Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/462/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 06 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 340/462/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В., за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року (суддя Г.П. Казанчук) у справі № 340/462/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України, Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання винити певні дії, стягнення коштів та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної гвардії України, Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ командувача Національної гвардії України від 13 жовтня 2023 року №217 Про звільнення з посади та зарахування в розпорядження командувача Національної гвардії України заступника командира військової частини НОМЕР_1 по роботі з особовим складом полковника ОСОБА_1 , та поновити позивача на посаді заступника командира військової частини НОМЕР_1 по роботі з особовим складом з 13 жовтня 2023 року; - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної гвардії України та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що почалася з 13 грудня 2023 року, яка полягає в невиконанні вимог п. 117 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яке затверджено Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 р., а саме не запропонування позивача, який перебував у розпорядженні командувача Національної гвардії України, на посади в якомога коротший строк, але не пізніше ніж через два місяці з дня звільнення з попередньої посади; - зобов`язати Головне управління Національної гвардії України та Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України запропонувати позивачу посаду для несення військової служби, яка відповідатиме його військо-обліковій спеціальності; - стягнути з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь позивача грошові кошти: грошове забезпечення у розмірі 215 744 грн. 45 коп. (двісті п`ятнадцять тисяч сімсот сорок чотири гривні сорок п`ять копійок) за період з 01 липня 2024 року по 25 жовтня 2024 року та одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 1281882 грн 50 коп. (один мільйон двісті вісімдесят одна тисяча вісімсот вісімдесят дві гривні п`ятдесят копійок); - стягнути з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь позивача середній заробіток із розрахунку 68947 грн. 50 коп. (шістдесят вісім тисяч дев`ятсот сорок сім гривень п`ятдесят копійок) в місяць за час затримки розрахунку при звільненні з 25 жовтня 2024 року по день прийняття судом рішення по суті позовних вимог. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі № 340/462/25 залишено без розгляду позовну ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та Головного управління Національної гвардії України в частині позовних вимог про: - визнання протиправним та скасування наказу командувача Національної гвардії України від 13 жовтня 2023 року №217 Про звільнення з посади та зарахування в розпорядження командувача Національної гвардії України заступника командира військової частини НОМЕР_1 по роботі з особовим складом полковника ОСОБА_1 ; - поновлення позивача на посаді заступника командира військової частини НОМЕР_1 по роботі з особовим складом з 13 жовтня 2023 року; - визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної гвардії України та військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що почалася з 13 грудня 2023 року, яка полягає в невиконанні вимог п. 117 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яке затверджено Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 р., а саме не запропонування позивача, який перебував у розпорядженні командувача Національної гвардії України, на посади в якомога коротший строк, але не пізніше ніж через два місяці з дня звільнення з попередньої посади; - зобов`язання Головного управління Національної гвардії України та військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України запропонувати позивачу посаду для несення військової служби, яка відповідатиме його військо-обліковій спеціальності. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Судом першої інстанції зазначено, що після закінчення двох місяців безперервного перебування військовослужбовців у розпорядженні грошове забезпечення за останньою основною посадою, яку вони обіймали до зарахування в розпорядження, виплачується тільки за рішенням командувача Національної гвардії України. Клопотання про продовження строків виплати грошового забезпечення подаються за підпорядкованістю командирами військових частин, у розпорядженні яких вони перебувають. Після закінчення перших двох місяців (та у разі неприйняття відповідних рішень щодо продовження виплати грошового забезпечення) військовослужбовцям виплачуються тільки оклади за військовими званнями. Суд встановив, що не нарахування позивачу з липня 2024 року (закінчення строку 60 днів) посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, класність та премію відбувалось у межах та на підставі законодавства, а відтак в цій частині позову слід відмовити. Суд також зауважив, що базою для обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні є місячне грошове забезпечення військовослужбовця, яке він отримував на час звільнення. Суд врахував, що згідно довідки про нараховане та отримане грошове забезпечення, розмір грошового забезпечення становив 1480 грн, позивач має 38 повних календарних років вислуги, тому розмір одноразової грошової допомоги при звільненні обраховується за формулою 1480 грн х 38 х 50% = 28120 грн. Отже, на переконання суду, виходячи із місячного грошового забезпечення позивача, військовою частиною було вірно обраховано розмір одноразової грошової допомоги при звільненні. Також, суд зазначив, оскільки у спірному випадку не встановлено факту недоплати позивачу грошового забезпечення при звільненні, то відсутні підстави для стягнення середнього заробітку слід відмовити. Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову. Скаржник зазначає, що його безпідставно та незаконно звільнено з посади заступника командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та зараховано в розпорядження командувача Національної гвардії України. Вказує, що після переведення в розпорядження, він очікував на пропозицію льотної посади, відповідно до приписів положення №1153/2008. Вважає, що через відсутність запропонування йому інших посад відповідно до військово-льотної кваліфікації, він не зі своєї вини отримав грошове забезпечення в неповному обсязі та інші грошові виплати, які належать військовослужбовцям, а невиплата грошового забезпечення вплинула на неправильний розрахунок пенсії. Звертає увагу, що загальна сума грошового забезпечення з 1 липня по 25 жовтня 2024 року, що підлягає стягненню з військової частини НОМЕР_1 на користь позивача складає 215744 грн. 45 коп., а сума стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні згідно ч.2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» становить 1281882 грн. 50 коп. Зазначає, що оскільки військова частина НОМЕР_1 не виконала вимоги ст. 116 КЗпП України, то наявні підстави для застосування відповідальності, що передбачена ст. 117 КЗпП України. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач проходив військову службу за Контрактом про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України на посаді осіб офіцерського складу з 10.09.2021 року. Наказом командувача Національної гвардії України від 13.10.2023 року №217 о/с відповідно до пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України звільнено з посади та зараховано у розпорядження командувача національної гвардії України, залишивши на всіх видах забезпечення за попереднім місцем служби полковника ОСОБА_1 , заступника командира військової частини НОМЕР_1 по роботі з особовим складом. Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №233 від 25.10.2024 року позивача звільнено з військової служби в Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення відповідно до п. «г» п.3 ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Вважаючи, що наявні підстави для стягнення з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь позивача грошового забезпечення за період з 01 липня 2024 року по 25 жовтня 2024 року у розмірі 215 744 грн. 45 коп., одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 1281882 грн 50 коп., середнього заробітку із розрахунку 68947 грн. 50 коп. в місяць за час затримки розрахунку при звільненні з 25 жовтня 2024 року, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. За приписами частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджено Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі Положення №1153/2008). Приписами п.116 цього Положення визначено перелік випадків, коли можливе зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади. Також, згідно п.116 Положення №1153/2008 військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади. Матеріальне та грошове забезпечення військовослужбовців, зарахованих у розпорядження відповідних командирів (начальників), здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно приписів п.117 Положення №1153/2008 призначення на посади військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), проводиться в якомога коротший строк, але не пізніше ніж через два місяці з дня звільнення з попередньої посади, за винятком випадків, передбачених підпунктами 12 - 16 пункту 116 цього Положення. Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 № 200 (далі Інструкція №200). Відповідно до приписів п.1 розділу XXV Інструкції №200 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, звільненим від посад, які вони обіймають (у тому числі у зв`язку з переходом військової частини на новий штат, частковою зміною штату), із дня, наступного за днем звільнення від обійманих посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення). Грошове забезпечення в цьому випадку обчислюється з урахуванням окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) та премії. Після закінчення двох місяців безперервного перебування військовослужбовців у розпорядженні грошове забезпечення за останньою основною посадою, яку вони обіймали до зарахування в розпорядження, виплачується тільки за рішенням командувача Національної гвардії України. Клопотання про продовження строків виплати грошового забезпечення подаються за підпорядкованістю командирами військових частин, у розпорядженні яких вони перебувають. Після закінчення перших двох місяців (та у разі неприйняття відповідних рішень щодо продовження виплати грошового забезпечення) військовослужбовцям виплачуються тільки оклади за військовими званнями. Пункт 5 розділу XXV Інструкції №200 визначає, що під час визначення права на одержання грошового забезпечення у передбачені в пункті 1 цього розділу строки перебування військовослужбовців у розпорядженні не зараховується час їх перебування на лікуванні, в основній або додатковій відпустці, а також час тимчасового виконання обов`язків за вакантною посадою, перебування під вартою (цілодобовим домашнім арештом). Зі змісту матеріалів справи вбачається, що наказом командувача Національної гвардії України від 13.10.2023 року №217 о/с відповідно до пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України позивач був звільнений з посади та зарахований у розпорядження командувача національної гвардії України. Як правильно встановив суд першої інстанції, починаючи з липня 2024 року позивачу нараховувався та виплачувався тільки оклад за військове звання, відповідно до приписів абз. 5 п.1 розділу XXV Інструкції №200. В свою чергу, позивач наполягає на тому, що його безпідставно та незаконно звільнено з посади заступника командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та зараховано в розпорядження командувача Національної гвардії України, а також, що через відсутність запропонування йому інших посад, він не зі своєї вини отримав грошове забезпечення в неповному обсязі та інші грошові виплати, які належать військовослужбовцям. Колегія суддів звертає увагу, що наказ командувача Національної гвардії України від 13.10.2023 року №217 о/с є чинним, допущення відповідачами протиправної бездіяльності щодо позивача не підтверджено, докази зворотнього матеріали справи не містять. Також, апеляційний суд зауважує, що ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі № 340/462/25, яка залишена без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду, залишено без розгляду позовну ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та Головного управління Національної гвардії України в частині позовних вимог про: - визнання протиправним та скасування наказу командувача Національної гвардії України від 13 жовтня 2023 року №217 Про звільнення з посади та зарахування в розпорядження командувача Національної гвардії України заступника командира військової частини НОМЕР_1 по роботі з особовим складом полковника ОСОБА_1 ; - поновлення позивача на посаді заступника командира військової частини НОМЕР_1 по роботі з особовим складом з 13 жовтня 2023 року; - визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної гвардії України та військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що почалася з 13 грудня 2023 року, яка полягає в невиконанні вимог п. 117 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яке затверджено Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 р., а саме не запропонування позивача, який перебував у розпорядженні командувача Національної гвардії України, на посади в якомога коротший строк, але не пізніше ніж через два місяці з дня звільнення з попередньої посади; - зобов`язання Головного управління Національної гвардії України та військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України запропонувати позивачу посаду для несення військової служби, яка відповідатиме його військо-обліковій спеціальності. За цих обставин, зважаючи на зарахування позивача у розпорядження згідно наказу від 13.10.2023 року №217 о/с, керуючись приписами п.1 розділу XXV Інструкції №200, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачу з 01 липня по 25 жовтня 2024 року правомірно сплачувалось грошове забезпечення у розмірі - тільки оклад за військовим званням. Отже, аргументи апеляційної скарги про наявність підстав для стягнення на користь позивача грошового забезпечення за період з 01 липня 2024 року по 25 жовтня 2024 року у розмірі 215 744 грн. 45 коп. колегія суддів відхиляє. При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляє посилання позивача на приписи п. 15 розділу І Інструкції №200, який передбачає, що за військовослужбовцями з числа осіб, віднесених до першої або другої категорії, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - й осіб, віднесених до третьої категорії, призначених у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів на посади з меншими посадовими окладами, на новій посаді зберігаються протягом одного року посадові оклади за попередньою посадою відповідно до чинного законодавства України. Апеляційний суд звертає увагу, що в спірному випадку позивач не був призначений на посаду, а був зарахований у розпорядження. Отже, підстави для застосування до спірних правовідносин п. 15 розділу І Інструкції №200 відсутні. Стосовно виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні. Згідно ст. 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога, зокрема у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначено частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", під час дії особливого періоду та воєнного стану. Право позивача на виплату одноразової грошової допомоги, враховуючи підстави звільнення позивача з військової служби, відповідачем не заперечується. При цьому, відповідачем (військовою частиною) виплачено позивачу таку допомогу у розмірі 28120грн, приймаючи до уваги місячне грошове забезпечення позивача, яке на день звільнення складалося виключно із окладу за військовим званням у розмірі 1480,0грн. Суд першої інстанції погодився з таким визначенням розміру одноразової грошової допомоги, зазначивши, що базою для обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні є місячне грошове забезпечення військовослужбовців, яке вони отримували на час звільнення. З таким висновком суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується виходячи з такого. Відповідно до п.3 розділу ХХХІІ Інструкції №200 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) які у разі звільнення з військової служби мають право на отримання одноразової грошової допомоги, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується ця одноразова грошова допомога, включаються: для військовослужбовців, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і додаткові види грошового забезпечення (щомісячні надбавки, доплати, премія); для військовослужбовців, які на день звільнення з військової служби перебували в розпорядженні відповідних начальників (командирів), - посадовий оклад, оклад за військовим званням на день звільнення з військової служби, надбавка за вислугу років, додаткові види грошового забезпечення (щомісячні надбавки, доплати, премія), що отримували військовослужбовці за останніми штатними посадами відповідно до чинного законодавства. Отже, вказаною нормою права прямо передбачено те, які види грошового забезпечення військовослужбовців враховуються до місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова допомога при звільненні. Такими видами грошового забезпечення для військовослужбовців, які на день звільнення з військової служби перебували в розпорядженні відповідних начальників (командирів), є посадовий оклад, оклад за військовим званням на день звільнення з військової служби, надбавка за вислугу років, додаткові види грошового забезпечення (щомісячні надбавки, доплати, премія), що отримували військовослужбовці за останніми штатними посадами відповідно до чинного законодавства. Останньою штатною посадою позивача, перед зарахуванням у розпорядження командувача Національної гвардії України, є заступник командира військової частини НОМЕР_1 по роботі з особовим складом. Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення позивача, з якого нараховується одноразова допомога при звільнення, відповідач повинен був врахувати не лише оклад за військовим званням у розмірі 1480,0грн., який фактично отримував позивач на час звільнення, а і посадовий оклад, надбавку за вислугу років, додаткові види грошового забезпечення (щомісячні надбавки, доплати, премія), що отримував позивач на посаді заступника командира військової частини НОМЕР_1 по роботі з особовим складом відповідно до чинного законодавства. З цих підстав, враховуючи те, що повноваженнями щодо визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні наділений відповідач (війська частина), суд апеляційної інстанції вважає, що заявлені позовні вимоги щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, підлягають частковому задоволенню, шляхом зобов`язання відповідача нарахувати таку допомогу у спосіб, передбачений п.3 розділу ХХХІІ Інструкції №200. Стосовно заявлених позивачем вимог про виплату середнього заробітку на підставі положень ст.117 КЗпП України. Наявність підстав для виплати середнього заробітку позивач пов`язує з тим, що при звільненні з ним не було проведено остаточного розрахунку, оскільки грошове забезпечення та одноразова грошова допомога при звільненні не були виплачені у повному обсязі. З приводу такої позиції позивача суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Статтею 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті. Отже, не виплата військовослужбовцю, на день його звільнення та виключення зі списків особового складу військової частини, одноразової грошової допомоги при звільненні, може бути підставою для застосування до військової частини відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. Тобто, положення ст. 117 КЗпП України підлягають застосуванню під час визначення відповідальності за затримку розрахунку при звільненні. Поряд з цим, у вказаних правовідносинах підлягають застосування і положення спеціальних норм права у сфері проходження військової служби, які визначають порядок звільнення військовослужбовців. Так, відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі Положення №1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. Отже, за загальним правилом, військовослужбовець на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечений, у тому числі, грошовим забезпеченням. Єдиним виключенням з цього правила є надання військовослужбовцем згоди на його виключення зі списків особового складу військової частини без проведення остаточного розрахунку. Таким чином, застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, у правовідносинах пов`язаних з проходженням військової служби, можливо у випадку виключення військовослужбовця, з яким не проведено остаточний розрахунок, зі списків особового складу військової частини, без його згоди. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у справі №480/3105/19 (постанова від 30.11.2020). У спірному випадку встановлено, що 22.10.2024 (т.1 а.с.158) позивачем надано згоду на виключення його зі списків особового складу без проведення остаточних розрахунків. Отже, за встановлених обставин не можливо стверджувати про порушення військовою частиною положень ст.116 КЗпП України, в частині звільнення позивача без проведення остаточних розрахунків, як про те зазначав позивач, що б могло бути підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. З цих підстав суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення заявлених вимог щодо стягнення середнього заробітку за порушення строків розрахунків при звільненні. Підсумовуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про часткове задоволення позову. На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321. 325 КАС України, суд- У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі № 340/462/25 скасувати та ухвалити нову постанову про часткове задоволення позову. Визнати неправомірними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні виходячи із місячного грошового забезпечення до якого включити: посадовий оклад, оклад за військовим званням на день звільнення з військової служби, надбавка за вислугу років, додаткові види грошового забезпечення (щомісячні надбавки, доплати, премія), що отримував ОСОБА_1 за останньою штатною посадою відповідно до чинного законодавства, з урахуванням фактично виплачених сум. В іншій частині позову відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України. Вступну та резолютивну частини проголошено 06.08.2025 Повний текст постанови складено 07.08.2025 Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя І.Ю. Добродняк суддя А.В. Суховаров