Постанова 4824 № 373/995/23

Унікальний номер справи 373/995/23 Номер апеляційного провадження 22-ц/824/8618/2025 Головуючий у суді першої інстанції Д. В. Свояк Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач Постанова Іменем України 02 липня 2025 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач), суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І. секретар судового засідання Комар Л. А. сторони позивач Бориспільська окружна прокуратура Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації відповідач Циблівська сільська рада Бориспільського району Київської області відповідач Бориспільська районна державна адміністрація Київської області відповідач ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на додаткове рішення Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2025 року, ухвалене у складі судді Свояка Д. В., в примішенні Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області, у с т а н о в и в : У травні 2025 року Бориспільська окружна прокуратура Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернулася до суду із позовом до Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області, Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: Державне підприємство «Переяслав - Хмельницький агролісгосп», у якому просила усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3223388200:02:015:0107 площею 0,9500 га шляхом визнання недійсним розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації №661 від 23.11.2012, в частині, якою затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ОСОБА_1 для сінокосіння і випасання худоби на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області та надано земельну ділянку на умовах оренди площею 0,9500 га; усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3223388200:02:015:0107 площею 0,9500 га шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 29.11.2012, що укладений між Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки кадастровий номер 3223388200:02:015:0107 площею 0,9500 га для сінокосіння і випасання худоби на території Циблівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області; усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3223388200:02:015:0107 площею 0,9500 та шляхом скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області Горового М. М. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки індексний номер 4688230 від 01.08.2013; усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3223388200:02:015:0107 площею 0,9500 га шляхом визнання недійсним рішення Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області №1046 від 26.11.2021 «Про реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки», в частині щодо реєстрації в Державному реєстрі речових прав речового права (права комунальної власності) Циблівської сільської ради Київської області на земельну ділянку з кадастровим номером 3223388200:02:015:0107, площею 0,9500 га; усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3223388200:02:015:0107 площею 0,9500 га шляхом скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції Київської області Вовк Є. В. про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією (індексний номер №4408258 від 26.07.2013); усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3223388200:02:015:0107 площею 0,9500 га, шляхом її повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації; усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 3223388200:02:015:0107 площею 0,9500 га, шляхом скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,9500 га з кадастровим номером 3223388200:02:015:0107. Рішенням Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16 січня 2025 року в задоволенні позову Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області, Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , третя особа: Державне підприємство «Переяслав - Хмельницький агролісгосп», про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою відмовлено. 20.01.2025 представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Ручкою О. А. через систему «Електронний суд» подано заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Київської обласної державної адміністрації витрат на правничу допомогу відповідача у розмірі 149 880,00 грн. Заява обґрунтована тим, що відповідач у зв`язку із розглядом цієї справи звернувся для отримання професійної правничої допомоги до Адвокатського бюро «Тарасов та партнери», яким було виконано роботи (надано послуги) на суму 149 880,00 грн. На підтвердження витрат на правничу допомогу до заяви долучено копії ордеру на надання правничої допомоги від 24.06.2023, платіжних інструкцій №488 від 06.07.2023 на суму 74 900,00 грн, №0.0.3160127435.1 від 21.08.2023 на суму 74 900,00 грн, договору про надання правової допомоги від 23.01.2019, тарифів на послуги до договору про надання правової допомоги від 20.06.2023, акту прийому-передачі послуг від 20.01.2025. Додатковим рішенням Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2025 року заяву про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково. Стягнуто з Київської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909996) на користь ОСОБА_1 судові витрати (витрати на правничу допомогу) у сумі 116 223,00 грн. У задоволенні заяви в іншій частині відмовлено. Не погоджуючись з додатковим рішенням суду Заступник керівника Київської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення суду, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення норм процесуального права, невстановлення судом обставин, що мають значення для вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити відповідачу у відшкодуванні витрат на правничу допомогу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не враховано відсутність доказів оприбуткування адвокатом сплачених відповідачем витрат на правничу допомогу, що ставить під обгрунтований сумнів реальність їх понесення. Також прокурор вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд не врахував, що у данному випадку тривалість підготовки документів та загальна вартість виконаних робті є явно завищеними, не відповідає принципам розумності, обгрунтованотсі та є неспівмірною зі складністю справи та реальним обсягом виконаних робіт. Крім того, Прокурор вважає необгрунтованим стягнення саме з Київської обласної прокуратури витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем, оскільки позивачем у цій справі є саме Київська обласна державна адміністрація в інтересах якої до суду звернувся Прокурор. При цьому Прокурор вважає, що суд безпідставно послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2021 у справі №922/3439/19. Представник ОСОБА_1 - адвокат Ручка О. А. у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, додаткове рішення суду просить залишити без змін як законне та обгрунтоване, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Представник Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області Шпакович О. В. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вказуючи на безпідставність та необгрунтованість викладених у ній доводів. У судове засідання апеляційного суду Прокурор, представники Київської обласної державної адміністрації та ДП «Переяслав - Хмельницький агролісгосп» не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення судових повісток - повідомлень до електронних кабінетів учасників судового процесу. Будь - яких заяв або клопотань від вказаних осіб до суду апеляційної інстанції станом на час розгляду справи не надходило. Так, право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. Ураховуючи те, що учасники судового процесу - прокурор, Київська обласна державна адміністрація та ДП «Переяслав - Хмельницький агролісгосп», були повідомлені про розгляд справи апеляційним судом, беручи до уваги ч. 2 ст. 372 ЦПК, відповідно до якої неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважав за можливе розглянути дану справу за відсутності осіб, які не з`явилися у судове засідання. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до частин другої та четвертої статті 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із частинами першою та другою статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Відповідно до частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частково задовольнивши заяву сторони відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, суд, зважаючи на відмову у задоволенні позову, вважав, що загальний розмір витрат на правову допомогу адвоката, а також витрачений останнім час, є завищеним, не відповідає критерію розумності їх розміру та справедливості, виходячи з обставин даної справи, тому дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню відповідачу на суму 116 223,00 грн, із розрахунку 79,55 год вартістю 1 461,00 грн/год. При цьому суд врахував заперечення Прокурора щодо стягнення на користь відповідача усіх понесених ним витрат на правничу допомогу. Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки такі висновки зроблено на підставі повного та об`єктивного дослідження наданих доказів та такий висновок у повній мірі відповідає вимогам процесуального права, з огляду на таке. Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно ст. 133 ЦПКУкраїна, правнича допомога є складовою судових витрат. Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частинами 2-4ст. 137 ЦПК Українивизначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч.ч. 5, 6ст. 137 ЦПК Україниу разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Конституція Україниу статті 59 гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У відповідності до ст. 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц (провадження № 61-19582св20), від 09 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16 (провадження № 61-12783св21). Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Визначаючи суму відшкодування витрат на правову допомогу, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує такі критерії. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 «витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено». Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного суду від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19 «за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співрозмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено». При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Таким чином, під час вирішення питання визначення суми відшкодування витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з фінансового стану обох сторін, поведінкою сторін під час судового процесу тощо. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19, на яку посилається заявник). Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» («East/West Alliance Limited» v Ukraine), заява № 19336/04, пункт 268). У рішенні від 18 лютого 2022 року у справі «Чоліч проти Хорватії» (COLIC v. Croatia), заява № 49083/18, ЄСПЛ зазначив, що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі (пункт 77). ЄСПЛ наголошує на необхідності об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). Водночас не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінюючи їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (на яку посилається заявник), від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21. Під час визначення суми відшкодування суд має керуватись критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18). Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: - має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертійстатті 137 ЦПК України(а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони(подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21); - з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України(а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21). Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у cправі № 910/615/14 (№ 910/5042/22), від 26 вересня 2024 року у cправі №910/11903/23. Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24). Суд керується тим, щоподання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24. Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними. Як вбачається з матеріалів справи, правнича допомога ОСОБА_1 в суді першої інстанції надавалася АБ «Тарасов та партнери». На підтвердження витрат на правничу допомогу на суму 149 880,00 грн до заяви долучено копії ордеру на надання правничої допомоги від 24.06.2023, платіжних інструкцій №488 від 06.07.2023 на суму 74 900,00 грн, №0.0.3160127435.1 від 21.08.2023 на суму 74 900,00 грн, договору про надання правової допомоги від 23.01.2019, тарифів на послуги до договору про надання правової допомоги від 20.06.2023, акту прийому-передачі послуг від 20.01.2025. Згідно Додатку №1 від 20.06.2023 «Тарифи на послуги» до Договору про надання правової допомоги від 23.01.2019 вартість послуг виконавця з представництва інтересів замовника в суді 1-ї інстанції та іншої правничої допомоги пов`язаної в цивільній справі №373/995/23, що перебуває в провадженні Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області за позовом Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Бориспільської районної державної адміністрації, Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_1 з вимогами про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою 3223388200:02:015:0107 складає еквівалент 4 000 доларів США 00 центів, що складає 149 800,00 грн, згідно з курсом продажу долара США 37,45, встановлений АТ «Приватбанк» на дату цього Додатку. Відповідно до графіку оплати, що є додатком до договору, замовник здійснює оплату послуг виконавця, зазначених в п. 1 цього додатку в гривні за курсом продажу долару США, встановленого АТ «Приватбанк» на дату виконання платежу, в наступному порядку: - до 25.06.2023 замовник сплачує еквівалент 2 000 доларів США 00 центів, що на дату складання цього додатку складає 74 900,00; - до 31.07.2023 замовник сплачує еквівалент 1 000 доларів США 00 центів, що на дату складання цього додатку складає 37 450,00 грн; - до 31.08.2023 замовник сплачує еквівалент 1000 доларів США 00 центів, що на дату складання цього додатку складає 37 450,00 грн. Відповідач сплатив АБ «Тарасов та партнери» 06.07.2023 - 74 900,00 грн, та 74 900,00 грн 21.08.2023. 20.01.2025 між АБ «Тарасов та партнери» та ОСОБА_1 підписано акт прийому передачі послуг за договором про надання правової допомоги б/н від 23.01.2019 та додатком №1 від 20.06.2022 «Тарифи на послуги», за яким відповідач прийняв без зауважень вартість послуг з представництва його інтересів замовника в цивільній справі №373/995/23 в сумі 149 880,00 грн. У договорі про надання правової допомоги б/н від 23.01.2019 та додатку №1 від 20.06.2022 «Тарифи на послуги» вказано вартість послуг адвоката становить 149 800 грн, кількість витрачених на це годин, визначену в акті прийому передачі послуг від 20.01.2025 - 102,55, вартість одніє години надання послуг адвокатом у цій справі складає 1 461,00 грн. Вивчивши наявні у матеріалах справи докази понесення витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, аналізуючи розмір заявлених витрат на оплату послуг адвоката на предмет співмірності із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, відмову у задоволенні позову, суд дійшов обґрунтованого висновку про доцільність відшкодування відповідачу понесених ним витрат на правову допомогу. Ураховуючи предмет позову, кількість учасників, обсяг позовної заяви (34 сторінки) та доказів, доданих до неї (115 сторінок), суд першої інстанції оцінив рівень складності цієї справи як значний та вважав, що ОСОБА_1 підлягають до відшкодування витрати на правничу допомогу у розмірі 116 223,00 грн, виходячи із розрахунку 79,55 год вартістю 1 461,00 грн/год. Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів вважає таким, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони. Доводи апеляційної скарги Прокурора в цій частині висновки суду першої інстанції не спростовують. Щодо доводів апеляціної скарги в частині заперечення Прокурором покладення на Київську обласну прокуратуру обов`язку по відшкодуванню відповідачу витрат на правничу допомогу, то такі доводи колегія суддів оцінює критично. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі №923/199/21 вказано, що: «прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених відповідним процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом, він має ті ж права та обов`язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду. З урахуванням наведеного, звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат». У справі, яка переглядається, фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо Прокурор визначив стороною у справі певний орган. Звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі відповідного уповноваженого органу, Прокурор не замінює цей орган у судовому процесі, однак і не виконує функцію його представництва, оскільки представляє державу та є окремим самостійним суб`єктом звернення. Оскільки позов ініційовано Прокурором, Прокурором обрано спосіб захисту та особу, права якої, на його думку порушено, Прокурорами здійснювалося збирання та подання судові доказів на обґрунтування своєї позиції, а також Прокурори здійснювали безпосереднє представництво інтересів держави, саме орган прокуратури є особою, яка має здійснювати відшкодування судових витрат, у тому числі витрат на правничу допомогу. Судом вказано, що прокурор Пацкан М. є посадовою особою Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, б-р Лесі Українки, б. 27/2), яка є юридичною особою. Бориспільська окружна прокуратура не є юридичною особою та підпорядковується Київській обласній прокуратурі. Відтак обгрунтованим є висновок суду щодо наявності підстав для покладення на Київську обласну прокуратуру обов`язку відшкодувати судові витрати відповідача у цій справі, у тому числі витрати на правничу допомогу. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів оприбуткування адвокатом сплачених відповідачем витрат на правничу допомогу, колегія суддів відхиляє з урахуванням правових висновків, викладених в додаткових постановах Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 873/244/21, від 19 липня 2022 року у справі № 910/6807/21, від 16 березня 2023 року у справі № 927/153/22, згідно яких витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції про наявність правових підстав покладення на Київську обласну прокуратуру понесених відповідачем витрат на правничу допомогу в розмірі 116 223,00 грн, а фактично зводяться до власного тлумачення позивачем положень закону, якими врегульовано порядок відшкодування витрат на правничу допомогу. Отже, враховуючи, що з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, колегія суддів дійшла висновку, що є справедливим стягнення з прокуратури на користь відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 116 223,00 грн. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вичерпності висновку суду попередньої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, що переглядається, додаткове рішення суду відповідає вимогам вмотивованості. За наведених обставин, колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції про розподіл витрат на правничу допомогу є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням вимог закону. Доводів на спростування висновків суду першої інстанції апеляційна скарга не містить. Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому відповідно до ст. 375 ЦПК Україниколегія суддів залишає додаткове рішення Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2025 року без змін, а апеляційну скаргу Прокурора без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків судупершої інстанції не спростовують. Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення. Додаткове рішення Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06 березня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повна постанова складена 04 серпня 2025 року. Судді Л. Д. Поливач А. М. Стрижеус О. І. Шкоріна