Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/19036/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/19036/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос Оксана Валентинівна Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 05 серпня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Граб Л.С. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 13.05.2024 №262140012153 щодо відмови призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-ІV. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 12.10.1989 по 18.09.2003 та повторно розглянути його заяву від 06.05.2024 про призначення пенсії за віком, відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, починаючи з 06.05.2024 та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 06.05.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головно управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно п. 8 ч.2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV. За принципом екстериторіальності, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області розглянуло вказану заяву та прийняло рішення від 13.05.2024 №262140012153 про відмову в призначені пенсії за віком, згідно з п.8 ч.2. ст. 114 Закону № 1058-IV. У вказаному рішенні відповідачем зазначено, що до пільгового стажу не зараховано період роботи з 12.10.1989 по 18.09.2003, оскільки уточнююча довідка від 15.04.2024 №43 потребує підтвердження первинними документами. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача. Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV передбачено право громадян України на отримання пенсій та соціальних послуг. Пенсія за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників передбачена статті 114 Закону № 1058-IV. Згідно п. 8 ч.2 ст. 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років. Згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Зазначене кореспондується із Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Отже, основним документом, який підтверджує наявність у позивача трудового стажу, є його трудова книжка. Зокрема, пунктом 1 цього Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків. Водночас, пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, зокрема щодо зайнятих посад, характеру виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявності трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 по справі №668/3386/15-а. Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника, визначений Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 10 листопада 2006 року №18-1. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до трудової книжки позивача, він працював: - з 09.09.1987 (наказ №179к від 08.09.1987) по 26.09.1989 (наказ №163к від 29.09.1989) водієм на заводі керамічних стенових матеріалів м. Києва; - з 12.10.1989 (наказ №227 від 11.10.1989) прийнятий водієм третього класу категорії "СД" на Київське автотранспортне підприємство. 01.01.1990 присвоєно кваліфікацію водія другого клас У. 01.11.1991 присвоєна кваліфікація водія першого класу. 11.09.1998 переведений водієм на автомобіль "Газель". 18.09.2003 (наказ №233-вк від 18.09.2003) звільнений з роботи за власним бажанням; - з 24.09.2003 (наказ №201к від 23.09.2003) прийнятий водієм першого класу на легковий автомобіль в Державну організацію медичного автотранспорту м. Києва "Київмедавтотранс". 01.01.2006 назву роботи "водій автомобіля" змінено на "водій автотранспортних засобів", 27.07.2007 (наказ №129 від 27.07.2007) звільнений за власним бажанням; - з 10.09.2018 (наказ №12-2 від 06.09.2018) прийнятий на посаду водія 1 класу автотранспортних засобів (вантажні автомобілі) служби транспорту і механізмів в клінічну лікарню "Феофанія". Працює по теперішній час. Трудова книжка позивача заповнена без помилок і недоліків, записи про періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають. Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про підтвердження особливого характеру роботи та умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії №37 від 28.03.2024, виданої КП "Київпастранс" Філія комунального підприємства "Київпастранс" Автобусний парк №1, позивач був прийнятий 12 жовтня 1989 року (наказ №227к від 11.10.1989) водієм третього класу категорії "СД" по перевезенню пасажирів на міських маршрутах у Автобусний парк №1 КП "Київпастранс", а 11.09.1998 (наказ №236-к від 10.09.1998) переведений у автоколону №2 водієм на мікроавтобус "Газ-32213". Відповідно до технічних характеристик ГАЗ-32213 "Газель" має загальну пасажиромісткість 12 чоловік, без врахування місця водія, що відносить дану модифікацію автомобіля до категорії автобус/мікроавтобус. Дану модифікацію автобус/мікроавтобус, а саме ГАЗ-32213 "Газель" КП "Київпастранс" Автобусний парк №1 використовував для перевезення пасажирів на міських маршрутах, тому робота на таких типах автобусів/мікроавтобусів визнана як шкідлива. КП "Київпастранс", в тому числі і його філія Автобусний парк №1, не являються комерційним підприємством. Вартість квитків на перевезення пасажирів затверджує Київська міська державна адміністрація, тому КП "Київпастранс" отримує дотації з міського бюджету м. Києва на покриття своїх збитків. З вище викладеного слідує, що зазначені автобуси/мікроавтобуси не могли використовуватись як таксі. Звільнений з роботи 18.09.2003 (наказ №233-к від 18.09.2003). Стаж водія по перевезенню пасажирів на міських маршрутах у Автобусному парку №1 КП "Київпастранс" становить 13 років 11 місяців 7 днів. По характеру виконуваних робіт був зайнятий повний робочий день, працював на міських автобусних маршрутах в режимі загального користування. Виконував перевезення пасажирів, за професією: водій міського пасажирського транспорту (автобус та мікроавтобус). Довідка видана на підставі : наказів по автобусному парку, картки форми Т-2, особових