Постанова 4852 № 160/4754/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 05 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 160/4754/25 (суддя Боженко Н.В., м. Дніпро) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року у справі № 160/4754/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови,- ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» 12 лютого 2025 року звернулось до суду з позовом до Одеської митниці згідно з яким, просить визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000621/1 від 27.11.2024 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/001223 від 27.11.2024. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що надані до митного оформлення товару документи належним чином підтверджували заявлену митну вартість товару, тому відповідач протиправно прийняв рішення про визначення митної вартості товарів за другорядним методом визначення митної вартості 2-ґ. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року, у справі розглянутої в порядку письмового провадження, позов задоволено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що при розгляді справи митницею не було доведено правильність оскарженого рішення та картки відмови. Декларант надав відповідачу всі необхідні документи із поданням митної декларації, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною контракту. Відповідач необґрунтовано витребував у позивача додаткові документи. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права; неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи. Просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю. В апеляційній скарзі викладає свою правову позицію по справі, фактичні обставини справи, норми матеріального права, зазначає про не прийняття судом першої інстанції до уваги тверджень відповідача про наявність розбіжностей в наданих позивачем документах. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 31 грудня 2019 року позивач як покупець та DONGGUAN SUNMOL BATTERY CO., LTD (CHINA) (далі Продавець) як продавець уклали Контракт, щодо постачання покупцю товару в асортименті згідно додатків та специфікацій. 04 вересня 2024 року сторони уклали Специфікацію №47 на поставку товару в асортименті на загальну суму 72159,60 доларів США. 04 вересня 2024 року продавець виставив позивачу Інвойс №2024SM0061 на оплату товару згідно Специфікації на суму 72159,60 доларів США. Згідно з Коносаментом від 12.09.2024 року №ZJSM24080999 товар було відвантажено. 26 листопада 2024 року позивачем подано до митного оформлення подано митну декларацію №24UA500500037132U5 з поставки відповідної партії споживчих товарів. Разом з митною декларацією позивачем подано відповідачу: сертифікат якості від 04.09.2024 року б/н; пакувальний лист від 04.09.2024 року №2024SM0061; рахунок-фактуру (iнвойс) від 04.09.2024 року №2024SM0061; коносамент від 12.09.2024 року №ZJSM24080999; автотранспортну накладну від 25.11.2024 року №8767; декларацію про походження товару від 04.09.2024 року №2024SM0061; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 26.11.2024 року №1381; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 26.11.2024 року №1382; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 26.11.2024 року №1383; документ, що підтверджує вартість страхування від 16.09.2024 року №20903; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 04.09.2024 року №47; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів від 31.12.2019 року №3402-DS/CN. Сторонами застосовано процедуру консультації. Декларантом отримано повідомлення відповідача про витребування додаткових документів. Листом від 27.11.2024 року №2711/1 позивач надав пояснення та додатково надав документи (копія митної декларації країни відправлення, прайс-лист, заявка на перевезення вантажу морським транспортом), повідомив про неможливість надання додаткових документів, просив здійснити митне оформлення. 27 листопада 2024 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000621/1 щодо митної декларації №24UA500500039999U1 та скориговано митну вартість товару в сторону збільшення та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/001223 від 27.11.2024. Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача та картки відмови є предметом спору переданого на вирішення суду. Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач приймаючи спірне рішення та картку відмови діяв протиправно. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 1 ст. 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно з оскарженим рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, підставою для його прийняття є те, що відповідачем за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, у наданих документах встановлено наявність розбіжностей, а саме у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; ненадання до митного оформлення копії митної декларації країни відправника; в рахунках-фактурах про надання транспортно-експедиційних послуг від 26.11.2024 №1382, №1383, №1381 наявне посилання на договір №104669 від 19.05.2023, замовлення покупця №59 від 17.11.2024, який на розгляд не надавався; в СМR від 25.11.2024 № 8767 зазначено, що перевізником є Транс Флоу, але рахунки-фактури на оплату транспортно-експедиційних послуг №1382, №1383, №1381 від 26.11.2024 виданий ТОВ ФСР Лоджистікс Україна. Проте судом першої інстанції, щодо зазначених зауважень, правильно зазначено про те, що, оскільки вартість пакування включено в ціну товару, відповідач мав оцінювати підтвердження заявленої ціни товару як такої, без окремої перевірки складових ціни, що перебуває в рамках договірних відносин контрагентів; відповідач під час судового розгляду справи не надав змістовних пояснень щодо значення митної декларація країни відправлення для цілей перевірки митної вартості товару, не вказав підстав неможливості визначення митної вартості товару без відповідної інформації, крім того така декларація надана відповідачу під час процедури консультації; відповідач також не надав змістовних пояснень щодо значення договору №104669 від 19.05.2023 та замовлення покупця №59 від 17.11.2024, для цілей перевірки митної вартості товару, не вказав підстав неможливості визначення митної вартості товару без відповідної інформації; рахунком від 26.11.2024 року №1381 визначено вартість перевезення товару за межами України, а отже, цим документом повністю охоплено витрати позивача на транспортування товару за межами України (вартість морського перевезення визначена окремо в цьому рахунку), а тому міжнародна товарно-транспортна накладна в цьому випадку не дає розумних підстав для сумнівів у визначеній митній вартості товару, в т.ч. її транспортної складової. Крім того, суд першої інстанції щодо інших зауважень відповідача викладених в оскарженому рішенні обґрунтовано зазначив про таке. Так, прайс-лист не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, він є документом довільної форми, а тому посилання митного органу на його неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару є безпідставним. Оскільки, умови поставки FOB Shenzhen наявні також в Інвойсі та Специфікації, в зв`язку з чим будь-яка суперечність з заявкою на перевезення вантажу морським транспортом, відсутня. Копія перекладу митної декларації країни відправлення була надана відповідачу, як додаток до листа позивача від 2711/1 від 27.11.2024 року. Враховуючи правильне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та надання спірним правовідносинам правильної оцінки, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару позивача за ціною договору. Під час судового розгляду митний орган не надав доказів того, що документи, подані позивачем, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. Відповідачем не спростовано, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, тобто не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню, відмінного від основного методу. Отже, позивач надав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни заявленого до декларування товару по спірному рішенню і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що відповідач у оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів не дотримався вимог, які зазначені вище, тому оскаржуване рішення митниці не може вважатися обґрунтованим та таким, що відповідає п.3 ч.2 ст.2 КАС України. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність та необхідність скасування оскарженого рішення про коригування митної вартості товару та похідної від нього картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Під час розгляду справи суд першої інстанції дослідив та правильно вирішив усі основні питання віднесені на його розгляд та аргументи позивача та відповідача, тому підстав для повторного вирішення цих аргументів у зв`язку з їх викладенням в апеляційній скарзі немає, а всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновки суду викладені в оскарженому рішенні. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, за необхідне апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, так як суд першої інстанції об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року у справі № 160/4754/25 без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 05 серпня 2025 року. Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко суддя С.М. Іванов суддя В.А. Шальєва