Постанова Житомирський апеляційний суд № 295/10631/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/10631/24 Головуючий у 1-й інст. Кузнєцов Д. В. Категорія 11 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 серпня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Григорусь Н.Й., Талько О.Б. за участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/10631/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю та стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 лютого 2025 року, ухвалене під головуванням судді Кузнєцова Д.В. в с т а н о в и в : У липні 2024 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила усунути перешкоди у користуванні прибудованим погребом під квартирою по АДРЕСА_1 відповідно до порядку землекористування, встановленого рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 17.05.2011 року, яким встановлено обмежене користування ОСОБА_2 2 м.кв. для проходу в прибудинковий погріб, та зобов`язати останнього не чинити перешкод у користуванні погребом, надавати безперешкодний доступ до входу у погріб шляхом знесення частини паркану, який загороджує прохід у погріб; стягнути з відповідача 24 000,00 грн. моральної шкоди. На обґрунтування позову вказувала, що вона є співвласником квартири АДРЕСА_2 . Згідно довідки БТІ від 02.07.2009 року під квартирою знаходиться погріб, яким вона користується та вхід в якій розташований з вулиці. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 17.05.2011 року визначено порядок користування земельною ділянкою між власниками та користувачами 4-х квартир по АДРЕСА_1 , зокрема, виділено співвласнику квартири по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 земельну ділянку площею 252 м.кв. з межами фактичного користування, в тому числі під забудовою частини будинку (квартири АДРЕСА_1 ) та господарських будівель (сараю та туалет). Із них 2 м.кв. з обмеженим користуванням для проходу в прибудований погріб. Таким чином, згідно рішення суду відповідач ОСОБА_2 має право обмеженого користування 2 м.кв. для проходу позивача в прибудований погріб. Натомість, на її думку, відповідач чинить їй перешкоди у користуванні погребом, звівши в липні 2023 року дерев`яну огорожу/паркан, що обмежує прохід до нього. Порушення відповідачем прав позивача понад рік завдає їй моральних страждань. Заподіяна моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї відповідача ОСОБА_2 , який своїми умисними протизаконними діями перешкоджає позивачу користуватися погребом, котрий необхідний їй для заготівлі та зберігання овочів, фруктів, консервації, побутових речей тощо. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20 лютого 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Посилаючись на незаконність та необґрунтованість через неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів і неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що вона є співвласником квартири АДРЕСА_2 . Вказує, що над її квартирою знаходиться погріб, яким вона користується. Вхід в погріб з вулиці. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 17 травня 2011 року по справі №2-601/11) встановлено порядок користування земельною ділянкою між мешканцями 4-х квартир по АДРЕСА_1 , згідно якого відповідачу ОСОБА_2 виділено у користування земельну ділянку 252 кв.м., із них 2 м.кв. - з обмеженим користуванням для проходу в прибудований погріб. Зазначає, що відповідач чинить їй перешкоди у користуванні погребом, звівши дерев`яну огорожу/паркан, що обмежує її прохід до нього. У зв`язку з цим вона зверталася в поліцію про притягнення винних осіб до відповідальності. Проведеною перевіркою було встановлено факт зведення паркану. Однак, мешканці квартири АДРЕСА_1 пояснили поліції, що для проходу у погріб їй зроблено хвіртку, що не відповідає дійсності. Таким чином, відповідач порушував її права на користування погребом протягом більше року, тому вона змушена була звернутися до суду за захистом своїх прав та стягнення моральної шкоди. Вказує, що відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції неправильно встановив обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, неправильно визначив правовідносини сторін із встановлених обставин та неправильно застосував правові норми до дійсних правовідносин. Звертає увагу, що районний суд зосередився в рішенні на правові підстави землекористування, фактично протизаконно спростовуючи висновки рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17 травня 2011 року (справа №2-601/11). Зокрема, відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. За наведеного, до суду із позовом про визначення порядку користування земельною ділянкою та усунення перешкод в користуванні нею може звертатись особа, яка у встановленому законом порядку набула право власності або право користування такою земельною ділянкою. Зазначає, що в даній справі судом встановлено, що спірна земельна ділянка у спільну сумісну власність або спільне користування співвласникам багатоквартирного будинку не передавалась, можливості передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирного будинку земельної ділянки, на якій він розташований, нормами чинного на даний час законодавства не передбачена. Однак, в порушення вимог ст.13 ЦПК України районний суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки ніяких вимог щодо землекористування нею не заявлялося. Вказує, що замість того, щоб застосувати ст. 391 ЦК України (право власника вимагати усунення перешкод у користуванні майном), суд першої інстанції безпідставно досліджував питання землекористування, яке в цій справі не є предметом спору. Незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, оскільки суд під час розгляду справи має самостійно надавати правову кваліфікацію спірних відносин. Судом першої інстанції не було застосовано інші правові норми, які ефективно захищали б її право на користування підвалом (ст.ст.396, 397, 401, 402 ЦК України тощо). Вказує, що підставами її позову не є дослідження обставин того, законно чи протизаконно відповідач ОСОБА_2 звів паркан відповідно до рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17 травня 2011 року щодо встановлення порядку землекористування із сервітутом, а має значення лише та обставина, що в будь-якому випадку згідно рішення суду він має 2 м.кв. «…з обмеженим користуванням для проходу в прибудований погріб». На її думку, судом апеляційної інстанції при постановленні рішення має бути враховано позицію відповідача, а саме, що в процесі розгляду справи спочатку факт зведення паркану не визнавався, а потім заперечувався факт чинення перешкод, а остання позиція відповідача свідчить про те, що він фактично визнав позов і виконав її вимоги щодо усунення перешкод (..обладнання хвіртки таким чином, щоб вона відчинялась в її бік та зобов`язати відповідача не блокувати її зі свого боку паркану…), надавши суду диск із записом паркану та хвіртки, через яку в процесі розгляду справи в суді, вона дійсно може потрапити в погріб. Вважає, невизнання позову відповідачем є лише бажанням уникнути стягнення моральної шкоди і судових витрат та безпідставно стягнути з неї необґрунтовані витрати на адвоката. Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. На спростування доводів апеляційної скарги вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі, достатні докази, які підтверджують зведення паркану саме відповідачем та дату його зведення, а надані фото позивача датовані 2023 роком. Зазначає, що судом першої інстанції встановлено за свідченнями ОСОБА_1 , що остання в майбутньому планує зробити окремий прохід до погребу. На переконання позивача, паркан встановлений або власником квартири ОСОБА_2 або за його участю, хоча очевидцем його встановлення не була. Після демонстрації і огляду відеозапису в судовому засіданні, на якому був зафіксований збудований паркан з хвірткою і погріб, ОСОБА_1 погодилась, що хвіртка дійсно відкривається на 1,1 м., до якої в неї є доступ і якою вона користується, тобто відсутність будь-яких перешкод у її користуванні погребом. Отже, у рішенні суду першої інстанції вірно встановлено, що спірна земельна ділянка у спільну сумісну власність або спільне користування співвласникам багатоквартирного будинку не передавалась, можливості передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирного будинку земельної ділянки, на якій він розташований, нормами чинного законодавства на даний час не передбачена, тому позов не підлягає задоволенню. В судовому засіданні позивач доводи апеляційної скарги підтримала просила її задовольнити. Відповідач в судове засідання не з`явився. Від його представника до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві приватної спільної часткової власності належить по квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.18). Відповідно до довідки КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради №1782 від 02.07.2009 року в житловому будинку АДРЕСА_1 знаходиться погріб під приміщеннями кв. АДРЕСА_3 (2-4, 2-5) та частково під кв. АДРЕСА_1 (а.с.7). Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 17.05.2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , Житомирського міськвиконкому, треті особи ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, із урахуванням ухвали про виправлення описки, встановлено між сторонами порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 за першим варіантом висновку судової будівельно-технічної експертизи №302 від 31.01.2011 року Житомирського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, який є невід`ємною частиною даного рішення (а.с.8). Виділено співвласнику квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_5 земельну ділянку площею 104 м.кв. з межами фактичного користування, в тому числі під забудовою частини будинку (квартири АДРЕСА_5 ). В додатку 1 земельна ділянка зазначена червоним кольором з межами КЛ ОСОБА_6 . Виділено також цьому співвласнику земельну ділянку площею 305 м.кв. В додатку №1 до експертизи земельна ділянка зазначена червоним кольором з межами С-У ОСОБА_7 . Виділено співвласнику квартири АДРЕСА_6 ОСОБА_4 земельну ділянку площею 55 м.кв. з межами фактичного користування, в тому числі під забудовою частини будинку (квартири АДРЕСА_7 ). В додатку 1 земельна ділянка зазначена синім кольором з межами А ОСОБА_8 . Виділено також цьому співвласнику земельну ділянку площею 119 м.кв., в тому числі під забудовою господарської будівлі (сараю та туалету). В додатку №1 до експертизи земельна ділянка зазначена синім кольором з межами Р-С-У-Т-Р. Виділено співвласнику квартири АДРЕСА_8 ОСОБА_2 земельну ділянку площею 252 м.кв. з межами фактичного користування, в тому числі під забудовою частини будинку (квартири АДРЕСА_1 ) та господарських будівель (сараю та туалету). Із них 2 м.кв. - з обмеженим користуванням для проходу в прибудований погріб. В додатку 1 земельна ділянка зазначена рожевим кольором з межами Б ОСОБА_9 ділянка з обмеженим користуванням позначена штриховкою. Виділено співвласнику квартири АДРЕСА_2 міськвиконкому земельну ділянку площею 111 м.кв., в тому числі під забудовою частини будинку (квартири АДРЕСА_3 ). В додатку 1 земельна ділянка зазначена зеленим кольором з межами М-О-Х-Н-М. Виділено також цьому співвласнику земельну ділянку площею 272 м.кв., в тому числі під забудовою господарської будівлі (сараю). Із них 4 м.кв. - з обмеженим користуванням для обслуговування сараю, що належить ОСОБА_2 та 8 м.кв. - для обслуговування сараю, що належить ОСОБА_2 та 8 м.кв.- для обслуговування сараю, що належить ОСОБА_4 . В додатку №1 до експертизи земельна ділянка зазначена зеленим кольором з межами П-Ф-В-Г-Д-Т-Р-П. Земельна ділянка з обмеженим користуванням зазначена штриховкою. В спільному користуванні всіх чотирьох співвласників залишено спільний двір загальною площею 84 м.кв., який на плані в додатку №1 до експертизи зазначений жовтим кольором, з межами И-Й4Н-Х-0-П-Р-С-3-И (а.с.8-9). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка у спільну сумісну власність або спільне користування співвласникам багатоквартирного будинку не передавалась, можливості передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирного будинку земельної ділянки, на якій він розташований, нормами чинного на даний час законодавства не передбачена. Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог усунення перешкод у користуванні погребом, суд не вбачав підстав і для задоволення вимог про стягнення моральної шкоди, заподіяння якої позивач обґрунтовувала саме «протиправними діями» відповідача. Отже, фактично вимоги про стягнення моральної шкоди є похідними від вимог про усунення перешкод у користуванні майном. Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила усунути перешкоди у користуванні прибудованим погребом під квартирою по АДРЕСА_1 відповідно до порядку землекористування, визначеного рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 17.05.2011 року, яким встановлено обмежене користування ОСОБА_2 2 м.кв. для проходу в прибудинковий погріб, а також зобов`язати не чинити перешкод у користуванні погребом, надавати безперешкодний доступ до входу у погріб шляхом знесення частини паркану, який загороджує прохід у погріб. Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України). Пунктом 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників (п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку») Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Під час розгляду справи було встановлено, що пред`являючи даний позов, ОСОБА_1 не надала належних та достатніх доказів на підтвердження того, що відповідач чинить перешкоди у користуванні спільною прибудинковою територією будинку, зокрема встановленням огорожі/паркану, який обмежує прохід позивача до її погребу. Матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, зокрема висновків експертизи чи акту обстеження місцевості, згідно яких було б можливо встановити факт того, що у позивача наявні перешкоди у користуванні спільною прибудинковою територією. Так, наявна в матеріалах справи відповідь на її звернення заступника начальника Житомирського районного управління поліції не встановлює обставин на підтвердження того, що відповідач чинить перешкоди у користуванні прибудинковою територією. Зокрема, як вбачається з долученого відповідачем до матеріалів справи відеозапису, що не заперечує позивач у апеляційний скарзі, ним була обладнана хвіртка таким чином, щоб вона відчинялась в бік позивача. Таким чином, ОСОБА_1 має безперешкодний доступ до свого погребу. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно з частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Багатоквартирним будинком, згідно із Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» вважається житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна Правовий режим спірної земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок, та прибудинкової території визначається земельним законодавством, зокрема, Земельним кодексом України. Відповідно до статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, - співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Частинами першою-третьою статті 42 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Згідно з четвертим та шостим пунктами частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» прибудинкова територія - це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 серпня 2020 року у справі № 569/16666/16-ц (провадження № 61-14719св19) зроблено висновок, що «системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що співвласники багатоквартирного будинку набувають права власності чи права користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення їх житлових, соціальних і побутових потреб, після передачі такої ділянки у їх власність чи у постійне користування на загальних підставах у вставленому законом порядку. Розміри та конфігурація такої земельної ділянки визначаються на підставі відповідної технічної документації із землеустрою, яка подається на затвердження уповноваженому на прийняття такого рішення органу місцевого самоврядування. Зазначене у статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» поняття «права на земельну ділянку» варто розуміти як оформлене у встановленому законом порядку право власності чи право постійного користування. Лише після оформлення такого права розміри і конфігурація земельної ділянки вважаються встановленими. За статтями 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. За наведеного, до суду із позовом про визначення порядку користування земельною ділянкою та усунення перешкод в користуванні нею може звертатись особа, яка у встановленому законом порядку набула право власності або право користування такою земельною ділянкою». У справі, що розглядається, судом встановлено, що спірна земельна ділянка у спільну сумісну власність або спільне користування співвласникам багатоквартирного будинку не передавалась, можливості передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирного будинку земельної ділянки, на якій він розташований, нормами чинного на даний час законодавства не передбачена. Таким чином, суд першої інстанції, з урахуванням вимог ст. 12, 81 ЦПК України зробив правильний висновок про те, що позивач не довела під час розгляду справи факт порушення її прав, а тому дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують та не впливають на правильність прийнятого рішення. Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 лютого 2025 року- без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 05 серпня 2025 року. Головуючий Судді