Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/2218/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ головуючий суддя у першій інстанції: Кафарський В.В. 04 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/2218/25 пров. № А/857/22097/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого-судді: Бруновської Н.В. суддів: Кузьмича С.М., Хобор Р.Б. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року у справі № 300/2218/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В : 02.04.2025р ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у якому просив суд: - визнати протиправними дії щодо обмеження пенсії максимальним розміром та її виплати з 01.03.2024р. без урахування індексації, установленої Постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» №185 від 23.02.2024р. та невиплати 20% гірських в повному обсязі; - зобов`язати здійснювати з 01.03.2024р. виплату пенсії із врахуванням індексації, установленої постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» №185 від 23.02.2024р. та в повному розмірі 20% надбавки за проживання в гірській місцевості, без обмеження її максимальним розміром, із урахуванням уже виплачених сум; - визнати протиправними дії щодо обмеження пенсії максимальним розміром та її виплати з 01.03.2025р. без урахування індексації, установленої Постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» №209 від 25.02.2025р. та не виплати 20% надбавки за проживання в гірській місцевості в повному обсязі; - зобов`язати здійснювати з 01.03.2025р. виплату пенсії із врахуванням індексації, установленої постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» №209 від 25.02.2025р., без обмеження її максимальним розміром, в повному розмірі 20% надбавки за проживання в гірській місцевості, з урахуванням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.01.2025р. у справі №300/8561/24 та уже виплачених сум. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.05.2025р. позов задоволено частково. Суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.03.2024р. Одночасно, суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.03.2024р. виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, із урахуванням уже виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. Не погоджуючись із даним рішенням в частині відмовлених позовних вимог, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, рішення Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 08.05.2025р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю Крім того, не погоджуючись із даним рішенням в частині задоволених позовних вимог, апелянт Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, рішення Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 08.05.2025р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Івано-Франківській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Із змісту протоколу за пенсійною справою 0903001544 (МВС) від 01.03.2024р., та протоколу перерахунку пенсії від 01.06.2024р. чітко видно, що пенсійний орган ОСОБА_1 нарахував пенсійну виплату, з врахуванням, серед іншого, індексації пенсії за 2022-2024 роки на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022р. №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023р. №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023р.» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» №185 від 23.02.2024р., а також нараховано 20% надбавки за проживання в гірській місцевості. При цьому, розмір пенсії позивача склав 37 918,03 грн. Однак, призначено до виплати пенсію у розмірі 35 571,55 грн, тобто застосовуючи обмеження розміру пенсії. ( далі по тесту Постанова № 118, Постанова № 168, Постанова № 185). При цьому, як видно із протоколів за пенсійною справою 0903001544 (МВС) від 01.03.2025р. та 18.03.2025р., пенсійний орган нарахував позивачу пенсійну виплату, з врахуванням, серед іншого, індексації пенсії за 2022-2025 роки на виконання Постанови №118, Постанови №168, Постанови №185 та Постанови №209, а також нараховано 20% надбавки за проживання в гірській місцевості. При цьому, розмір пенсії позивача склав 37 793,03 грн. Однак, призначено до виплати пенсію у розмірі 28 142,87 грн, тобто застосовуючи обмеження розміру пенсії. ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч.2 ст.64 Конституції України встановлено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені ст.ст.24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції. Відповідно ст.3 Указу Президента України від 24.02.2022р. № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, який затверджений Законом України від 24.02.2022р. № 2102-ІХ (далі Указ № 64/2022), у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст.ст.30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч.1 ст.8 Закону України Про правовий режим воєнного стану. Отже, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом № 64/2022, не обмежені конституційні права і свободи людини і громадянина, які встановлені ст.46 Конституції України. Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. №2262-XII (далі Закон №2262-ХII). ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно ч.2, ч.3 ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. ч.4 ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції Закону України від 06.12.2016р. №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (набрала чинності з 01.01.2017р.), усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. В ст.2 Закону України від 08.07.2011р. №3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (з урахуванням змін, внесених Законами від 24.12.2015 №911-VIII, від 06.12.2016р. №1774-VIII (надалі Закон №3668-VI) визначено, що максимальний розмір пенсії (...) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до (...) законів України (...) «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», (...), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до п.1 Прикінцевих та перехідних положень, Закон №3668-VІ набрав чинності з 01.10.2011р. п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень ч.2, ч.3 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом. Законом №3668-VI ч.5 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» викладено у такій редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність». Законом України від 24.12.2015р. №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ч.5 ст.43 Закону №2262-ХІІ доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень». При цьому, Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016р. №7-рп/2016 визнано неконституційними положення ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ, згідно якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень. ч.2 ст.152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічна за змістом норма міститься у ст.91 Закону України від 13.07.2017р. №2136-VIII «Про Конституційний Суд України». У п.2 резолютивної частини згаданого рішення Конституційного Суду України визначено, що положення ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Системний аналіз норм законодавства з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016р. №7-рп/2016 дають підстави для висновків, що з 20.12.2016р. ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ, яка передбачала обмеження пенсії максимальним розміром, а саме 10 прожитковими мінімумами для непрацездатної особи, є нечинною та не підлягає застосуванню у спірних відносинах. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2018р. у справі №522/16882/17, від 31.01.2019р. у справі №638/6363/17, від 08.08.2019р. у справі №522/3271/17, від 16.04.2020р. у справі №620/1285/19, від 09.02.2021р. у справі №1640/2500/18. Внесені Законом України від 06.12.2016р. №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження. Такий висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2018р. у справі №522/16882/17, від 31.01.2019р. у справі №638/6363/17, від 09.11.2020р. у справі №813/678/18. Отже, в даному випадку ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою передбачено обмеження пенсій військовослужбовців максимальним розміром, втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016р. №7-рп/2016. Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності військовослужбовців як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абз.2 п.3 мотивувальної частини Рішення від 20.03.2002р. №5-рп/2002, абз.4 п.3 мотивувальної частини Рішення від 17.03.2004р. №7-рп/2004), Обмеження максимального розміру пенсії порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч.5 ст.17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. При цьому, суд враховує, що положення ст.2 Закону №3668-VІ є аналогічними за змістом положенням ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ, які визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016р. №7-рп/2016. Отже, наведені вище висновки Верховного Суду мають бути враховані пенсійним органом під час здійснення перерахунку пенсії позивача. Суд апеляційної інстанції зазначає, що із змісту протоколу за пенсійною справою 0903001544 (МВС) від 01.03.2024р., пенсійний орган нарахував ОСОБА_1 пенсійну виплату, з врахуванням, серед іншого, індексації пенсії за 2022-2024 роки на виконання Постанови №118, Постанови №168 та Постанови №185, а також нарахував 20% надбавки за проживання в гірській місцевості. При цьому, розмір пенсії позивача склав 37 918,03 грн. Однак, призначено до виплати пенсію у розмірі 35 571,55 грн, тобто застосовуючи обмеження розміру пенсії (а.с. 17). Крім того, обмеження розміру пенсії позивача підтверджено протоколом перерахунку пенсії від 01.06.2024р. (а.с. 18). Зважаючи на вищевикладені обставини, вірними є висновки суду першої інстанції, що Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області безпідставно обмежив з 01.03.2024р. розмір пенсії позивача під час здійснення її перерахунку, оскільки таке обмеження є звуженням обсягу вже набутих прав та/або позбавленням права на соціальний захист, у зв`язку з чим такі дії пенсійного органу не відповідають критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України. 25.02.2025р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі Постанова №209). п.1 Постанови №209 установлено, що з 01.03.2025р. перерахунок пенсій згідно Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019р. №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115. Відповідно до п.1-п.2 п.2 Постанови №209 з 01.03.2025р.: розміри пенсій, призначених відповідно до ст.