Постанова 4855 № 640/20014/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20014/19 Суддя (судді) першої інстанції: Златін Станіслав Вікторович ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 серпня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Ключковича В.Ю. суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИВИ ЛЮКС" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В: 18.10.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТИВИ ЛЮКС" (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, апелянт), у якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 02.07.2019 року № 0040251404 форма «Р», яким ТОВ «ТИВИ ЛЮКС» збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 67 160 грн; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 02.07.2019 року № 0040261404 форма «В4», яким зменшено від`ємне значення з ПДВ за травень 2019 року на загальну суму 4 543 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно дійшов до висновку про не спрямованість правочину укладеного позивачем з ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» на настання реальних правових наслідків. Позивач зазначає, що його контрагент здійснив поставку товару. Позивач зазначає, що порушення ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» податкової дисципліни не є підставою для відмови у праві на формування податкового кредиту. Окрім того, позивач зазначає, що взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Податкові накладні ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» зареєстровані у ЄРПН. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИВИ ЛЮКС» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 02.07.2019 року № 0040251404 форма «р», який ТОВ «ТИВИ ЛЮКС» збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 67 160 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 02.07.2019 року № 0040261404 форма «в4», яким зменшено від`ємне значення з ПДВ за травень 2019 року на загальну суму 4543 грн. Стягнуто з Головного управління ДПС у м. Києві за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИВИ ЛЮКС» судовий збір у розмірі 1921 грн та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 6000 грн. Позиція суду мотивована тим, що у ході розгляду цієї справи не встановлено ознак недобросовісності позивача, як і в запереченнях відповідача проти заявлених позовних вимог та доводів позивача не наведено жодних доказів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи фактів узгодженості його дій з недобросовісними контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або ж його обізнаності з такими діями товариства чи сприяння ухиленню ними від виконання податкових зобов`язань. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції було цілком проігноровано та не встановлено обставин щодо здійснення господарських відносин ТОВ "ТИВИ ЛЮКС" із суб`єктом фіктивного підприємництва. Підприємство - контрагент позивача зареєстроване на підставну особу, яка не мала відношення до діяльності підприємства та не здійснювала фактичної господарської діяльності (дій) та будь - яких операцій від імені вказаного контрагента. Виходячи з вказаних обставин, контрагент позивача створювався та діяв з метою прикриття незаконної діяльності. Таким чином, спростовуються доводи позивача щодо виконання на його користь спірних операцій зазначеним підприємством - контрагентом, за відносинами з якими сформовано спірні суми податкових вигод, та доводи щодо юридичної значимості первинних документів. Інформація, щодо контрагентів ТОВ «Охорона фірма «Вовкодав»» свідчить про неможливість вчинення господарських операцій з ТОВ «Тиви Люкс» у перевіряємому періоді та те, що виписані первинні бухгалтерські документи не відповідають вимогам частини другої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та не можуть приймати участі у податковому обліку, і як наслідок надавати право на формування податкового кредиту, тому що є такими, що складені з порушенням ст. 201 ПК України. Податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь - яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. Наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов`язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарською діяльністю. Апелянт також наголошує, фінансово-господарська діяльність ТОВ «Тиви Люкс» за період травень 2017р. спрямована на зменшення бази оподаткування, не має під собою розумної, економічно обґрунтованої, необхідної і достатньої ділової (господарської) мети, а тому, з точки зору судової доктрини «Ділова мета», не може бути визнана дійсною, а також для запобігання ухиленню від сплати податків, одержана податкова вигода ТОВ «Тиви Люкс» не визнається діловою метою здійснених останнім правочинів. Крім того, відповідачем подано клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю його представника. 09.06.2025 позивачем подано відзив на апеляційну скаргу. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків. Щодо клопотання апелянта про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне. Частинами 2 та 3 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. У той же час, згідно частин 1-3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідно до частини 4 статті 12, частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу. У той же час, спірні правовідносини не відносяться до категорії справ, передбачених частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України. Як вбачається з поданого клопотання апелянта, в такому не наведено доводів, які б свідчили про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування вимагають проведення судового засідання або посилань на обставини, які можливо встановити лише у такий спосіб. Згідно з пунктом 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дослідивши клопотання апелянта, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, тощо, беручи до уваги пункт 20 частини 1 статті 4 та частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що дана справа є справою незначної складності, а характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити. Відповідно до фактичних обставин справи, з 15.05.2019 року по 21.05.2019 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ» за травень 2017 року, показників декларації з ПДВ. За наслідками вищевказаної перевірки складно Акт від 28.05.2019 року №530/26-15-14-04-05/38358466. У вищевказаному акті відповідачем зроблено висновок про заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету на суму 53 728 грн за травень 2017 року та встановлено