Постанова Харківський апеляційний суд № 635/1277/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 635/1277/23 Головуючий суддя І інстанції Лук`яненко С. А. Провадження № 33/818/1341/25 Суддя доповідач Гєрцик Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 серпня 2025 року м.Харків Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду Гєрцик Р.В., перевіривши апеляційну скаргу захисника Антоненка І.М. на постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 16 червня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 ,- УСТАНОВИВ: Постановою судді Харківського районного суду Харківської області від 16.06.2025 рокуОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі закрито у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків передбачених статтею 38КУпАП. 14 липня 2025 року (відповідно до штампу поштового відділення) захисник Антоненко І.М. подав апеляційну скаргу, в якій за її змістом просить скасувати постанову суду та постановити нову, якою закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, а також подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення. В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження посилається на те, що 16.06.2025 року ОСОБА_1 подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи, однак суд без належного повідомлення про розгляд зазначеного клопотання розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 . Копію оскаржуваної постанови стороною захисту було отримано лише 02.07.2025 року та після ознайомлення зі змістом постанови протягом 10 днів було підготовлено та подано апеляційну скаргу. Дослідивши апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку, апеляційний суд дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Таким чином, законодавець пов`язує початок відліку строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції з моментом її ухвалення. Перевіркою матеріалів судового провадження встановлено, що 16.06.2025 року при постановленні оскаржуваного рішення ОСОБА_1 не була присутня, однак, була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи. Таким чином, ОСОБА_1 повною мірою була обізнана про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо неї, про що не заперечує і сам захисник в апеляційній скарзі. Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_1 була обізнана про судове засідання, призначене на 16.06.2025 року. Також з урахуванням того, що постанова Харківського районного суду Харківської області від 16 червня 2025 року була надіслана до ЄДРСР 17.06.2025 року та забезпечено надання загального доступу 19.06.2025 року, то в даній справі, відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП строк на апеляційне оскарження закінчився 26.06.2025 року (з урахуванням неробочих днів). Однак, з апеляційною скаргою захисник звернувся лише 14.07.2025 року, тобто, поза межами строку на апеляційне оскарження, маючи усі об`єктивні можливості підготувати та подати апеляційну скаргу своєчасно, хоча б в загальних межах. Водночас апеляційний суд звертає увагу, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989 року). Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів. Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання. Поважними причинами слід вважати обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений строк. Особа, яка бажає подати апеляційну скаргу, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Вирішуючи питання, чи були причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді поважними, апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Мельник проти України", норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження і перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. (Рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року). Подаючи апеляційну скаргу після пропуску строку на апеляційне оскарження, сторона справи повинна навести достатні поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, які б об`єктивно перешкоджали звернутися до суду у визначений КУпАП строк, а отже вплинули на право сторони реалізувати конституційні засади, які визначають право на оскарження судового рішення. Крім того, відповідно до правових висновків ЄСПЛ, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03). Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду буде порушувати законні права та інтереси сторін і суперечити принципу (правової визначеності) права на справедливий суд. що закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року, та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, (п. 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» заява № 32053/13). За таких обставин, твердження апелянта про те, що строк на апеляційне оскарження пропущено із поважних причин, не підтверджено відповідними обставинами та належними доказами. Клопотання не містить посилання на обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто такими, які не залежать від волевиявлення апелянта, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. Оскільки, підстав для поновлення пропущеного процесуального строку немає, то у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути апелянту. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ: У задоволенні клопотання захисника Антоненка І.М. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Харківського районного суду Харківської області від 16 червня 2025 року щодо ОСОБА_1 відмовити. Повернути захиснику Антоненку І.М. апеляційну скаргу на постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 16 червня 2025 року щодо ОСОБА_1 . Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає Суддя Р.В. Гєрцик