Постанова 4852 № 280/6997/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 04 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 280/6997/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року (суддя Татаринов Дмитро Вікторович) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06.11.2023, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.05.2024, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 донарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01 січня 2023 року по 31 липня 2023 року у відповідності до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 16 жовтня 2023 року № 290 (по строковій частині). Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 виплати ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, пунктом 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міноборони від 07 червня 2018 року № 260 - за січень 2023 року - 10000,00 грн, з 1 лютого 2023 року по 31 березня 2023 року по 100 000,00 грн помісячно, з 01 травня 2023 року по 31 травня 2023 року 100 000,00 грн. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, пунктом 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міноборони від 07 червня 2018 року № 260 - за квітень 2023 року у розмірі 70 000,00 грн, з 01 червня 2023 року по 31 липня 2023 року - по 100 000,00 грн помісяно. ОСОБА_1 в квітні 2025 року звернувся до суду з заявою, в якій просив зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.11.2023. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року в задоволенні заяви відмовлено. Суд виходив з того, що адміністративним процесуальних законодавством регламентовано право суду застосувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. Суд також вказав, що позивач, вважаючи, що рішення суду на теперішній час не виконано, не позбавлений права звернутися з виконавчим листом до органів виконавчої служби з метою виконання рішення суду в даній справі в примусовому порядку. Разом з тим судом встановлено, що доказів звернення до органів виконавчої служби з метою виконання рішення суду в даній справі представник позивача до заяви не надав. Також представником позивача жодних обґрунтованих доводів щодо неналежного виконання відповідачем рішення суду, неможливості виконання судового рішення в порядку примусового виконання або щодо необхідності встановлення судового контролю за рішенням суду в даній справі в заяві не зазначено. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та не враховано, що відповідач тривалий час ухиляється від виконання рішення суду. Крім того зазначає, що посилання суду на можливість звернутися до органів виконавчої служби не є законною та обґрунтованою підставою для відмови у задоволенні заяви, при цьому судом не з`ясовано чи звертався позивач за примусовим виконанням рішення суду та на якій стадії перебуває виконавче провадження. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно положень статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Аналіз наведених норм дає можливість дійти висновку, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції, може встановити судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах відповідно до статті 382 КАС України, який здійснюється шляхом перевірки виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що метою встановлення судового контролю є забезпечення виконання боржником рішення суду, яке набрало законної сили, спонукання боржника до добросовісних дій та попередження необґрунтованої бездіяльності щодо його виконання. В даній справі суд першої інстанції не взяв до уваги, що підставою для звернення позивача до суду з заявою в порядку статті 382 КАС України стала та обставина, що рішення в справі № 280/6997/23 у визначений судом спосіб не виконано відповідачем. Натомість суд, не надавши оцінку таким доводам, самоусунувся від покладених на нього процесуальним законом повноважень щодо здійснення контролю за виконання рішення, пославшись на те, що адміністративним процесуальних законодавством регламентовано право суду застосувати інститут судового контролю. Також не є обґрунтованими висновки суду, що позивач може реалізувати своє право на належне виконання рішення суду, звернувшись до органів виконавчої служби, адже наявність такого права не позбавляє позивача права звертатися до суду в порядку статті 382 КАС України. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що ці дві законодавчо визначені процедури щодо виконання рішення суду, яке набрало законної сили, не пов`язані між собою та можуть бути застосовані на вибір позивача як окремо одна від одної, так і одночасно. Натомість саме суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, має бути заінтересованим в укріпленні поваги до власного рішення та сприяти позивачеві у забезпеченні його належного виконання шляхом встановлення судового контролю. Враховуючи сукупність наведених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви позивача. Керуючись ст.ст. 243, 320, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року в адміністративній справі № 280/6997/23 скасувати. Справу направити до Запорізького окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з 04 серпня 2025 року та оскарженню не підлягає згідно з приписами статті 328 КАС України. Повна постанова складена 04 серпня 2025 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров