Постанова 4803 № 243/3789/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2014/25 Справа № 243/3789/24 Суддя у 1-й інстанції - Сидоренко І. О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2025 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бондар Я.М. суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О. секретар судового засідання Лідовська А.А. сторони позивач - ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Красовський Анатолій Степанович на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 жовтня 2024 року, ухвалене суддею Сидоренко І.О. в режимі дистанційного судового провадження, повне судове рішення складено 29 жовтня 2024 року, УСТАНОВИВ 17.05.2024 року до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру або звільнення від сплати аліментів. Дана позовна заява мотивована тим, що відповідноі до рішення Краснолиманського міського суду Донецької області у справі №2-2742-10 від 26 липня 2010 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей, доньок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , 2009 року народження, у розмірі 1/3 частини доходу, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Позивач сплачував аліменти встановлені рішенням суду, заборгованості до лютого 2022 року не було. ОСОБА_1 проживав у м.Лиман Донецької області разом із своєю матір`ю, мав постійну роботу, отримував стабільний дохід, працював водієм (пасажирські перевезення) на підприємстві у м.Краматорськ. 24 лютого 2022 року почалось повномасштабне вторгнення військ російської федерації на територію України, лінія бойового зіткнення наблизилась до м. Лиман і в березні зупинились пасажирські перевезення. На початку квітня 2022 року почались постійні артобстріли військами російської федерації міста Лиман, які продовжувались до початку червня 2022 року. Протягом цього часу позивач перебував у м. Лиман, переховуючись у підвалі із хворою матір`ю, яка через свій малорухомий стан відмовлялась евакуюватись. Приблизно в кінці травня - на початку червня 2022 року позивач внаслідок російського артобстрілу та розриву снаряда отримав множинні осколкові поранення голови, внаслідок чого втратив ліве око. Матір позивача отримала контузію. Приблизно з початку червня 2022 року м. Лиман було повністю окуповане російськими військами. Позивач довгий час переховувався разом з матір`ю та намагався самостійно вилікувати рану, однак становище стало тяжким, місце поранення гноїлось, рот через невидалені осколки не відкривався. У зв`язку з цим позивач змушений був виїхати разом з представниками російського Червоного Хреста до Донецької обласної травмологічної лікарні по тій причині, що в окупованому рф Лимані не було потрібних лікарів. Після проходження лікування, в кінці вересня 2022 року позивач поїхав додому в м. Лиман, оскільки там залишалась його хвора мати. Однак до свого міста його не пропустили російські окупаційні війська, оскільки як виявилось, м. Лиман на той час вже було звільнено Збройними Силами України. Позивач повернувся у м. Донецьк, де перебував майже рік протягом року, підробляючи у людей на дрібних господарсько-побутових роботах, маючи на меті повернутись на підконтрольну Україні територію. 27 серпня 2023 року, через територію рф та країни Євросоюзу позивач дістався України, перетнувши кордон з території Польщі пасажирським автобусом. Оскільки у позивача був відсутній паспорт України для закордонних поїздок, перетин кордонів (в тому числі і на в`їзд з Республіки Польща до України здійснювався за внутрішнім українським паспортом, тому будь-які відмітки прикордонних служб відсутні. Однак, при в`їзді до України (пункт пропуску Краківець чи Рава-Руська) працівниками Держприкордонслужби України вносились відомості про усіх пасажирів рейсового автобуса до бази даних про перетин кордону. В Україні позивач зупинився у м. Костопіль Рівненської області, де на той час перебували сестра з чоловіком та матір`ю, яку вони забрали з м. Лиману після звільнення міста Збройними Силами України з-під російської окупації. Зважаючи на ураження органів зору (втрата одного ока) позивачеві було встановлено ІІІ групу інвалідності. Роботу водія у м. Краматорськ позивач втратив по цій же причині та змушений був звільнитись, оформивши звільнення лише після повернення в Україну. Позивач не може як раніше працювати та надалі сплачувати аліменти в розмірі, встановленому рішенням суду. Стан здоров`я та матеріальний стан позивача погіршився з причин, наведених вище. В січні 2024 року позивачем було отримано повідомлення від державного виконавця Лиманського відділу ДВС у Краматорському районі про наявність заборгованості по аліментам у розмірі більше 100 тис. грн. Позивачем було частково погашено заборгованість в сумі 25 100 грн. коштами, які було позичено у рідних. Станом на 31.01.2024 року сукупний розмір заборгованості становив 74 112,49 грн. У зв`язку із заборгованістю по аліментам, виконавчою службою на банківський рахунок позивача в Приватбанку (куди зараховується пенсія по інвалідності та виплати ВПО) було накладено арешт, а постановою державного виконавця від 26.01.2024 року ОСОБА_1 було встановлено обмеження у праві керування транспортними засобами. На підставі вищевикладеного, просив суд звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами в розмірі 74 112,49 грн., яка виникла за період з січня 2022 року по січень 2024 року та стягується згідно рішення Краснолиманського міського суду Донецької області у справі №2-2742-10 від 26 липня 2010 року; та зменшити розмір аліментів, визначений за рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області у справі № 2-2742-10 від 26 липня 2010 року та стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 05.02.2009 року аліменти в розмірі 1/5 частки всіх видів доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 жовтня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру або звільнення від сплати аліментів відмовлено. Позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Красовського А.С. оскаржив рішення суду в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі представник позивача Красовський А.С., посилаючись на незаконність і необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить його скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі. При цьому, представник позивача зазначає, що, враховуючи предмет та правові підстави позову у цій справі, вона є справою, що виникають із сімейних правовідносин, та не є справою про стягнення аліментів (як зазначено в ухвалі про відкриття провадження від 25.05.2024р.), оскільки предметом позову є зменшення розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментам а отже, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України не може розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження, що є підставою для скасування судового рішення, оскільки справа підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Окрім того, представник позивача вважає, що суд безпідставно не прийняв за належні надані позивачем докази погіршення його стану здоров`я та матеріального становища, зазначивши, що отримання інвалідності не настільки погіршило матеріальний стан та здоров`я позивача, щоб це виключало можливість працювати, оскільки втрата працездатності є неповною, а інвалідність отримана не внаслідок тяжкої хвороби. Зазначає, що позивач не просив припинити взагалі сплату аліментів, однак зважаючи на зміну свого матеріального стану та погіршення здоров`я просив зменшити їх розмір та звільнити його від сплати заборгованості по аліментам яка виникла виключно за той період, коли він не міг їх сплачувати в силу тяжкої хвороби (травми) та об`єктивно не мав змоги покинути окуповану територію України - що у свою чергу є додатковою обставиною, що має істотне значення. Окрім того, представник позивача зазначає, що сплата позивачем 1/5 частини від його доходу не буде погіршувати майнове забезпечення дітей і не суперечитиме їх інтересам, оскільки стягуваних з нього аліментів у зменшеному розмірі буде достатнім для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку малолітніх дітей сторін. Представник позивача зазначає, що втрата і пошкодження житла та всього іншого майна у зв`язку із тимчасовою окупацією рф попереднього місця проживання позивача, а отже і необхідність набуття чи оренди житла та іншого майна за новим місцем проживання, є зміною матеріального стану позивача. Отримання травми, втрата ока та отримання внаслідок цього інвалідності є обставинами, які унеможливили вчасну сплату аліментів, так само як і об`єктивна неможливість покинути окуповану російськими військами територію України. Ці обставини не існували раніше, вони не були передбачуваними позивачем, вимушена зміна життєвих умов тягне за собою додаткові значні витрати для забезпечення існування позивача, а тому сплата ним третини свого доходу на утримання дітей та особливо, накопичена заборгованість по аліментам очевидно становить для нього надмірний тягар. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Заслухавши суддю доповідача, вислухавши думку позивача та його представника ОСОБА_6 , які, кожен окремо підтримали доводи і вимоги апеляційної скарги, просили їх задовольнити з викладених у скарзі підстав, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про повне задоволення позову ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке. Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 13 лютого 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Краснолиманського міського управління юстиції в Донецькій області, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Красний Лиман Донецької області, її батьком є ОСОБА_1 , матір`ю є ОСОБА_2 . Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 13 лютого 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Краснолиманського міського управління юстиції в Донецькій області, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Красний Лиман Донецької області, її батьком є ОСОБА_1 , матір`ю є ОСОБА_2 . Отже, судом встановлено, що сторони мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області у справі №2-2742-10 від 26 липня 2010 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей - доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини доходу, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Як зазначено у Розрахунку заборгованості Головного державного виконавця Лиманського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Cхідного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Щербини Ю.М. зі сплаті аліментів ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 згідно з виконавчим провадженням за АСВП №30381281 за період з 01.01.2022 року по 31.01.2024 року, станом на 31.01.2024 року, сукупний розмір заборгованості становить 74 112,49 грн. Позивачем було частково погашена заборгованість по аліментам в загальній сумі 25 100 грн., що підтверджується відповідними Квитанціями №5 від 02.02.2024 року та №66 від 19.03.2024 року. Як зазначено у Розрахунку заборгованості Головного державного виконавця Лиманського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Cхідного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Щербини Ю.М. зі сплаті аліментів ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 згідно з виконавчим провадженням за АСВП №30381281 за період з 01.01.2022 року по 18.06.2024 року, станом на 18.06.2024 року, сукупний розмір заборгованості становить 57 522,14 грн. Як зазначено у Довідці Управління «Центру надання адміністративних послуг» Костопільської міської ради Рівненської області від 28.08.2023 року №5609-7001871404 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до Пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 серії НОМЕР_4 від 22.11.2023 року, року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є пенсіонером по третій групі інвалідності по загальному захворюванню довічно. Відповідно до Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією м. Костопіль Рівненської області серії 12ААГ №2860408 від 16.10.2023 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , надана третя група інвалідності з 05.10.2023 року по загальному захворюванню з ураженням органу зору. Факт ураження органу зору також підтверджується наданими позивачем ОСОБА_1 медичними документами. Як зазначено у останньому запису під №6 в Трудовій книжці серії НОМЕР_5 від 27.09.1984 року, ОСОБА_1 19.09.2023 року звільнений з посади ТОВ «Юмвоса» за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України. Відповідно до Листа Державної прикордонної служби України №19-37149/18/24-Вих від 28.05.2024 року, в період з 08.11.2017 року по теперішній час (станом на 16:07 28.05.2024 року), ОСОБА_1 , в пункті пропуску «Краківець» 28.08.2023 року о 06.30 годині в`їхав на територію України. Відповідно до Виписки з реєстру постанов на боржників обмежених в правах, по виконавчому провадженню №30381281 від 12.12.2011 року, постановою Головного державного виконавця Лиманського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Cхідного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Щербини Ю.М. від 26.01.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Постановою про арешт майна боржника Головного державного виконавця Лиманського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Cхідного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Щербини Ю.М. від 26.01.2024 року по виконавчому провадженню №30381281, накладено арешт все рухоме та нерухоме майно та на транспортні засоби: 1) MAZDA, реєстраційний номер НОМЕР_6 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_7 ) ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_8 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_9 , що належить боржнику ОСОБА_1 . Постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника Головного державного виконавця Лиманського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Cхідного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Щербини Ю.М. від 03.06.2024 року по виконавчому провадженню №30381281, звернено стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у Головному управлінні пенсійного фонду України в Рівненській області, за адресою: Рівненська область, м. Рівне. Відповідно до Довідки Відділу освіти Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області №03-0266 від 07.06.2024 року, ОСОБА_2 працює в Комунальному закладі «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) комбінованого типу №55 «Лелека» Слов`янської міської ради» на посаді помічника вихователя з 02.07.2012 року. З 01.09.2022 року призупинена дія трудового договору до закінчення дій воєнного стану або до особливого розпорядження. Заробітна плата не виплачувалась з 01.09.2022 року по 31.03.2024 року. Трудовий договір відновлено з 01.04.2024 року по 31.10.2024 року. Відповідно до Довідки про доходи Відділу освіти Слов`янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області №03-0265 від 07.06.2024 року, ОСОБА_2 за період квітень-травень 2024 року отримала заробітну плату у загальному розмірі 16000 грн. Як зазначено у Довідках Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 12.12.2022 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_2 , разом з дітьми: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 . Діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зверталися за медичною допомогою 23.02.2024 року та 17.06.2024 року, що підтверджено відповідними Виписками з медичних карток амбулаторного хворого. Відповідно до квитанцій сплачених до Стоматологічної поліклініки м. Слов`янська, відповідач сплачувала кошти на лікування у стоматолога в розмірі 6702 грн. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, врахував вимоги ст.182 СК України, якими визначено право дітей на достатній рівень життя, з урахуванням обов`язку обох батьків утримувати своїх дітей, та дійшов висновку, що позивачем не доведений факт погіршення його матеріального становища до такого ступеня, що може бути беззаперечною підставою для зменшення розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості за аліментами, мінімальний розмір аліментів на дитину, визначений судом не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а раніше визначений розмір аліментів на дітей є належним та достатнім, та підстави для його зменшення відсутні. Так само відсутні і підстави для звільнення від сплати заборгованості за аліментами. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, однак частково погоджується з доводами сторони позивача, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке. Згідно ч.2 ст.51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України. Згідно з ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Згідно ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Згідно положень ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Частиною 1 ст.192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Враховуючи зміст ст.ст.181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Частиною 2 ст.182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Згідно з п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили. Відповідно до п.17 вказаної Постанови, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст.182 СК України. З аналізу зазначених правових норм можна зробити висновок, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів слід з`ясовувати, чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові 21 липня 2021 року по справі № 691/926/20, зазначив, що враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: зміни і сімейного, і матеріального стану. Однак зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану, підставою для зміни розміру аліментів. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові 14 грудня 2022 року по справі № 727/1599/22, зазначив, у що народження у платника аліментів дитини у другому шлюбі відповідно до положень статті 192 СК України є самостійною підставою для зміни розміру аліментів. Так, конструкція зазначеної статті визначає альтернативні підстави для застосування положень про зміну розміру аліментів. Це зокрема, зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Висновки судів попередніх інстанцій про те, що народження другої дитини спричинило зміну матеріального стану позивача є обґрунтованими, оскільки зазначена обставина очевидно потребує додаткових фінансових витрат. При цьому, такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги про зменшення розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості за аліментами, посилався на те, що він на даний час не працює, є інвалідом ІІІ групи, отримує маленьку пенсію, має ураження органу зору, тому його матеріальний стан та стан здоров`я не дає можливості сплачувати аліменти у тому розмірі, який визначений рішенням суду. На даний час він проживає у Рівненській області як внутрішньо переміщена особа та лише у серпні 2023 року повернувся з тимчасово окупованої територій України до підконтрольної владі України території. При цьому, суд першої інстанції взяв до уваги ці доводи позивача, проте правильно зазначив, що дані доводи не свідчать про погіршення його матеріального становища настільки, що унеможливлює сплачувати позивачем аліментів на утримання двох дітей у визначеному рішенням суду розмірі, оскільки позивач отримує пенсію по інвалідності, має у володінні два транспортні засоби, а медичний стан хоча і впливає на обмеження умов праці, але не виключає можливість працювати. Окрім того, судом першої інстанції було взято до уваги і те, що через повномасштабне вторгнення військ російської федерації на територію України, відповідачу так само як і позивачу, довелося разом з дітьми, які проживають разом з відповідачем, переїхати як внутрішньо переміщені особи до м. Одеса. Відповідач також втратила роботу, довгий час не отримувала заробітну плату та несла додаткові витрати на лікування дітей, а обов`язок щодо утримання дітей до досягнення ними повноліття покладається на обох батьків в рівній мірі. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміна матеріального стану та погіршення здоров`я батьків не повинно обмежувати права та інтереси їх дітей, та саме по собі не є підставою для про зменшення розміру аліментів, не звільняють позивача від обов`язку утримувати своїх неповнолітніх доньок та сплачувати аліменти у мінімальному розмірі визначеному законом, при цьому аліменти присуджені до стягнення з позивача у розмірі 1/3 частини його доходу на утримання двох дітей, і так становить граничну межу розміру аліментів на утримання двох дітей. Розрахунком заборгованості Головного державного виконавця Лиманського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Cхідного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Щербини Ю.М., встановлена наявність заборгованості по сплаті аліментів за період з 01.01.2022 року по 18.06.2024 року у розмірі 57 522,14 грн, що підтверджує неналежне виконання позивачем батьківських обов`язків та рішення суду від 26.07.2010 року. Отже, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення розміру аліментів, у зв`язку з недоведеністю у цій частині позовних вимог, колегія суддів вважає правильним і повністю з ним погоджується та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги у цій частині. Разом з тим, колегія суддів частково погоджується з доводами сторони позивача про наявність підстав для часткового звільнення позивача від заборгованості по аліментам, з огляду на таке. Відповідно до ч.2 ст.197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення. Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених статтею 197 СК України умов повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості. Стаття 12 ЦПК України зобов`язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказами являються будь-які фактичні дані, які встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст.76 ЦПК України). Зважаючи на те, що заборгованість зі сплати аліментів виникла у позивача за період з січня 2022 року, що було пов`язано з повномасштабним вторгненням військ російської федерації на територію України у зв`язку з яким позивач внаслідок російського артобстрілу та розриву снаряда отримав множинні осколкові поранення голови, внаслідок чого втратив ліве око та позивачеві було встановлено ІІІ групу інвалідності, колегія суддів вважає, що заборгованість зі сплати аліментів виникла в силу об`єктивних обставин. Разом з тим, приймаючи до уваги збіг життєвих обставин позивача, які викладені у позовній заяві та в апеляційній скарзі, та які мають істотне значення, колегія суддів вважає за можливе звільнити позивача від сплати заборгованості частково, зменшивши її розмір за період з 01.01.2022 по 18.06.2024, що відповідно до розрахунку державного виконавця Головного державного виконавця Лиманського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Cхідного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Щербини Ю.М складає 57 522,14 грн до 50%, тобто до 28 761,07 грн. Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про звільнення від сплати заборгованості, ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та підлягає скасуванню з підстав, визначених ст.376 ЦПК України, із ухваленням у відповідній частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та зменшення розміру заборгованості по аліментах за період з 01.01.2022 по 18.06.2024 з 57 522,14 грн до 28 761,07 грн, що становить 50% суми заборгованості. Керуючись ст.ст.367,374, 376, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Красовський Анатолій Степанович задовольнити частково. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 жовтня 2024 року про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 скасувати, ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від заборгованості по сплаті аліментів та зміну розміру аліментів задовольнити частково. Звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментам у розмірі 28 761,07 грн., що складає 50% заборгованості по аліментам, за період з 01.01.2022 по 18.06.2024, яка складала 57 522,14 грн. В решті позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлено 08 серпня 2025 року. Головуючий: Судді: