставлення до служби, ступеня його вини. Звільнення зі служби в поліції є найсуворішим видом дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни та є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Передумовою звільнення поліцейського за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, має бути грубе порушення службової дисципліни, встановлене внаслідок ретельного службового розслідування та підтверджене належним доказами. Суд апеляційної інстанції зазначає, що питання про наявність підстав для застосування до особи дисциплінарного стягнення з`ясовується під час службового розслідування, а правова оцінка правильності рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна ґрунтуватися на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України, чи дійсно у діях працівника, якого притягнули до дисциплінарної відповідальності, є встановлені законом підстави для застосування певного виду дисциплінарного стягнення. У свою чергу, суб`єкт владних повноважень повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достовірними доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями й документами. Судовим розглядом встановлено, що підставою для застосування наказом № 135 від 05.02.2024 (а.с.15-20) до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби у поліції, став висновок службового розслідування про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що виразився у обговоренні, критиці та невиконанні п. 2 наказу начальника ГУ НП в Сумській області від 02.02.2024 №221 дск Про відрядження поліцейських БПОП ГУ НП в Сумській області, що призвело до порушення вимог п.п 2.1 п. 2 наказу ГУ НП в Сумській області від 15.06.2023 №500, п. 1, 4 ч. 3 ст. 1, ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги поліцейського, текст якої закріплено у статі 64 Закону України Про Національну поліцію, п. 1, 2 ч. 1 ст. 18, п. 24 ч. 1 ст. 23, ч. 2 ст. 24 Закону України Про Національну поліцію (а.с.16). У порядку реалізації вказаного дисциплінарного стягнення прийнято наказ ГУНП в Сумській області № 44 о/с від 05.02.2024, в тому числі, про звільнення позивача зі служби у поліції (а.с.127). Тобто за результатами службового розслідування дисциплінарна комісія визнала доведеним факт невиконання правомірного наказу від 02.02.2024, за що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення службового розслідування комісія встановила, що 02.02.2024 начальником ГУНП в Сумській області видано наказ №221 дск, яким затверджено список поліцейських БПОП ГУНП в Сумській області для проведення навчань для подальшого відрядження до Управління поліції особливого призначення № 2 штурмовий полк (Цунамі) Департаменту поліції особливого призначення Об`єднана штурмова бригада Національної поліції ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі наказ №221 дск), до складу яких увійшов і ОСОБА_1 . Відповідно до п. 2 вказаного вище наказу, як вже зазначалось вище, поліцейські, включені до списку, зобов`язані з 05.02.2024 до особливого розпорядження пройти навчання для подальшого відрядження до Управління поліції особливого призначення № 2 штурмовий полк (Цунамі) Департаменту поліції особливого призначення Об`єднана штурмова бригада Національної поліції ІНФОРМАЦІЯ_1 . Учасниками справи не заперечувалось, що 05 лютого 2024 року в першій половині дня зазначений вище наказ був оголошений поліцейським, список яких цим наказом затверджений. Під час такого оголошення здійснювалась відеофіксація. За висновками службового розслідування, після оголошення наказу №221 дск, деякі поліцейські, серед яких і ОСОБА_1 , почали обговорювати, критикувати вказаний наказ, у зв`язку з чим, дисциплінарна комісія дійшла висновку про наявність дисциплінарного проступку в діях позивача, що виразився у обговоренні, критиці та невиконанні п. 2 наказу №221 дск. Колегія суддів вважає такі висновки безпідставними, з огляду на таке. Судом встановлено, що згідно з наказом № 221 поліцейські БПОП, серед яких був позивач, були зобов`язані з 05.02.2024 до особливого розпорядження пройти навчання для подальшого відрядження. Тобто відповідним наказом визначено, що, зокрема, позивач мав з 05.02.2024 пройти навчання, інших часових проміжків для початку навчання не було визначено, а тому, суд визнає, що строк для виконання наказу №221 дск міг тривати аж до закінчення 05.02.2024. Так, відповідно до змісту п.2 наказу №221 дск включені до нього поліцейські БПОП, зокрема, ОСОБА_1 , зобов`язані були пройти навчання перед відрядженням з 05.02.2024 до особливого розпорядження, у той же час конкретне місце проведення навчань наказом не визначалось. Отже, конкретного місця для початку навчання наказ №221 дск не містив, в той час як факт невиконання наказу №221 дск міг бути встановлений лише після закінчення строку для його виконання, а саме, до закінчення доби 05 лютого 2024 року. Колегія суддів зазначає, що відповідач ще до закінчення строку на виконання наказу (05.02.2024) зробив висновок про невиконання позивачем п. 2 наказу №221 дск. При цьому матеріали службового розслідування не містять доказів того, що позивач не з`явився на навчання протягом 05.02.2024 (акт щодо неприбуття на навчання тощо), а отже обставина неприбуття позивача на навчання не була належним чином задокументована. Крім того, у висновку службового розслідування також не було відображено в чому саме полягало і чим підтверджується обставина обговорення та критики наказу №221 дск під час доведення його змісту до поліцейських, саме з боку позивача. Відповідач доводячи правомірність висновків щодо обговорення та критики наказу №221 дск надав до суду відеозапис (а.