Постанова Миколаївський апеляційний суд № 489/4125/25

06.08.25 33/812/331/25 Справа № 489/4125/25 Провадження № 33/812/331/25 ПОСТАНОВА Іменем України 06 серпня 2025 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць В.В. із секретарем судового засідання Носіковим І.М., за участі захисника Хараїм О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою захисником Хараїм Ольгою Валеріївною, на постанову судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 15 липня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, У С Т А Н О В И В : Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 17 травня 2025 року серії ЕПР1№333775 17 травня 2025 року близько 23:15 год. в м. Миколаїв по вул. Космонавтів,76 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford MONDEO, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного приладу Drager - 7510, тест № 606, результат 1,96‰ (проміле), чим порушив вимоги п. 2.9 А Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП. Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 17 травня 2025 року серії ЕПР1№333813 17 травня 2025 року близько 23:15 год. в м. Миколаїв по вул. Космонавтів,76 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford MONDEO, номерний знак НОМЕР_2 , не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати ним, недотримався безпечної дистанції у результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом Mitsubishi Lancer, номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався попереду, чим порушив п. 12.1, п. 13.1 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. Постановою судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 15 липня 2025 року об`єднано вищевказані справи про адміністративні правопорушення № 489/4125/25 та № 489/4126/25 відносно ОСОБА_1 в одне провадження та присвоєно єдиний номер справи: № 489/4125/25, номер провадження: 3/489/1297/25. Постановою судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 15 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, Не погодившись із зазначеною постановою суду першої інстанції в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, захисник ОСОБА_1 адвокат Хараїм О.В. - подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову в цій частині скасувати, а провадження у справі закрити на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП, або застосувати аналогію закону та призначити більш м`яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначала, що огляд на стан сп`яніння відносно ОСОБА_1 було проведено вимірювальним приладом, з часу калібрування якого пройшло більше шести місяців, а тому результати тестування є недопустимим доказом, а сам огляд недійсним. Також звертає увагу, що працівниками поліції під час проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння було використано прилад Drager Alcotest 7510 OIML та згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки станом на день проведення огляду ОСОБА_1 вбачається, що цей засіб відповідає вимогам ДСТУ OIML R 126:2014 Доказові аналізатори видихуваного повітря (OIML R 126, edition 2012, IDT). Разом з тим, наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 23 грудня 2022 року № 259 скасовано чинність цього стандарту з 01 січня 2024 року, а отже працівниками поліції було використано для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння спеціальний технічний прилад Drager Alcotest 7510, який був повірений згідно національного стандарту ДСТУ, що на момент проведення огляду був скасований, а тому вказані обставини ставлять під сумнів достовірність результатів огляду. До того ж, ОСОБА_1 є військовослужбовцем, про що достеменно було відомо працівникам поліції, а тому огляд на стан сп`яніння мав бути проведений уповноваженою особою, а не інспектором поліції, з урахуванням порядку встановленого ст. 266-1 КУпАП, отже вимога поліцейського про проходження огляду була протиправною і у ОСОБА_1 не виникало обов`язку її виконувати. Адвокат Хараїм О.В. просила врахувати, що відповідно до службової характеристики ОСОБА_1 за час проведення служби зарекомендував себе з позитивної сторони, керування транспортним засобом йому потрібно для виконання покладених на нього обов`язків військової служби, за такого, у разі визнання його винним у вчиненні правопорушення, просила застосувати за аналогією закону ст. 69 КК України та призначити більш м`яке стягнення у виді штрафу без позбавлення права керування транспортним засобами. В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції захисник Хараїм О.В. підтримала доводи і вимоги апеляційної скарги. Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, приходжу до таких висновків. Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до п.п. "а" п.2.9 Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. Положеннями частин 1-3 статті 266 КУпАП встановлено, що особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. З оскаржуваної постанови вбачається, що обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, судом першої інстанції встановлені правильно, такі висновки ґрунтуються на доказах, які досліджені під час судового розгляду. Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 17 травня 2025 року серії ЕПР1№333775 17 травня 2025 року близько 23:15 год. в м. Миколаїв по вул. Космонавтів,76 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford MONDEO, номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного приладу Drager - 7510, тест № 606, результат 1,96‰ (проміле), чим порушив вимоги п. 2.9 А Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП. (а.с. 1). Даний протокол підписаний ОСОБА_1 . Письмові пояснення він не надавав. Згідно роздруківки тестування ОСОБА_1 на місці зупинки на алкоголь №606 від 17 травня 2025 року за допомогою спеціального технічного засобу Alkotester Drager 7510 ARLM- 0326, результат становить 1,96 ‰ (проміле). Аналогічні дані щодо тестування ОСОБА_1 зазначені у Акті огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів (а.с. 7). Вказані документи підписані ОСОБА_1 , за змістом Акту огляду на стан алкогольного сп`яніння він буз згоден із зазначеними у ньому результатами. Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, також підтверджується відеозаписом, проведеним працівником поліції на боді-камеру, на якому зафіксовано проходження ОСОБА_1 за його згодою огляду на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу Alkotester Drager 7510 ARLM- 0326 та його згода з результатами тестування, від проходження огляду в медичному закладі той відмовився (відео: 23:37:28-23:45:10). Зазначені докази в їх сукупності суд першої інстанції належним чином проаналізував та прийшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про те, що на момент огляду приладом "Drager Alcotest-7510" пройшов строк проведення калібрування, апеляційний суд вважає безпідставними, виходячи з такого. Пунктами першим та третім розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 р. № 1452/735 передбачено, що поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів ; поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», який набрав чинності 01 січня 2016 року, встановлено, що засобами вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, є законодавчо регульованими засобами вимірювальної техніки. До таких засобів вимірювальної техніки відносяться і вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається. Частиною 1 статті 17 цього ж Закону передбачено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» не встановлено вимог до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що вже перебувають в експлуатації, що пов`язано з наявністю чинних сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженого типу, які видавалися Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до 01 січня 2016 року. Таким чином газоаналізатори виробництва компанії Drager Safety AG & Co. KGaA, Німеччина, що вже перебувають в експлуатації, до яких відносить і прилад Drager Alcotest 7510, можуть експлуатуватись і надалі за умови своєчасного проведення їх періодичної повірки та повірки після ремонту. Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747 і становить 1 рік. Як убачається з роздрукованого результату приладу "Drager Alcotest 7510", останнє калібрування вищевказаного приладу проводилось 04.06.2024 року, а ОСОБА_1 проходив огляд на стан сп`яніння 17.05.2025 року, тобто до закінчення річного терміну повторної повірки та калібрування приладу "Drager Alcotest 7510". Таким чином, відсутні підстави вважати, що результати тесту зазначеного приладу є недостовірними. Також не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги про те, що огляд був проведений приладом Drager Alcotest 7510, який був повірений згідно національного стандарту ДСТУ, що на момент проведення огляду був скасований наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 23 грудня 2022 року №

259. Так, зі Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, виданого Державним підприємством «Київоблстандартметрологія» від 04 червня 2024 року № П 51 QM0745 083 24, вбачається, що прилад Alcotest 7510 OIML зав. № ARLM-0326 (яким був проведений огляд ОСОБА_1 ) відповідає вимогам ДСТУ OIML R 126:2014 (OIML R 126, edition 2012, IDT) та вказане свідоцтво є чинним до 04 червня 2025 року (а.с. 34). Доводи апеляційної скарги, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння мав бути проведений посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, апеляційний суд відхиляє як такі, що ґрунтуються на помилковому розумінні норм права. Так, положеннями статті 266-1 КУпАП визначений порядок огляду, зокрема, військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях. Тобто, статтею 266-1 КУпАП не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом, поза виконання ними обов`язків військової служби або поза перебування на території військових частин. Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку. Як вбачається з матеріалів провадження 17 травня 2025 року водій ОСОБА_1 керував автомобілем Ford MONDEO, номерний знак НОМЕР_2 в м. Миколаїв по вул. Космонавтів,76, в стані алкогольного сп`яніння, де о 23:15 год. був зупинений працівниками поліції. Тобто, подія відбулась поза межами військової частини. Матеріали справи не містять також і відомостей, що ОСОБА_1 на момент зупинки його поліцейськими виконував службове завдання, пов`язане з проходженням військової служби. Отже у даній ситуації положення статті 266-1 КУпАП не застосовуються. При цьому апеляційний суд виходить з того, що відповідно ст. 15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються, зокрема, забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. Правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, у вчиненні якого звинувачується ОСОБА_1 , відноситься до правопорушень, що стосуються порушення норм і правил забезпечення безпеки дорожнього руху, тому він несе відповідальність за його вчинення на загальних підставах. Також в апеляційній скарзі захисник Хараїм О.В. просила не застосувати до ОСОБА_1 такий вид стягнення як позбавлення права керування транспортним засобом на один рік. Відповідно до статті 24 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Відповідно до статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Згідно ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. У рішенні по справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29 червня 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи користується автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізує своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Отже, водій ОСОБА_1 , реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм законів держави Україна. Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ч. 1 ст. 130 КУпАП є одним з найбільш тяжкими порушеннями у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями. Суд не вправі при визнанні особи винуватою за ч. 1 ст. 130 КУпАП призначити інше стягнення, ніж передбачене санкцією, або ж перейти до іншого виду стягнення чи звільнити від стягнення, оскільки Законом України встановлена пряма заборона застосування пом`якшення стягнення чи звільнення від стягнення. Обраний судом першої інстанції вид стягнення у вигляді штрафу із позбавленням права керування транспортним засобом відповідає важкості та характеру вчиненого правопорушення. Апеляційний суд не вбачає підстав для зміни обраного судом виду адміністративного стягнення і вважає, що саме таке стягнення буде відповідати меті адміністративного стягнення: виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Не є підставою для іншого і військова служба ОСОБА_1 . За такого немає підстав для зміни оскаржуваної постанови судді в частині обраного адміністративного стягнення і призначення ОСОБА_1 стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами. Апеляційний суд наголошує, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Апеляційний суд вважає, що у справі, яка переглядається, дотримано судом стандарт доведення висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП правопорушення поза розумним сумнівом. З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов законного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підстав для скасування постанови суду першої інстанції в цій частині, суд апеляційної інстанції не знаходить, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. В частині висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, постанова апелянтом не оскаржувалась, а тому апеляційним судом не переглядалась. Керуючись ст. 294 КУпАП суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану захисником Хараїм Ольгою Валеріївною - залишити без задоволення. Постанову судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 15 липня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду В.В. Коломієць