Постанова Київський апеляційний суд № 373/2135/24

справа № 373/2135/24 головуючий у суді І інстанції Керекеза Я.І. провадження № 22-ц/824/10420/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 серпня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді - Березовенко Р.В., суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, - В С Т А Н О В И В: У вересні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Нестеренко Є.А. звернувся до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 , у якому просив суд: стягнути із відповідача на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу щомісячно, починаючи з дня подачі позову та до закінчення донькою навчання або до досягнення нею 23-річного віку. В обґрунтування позову зазначив, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2014 року розірваний. Від шлюбу сторони мають повнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка навчається в Київському університеті інтелектуальної власності та права Національного університету «Одеська юридична академія» із 01 вересня 2024 року по 30 червня 2027 року на денній формі навчання. Вартість навчання складає 42 000,00 грн. Крім того, ОСОБА_3 несе витрати на придбання навчально-методичних посібників, підручників, оплату проїзду до університету тощо. Відповідач офіційно працевлаштований, інших дітей не має, має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітньої доньки. 20 січня 2025 року від ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити у зв`язку з добровільним перерахуванням аліментів на утримання доньки. Посилається на те, що після розірвання шлюбу до досягнення донькою повноліття він не лише сплачував аліменти за рішенням суду, а й надавав додаткові кошти на її прохання. Крім того зазначив, що підтримує з донькою зв`язок та приймає активну участь у її житті. Після досягнення донькою повноліття, на підставі його особистого рапорту із його грошового забезпечення вираховуються аліменти в розмірі 1/4 частки доходів на користь позивача ОСОБА_1 на утримання спільної доньки. Спочатку із доходів вираховувалися аліменти в розмірі 50% в зв`язку з погашенням заборгованості, що виникла з технічних причин внаслідок його переміщення по службі. Крім того, він особисто перераховує доньці кошти на різні її потреби. Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 14 квітня 2025 року засобами поштового зв`язку подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що у матеріалах справи містяться довідки та копії документів, які підтверджують, що ОСОБА_3 продовжує навчання в Київському інституті інтелектуальної власності та права НУ «Одеська юридична академія» та є студенткою І курсу (навчається на контрактній основі). ОСОБА_3 не є працевлаштованою, проживає разом з матір`ю та знаходиться на її утриманні. Виходячи з наведеного, сторона позивача вважає, що нею було надано відповідні та достовірні докази, які є підставою для задоволення позову. Зауважила, що наразі відповідач добровільно сплачує аліменти на утримання доньки, однак у бідь-який момент може відкликати рапорт. В той час як рішення суду є підставою для стягнення аліментів у законному порядку, постійним та таким, що забезпечить та захистить права дитини протягом навчання. Після набрання ним законної сили позивачка матиме можливість звернути його до виконання та отримувати аліменти. Ніяких маніпуляцій щодо постійності та нетимчасовості взагалі б не застосовувалося щодо даної справи. Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Ухвала про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги були надіслані за адресою реєстрації ОСОБА_2 , однак рекомендоване поштове повідомлення повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до вимог ст. ст. 130, 131 ЦПК України вважається належним повідомленням. Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 травня 2025 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно вимог ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц). Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що сторони по справі перебували у шлюбі, зареєстрованому 21 жовтня 2000 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області, актовий запис №162. Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2014 року шлюб між сторонами розірваний. Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 12 вересня 2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . Позивач 18 лютого 2016 року зареєструвала шлюб із ОСОБА_6 та змінила своє прізвище на « ОСОБА_7 ». Відповідно до довідки Київського університету інтелектуальної власності та права Національного університету «Одеська юридична академія» №2/4273 від 13 вересня 2024 року. ОСОБА_3 є студенткою 1 курсу денної форми навчання, навчається на контрактній основі. Термін навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр з 01 вересня 2024 року по 30 червня 2027 року. На підтвердження факту перебування доньки сторін по справі на навчанні в Київському інституті інтелектуальної власності та права Національного університету «Одеська юридична академія» представником позивача подано копію Договору про навчання, копію Індивідуального договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівця. Із довідки Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях №15/335 від 16 грудня 2024 року встановлено, що із грошового забезпечення, що нараховуються ОСОБА_2 , за період із вересня по листопада 2024 року вираховувалися аліменти в розмірі 50% на загальну суму 105 071,66 грн. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції встановив, що відповідач в добровільному порядку виконує свій обов`язок по утриманню повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, виконання даного обов`язку має постійний характер, а не тимчасовий. Таким чином, позивачем не доведено, що повнолітня донька перебуває на її утриманні. Суд також вказав, що ОСОБА_1 має право звертатися до суду з даним позовом, однак вона просить стягувати аліменти безпосередньо на доньку, а не на свою користь на утримання доньки, яка є повнолітньою, має повну цивільну дієздатність, не є стороною у справі. Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав. Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (частина третя статті 3 Закону України «Про освіту»). Стягнення аліментів на утримання повнолітньої непрацездатної дитини є способом захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Главою 16 СК України регламентовано підстави виникнення обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та порядок його виконання. Положення статті 199 СК України визначають, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Тобто, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження дітьми навчання (форма навчання може бути як денна, так і заочна); потреба дітей у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). Така позиція закріплена у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», а також в постановах Верховного Суду від 06 серпня 2018 року у справі №748/2340/17 та від 20 травня 2020 року у справі №635/1139/17. Тож стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства. Більш того, у постанові від 29 січня 2018 року по справі №622/373/16-ц Верховний Суд роз`яснив, що, на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст.199-201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від обов`язку сплати аліментів, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Добровільний спосіб виконання батьками обов`язку утримувати дитину шляхом сплати аліментів та порядок їх відрахування регулюється нормами статті 187 СК України). Так, один із батьків може подати заяву за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві. Така заява може бути ним відкликана. На підставі заяви одного з батьків аліменти відраховуються не пізніше триденного строку від дня, встановленого для виплати заробітної плати, пенсії, стипендії. На підставі заяви одного з батьків аліменти можуть бути відраховані і тоді, коли загальна сума, яка підлягає відрахуванню на підставі заяви та виконавчих документів, перевищує половину заробітної плати, пенсії, стипендії, а також якщо з нього вже стягуються аліменти на іншу дитину. Особа, на користь якої присуджено аліменти на дитину, може самостійно подати заяву з виконавчим листом про відрахування аліментів із заробітної плати, пенсії, стипендії або іншого доходу платника аліментів безпосередньо за місцем виплати платникові аліментів заробітної плати, пенсії, стипендії або іншого доходу. На підставі заяви такої особи аліменти відраховуються із заробітної плати, пенсії, стипендії або іншого доходу платника аліментів у розмірі, зазначеному у виконавчому листі, та в строки, визначені частиною другою цієї статті, і перераховуються особі, на користь якої присуджені аліменти, за її адресою або на рахунок, зазначений у заяві. В той же час, відрахування коштів на утримання дитини з ініціативи платника з його заробітної плати не є перешкодою для стягнення аліментів у судовому порядку. Зокрема, одержувач може звернутися до суду з такою вимогою у випадку, якщо він не згодний, наприклад, з розміром, у якому виплачуються аліменти за заявою платника. Рішення суду про стягнення аліментів є гарантією захисту прав ОСОБА_3 на період навчання та забезпечення рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Більш того, добровільна сплата аліментів на дитину у період до ухвалення судового рішення про їх стягнення не свідчить про відсутність аліментних зобов`язань у того, з батьків, який проживає окремо. За наведеного, добровільне виконання відповідачем обов`язку по утриманню повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, не є перешкодою для звернення до суду з позовом про стягнення аліментів, а також безумовною підставою для відмови у задоволенні такого позову. Звертаючись до суду з позовом про стягнення аліментів