рахунків. Згідно довідки про підтвердження особливого характеру роботи та умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії №43 від 15.04.2024, виданої КП "Київпастранс" Філія комунального підприємства "Київпастранс" Автобусний парк №1, позивач був дійсно прийнятий 12 жовтня 1989 року (наказ №227к від 11.10.1989) водієм третього класу категорії "СД" по перевезенню пасажирів на міських маршрутах у Автобусний парк №1 КП "Київпастранс", а 01.10.1998 (наказ №236-к від 11.09.1998) переведений у автоколону №2 водієм на мікроавтобус "Газ-32213". Відповідно до технічних характеристик ГАЗ-32213 "Газель" має загальну пасажиромісткість 12 чоловік, без врахування місця водія, що відносить дану модифікацію автомобіля до категорії автобус/мікроавтобус. Дану модифікацію автобус/мікроавтобус, а саме ГАЗ-32213 "Газель" КП "Київпастранс" Автобусний парк №1 використовував для перевезення пасажирів на міських маршрутах, тому робота на таких типах автобусів/мікроавтобусів визнана як шкідлива. КП "Київпастранс", в тому числі і його філія Автобусний парк №1, не являються комерційним підприємством. Вартість квитків на перевезення пасажирів затверджує Київська міська державна адміністрація, тому КП "Київпастранс" отримує дотації з міського бюджету м. Києва на покриття своїх збитків. З вище викладеного слідує, що зазначені автобуси/мікроавтобуси не могли використовуватись як таксі. Звільнений з роботи 18.09.2003 (наказ №233-к від 18.09.2003). Стаж водія по перевезенню пасажирів на міських маршрутах у Автобусному парку №1 КП "Київпастранс" становить 13 років 11 місяців 7 днів. По характеру виконуваних робіт був зайнятий повний робочий день, працював на міських автобусних маршрутах в режимі загального користування. Виконував перевезення пасажирів, за професією: водій міського пасажирського транспорту (автобус та мікроавтобус). Довідка видана на підставі : наказів по автобусному парку, картки форми Т-2, особових рахунків. Крім того, відповідно до довідки про підтвердження особливого характеру роботи та умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії №45 від 15.04.2024, виданої КП "Київпастранс" Філія комунального підприємства "Київпастранс" Автобусний парк №1, позивач був прийнятий 12 жовтня 1989 року (наказ №227к від 11.10.1989) водієм третього класу категорії "СД" по перевезенню пасажирів на міських маршрутах у Автобусний парк №1 КП "Київпастранс". Звільнений з роботи 18.09.2003 (наказ №233-вк від 18.09.2003). Стаж водія по перевезенню пасажирів на міських маршрутах у Автобусному парку №1 КП "Київпастранс" становить 9 років. По характеру виконуваних робіт був зайнятий повний робочий день, працював на міських автобусних маршрутах в режимі загального користування. Виконував перевезення пасажирів, за професією : водій міського пасажирського транспорту (автобусу). Довідка видана на підставі : наказів по автобусному парку, картки форми Т-2, особових рахунків. Також до матеріалів справи надано копії первинних документів, які підтверджують пільговий стаж позивача, а саме: - Наказ №324 від 10.09.1998 "Про передачу мікроавтобусів ГАЗ 32213 та водіїв"; - Наказ №394 від 09.12.1999, згідно якого позивач знаходиться в Бригаді №7 на посаді водія по перевезенню пасажирів; - Наказ №236к від 11.09.1998 "Про переведення водіїв з 01.10.1998 року в автоколону №2"; - Довідка №45 від 30.06.2023 про заробітну плату за періоди роботи з 01.01.1995 року по 31.12.1999; - Довідка №44 від 30.06.2023 про перейменування. Окрім того, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві складений Акт за результатами проведення перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідки для призначення (перерахунку) пенсії від 15.04.2024 №2600-1005-1/2820, згідно якого за періоди роботи позивача з 12.10.1989 по 18.09.2003 первинні документи достовірні, надані в повному обсязі, перевірялись накази про прийом, переведення та звільнення, картка Т2, документи, підтверджуючі правильність видачі пільгової довідки. Отже, вказані докази у свої сукупності підтверджують, що пільговий стаж позивача на посаді водія за період з 12.10.1989 по 18.09.2003 становить 13 років 11 місяців 7 днів, що є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Таким чином, вимоги відповідача щодо необхідності надання позивачем первинних документів для підтвердження спеціального трудового стажу, суд вірно визнав безпідставними, оскільки, як зазначалося вище, на підтвердження такого приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Вказане свідчить, що спірне рішення прийняте в порушення вимог закону та без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття. Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним та допустимим засобом щодо поновлення порушеного права буде визнання протиправним та скасування рішення від 13.05.2024 за №262140012153, щодо відмови призначити позивачу пенсію за віком, відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-ІV. Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплатити пенсію за віком відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, з врахуванням періоду пільгового стажу з 12.10.1989 по 18.09.2003, починаючи з 06.05.2024, суд обгрунтовано зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до пільгового стажу позивача період роботи з 12.10.1989 по 18.09.2003 та повторно розглянути його заяву від 06.05.2024 про призначення пенсії за віком, відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, починаючи з 06.05.2024 та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду. В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржено. Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Щодо інших доводів скаржника, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року, в межах доводів апеляційної скарги відповідача відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Матохнюк Д.Б.