с.135) з моменту оголошення поліцейським наказу №221 дск, де, на думку відповідача, і відображено факт обговорення та критики наказу №221 дск з боку позивача. Колегія суддів зауважує, що із вказаного відеозапису неможливо встановити, що саме позивач після оголошення змісту наказу №221 дск задає уточнюючі запитання та обговорює наказ. Щодо доводів відповідача про те, що факт ненадання позивачем згоди на виконання наказу №221дск від 02.02.2024, участь у обговоренні цього наказу, запитання щодо причини відсутності командирів, підтверджується належними та достатніми доказами, зокрема, відеозаписом оголошення наказу та поясненням командира БПОП ГУНП в Сумській області, які також досліджувались під час здійснення дисциплінарного провадження, суд вважає їх безпідставним, оскільки з відеозапису (10:36:15) вбачається, що присутніми особами було сказано, що «Ми готові виконати наказ». Крім того, з відеозапису неможливо встановити де саме стояв позивач під час оголошення наказу та що саме він сказав, адже в приміщенні перебувало більше 12 поліцейських. Колегія суддів зауважує, що наданий відеозапис містить лише момент оголошення наказу про відрядження та початок розмови між присутніми з приводу оголошеного наказу. Водночас, на відеозаписі не зафіксовано безпосередньо тверджень позивача про відмову від виконання наказу №221дск від 02.02.2024, як і не зафіксовано чітко самого позивача. Також будь-які інші докази, які б вказували на обговорення та критику наказу №221 дск безпосередньо позивачем, матеріали справи не містять. Посилання в акті на пояснення ОСОБА_2 (а.с.111), як на доказ відмови позивачем виконати наказ та його критику, суд вважає недостатніми, адже свідчення останнього не містять конкретної інформації про те, що було вчинено саме позивачем після оголошення наказу №221 дск, а відображують лише загальний опис події оголошення поліцейським наказу. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції є незаконним, а тому дійшов вірного висновку про визнання протиправним та скасування наказу начальника Головного управління Національної поліції в Сумській області № 135 від 05.02.2024 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських БПОП ГУНП в Сумській області» в частині застосування до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 інспектора снайперської групи батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Сумській області, дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції та визнання протиправним та скасування наказу начальника Головного управління Національної поліції в Сумській області від 05.02.2024 № 44 о/с «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 . Відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Згідно із ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 р. затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (в подальшому Порядок № 100). Відповідно до п. 2 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п`ятого пункту 4 цього Порядку. Згідно із п. 5 Порядку № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Відповідно до п. 8 Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства. Згідно з довідкою ГУНП в Сумській області про доходи ОСОБА_1 , кількість робочих днів згідно графіка за останні повні два місяці становить 62 дня, фактична кількість відпрацьованих робочих днів 62 дня, середньоденна заробітна плата складає 822,94 грн. Враховуючи, що час вимушеного прогулу позивача за період з 06.02.2024 р. по 02.05.2025 р. складає 452 календарних дня, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу складає 371968,88 грн (822,94 грн. х 452 робочих дня). Отже, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги. Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувані накази ГУНП в Сумській області прийнятті з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягають скасуванню, а позивач поновленню на посаді інспектора снайперської групи батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Сумській області з 06 лютого 2024 року, зі стягненням на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 371968,88 грн гривень. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив позов. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 року по справі № 480/1294/24 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 по справі № 480/1294/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 11.08.2025 року