ст.13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022р. №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023р. №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та п.п.1 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024р. №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31.12.2024р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений п.1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених п.3 цієї постанови. Підвищення пенсії, передбачене абз.1 цього підпункту, встановлюється додатково до щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021р. №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб». Підвищення пенсії на коефіцієнт збільшення, установлений п.1 цієї постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31.12.2024р. відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та перерахунку пенсії відповідно до зазначеного Закону, крім перерахунків у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом. Підвищення пенсії, передбачене цим підпунктом, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до ч.4 ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Розміри пенсій, передбачені абз.2-3 ч.1 ст.22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», підвищені відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024р. №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений п.1 цієї постанови. Перерахунок пенсій відповідно до цього підпункту проводиться із збереженням щомісячних доплат до пенсії, встановлених п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022р. №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023р. №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та п.6 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024р. №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», в межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом. Зазначені щомісячні доплати враховуються під час подальших перерахунків пенсії у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. п.3 постанови №209 встановлено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого п.1 та п.п.1-7 п.2 цієї постанови, не може перевищувати 1 500 грн. Пенсії, перераховані відповідно до цієї постанови, виплачуються з урахуванням положень ст.46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» і Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025р. №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану». Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за пенсійною справою 0903001544 (МВС), з 01.03.2025р. проведено перерахунок пенсії позивача. При цьому, пенсійний орган ОСОБА_1 нарахував пенсійну виплату, з врахуванням, крім індексації за 2025 рік на підставі Постанови №209, також індексації пенсії за 2022-2024 роки на виконання Постанови №118 (1 500 грн), Постанови №168 (1 500 грн), Постанови №185 (1 500 грн), а також нараховано 20% надбавки за проживання в гірській місцевості. При цьому, розмір пенсії позивача склав 37 793,03 грн. (а.с. 19). Отже, пенсійний орган здійснив нарахування пенсії позивача з 01.03.2025р. з урахуванням індексації 2025 року на коефіцієнт підвищення пенсії, установленого п.1 постанови №209. При цьому, розмір пенсії позивача склав 37 793,03 грн. Однак, до виплати призначено пенсію у розмірі 28 142,87 грн, тобто застосовуючи обмеження розміру пенсії. Тобто, відповідач здійснив нарахування пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024р., 01.03.2025р. з урахуванням індексації 2024 та 2025 року відповідно. Проте, щодо збільшення розміру пенсії позивача на 1 500 грн., апеляційний суд наголошує, що п.3 постанови №209 встановлено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого п.1 та п.п.1-7 п.2 цієї постанови, не може перевищувати 1 500 грн. Аналогічні приписи містить п.3 постанови «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23.02.2024р. №185 та п.10 Постанови «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023р. №168. За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.06.2024р. у справі №420/23990/23: «…Вказане вище у сукупності свідчить про те, що реалізація КМУ покладених на нього повноважень в частині обмеження верхньої межі індексації спрямовано на утримання зростання нерівності між розмірами пенсійних виплат різних категорій пенсіонерів з метою збалансування наявного фінансового ресурсу держави та досягнення справедливого балансу між захистом інтересів якомога більшої кількості громадян, особливо тих, чиї пенсії є дуже низькими. Вказана стратегія Уряду передусім сприяє забезпеченню соціальної справедливості та економічної стабільності в умовах воєнного стану, коли держава в першу чергу зобов`язана мобілізувати всі доступні їй ресурси, у тому числі фінансові, саме для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії рф…». Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.06.2024р. у справі №420/25804/23. Верховний Суд в постановах від 27.01.2025р. у справі №160/2039/24, від 24.10.2024р. у справі №440/3462/24 дійшов висновків про правомірність обмеження індексації пенсії розміром 1 500,00 грн. згідно постанов №168, №185. Тобто, індексація пенсії проведена пенсійним органом у межах чинного законодавства, а тому в діях пенсійного органу щодо нарахування позивачу індексації в сумі 1 500,00 грн. з 01.03.2024р., 01.03.2025р. відсутня протиправність. Одночасно, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 03.01.2025р. №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» (далі постанова №1), п.1 якої, зокрема установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995р. №379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення: -до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5; -до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4; -до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3; -до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2; -до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1. п.2 цієї Постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» №1 від 03.01.2025р. ( далі Постанова № 1) установлено, що у період воєнного стану у 2025 році коефіцієнти, визначені п.1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім`ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб. Відповідно до п.3, ця постанова набирає чинності з дня опублікування та застосовується з 01.01.2025р. Положеннями Постанови №1 не надано їй зворотної дії в часі та можливості застосування її приписів з іншої дати. За загальними правилами застосування норм права в часі, відповідний нормативно-правовий акт врегульовує правовідносини із дати набрання ним чинності (в залежності від обставин опублікування тощо), із дати значно пізніше від дати прийняття і набрання чинності, вказівку про що містить такий акт, або із дати, яка в календарному застосуванні передує даті прийняття акту, відомості у зв`язку із чим повинні зазначатися в останньому. Так, згідно ч.1 ст.52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» №794-VІІ від 27.02.2014р. постанови Кабінету Міністрів України набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування. Зважаючи на відсутність приписів в Постанові №1 про її застосування з іншої дати ніж 01.01.2025р., апеляційний суд дійшов висновків, що вказані нормативні зміни регулюють правовідносини, починаючи з 01.01.2025р., внаслідок чого відсутні підстави для обмеження максимальним розміром пенсій, призначених за Законом №2262-ХІІ, до 31.12.2024р. включно. Стосовно вимог про здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу з 01.03.2024р. із врахуванням індексації, установленої постановою №185 та в повному розмірі 20% надбавки за проживання в гірській місцевості, а також з 01.03.2025р. із врахуванням індексації, установленої постановою №209 та в повному розмірі 20% надбавки за проживання в гірській місцевості, колегія суддів звертає увагу на таке. ст.55 Конституції України, встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Завданням адміністративного судочинства згідно ч.1 ст.2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. З аналізу викладеного видно, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому, захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Таким чином, гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб факт порушення був обґрунтованим. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Визначення обсягу вимог, що підлягають судовому захисту, є диспозитивним правом позивача. При цьому, підстави, з якими позивач пов`язує виникнення у нього права на звернення до суду і для задоволення його вимог, визначаються позивачем самостійно. Суд під час прийняття постанови вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються і яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин (ст.244 КАС України). Враховуючи вищезазначене, судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому. Колегія суддів повторно звертає увагу апелянта, що із змісту протоколу за пенсійною справою 0903001544 (МВС) від 01.03.2024р. пенсійний орган нарахував позивачу пенсійну виплату, з врахуванням, серед іншого, індексації пенсії, установленої постановою №185 та з врахуванням 20% надбавки за проживання в гірській місцевості, а також з протоколу за пенсійною справою 0903001544 (МВС) від 01.03.2025р. видно, що Головне управління нарахував пенсійну виплату, з врахуванням, серед іншого, індексації пенсії, установленої постановою №209 та з врахуванням 20% надбавки за проживання в гірській місцевості. Отже, в даному випадку в цій частині позовних вимог порушення прав позивача відсутнє. Крім того, перерахунок пенсії з 01.03.2024р. на виконання цього рішення суду також ще не здійснено, а буде здійснено лише після набрання рішенням в даній справі законної сили, а тому позовні вимоги в цій частині (врахування індексації на підставі постанови №185 та 20% надбавки за проживання в гірській місцевості) є передчасними, тобто заявлені на майбутнє. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд- П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року у справі № 300/2218/25 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді С. М. Кузьмич Р. Б. Хобор