Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/594/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/594/25 Суддя (судді) першої інстанції: Василь ГАВРИЛЮК ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 серпня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Ключковича В.Ю. Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: 20 січня 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, апелянт, ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Черкаській області), в якому просить суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо ненарахування та невиплати за період з 01 листопада 2022 року ОСОБА_1 пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР від 06 червня 1996 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 01 листопада 2022 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (ІІ) та відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР від 06 червня 1996 року в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 01 листопада 2022 року відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (ІІ)/2021 та відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та виплачувати ОСОБА_1 основну пенсію у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Черкаській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". У зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України Рішення від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Черкаській області із заявою про перерахунок пенсії, виходячи з розміру вісім мінімальних пенсій за віком, однак відповідач протиправно відмовив у такому перерахунку. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, оформлену листом від 03.01.2025 № 106-15633/Т-02/8-2300/25, у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 з 16.07.2024 перерахунок та виплату пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 в частині вимог щодо визнання протиправними дій та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком за період з 01.11.2022 до 15.07.2024 залишено без розгляду. Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що відповідно до ч. 1 ст. 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров`ю особи, не обмежується строком давності. На вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю особи, строк звернення до суду (позовна давність) не поширюється (п.3 ч. 1 ст.268 ЦК України), а тому в таких випадках не можна ставити питання про його поновлення. Суд не спромігся спростувати позицію позивача у справі щодо застосування положень статті 122 КАС України по даній категорії справ (позови осіб з інвалідністю, яка спричинена наслідками аварії на ЧАЕС, про перерахунок пенсій), а також твердження позивача про те, що об`єктом спірних правовідносин (предметом спору) є те благо, з приводу якого виник спір, а не дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не нарахування та невиплати йому пенсії, як вважає помилково суд. Суд в ухвалі припустився помилкового тлумачення обставин щодо застосування положень частини 1 статті 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», що призвело до прийняття ним незаконного рішення. Реалізація права позивача на звернення до суду з даною позовною заявою у спірних правовідносинах не залежала виключно від нього самого, бо таке сталося також внаслідок непослідовної поведінки органів публічної влади у правотворчій діяльності. Позивач просить рішення Черкаського окружного адміністративного суду та ухвалу від 28 квітня 2025 року по справі №580/594/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про зобов`язання здійснити перерахунок основної пенсії за період з 01 листопада 2022 року відповідно до вимог Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1- (II)/2021 та відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР від 06 червня 1996 року у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та виплачувати ОСОБА_1 основну пенсію у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком скасувати у частині відмови у задоволенні позовної вимоги стосовно зобов`язання відповідача виплачувати позивачу основну пенсію в розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком, а також у частині залишення без розгляду позовних вимог щодо визнання протиправними дій та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії за період з 01.11.2022 до 15.07.2024, та ухвалити нове рішення у відповідних частинах, а також змінити резолютивну частину оскаржуваного рішення, доповнивши її зазначенням підстави заявленого позову та редакції Закону України №230/96-ВР від 06 червня 1996 року; постановити окрему ухвалу з приводу допущених судом першої інстанції порушень закону. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 та від 10.06.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження. Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до фактичних обставин справи, 06.12.2024 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії в розмірі вісім мінімальних пенсій за віком на підставі статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з врахуванням рішень Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 і від 07 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024. Відповідач направив на адресу позивача лист від 03.01.2025 № 106-15633/Т-02/8-2300/25, в якому зазначив, що із 01.07.2021 набрали чинності положення Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" № 1584-IX. Відповідно до пункту 2 частини 1 цього Закону частину 3 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено в новій редакції, згідно з якою в усіх випадках розмір пенсії по інвалідності 2 групи, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не може бути нижчим за 4800,00 грн. Отже, чинним законодавством не передбачено виплату пенсій для осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема по 2 групі інвалідності, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Дії ГУ ПФУ в Черкаській області щодо ненарахування та невиплати за період з 01.11.2022 пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230-96-ВР від 06 червня 1996 року позивач вважає протиправними, а тому звернувся в суд з цим позовом. Залишаючи без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 в частині вимог за період з 01.11.2022 до 15.07.2024, суд першої інстанції зазначив, що з моменту отримання пенсії за листопад 2022 року у позивача виникли підстави для звернення з вимогами, зазначеними в цій позовній заяві, тому саме з цього моменту розпочинає перебіг шестимісячний строк звернення в суд. Разом з тим, позивач звернувся в суд з цим позовом 06.01.2025, тобто з пропуском строку звернення до суду, визначеним частиною 2 статті 122 КАС України. При цьому суд звернув увагу позивача, що у випадку порушення його права та не відновлення його самостійно суб`єктом владних повноважень таке порушене право захищає суд шляхом розгляду відповідного позову, який поданий у встановлений законом строк. Переглядаючи оскаржувану ухвалу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне. Частинами першою - другою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з приписами частин третьої, четвертої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Отже, за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення. Водночас, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись". Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок. Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №340/1019/19). Визначальним є те, що пенсія - це щомісячний періодичний платіж, через що у будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує кожного місяця. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії, звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву. Звернувшись до суду з цим позовом 16 січня 2025 року позивач заявив вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок пенсії за період з 01 листопада 2022 року відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-p(II)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР від 06 червня 1996 року в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум (а.с.5,13). Поряд з цим, судова колегія заважує, що лист позивача до відповідача від 06 грудня 2024 року не містив вимогу про перерахунок основного розміру пенсії з 01 листопада 2022 року. Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути невиплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу. У справі, яка розглядається, фактичні обставини свідчать про те, що пенсія у розмірах відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-p(II)/2021 та відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР від 06 червня 1996 року у 2022-2024 роках позивачу не нараховувалася, тому немає підстав для необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії. Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду. Нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. Звернувшись до суду з цим позовом 16 січня 2025 року, позивач заявив позовні вимоги з 01 листопада 2022 року, у зв`язку з чим, з урахуванням визначеного вище висновку, вони можуть бути захищені судом з 16 липня 2024 року - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, що вірно встановлено судом першої інстанції. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 18 грудня 2024 року у справі № 240/9795/24, від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, від 30 травня 2025 року у справі 580/8300/24. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Розглянувши клопотання позивача про постановлення окремої ухвали з приводу допущених судом першої інстанції порушень закону, колегія суддів зазначає про те, що постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду, яке він може реалізувати у випадку виявлення при вирішенні спору по суті порушення певним органом чи особою вимог законодавства (аналогічний висновок міститься у пункті 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 171/2124/18, у пункті 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2018 у справі № 521/18287/15-ц). Поряд з цим, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14, суд не постановляє окремих ухвал за клопотаннями сторін. На підставі наведеного у сукупності, колегією суддів не було встановлено підстав для постановлення окремої ухвали. Таким чином, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно з частиною 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судом з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 308, 310, 315, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович Судді: О.О. Беспалов І.О. Грибан