Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/4178/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 06 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 340/4178/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Чепурнова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 в адміністративній справі №340/4178/23 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтаж Ріелті» до відповідача-1: Головного управління ДПС у Кіровоградській області, відповідача-2: Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будмонтаж Ріелті» звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, Державної податкової служби України про: - визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби в Кіровоградській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №8872957/41622241 від 25.05.2023 р. про відмову в реєстрації податкової накладної №14 від 10.04.2023 р.; - зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену Товариством з обмеженою відповідальністю «Будмонтаж Ріелті» податкову накладну №14 від 10.04.2023 року, датою первинного подання платником податків на реєстрацію. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.11.2017 р. між ТОВ «Будмонтаж Ріелті» (Орендар) та ТОВ «Ренесанс Холдинг» (Орендодавець) укладено договір оренди №13-31-33 предметом якого є нежитлова будівля, виробничий корпус №3, загальною площею 18166 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33. У подальшому між позивачем (Орендар) та АТ «Державний Ощадний Банк України» (Суборендар) укладено договір суборенди від 01.12.2020 р. відповідно до якого Орендар передав Суборендарю в тимчасове платне користування частину приміщень виробничого корпусу №3, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33. Розмір орендної плати та займана площа періодично змінювалися з огляду на пандемію та військове вторгнення російської федерації на територію України. На виконання умов договору суборенди у квітні 2023 року позивач отримав від суборендаря платіж у розмірі 549 496,45 грн та в подальшому склав акт надання послуг від 30.04.2023 р. на суму орендної плати. ТОВ «Будмонтаж Ріелті» склало податкову накладну №14 від 10.04.2023 р. та направило її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, однак реєстрацію зупинено відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України. Підставою для зупинення реєстрації накладної в квитанції зазначено про те, що обсяг постачання товару/послуги 68.20, дорівнює або перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. ТОВ «Будмонтаж Ріелті» направлено ГУ ДПС у Кіровоградській області пояснення та копій документів щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено. Позивач вказує, що ним були надані усі необхідні документи, які беззаперечно підтверджують реальність здійснення операцій по зазначеній вище податковій накладній. 25.05.2023 р. комісія з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Кіровоградській області прийняла рішення №8872957/41622241 про відмову у реєстрації податкової накладної №14 від 10.04.2023 р. Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 р. у справі №340/4178/23 адміністративний позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Кіровоградській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №8872957/41622241 від 25 травня 2023 року про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким відмовлено у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №14 від 10 квітня 2023 року на суму 549 496,45 грн, у тому числі ПДВ 91 582,74 грн, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «Будмонтаж Ріелті»; зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №14 від 10 квітня 2023 року на суму 549 496,45 грн, у тому числі ПДВ 91 582,74 грн, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «Будмонтаж Ріелті», в Єдиному реєстрі податкових накладних днем її подання 27 квітня 2023 року. 08.07.2024 р. до суду надійшла заява представника позивача про стягнення витрат на правову допомогу. Додатковим рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 в адміністративній справі №340/4178/23 заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено повністю. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтаж Ріелті» (код ЄДРПОУ 41622241, м. Кропивницький, вул. Інтернаціональна, 76) понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 500,00 грн (сім тисяч п`ятсот грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ ВП 43995486, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55). Не погоджуючись з даним додатковим рішенням, представник Головне управління ДПС у Кіровоградській області подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що додаткове рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою скасувати додаткове рішення та відмовити у задоволенні вимоги про стягнення судових витрат. Розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке. Колегія суддів звертає увагу на те, що в межах апеляційного розгляду надається правова оцінка законності та обґрунтованості судового рішення в частині стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7 500,00 грн (сім тисяч п`ятсот грн 00 коп.) . Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура. Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. За частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу. Відповідно до приписів частин 1-5 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Так, частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Виходячи з положень частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані такі витрати з розглядом справи. Водночас дії сторони щодо досудового вирішення спору підлягають врахуванню лише у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 1-5 статті 134 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 1-5 статті 134 КАС України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Відповідно до статті 26 Закону України Про адвокатську діяльність від 05.07.2012 за № 5076-VI (далі також Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI). Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Cуд має враховувати, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21. Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат, понесених позивачем у суді першої інстанції, представником надано: договір №22/5 про надання правової допомоги від 20.07.2022 р., з огляду на який сторонами засвідчено належне виконання сторонами умов Договору, протягом червня 2023 року липня 2024 року, а саме, з боку Виконавця надання правової допомоги за час дії Договору шляхом: складання позовної заяви про скасування рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість від 25.05.2023 р. за №8872957/41622241 (2 години) 5 000 грн.; складання відповіді на відзив у справі №340/4178/23 (1 година) 2 500 грн. Вартість наданих послуг за час дії Договору відповідно до п.3.2 Договору складає 7 500 грн 00 коп. Надані документи дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх вартість. Колегія суддів зауважує, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, слід виходити з того, що ця справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, а витрати на правничу допомогу за такі послуги є неспівмірними з ціною позову та завищеними. Враховуючи наведене, предмет спірних правовідносин, наявність значного обсягу судової практики з цього питання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір витрат на правничу допомогу позивача має становити загалом 3000,00 грн. Разом з тим, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача щодо відмови у стягнення витрат на правову допомогу позивача, оскільки відповідно до пункту десятого частини третьої статті 2 КАС України однією з основних засад судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Колегія суддів звертає увагу, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу є не лише компенсацією стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених нею витрат, але й у певному сенсі має спонукати іншу сторону, особливо, якщо мова йде про суб`єкта владних повноважень, утримуватися від подання безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, зокрема у сфері публічно-правових відносин (постанови Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 826/841/17, від 24.10.2019 у справі № 820/4280/17, від 25.10.2019 у справі № 826/13270/16, №826/841/17 від 05.09.2019). Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області -залишити без задоволення. Додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 в адміністративній справі №340/4178/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий - суддя С.В. Сафронова суддя С.М. Іванов суддя Д.В. Чепурнов