Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/1285/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 04 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 160/1285/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року (суддя Савченко Артур Владиславович ) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області, яка виразилась у не проведенні з ОСОБА_1 своєчасного повного фактичного розрахунку при його звільненні із військової служби, за період з 31.07.2019 по 27.12.2024; зобов`язати Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 , середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки розрахунку з позивачем при його звільненні з військової служби, яка виразилась у несвоєчасній виплаті індексації грошового забезпечення, в сумі 109 920 грн 72 коп. (сто дев`ять тис. дев`ятсот двадцять грн. сімдесят дві коп.). Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління Сулужби безпеки України в Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.08.2019 по 18.01.2023 включно. Стягнуто з Управління Сулжби безпеки України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.08.2019 по 18.01.2023 в сумі 109 920,72 грн, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що суд першої інстанції не врахував недотримання позивачем строку пред`явлення позовної заяви встановленого частиною 5 статті 122 КАС України. Вказує, що суд ухвалив рішення, не дотримавшись розумного балансу між інтересами позивача та Управління СБУ. Зазначає, що на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду у справі № 160/25514/23 позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення в сумі 60 364 грн 61 коп., відповідно заявлена сума позовних вимог 109 920,72 грн є неспівмірною, середній заробіток мав бути перерахований судом першої інстанції з урахуванням істотності частки недоплаченої суми. Також зазначає, що судом невірно здійснено розрахунок кількості днів затримки при звільненні. Відзив на апеляційну скаргу не подавався. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Судом встановлено, сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 проходив службу в органах СБУ у період з 27.06.1989 по 18.05.1991 та з 01.03.1996 по 31.07.2019. Наказом від 12.07.2019 № 873-ос ОСОБА_1 звільнено з військової служби в органах СБУ (за станом здоров`я) та відповідно до наказу начальника УСБУ від 31.07.2019 виключено зі списків особового складу Управління, що сторонами не заперечується. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.11.2024 у справі № 160/25514/23 визнано протиправними дії Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області, які виразились у відмові нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 березня 2008 року по 31 липня 2019 року індексацію грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Зобов`язано Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2008 по 30.11.2015 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - місяця прийняття на службу, за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року, за період з 01.03.2018 по 31.07.2019 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року та відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з врахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено. На виконання рішення суду в справі № 160/25514/23 відповідачем 27.12.2024 виплачено на користь позивача грошові кошти в сумі 57 216,61 грн та 3 148,00 грн, що підтверджується випискою по картковому рахунку. ОСОБА_1 вважає, що бездіяльність Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні є незаконними та такою, що суперечать вимогам трудового законодавства України, а відтак у позивача виникає право звернення до суду з вимогами, пов`язаними з нарахуванням та стягненням заборгованості по виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Надаючи оцінку спірним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України в редакції, чинній на момент звільнення позивача зі служби, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Статтею 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Згідно зі статтею 117 КЗпП України в редакції, чинній на момент звільнення позивача зі служби, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Разом з тим, 19 липня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX. Вказаним Законом, зокрема, внесені зміни до Кодексу законів про працю України, частину першу та другу статті 117 викладено в такій редакції: «У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті». Таким чином, спірний період стягнення середнього заробітку в цій справі умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинності Законом № 2352-IX 19 липня 2022 року, та після набрання чинності цим законом. Період з 31.07.2019 до 18.07.2022 регулювався редакцією статті 117 КЗпП України, яка не встановлювала обмеження строку щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. До цього періоду, в разі існування істотного дисбалансу між сумою коштів, яку прострочив роботодавець, і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати, може застосувати принцип співмірності. Проте, період з 19.07.2022 до 27.12.2024 регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями. У постановах Верховного Суду від 28.06.2023 у справі № 560/11489/22, від 29.01.2024 у справі № 560/9586/22 суд касаційної інстанції вказав, що до періоду після 19 липня 2022 року практику Верховного Суду щодо пропорційності виплат застосовувати недоречно, адже вона була сформована за попереднього нормативного регулювання спірних правовідносин. Суд апеляційної інстанції встановив, що остаточний розрахунок мав бути проведений із ОСОБА_1 31.07.2019 в день звільнення. Натомість належні до виплати суми в загальному розмірі 60 364 грн 61 коп. були виплачені лише 27.12.2024. Судом встановлено, що днем звільнення ОСОБА_1 є 31.07.2019, а тому першим днем затримки є 01.08.2019. Щодо кінцевого строку проведення розрахунку, суд встановив, що такий проведено 27.12.2024, а тому останнім днем затримки є 26.12.2024. Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що період затримки розрахунку при звільненні слід розділити: з 01.08.2019 по 18.07.2022 1082 днів, з 19.07.2022 по 26.12.2024 891 днів (але не більше 6 місяців). Суд зазначає, що середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №

100. Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (пункт 8 Порядку № 100). Відповідно до довідки від 15.01.2025 № 55/11/202-33 розмір грошового забезпечення позивача за останні два місяці перед звільненням становив 36 841,80 грн (середньоденний заробіток становить 603,96 грн). З огляду на зазначене, середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.08.2019 по 18.07.2022 становить 653 484 грн 72 коп. (603,96 грн х 1082 дня затримки). В свою чергу, за період з 19.07.2022 по 26.12.2024, з урахуванням законодавчого обмеження компенсації 6-имісячним строком, та правових висновків Верховного Суду в подібних правовідносинах, належна сума за час затримки розрахунку ОСОБА_1 становить 109 920 грн 72 коп. (603,96 грн х 182 дня затримки). Обраховуючи суму середнього заробітку позивача, суд першої інстанції вказав, що сума, яка підлягає відшкодуванню (період до 18.07.2022) з урахуванням істотності частки становить 60 374,69 грн. Обраховуючи середній заробіток за період з 19.07.2022 (початок дії нової редакції закону) до 27.12.2024, суд не застосовує принцип співмірності, однак обмежує період виплати шістьма місяцями. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що загальна до виплати сума компенсації за весь період становить 169 711,17 грн (109 336,48 грн + 60 374,69 грн). Суд апеляційної інстанції доходить висновку, що доводи апелянта щодо невірного здійснення судом першої інстанції розрахунку кількості днів затримки, не впливають на правильність оскаржуваного судового рішення, адже обрахована судом першої інстанції сума є вищою, ніж заявлена позивачем до стягнення. Саме в межах заявлених позовних вимог задоволено позов. При цьому у спірних правовідносинах не застосовується пропорційність обрахунку компенсації, адже у постановах Верховного Суду від 28.06.2023 у справі № 560/11489/22, від 29.01.2024 у справі № 560/9586/22 суд касаційної інстанції вказав, що до періоду після 19 липня 2022 року практику Верховного Суду щодо пропорційності виплат застосовувати недоречно, адже вона була сформована за попереднього нормативного регулювання спірних правовідносин. А відтак, відсутні правові підстави зменшення належної суми за час затримки розрахунку ОСОБА_1 , яка становить 109 920 грн 72 коп. Щодо пропуску строку звернення до суду з цим позовом, суд апеляційної інстанції зазначає про безпідставність таких доводів апелянта, адже як встановлено судом остаточний розрахунок був проведений із ОСОБА_1 27.12.2024, позов подано до суду 17.01.2025, що в повній мірі відповідає приписам процесуального закону. Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року в адміністративній справі № 160/1285/25 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з 04 серпня 2025 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених ст. 328 КАС України. Повна постанова складена 04 серпня 2025 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров суддя Т.І. Ясенова