завищення суми від`ємного значення на суму 4 543 грн за травень 2017 року. Висновок відповідача у акті перевірки обґрунтований тим, що правочини укладені позивачем з ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» є такими, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків, оскільки директор ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» надав податковому органу письмові пояснення, у яких зазначив про те, що не має жодного відношення до ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав», фінансові та бухгалтерські документи не підписував, підприємство зареєстровано на підставну особу. На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення від 02.07.2019 року № 0040251404 форма «Р», яким ТОВ «ТИВИ ЛЮКС» збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 67 160 грн та від 02.07.2019 року № 0040261404 форма «В4», яким зменшено від`ємне значення з ПДВ за травень 2019 року на загальну суму 4543 грн. Не погоджуючись з такими рішеннями податкового органу, ТОВ «ТИВИ ЛЮКС» звернулось до суду з даним позовом. Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані положеннями ПК України (далі - ПК України; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Згідно зі статтею 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг. Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. За положеннями пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Тому й аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків у розрізі відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. Водночас, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю. Підставою виникнення спірних правовідносин слугував висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» у травні 2017 року. Так, про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 31.03.2020 у справі №820/7521/15, від 18.09.2020 у справі №816/2211/18, від 28.04.2021 у справі №160/1283/19. Відповідно до п.74.1 статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів, а результати ії опрацювання використовуватися для виконання покладених на контролюючі органи функції та завдань. З фактичних обставин справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» укладено договір поставки 29.05.2017 року № 1-2905/17 (том 1 а.с. 61-63). Згідно умов наведеного договору, ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ» (код 40152208) в особі директора Сєвагіної Олени Федорівни, яка діє на підставі статуту, з однієї сторони та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТИВИ ЛЮКС» в особі директора Савчук Світлани Миколаївни, яка діє на підставі статуту з іншої сторони, уклали цей договір щодо поставки (продажу) товару окремими партіями. До перевірки було надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкову накладну (підписані директором ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ» Сєвагіною О.Ф.) та видаткову накладну та податкову накладну (підписані директором ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ» Сєвагіною О.Ф.) (том 1 а.с. 64-65). Також, між позивачем та ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» було укладено договір про надання послуг від 03.05.2017 року № 2-0305/17П, відповідно до умов якого ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» зобов`язувалось надати позивачу послуги з технічного обслуговування, а позивач зобов`язався його оплатити (том 1 а.с. 66-69). За правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 19.07.2021 у справі № 1.380.2019.002018, надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім випадку, якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. Сам факт наявності у позивача податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту. Також Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду під час касаційного перегляду справи 820/4033/16 від 21.06.2022 зроблено висновок, що основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Навіть належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не завжди свідчить про безумовну їх відповідність дійсному змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи. Відповідно до податкової інформації, ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ» перебувала на обліку в Марiупольській ОДПI ГУ ДФС у Донецькій області; вид діяльності за КВЕД: 80.10 - діяльність приватних охоронних служб; директор та головний бухгалтер та засновник (на дату складання акта та здійснення операцій) - ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ); податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1-ДФ) до органів ДФС не подано; згідно зі звітом про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за травень 2017 року, кількість працюючих - 1 особа. Відповідно до пояснень від 05.05.2017 громадянки ОСОБА_1 , що значилась директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ», остання повідомила, про те, що вона є директором, бухгалтером та засновником ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ» (код 40152208) їй стало відомо від працівників правоохоронних органів; реєстрацію вищевказаного підприємства вона не здійснювала і нікого на це не уповноважувала; за яких обставин та ким саме було зареєстровано на її ім`я ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» (код 40152208) їй не відомо; розрахункові рахунки ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ» в банківських установах вона не відкривала і нікого на це не уповноважувала; контроль за безготівковими та готівковими коштами не здійснювала та ними не розпоряджалася; доступ до системи Клієнт-банк не отримувала та не має; яким видом господарської діяльності займається ТОВ "ОХОРОННА ФІРМА "ВОВКОДАВ", адреса його реєстрації, місцезнаходження печатки та документів їй не відомо. ОСОБА_1 також вказала, що не здійснювала фінансово-господарської діяльності даного підприємства, договорів з контрагентами не складала та не підписувала, посадових осіб та їх представників не знає; будь-які товарно-матеріальні цінності від імені ТОВ "ОХОРОННА ФІРМА "ВОВКОДАВ" не придбавала та не продавала, довіреності на здійснення вищевказаних операцій не надавала; первинні бухгалтерські документи та податкову звітність не складала та не підписувала; податкову звітність до контролюючих органів не подавала та нікого на це не уповноважувала. Також повідомила, що декілька років тому з її квартири , що знаходиться у м. Дніпро, було викрадено речі, в т.ч. документи (паспорт та ідентифікаційний код), про що повідомлено підрозділ міліції (том 1 а.с.106-107). Поряд з наведеним, ГУ ДФС у м. Києві отримано податкову інформацію складену Маріупольською ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області відповідно до якої у ході виїзду за юридичною адресою ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ» та проведення заходів, встановити директора Севагіну О.Ф. та представників ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ» не надалося можливим у зв`язку з не знаходженням їх за податковою адресою, на телефони, вказані у реєстраційній картці СГД ніхто не відповідав. Необхідні уставні та реєстраційні документи для перевірки юридичної та фактичної адреси не надано. Встановити офісне приміщення ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ» не надалося можливим. За вказаною адресою відсутнє облаштування робочих місць комп`ютерною технікою, зі вказаної адреси не здійснюється щоденне управління фінансово-господарською діяльністю підприємства, співробітники та керівництво не відвідують свої робочі місця. За даною адресою відсутня зовнішня вивіска з назвою підприємства тощо. Колегія суддів враховує, що порушення кримінального провадження за фактом фіктивного підприємництва та/або ухилення від сплати податків в контексті їх доказовості не є безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій, а також висновку, що свідчення особи, отримані в процедурах кримінального провадження, не є належним і допустимим доказом в адміністративному судочинстві. Указані висновки знайшли своє відображення у постанові Верховного Суду від 22.04.2024 у справі № 640/34282/21. Відсутність вироку у кримінальному провадженні не звільняє суд, який розглядає адміністративну справу, від обов`язку перевірити та надати належну оцінку повідомленим контролюючим органом фактичним обставинам, які встановлені в процедурах кримінального провадження і ставлять під сумнів реальний характер господарських операцій, тому що такі обставини входять до предмета доказування в адміністративній справі з відповідним предметом адміністративного позову. Подібний висновок сформульовано Верховним Судом у постанові від 02.10.2018 (справа №826/6146/16). Таким чином, зі змісту пояснень громадянки ОСОБА_1 вбачається, що ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ» зареєстроване на особу, яка не мала відношення до діяльності підприємства та не здійснювала фактичної господарської діяльності (дій) та будь - яких операцій від імені вказаного контрагента. Відповідно, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені ОСОБА_1 , яка заперечує свою участь у створенні та діяльності вказаного платника податків, зокрема й у підписанні будь - яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг. У контексті означеного апеляційним судом також враховано відсутність обставин декларування ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ» будь-яких витрат на оренду приміщення, водо-, тепло-, постачання зв`язок, придбання канцелярських засобів, що могло б свідчити про здійснення господарської діяльності; відсутність документів, які б фактично підтверджували транспортування ТМЦ від постачальника до покупця, якість та ідентифікацію товару, технічні характеристики, виробника товару, країну походження товару з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. Наведені обставини в сукупності дають підстави для виникнення обґрунтованого сумніву у податкового органу про реальність здійснення операції між позивачем та контрагентом, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Верховним Судом у постанові від 13.07.2022 у справі № 640/18540/18 наголошено, що формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції, - якщо контролюючий орган наводить доводи, які ставлять під сумнів її здійснення, зокрема доводи щодо неможливості здійснення поставок контрагентом з огляду на відсутність у нього матеріальних, трудових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності та невідповідність при цьому номенклатури придбаних товарів номенклатурі поставлених товарів згідно з даними з Єдиного реєстру податкових накладних; епізодичну або обмежену терміном, на який припадають дати виписування документів на операцію з постачання, фінансову та податкову звітність контрагента, не відображення у цій звітності відповідних податкових зобов`язань, відсутність контрагента за місцезнаходженням. Такі доводи підлягають ретельній перевірці судом з використанням засобів доказування, передбачених нормами Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі й інших, не первинних документів, складання яких передбачено законодавством або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту. На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку. Оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення установлених конкретних фактичних обставин справи, судова колегія висновує, що представлені позивачем документи не підтверджують придбання позивачем товару у ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ». Наведені обставини у сукупності та взаємозв`язку не дають можливості встановити рух активів на шляху до позивача у справі, участь контрагента у такому ланцюгу, реальні зміни майнового стану внаслідок таких відносин, його власному капіталі та розцінюються як доказ безтоварності цих операцій, що виключає їх відображення у обліку товариства й підстави для формування позивачем податкового кредиту та витрат за такими відносинами. Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 29.01.2021 у справі №826/8752/16 одним із проявів дотримання суб`єктом господарювання принципу добросовісності є розумна обачність, яка реалізується, зокрема, при належному та розумному виборі контрагентів. У разі якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов`язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним (постанова Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 540/1261/19). Колегія суддів зазначає, що в даному спірному випадку платником податків не спростовано правомірність висновків контролюючого органу. З огляду на встановлені фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ПК України, а отже, підстави для їх скасування відсутні. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи пунктів 1, 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовані норми матеріального права, що стали підставою для невірного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, та відмовити у задоволенні адміністративного позову. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИВИ ЛЮКС" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович Судді: О.О. Беспалов І.О. Грибан