Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/8526/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 06 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 160/8526/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року в адміністративній справі №160/8526/24 (головуючий суддя першої інстанції - Кадникова Г.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: Позивач 01.04.2024 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив: - визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови врахування страхового стажу роботи відповідно до довідки №215-21 від 22.04.2004 року, яка видана АК «Інжсетьстрой» за період з 12.04.1992 року по 25.12.2003 року при призначенні пенсії позивачу, про що надано відповідь ГУ ПФУ в Дніпропетровській області (вих. №52590-42286/Г-01/8-0400/23 від 25.10.2023 року); - зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію з урахуванням страхового стажу роботи відповідно до довідки №215-21 від 22.04.2004 року, яка видана АК «Інжсетьстрой» за період з 12.04.1992 року по 25.12.2003 року з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні періоду роботи з 12.04.1992 року по 25.12.2003 року до стажу ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 період роботи з 12.04.1992 року по 25.12.2003 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 26.05.2020 року перерахунок та виплату пенсії із зарахуванням до стажу періоду роботи з 12.04.1992 року по 25.12.2003 року з урахуванням проведених платежів. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з не повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права. Апелянт вказує, що позивач порушив шестимісячний строк для звернення до суду щодо оскарження дій відповідача, бо триваюча пасивна поведінка не свідчить про дотримання особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав. Вважає, що подана позивачем довідка про заробітну плату для обчислення пенсії №215/21 від 22.04.2004 року за період з 12.04.1992 року по 25.12.2003 року не може бути врахована відповідачем, оскільки відсутні первинні документи для перерахунку пенсії. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. У період з 11.03.2025 року по 20.03.20205 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала на лікарняному. У період з 26.05.2025 року по 09.06.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. та суддя-член колегії Білак С.В. перебували у відпустці. У період з 26.05.2025 року по 13.06.2025 року суддя-член колегії Чабаненко С.В. перебувала у відпустці. У період з 24.06.2025 року по 27.06.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне. Позивач - ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 26.05.2020 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV. 27.09.2023 року позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою щодо врахування страхового стажу роботи відповідно до довідки №215-21 від 22.04.2004 року, яка видана АК «Інжсетьстрой» за період з 12.04.1992 року по 25.12.2003 року при призначенні пенсії позивачу. Відповідач листом №52590-42286/Г-01/8-0400/23 від 25.10.2023 року відмовлено позивачу у зарахуванні до його страхового стажу періоду роботи з 12.04.1992 року по 25.12.2003 року, оскільки у поданій ним довідці відсутні підстави її видачі та підпис посадової особи відділу кадрів. При цьому, зазначено, що оскільки з 01.01.2023 року рф призупинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, підстави для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 12.04.1992 року по 25.12.2003 року на території російської федерації відсутні. Не погодившись з відмовою у перерахунку пенсії та зарахуванні до страхового стажу періоду роботи, позивач оскаржив таку відмову до суду. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильнісстосувать зання судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788- XII (далі по тексту - Закон №1788-ХІІ) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі по тексту - Закон №1058- IV), який набрав законної сили з 01.01.2004 року. Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Так, відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року №22-1 до заяви для призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 року №637. За період роботи, починаючи з 01.01.2004 року структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 18.06.2014 року №10-1, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 цього Положення. Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до статті 56 Закону України від 04.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків. Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Постановою КМУ №637 від 12.08.1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Відповідно до пункту 3 зазначеного Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників. Згідно пункту 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Відповідно до підпункту 2.2 Інструкції до трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Підпунктом 2.3 Інструкції визначено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. При цьому, до підпункту 2.4 Інструкції всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4. Інструкції). Аналогічні вимоги містила Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 року №162.2.10. Також відповідно до вимог пункту 2.10 цієї Інструкції зазначено, що у розділі «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: «Запис за № таким-то недійсний». Як встановлено судом першої інстанції, до страхового стажу не зараховано період роботи з 12.04.1992 року по 25.12.2003 року відповідно до довідки АК «Інжсетьстрой» від 22.04.2004 року №215-21, оскільки в зазначеній довідці відсутні підстави її видачі та підпис посадової особи відділу кадрів. Проте, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити стаж позивача. Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 року «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 року у м.москві. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022 року. Відповідно до пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають. Згідно ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 року Україна, як держава учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, а тому припинення рф з 01.01.2023 року участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, не стосуються періодів трудової діяльності осіб, що мали місце в період дії вказаної Угоди, тобто до 01.01.2023 року. За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу. За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 12.04.1992 року по 25.12.2003 року, оскільки стаж роботи позивача підтверджено відповідними доказами, наявними в матеріалах справи. Апеляційний суд зауважує, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАС України). В межах справи, яка розглядається суд першої інстанції зобов`язав ГУПФУ в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 26.05.2020 року перерахунок та виплату пенсії із зарахуванням до стажу періоду роботи з 12.04.1992 року по 25.12.2003 року з урахуванням проведених платежів. Тобто, вказаний перерахунок зобов`язано провести з дня призначення пенсії. З цього приводу апеляційний суд зазначає наступне. Згідно листа пенсійного органу №52590-42286/Г-01/8-0400/23 від 25.10.2023 року позивачем до заяви про призначення пенсії за віком було додано вказану довідку та її не було враховано при розрахунку стажу та розміру пенсії (а.с.7). Натомість, позивач, отримуючи з 26.05.2020 року кожного місяця пенсію у певному розмірі, з позовом про оскарження дій відповідача звернувся до суду лише 01.04.2024 року, тобто з порушенням шестимісячного строку звернення до суду. Відтак, з урахуванням вимог статті 122 КАС України позовні вимоги слід задовольнити з 01.10.2023 року. Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії із зарахуванням спірного періоду саме з 26.05.2020 року, оскільки належною датою для здійснення перерахунку є 01.10.2023 року. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що відповідно до статті 317 КАС України існують підстави для зміни рішення суду першої інстанції. Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року в адміністративній справі №160/8526/24 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року в адміністративній справі №160/8526/24 змінити. В абзаці четвертому резолютивної частини рішення слова та цифри «з 26.05.2020 року» замінити словами та цифрами «з 01.10.2023 року». В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя І.В. Юрко суддя С.В. Білак суддя С.В. Чабаненко