Постанова 4820 № 686/13298/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 липня 2025 року м. Хмельницький Справа № 686/13298/24 Провадження № 22-ц/820/1381/25 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В. секретар судового засідання Кошельник В.М. з участю: представника позивача та відповідача розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/13298/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Флисом Василем Володимировичем, на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 09 квітня 2025 у складі судді Шевчик О.М. в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - виконавчі комітети Хмельницької міської ради та Ярмолинецької селищної ради, про позбавлення батьківських прав Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд, в с т а н о в и в: У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , у якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась дочка ОСОБА_4 . В 2017 році шлюб між сторонами розірвано. Дочка проживає разом з ним, а з квітня 2020 року відповідачка взагалі не цікавиться своєю дочкою, не забезпечує її матеріально, не зустрічається з нею, не цікавиться її здоров`ям, навчанням, умовами проживання та в цілому не проявляє будь-якого інтересу до дитини. Він як батько дитини, дбає про здоров`я дитини, тому уклав договір про медичне обслуговування з лікарем-педіатром, бере участь у вихованні дитини, цікавиться навчально-виховним процесом, моральним та духовним розвитком дитини, відвідує батьківські збори та приділяє увагу вихованню та навчанню доньки. Позивач вважав, що є всі підстави для позбавлення позивачки батьківських прав відносно дочки, оскільки відповідачка своєю поведінкою, ставленням до дитини, не створила нормальних умов для розвитку і виховання дитини, не дбає про її фізичний та духовний розвиток, демонструючи повну байдужість до дитини, вказані обставини можуть підтвердити свідки. Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 09 квітня 2025 року в задоволенні позову відмовлено. ОСОБА_1 та його представник - адвокат Флис В.В. подали апеляційну скаргу, вважають рішення суду першої інстанції незаконним та необгрунтованим, просять його скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. При цьому, посилаються, що на даний час неповнолітня ОСОБА_5 проживає з батьком та повністю перебуває на його утриманні, що було підтверджено в ході розгляду справи в суді першої інстанції. Дитина зареєстрована за однією адресою з батьком по АДРЕСА_1 . Крім того, 04 травня 2017 року було укладено Договір між батьками дитини щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотарільного округу Савіцькою І.Л. згідно умов вказаного Договору, місце проживання дитини визначено з батьком, мати має право зустрічатися з донькою без перешкод з нею спілкуватися, за попередньою домовленістю з батьком. Також відповідно до умов вказаного договору, мати зобов`язується піклуватися про здоров`я дитини, брати участь у її вихованні та утриманні та виконувати інші батьківські обов`язки. Однак жодних батьківських обов`язків відповідачка як мати дитини не виконує, всі питання стосовно утримання та організації життя дитини вирішує лише батько. Відповідачка кілька разів брала дитину до себе, але після того як донька пішла до шкоди, то з мамою не бачилася, вказані обставини підтвердили і допитані свідки. Малолітня ОСОБА_5 , також пояснила, що бачила маму приблизно п`ять років тому, в мами немає її номера телефону і вона не хоче з нею спілкуватися, хоча конфліктних ситуацій між ними не було. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, судом не було прийнято до уваги, Висновок органу опіки і піклування Ярмолинецької селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затверджений рішенням виконавчого комітету Ярмолинецької селищної ради від 10.12.2024 року, при цьому суд зазначив що позивачем не надано достатніх доказів свідомого ухиляння відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків стосовно доньки. Натомість суд взяв до уваги лише пояснення відповідачка, яка стверджувала що хоче бачитися з дитиною, любить її, але позивач забороняє їй бачитися з нею, хоча доказів цього не надає. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду змінити. Згідно ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є батьком, а відповідач ОСОБА_2 матір`ю неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , З 16 липня 2011 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 19 травня 2017 року. 04 травня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір щодо здійснення батьківства та визначення місця проживання дитини - ОСОБА_3 , за умовами якого батьки домовились, що місцем проживання дитини є місце проживання батька та визначили порядок участі матері у вихованні дитини та зустрічей з дитиною. На даний час ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає разом з батьком ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_2 проживає окремо від колишнього чоловіка і дочки. Згідно з висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Ярмолинецької селищної ради від 10 грудня 2024 року № 25 орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . В той же відповідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 13 грудня 2024 року № 3194/01-31 орган опіки та піклування вважає недоцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . У відзиві на позов та під участі в судовому засіданні суду першої інстанції відповідач заперечила проти позбавлення її батьківських прав щодо доньки ОСОБА_4 . Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Преамбулою Конвенції визначено, що держави-учасниці беруть до уваги принципи, закладені в Декларації прав дитини, яка прийнята Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року. У відповідності до 6 принципу цієї Декларації дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли мають місце виключні обставини, бути розлученою зі своєю матір`ю. Із положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч. 4 ст. 10 ЦПК України слідує, що суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у справі «Мамчур проти України» ("Mamchur v. Ukraine", заява №10383/09, рішення від 16 липня 2015 року, п. 100) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Також у рішенні від 7 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» («Hunt v. Ukraine», заява №31111/04, п.п. 57-58) Європейський суд з прав людини вказав на те, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до сина. У відповідності з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Згідно із ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. У відповідності до п.п.15 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30.03.2007, № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків (постанова Верховного Суду від 12.09.2019 року у справі № 638/6919/16-ц). Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема від 24.06.2020 року у справі № 344/6374/18, від 08.04.2020 року у справі № 645/731/18, від 29.01.2020 року у справі № 127/31288/18, від 29.01.2020 року у справі № 643/5393/17, від 17.01.2020 року у справі № 712/14772/17, від 25.11.2019 року у справі № 640/15049/17, від 24.04.2019 року у справі № 331/5427/17, від 13.03.2019 року у справі № 631/2406/15-ц. Як видно з матеріалів справи, після фактичного припинення шлюбних стосунків відповідач дійсно тривалий час належним чином не приймає участь у вихованні доньки, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не спілкувався з дитиною в необхідному обсязі, не виявляв інтересу до її внутрішнього світу, однак вказані обставини не є безумовними та достатніми для позбавлення відповідача батьківських прав без її попередження про зміну ставлення до дитини та застосування такого крайнього заходу впливу. Також не встановлено, що ОСОБА_2 зловживає алкоголем чи вживає наркотичні засоби, притягувалась до адміністративної відповідальності чи до кримінальної відповідальності за невиконання своїх батьківських обов`язків. При цьому судом встановлено, що між сторонами існує конфлікт, що негативно вплинуло на їхні взаємовідносини. При вирішення спору колегія суддів враховує і нотаріально посвідчений договір щодо здійснення батьківства та визначення місця проживання дитини - ОСОБА_3 , укладений батьками, за умовами якого батьки домовились, що місцем проживання дитини є місце проживання батька та визначили порядок участі матері у вихованні дитини та зустрічей з дитиною. Вказана обставина теж свідчить про бажання матері брати участь у вихованні дитини. Крім того, ОСОБА_2 приймала активну участь в розгляді справи в суді першої інстанції, заперечувала проти позбавлення її батьківських прав стосовно дочки, такі ж заперечення і бажання приймати участь у вихованні дитини з посиланням на об`єктивну неможливість в зв`язку з народження в неї іншої дитини вказала і в своїх поясненнях під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що свідчить про її бажання на даний час брати участь у вихованні дочки. Також в сукупності з іншими доказами суд критично оцінює висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Ярмолинецької селищної ради від 10 грудня 2024 року № 25 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо дочки ОСОБА_4 , так як у висновку вказано, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання обов`язків з виховання дочки з підстав того, що відповідач не спілкується з дочкою, не цікавиться її життям, здоров`ям тощо, тобто з тих же підстав, що вказані у позовній заяві і яким дана оцінка судом. При цьому відповідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 13 грудня 2024 року № 3194/01-31 орган опіки та піклування вважає недоцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а сама відповідач категорично заперечує на даний час про позбавлення її батьківських прав відносно дочки. Отже, оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є правомірними, оскільки, незважаючи на те, що відповідач в певній мірі нехтувала своїми батьківськими обов`язками щодо своєї дочки ОСОБА_4 , достатні підстави для застосування до ОСОБА_2 крайнього заходу впливу у виді позбавлення її батьківських прав стосовно малолітнього дочки ОСОБА_4 з врахуванням інтересів дитини, інтересів самої відповідачки, її заперечень щодо позбавлення батьківських прав, вимог сімейного законодавства, рішень Європейського суду з прав людини, судової практики Верховного Суду на даний час відсутні. При колегія суддів вважає за необхідне попередити відповідача про необхідність зміни ставлення до дитини. Крім того суд звертає увагу, що в разі, якщо відповідач не змінить свого ставлення до дитини, позивач не позбавлений можливості повторно звернутись до суду з аналогічним позовом. З вищевказаних підстав доводи апеляційної скарги про безпідставність висновків суду про відмову в позові, наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав щодо дочки, так як вона не приймає участі у вихованні дитини з моменту народження, не спілкується з донькою, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, слід відхилити. Як зазначено в мотивувальній частині постанови за встановлених судом обставин справи на даний час вказані обставини не є безумовними та достатніми для позбавлення відповідача батьківських прав та застосування такого крайнього заходу впливу. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові є законним та обґрунтованим, в той же час підлягає зміні резолютивна частина рішення шляхом її доповнення про попередження ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дітини. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Ярмолнецького районного суду Хмельницької області від 09 квітня 2025 року змінити. Доповнити резолютивну частину рішення абзацом наступного змісту: «Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , поклавши на органи опіки та піклування Хмельницької міської ради Хмельницької області та Ярмолинецької селищної ради контроль за виконанням нею батьківських обов`язків». В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 04 серпня 2025 року. Судді А.М. Костенко Р.С. Гринчук Т.В. Спірідонова