Ухвала КАС ВС № 280/7199/24

УХВАЛА 06 серпня 2025 року м. Київ справа №280/7199/24 адміністративне провадження № К/990/32466/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Дашутіна І.В., суддів - Шишова О. О., Яковенка М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі №280/7199/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії, установив: До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивачка просила: - визнати протиправною і скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9397-49 від 18.05.2021 на суму 38718,74 грн.; - зобов`язати відповідача здійснити коригування інтегрованої картки платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування позивачки з метою виключення (списання) заборгованості по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 38718,74 грн. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області від 18.05.2021 №Ф-9397-49 в частині донарахування позивачці заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в сумі 17857,84 грн. Зобов`язано Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування в індивідуальній картці платника ОСОБА_1 шляхом виключення суми заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 17857,84 грн нарахованої за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 18.05.2021 №Ф-9397-49. В задоволення іншої частини позовних вимог відмовлено. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2025 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позову та в цій частині ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області від 18.05.2021 №Ф-9397-49 на сумі 38718,74 грн. Зобов`язано Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування в індивідуальній картці платника ОСОБА_1 ОСОБА_1 шляхом виключення суми заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 38718,74 грн. нарахованої за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 18.05.2021 №Ф-9397-49. В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року залишено без змін. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з такого. Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Відповідно до пунктів 6, 10 частини шостої статті 12 КАС України (в редакції, чинній з 19 липня 2024 року) для цілей цього Кодексу справами незначної складності є: оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. З огляду на обставини, встановлені судовими рішеннями, предмет спору у цій справі, розмір майнових вимог позивача, оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності. За таких обставин, колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню. Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що справа має виняткове значення для нього є безпідставним, оскільки особою, яка подала касаційну скаргу, не доведено наявності таких обставин і доказів на підтвердження їх наявності не надано, а спірні правовідносини були предметом судового контролю, здійсненого судами першої та апеляційної інстанцій. Крім того, у касаційній скарзі скаржник посилається на те, що подана ним касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Однак скаржником не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин та не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95). На підставі викладеного вбачається, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" у праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтями 248, 328, 333, 359 КАС України, - постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі №280/7199/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає. Головуючий І.В. Дашутін Судді О.О. Шишов М.М. Яковенко