ОСОБА_1 посилалася на те, що донька сторін - ОСОБА_3 продовжує навчання в Київському університеті інтелектуальної власності та права Національного університету «Одеська юридична академія» за спеціальністю «Правоохоронна діяльність» на умовах контракту (за кошти фізичних осіб), термін навчання з 01 вересня 2024 року по 30 червня 2027 року. Навчання на денній формі позбавляє доньку сторін можливості працевлаштуватися та одержувати дохід, в той же час наявні в матеріалах справи Договори про навчання підтверджують необхідність несення позивачкою витрат на оплату навчання ОСОБА_4 . Місцевий суд не надав належної оцінки вказаним обставинам та помилково вважав недоведеним, що повнолітня донька перебуває на утриманні позивачки. Зокрема, відповідно до договору про навчання та Індивідуального договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівця бакалавра, замовником освітньої послуги для здобувача ОСОБА_3 є саме позивачка - мати ОСОБА_1 . Компенсацію витрат Університету за надання здобувачу освітніх послуг здійснює саме замовник. Частиною 1 статті 200 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 СК України. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Отже, дійсно, надання батьком матеріальної допомоги на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, не є його обов`язком, така допомога можлива лише за наявності у відповідача спроможності надавати таку матеріальну допомогу. Так, відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. При визначенні розміру аліментів по зазначеній справі, колегія суддів враховує визначені у ч. 9 ст. 7 СК України загальні засади регулювання сімейних відносин, а саме: справедливість, добросовісність і розумність, а також висловлену самим відповідачем можливість та бажання утримувати повнолітню доньку у розмірі саме 1/4 частки свого заробітку (доходу). Щодо обраного позивачкою способу захисту прав колегія суддів виходить з наступного. Виявлення бажання на отримання матеріальної допомоги у зв`язку з продовженням навчанням є правом повнолітньої дочки (сина) або одного з батьків, з якими вона (він) проживають, яке нерозривно пов`язано з обов`язковою умовою можливості відповідача надавати таку допомогу і така умова оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами, що мають істотне значення для вирішення спору. У цій справі прагнення позивачки захистити майнові інтереси повнолітньої доньки ОСОБА_4 на отримання аліментів на період навчання не викликає сумніву, а тому апеляційний суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити саме у відповідності до частини 3 статті 199 СК України. Отже, оскільки законодавець передбачив обов`язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання до закінчення такого навчання або до досягнення дитиною двадцяти трьох років під умовою можливості надання такої допомоги, тобто обов`язок батьків утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання, поставлений у залежність від матеріального стану батьків, то апеляційний суд, із врахуванням вимог ст. ст. 182, 199, 200 СК України, оскільки повнолітня донька сторін продовжує навчання у Київському університеті інтелектуальної власності та права Національного університету «Одеська юридична академія», у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги, а відповідач не спростував можливість її надавати, приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання повнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з 26 вересня 2024 року на період навчання, але не більше, чим до досягнення нею 23 (двадцяти трьох) років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За правилами п. 2 ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанцій не відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв`язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат. Ураховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі Закону, з ОСОБА_2 в дохід держави необхідно стягнути судовий збір за подання до суду позовної заяви у розмірі 1 211,20 грн. та за подання до суду апеляційної скарги - 1 816,80 грн, а всього 3 028,00 грн. На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання постанови суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. Керуючись ст. ст. 141, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання повнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з 26 вересня 2024 року на період навчання, але не більше, чим до досягнення нею 23 (двадцяти трьох) років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 . В задоволенні позову в іншій частині - відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) в дохід держави судовий збір за подання до суду позовної заяви у розмірі 1 211,20 грн та за подання до суду апеляційної скарги - 1 816,80 грн, а всього 3 028 (три тисячі двадцять вісім гривень) 00 копійок. Постанова підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: О.Ф. Лапчевська Г.І. Мостова