Ухвала КЦС ВС № 752/17388/22

У х в а л а 5 серпня 2025 року м. Київ Справа № 752/17388/22 Провадження № 61-3431ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржниця), інтереси якої представляє адвокат Мачульний Олександр Іванович (далі - адвокат), на постанову Київського апеляційного суду від 5 лютого 2025 року у справі за позовом скаржниці до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі разом - відповідачі) за участю Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» Житлово-експлуатаційної дільниці-107 як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, і в с т а н о в и в:

1. У листопаді 2022 року скаржниця звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути солідарно з відповідачів 10 000,00 грн витрат за проведення оцінки вартості ремонту, а також відшкодування 26 924,00 грн майнової шкоди та 10 000,00 грн моральної шкоди. 2. 3 вересня 2024 року Голосіївський районний суд міста Києва ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив позов. 3. 5 лютого 2025 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове - про відмову в задоволенні позову. 4. 17 березня 2025 року адвокат в інтересах скаржниці сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 8408/1/220-25 від 18 березня 2025 року), у якій просив скасувати зазначену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. 5. 14 квітня 2025 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив без руху касаційну скаргу та встановив десятиденний строк для усунення недоліків останньої із дня вручення тієї ухвали. Скаржниця повинна була: (1) конкретизувати підстави касаційного оскарження; (2) надати документальне підтвердження аргументів щодо виняткового значення для неї справи, а саме про те, що у квартирі, яка зазнала залиття, «вона провела більшу частину свого життя, залишила свої дорогоцінні речі з дитинства, які довелося перевезти через системне залиття цієї квартири з вини відповідачів»; (3) надати доказ сплати судового збору. 6. 25 квітня 2025 року адвокат в інтересах скаржниці сформував у системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків касаційної скарги (вх. № 13216/0/220-25 від 28 квітня 2025 року). На підтвердження винятковості справи для скаржниці додав до заяви про усунення недоліків касаційної скарги кілька фотографій, на яких зображені: жінка з дитиною (4 шт.); дитина біля ліжка; дитина, яка п`є, сидячи на кріслі; дитячі крісло-гойдалка, «велосипед» і візочок.

7. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає. 7.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)). 7.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України). 7.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. 7.4. Предметом позову є відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири. Ціна позову становить 46 924,00 грн, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (757 000 грн = 250 х 3 028,00 грн такого мінімуму, встановленого у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»). 7.5. Скаржниця у касаційній скарзі зазначила, що справа має виняткове значення для неї. Мотивувала тим, що у тій квартирі вона провела більшість свого життя та залишила свої дорогоцінні речі з дитинства, які довелося перевезти через системне залиття цієї квартири з вини відповідачів. Верховний Суд в ухвалі від 14 квітня 2025 року звернув увагу скаржниці на необхідність підтвердити такі доводи документально. Скаржниця, виконуючи вимоги тієї ухвали, надала кілька фотографій, на яких зображені: жінка з дитиною (4 шт.); дитина біля ліжка; дитина, яка п`є, сидячи на кріслі; дитячі крісло-гойдалка, «велосипед» і візочок. Пояснень того, яким чином такі фотографії можуть підтвердити, що у квартирі, яка зазнала залиття, пройшла більша частина життя скаржниці, що із зображеного є «дорогоцінними речами з дитинства, які довелося перевезти через системне залиття цієї квартири», скаржниця не надала. Фотографії ніяк не підтверджують ані те, що у тій квартирі скаржниця провела більшу частину її життя та залишила дорогоцінні речі з дитинства, ані те, що їй через системне затоплення довелося їх перевезти в інше місце. 7.6. За наведених мотивів доводи скаржниці щодо винятковості справи не можна вважати належно обґрунтованими. Наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, можливо оскаржити у касаційному порядку, скаржниця не мотивувала. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

8. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України). 8.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. 8.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36). 8.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53). 8.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 рокуу справі«Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65). 8.5. Скаржниця отримала доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мала можливість навести аргументи та докази на користь її позовних вимог. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом(частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є правомірною. 8.6. Оскаржені судові рішення за загальним правилом у касаційному порядку переглянути не можна. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає. За таких умов обмеження на подання касаційної скарги є пропорційними вказаній правомірній меті та не порушують сутність права скаржниці на доступ до суду. Керуючись статтями 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд п о с т а н о в и в :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 5 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за участю Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» Житлово-експлуатаційної дільниці-107 як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

2. Копію ухвали надіслати особі, яка подала цю скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко