Ухвала КЦС ВС № 441/2578/21

У х в а л а 5 серпня 2025 року м. Київ Справа № 441/2578/21 Провадження № 61-8227ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржниця), інтереси якої представляє адвокат Шачіна Наталія Миколаївна (далі - адвокат), на постанову Львівського апеляційного суду від 30 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до скаржниці про поділ спільного майна чоловіка та жінки, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, і в с т а н о в и в:

1. У листопаді 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив поділити спільне майно позивача та скаржниці, які проживають однією сім`єю та визнати за позивачем право власності на 1/2 частку в житловому будинку і земельній ділянці, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (далі - будинок і земельна ділянка). 2. 13 грудня 2023 року Городоцький районний суд Львівської області ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову. 3. 30 травня 2025 року Львівський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове - про часткове задоволення позову: визнав за позивачем 41,365 %, а за скаржницею - 58,635 % часток у праві власності на будинок і земельну ділянку, які набуті за час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. 4. 24 червня 2025 року адвокат в інтересах скаржниці подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати зазначену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

5. Верховний Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити. 5.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)). 5.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: (а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; (б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; (в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; (г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України). 5.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. 5.4. Предметом позову є поділ спільного майна чоловіка та жінки, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Згідно з ухвалою суду першої інстанції від 22 грудня 2021 року позивач вказав у позовній заяві, що ціна позову становить 181 600,00 грн, однак належними та допустимими доказами цю ціну не підтвердив. Згідно із судовими рішеннями судів першої й апеляційної інстанцій відповідно до договору купівлі-продажу від 13 листопада 2006 року вартість будинку та земельної ділянки становить 173 720,00 грн. Отже, ціна позову становить 173 720,00 грн, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (757 000 грн = 250 х 3 028,00 грн такого мінімуму, встановленого у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»). 5.5. Скаржниця подала касаційну скаргу на судові рішення, які за загальним правилом не можна оскаржити до Верховного Суду. У цій скарзі не зазначила випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, можливо оскаржити у касаційному порядку. З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

6. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України). 6.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. 6.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36). 6.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53). 6.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65). 6.5. Скаржниця отримала доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мала можливість навести аргументи та докази проти позовних вимог. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є правомірною. 6.6. Оскаржене судове рішення за загальним правилом у касаційному порядку переглянути не можна. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає. За таких умов обмеження на подання касаційної скарги є пропорційними вказаній правомірній меті та не порушують сутність права скаржниці на доступ до суду. Керуючись статтями 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд п о с т а н о в и в :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 30 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна чоловіка та жінки, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі, яка подала цю скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко