Постанова Харківський апеляційний суд № 643/12591/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 643/12591/24 Номер провадження 22-ц/818/2089/25 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 серпня 2025 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді (судді-доповідача) Мальованого Ю.М., суддів Маміної О.В., Яцини В.Б. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2024 року в складі судді Семенової Я.Ю. по справі № 643/12591/24 за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: У жовтні 2024 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що 24 вересня 2020 року ОСОБА_1 приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк» (A-Банк) з метою укладання кредитного договору № б/н та отримання кредитної картки. На підставі Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку відповідачці надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на її банківський рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у анкеті-заяві. Відповідачка зобов`язання за вказаним договором не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 02 жовтня 2024 року складає 27 089,74 грн, з яких: 15 314,63 грн - заборгованість за кредитом, 11 775,11 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 24 вересня 2020 року в розмірі 27 089,74 грн станом на 02 жовтня 2024 року, а також 3028,00 грн судового збору. Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2024 року у задоволенні позову АТ «Акцент-Банк» відмовлено. Заочне рішення суду мотивоване тим, що умовами договору не встановлено розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами, тому позивач безпідставно нараховував проценти за користування кредитом, та їх погашення відбувалось за рахунок тіла кредиту, безпідставно збільшеного на суму нарахованих процентів, розмір списаних процентів (15 993,60 грн) перевищує заявлений позивачем розмір заборгованості за тілом кредиту (15 314,63 грн), отже, позов є необґрунтованим. Не погодившись із заочним рішенням суду 27 січня 2025 року через систему «Електронний суд» АТ «Акцент-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, вирішити питання щодо судових витрат. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд неповно встановив обставини у справі та ухвалив рішення, що не відповідає дійсним обставинам у справі та вимогам закону. Відповідачка в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердила під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язалась в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. Як вбачається з розрахунку заборгованості, боржниця користувалась кредитом, що свідчить про її обізнаність щодо Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку і згоду з ними, оскільки даний кредитний договір є договором оферти. Крім того, ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому визначені всі умови кредитування, в тому числі щодо розміру, підстав і порядку нарахування процентів. При цьому, ОСОБА_1 своїм електронним підписом підтвердила, що вона ознайомилась та погоджується із запропонованими позивачем умовами кредитування. Відповідачка отримала кредитну картку та скористалась кредитними коштами, тобто погодилась з умовами, що діяли на момент зняття коштів, і повинна сплачувати процентну ставку. До даних правовідносин не підлягає застосуванню правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. На підтвердження розміру заборгованості надано банківську виписку. ОСОБА_1 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2024 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. банківських послуг та Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. Того ж дня ОСОБА_1 простим електронним підписом шляхом підтвердження ОТП 9791 з номера телефону підписала Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», який містить інформацію про умови кредитування карток «Універсальна», «Універсальна Gold» і «Зелена». Паспортом передбачено, що тип кредиту поновлювана кредитна лінія (ліміт) з пільговим періодом використання, ліміт кредиту до 50 000,00 грн за карткою «Універсальна», до 100 000,00 грн «Універсальна Gold», до 200 000,00 грн «Зелена», строк кредитування 240 місяців, пільгова процентна ставка 0,000001 % на місяць, базова процентна ставка 3,9% на місяць (46,8% річних) за карткою «Універсальна», 3,7% на місяць (44,4% річних) за карткою «Універсальна Gold», 3,7% на місяць (44,4% річних) «Зелена», а також викладено порядок повернення кредиту щомісяця до останнього дня поточного місяця включно, в розмірі 5% від заборгованості не менше 100 грн, не менше суми нарахованих процентів плюс штраф, якщо він виник, але не більше залишку заборгованості (а.с. 9). У подальшому на підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку, відповідачці надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку. Згідно з довідкою за картами, доданою до позову, ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картку № НОМЕР_2 строком дії до лютого 2027 року (а.с. 19). З довідки за лімітами, виданої АТ «А-Банк», вбачається, що ОСОБА_1 24 вересня 2020 року встановлено суму кредитного ліміту в розмірі 16 500,00 грн; 29 серпня 2023 року ліміт зменшено до 15 314,63 грн, 23 лютого 2024 року ліміт збільшено до 15 400,00 грн (а.с. 20). Випискою за договором по картковим рахункам відповідачки у взаємозв`язку з іншими відомостями, наданими позивачем, підтверджується, що ОСОБА_1 , починаючи з 29 жовтня 2020 року активно користувалась банківською карткою, що видавалась їй, як платіжним засобом дебетно-кредитного типу в споживчих цілях шляхом здійснення розрахунків, погашення заборгованості тощо. Згідно виписки за період з 24 вересня 2020 року по 02 жовтня 2024 року загальна сума витрат склала 40 620,37 грн, зарахувань 14 010,00 грн, комісій 45,87 грн (а.с. 10-18). З наданого банком розрахунку вбачається, що станом на 02 жовтня 2024 року ОСОБА_1 має заборгованість по кредиту в розмірі 27 089,74 грн, з яких: 15 314,63 грн - заборгованість за кредитом, 11 775,11 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом (а.с. 5 зворот - 7). До позовної заяви банк також додав витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» (а.с. 22-28), Тарифи по картці «Універсальна», «Універсальна GOLD» , «Зелена» (а.с. 29), які підпису відповідачки не містять. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ «Акцент-Банк» суд першої інстанції виходив із необґрунтованості позову та відсутності заборгованості, оскільки зазначений вище паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню основного кредитного договору з позичальником і сам по собі не може вважатися умовами кредитного договору чи його частиною до укладення основного договору про споживчий кредит. Сума списання відсотків за використання кредитного ліміту нарахована позивачем без правових на те підстав. Оскільки судом встановлено, що розмір списаних процентів перевищує заявлений позивачем розмір заборгованості за тілом кредиту, у задоволенні позову відмовлено. Колегія суддів не в повному обсязі погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, за змістом статті 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір відсотків та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована відсоткова ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої відсоткової ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договору приєднання розроблені АТ «Акцент-Банк», вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно зі статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму, відповідно до статті 625 цього Кодексу. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Анкети-Заяви б/н від 24 вересня 2020 року, відповідачці була надана кредитна картка із встановленим кредитним лімітом на платіжну картку. У самій заяві відсутня інформація про вид банківської послуги, яку відповідачка мала намір отримати, тип кредитної картки, кредитний ліміт, строк кредитування та відсоткову ставку (а.с. 8). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками в розмірі 11 775,11 грн. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі розмір і порядок нарахування відсотків за користування кредитом, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» як невід`ємну частину договору. Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, відсоткова ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема штраф за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» розуміла відповідачка та ознайомилась і погодилась з ним, підписуючи Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами саме у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (http://a-bank.com.ua/terms) неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент-Банк», в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та Правила банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», за відсутності в Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вище зазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі №342/180/17-ц від 03 липня 2019 року. При цьому, згідно з частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. На підставі наведеного вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Умови та Правила банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідачки, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 24 вересня 2020 року, шляхом підписання Анкети-Заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили в письмовому вигляді сплату відсотків за користування кредитними коштами. До того ж, у даному випадку необхідно зауважити, що міжнародними актами, зокрема, Резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти, купівельної спроможності та виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку, в зв`язку з чим сформульовано керівні принципи для захисту інтересів споживачів. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача в кредитних правовідносинах, колегія суддів зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», оскільки Умови та Правил банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих Правил, тим більше, співвідносно з конкретним видом кредитного договору. На підставі наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ «Акцент-Банк» було дотримано вимоги, передбачені чинним законодавством України, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих Умов та Правил банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», які вважав узгодженими Банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. При цьому колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги позивача про те, що відповідачка підписала Паспорт споживчого кредитування, в якому були погоджені всі умови кредитування, у тому числі нарахування відсотків, оскільки з Паспорту споживчого кредиту, який підписаний відповідачкою 24 вересня 2020 року, не вбачається, який саме вид кредитної картки з перелічених у паспорті отримано нею, отже позивач не надав суду доказів щодо типу виданої відповідачці кредитної картки. Також інформація, викладена у паспорті, зберігає чинність лише до 01 липня 2021 року. Крім того, паспортом передбачено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача. При цьому, паспорт споживчого кредиту не є частиною кредитного договору, а виступає способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20, провадження № 61-14545сво20. Також колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги позивача про те, що до даних правовідносин не підлягає застосуванню правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, оскільки вказана правова позиція висловлена в конкретній справі за інших правовідносин сторін, коли відповідачем заперечувалися такі умови договору як погоджені між сторонами у належний спосіб, тоді як при розгляді даної цивільної справи відповідачем не заперечувався факт укладення договору, не спростовано факт наявності заборгованості та її розмір, адже надані позивачем Анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на офіційному банківському сайті http://a-bank.com.ua/terms, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання Анкети-Заяви позичальника. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді відсотків за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, що повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року, тому саме вказаний правовий висновок підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Таким чином, висновок суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом з підстав недотримання позивачем вимог, передбачених чинним законодавством України про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими Банк, є обґрунтованим. Разом з тим, щодо заборгованості за тілом кредиту колегія суддів виходить з наступного. З матеріалів справи вбачається, що відповідачка отримала кредитну картку, регулярно користувалась нею, проводила нею розрахунки та поповнювала картку. Жодних заяв до банку про непогодження зі зміною кредитного ліміту нею не подавалось. До складу тіла кредиту можуть бути віднесені тільки кошти, які фактично отримані та використані позичальником, позаяк проценти за користування кредитом є окремою складовою кредитних зобов`язань, які у межах існуючих між сторонами правовідносин не узгоджені. Із виписки по особовому рахунку, в якій міститься повна інформація про рух коштів на рахунку, відображення всіх операцій за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей, вбачається, що позивач нараховував відповідачці в рахунок заборгованості за кредитом відсотки, правомірність нарахування яких не довів перед судом, адже анкета-заява від 24 вересня 2020 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків. Тож суми надходжень, які банком були розподілені на погашення відсотків, дійсно підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту. Згідно виписки за період з 24 вересня 2020 року по 02 жовтня 2024 року ОСОБА_1 було витрачено 40 620,37 грн, внесено 14 010,00 грн, сума комісій 45,87 грн. При цьому, впродовж користування карткою банком нараховано та списано 15 993,60 грн відсотків, а тому вказана сума разом з комісією підлягає вирахуванню з вищевказаних витрат за картковим рахунком. Отже, розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачки на користь банку, становить 10 570,90 грн (40 620,37 14 010,00 15 993,60 45,87), що є різницею між фактично отриманими коштами та внесеними і неправомірно списаними коштами в межах кредитного ліміту. Відмовляючи повністю у задоволенні позову банку з тих підстав, що розмір списаних процентів (15 993,60 грн) перевищує заявлений позивачем розмір заборгованості за тілом кредиту (15 314,63 грн), суд першої інстанції не врахував загальну суму витрат і зарахувань на картку відповідачки згідно виписки по рахунку та загальну суму заборгованості, у зв`язку з чим зробив неправильний розрахунок, двічі вирахувавши суму відсотків. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Отже, заочне рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову АТ «А-Банк» та стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за кредитним договором № б/н від 24 вересня 2020 року у розмірі 10 570,90 грн. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). При зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн (а.с. 40 зворот), з апеляційною скаргою - 4542,00 грн (а.с. 81). Зважаючи, що позовні вимоги АТ «А-Банк» задоволено частково, на 39,02%, судовий збір, що підлягає стягненню з відповідачки на його користь у зв`язку з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанцій, становить 2 953,81 грн (3028,00+4542,00) х 39,02%). Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити частково. Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080, місцезнаходження: м. Дніпро, вулиця Батумська, 11)заборгованість за кредитним договором № б/н від 24 вересня 2020 року за тілом кредиту в розмірі 10 570 (десять тисяч п`ятсот сімдесят) грн 90 коп. В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080, місцезнаходження: м. Дніпро, вулиця Батумська, 11) судовий збір за подання позову і апеляційної скарги в розмірі 2953 (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят три) грн 81 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 04 серпня 2025 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.В. Маміна В.Б. Яцина