Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/7723/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 серпня 2025 р. Справа № 480/7723/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Калиновського В.А. , Бегунца А.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 (головуючий суддя І інстанції: Н.В. Савицька) у справі №480/7723/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не включення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку за 2023 рік та 2024 рік як учаснику бойових дій згідно п. 12 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; - зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок, а військову частину НОМЕР_1 доплату ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку за 2023 рік та 2024 рік як учаснику бойових дій згідно п.12 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з включенням до складу місячного грошового забезпечення для її нарахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 (з урахуванням ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 про виправлення описки у судовому рішенні) позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не врахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 № 168, як обрахункової величини, при розрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 та 2024 роки. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 та 2024 роки, з урахуванням додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 №168, як обрахункової величини, з урахуванням виплачених сум. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити доплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 та 2024 роки, з урахуванням додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 №168, як обрахункової величини, з урахуванням виплачених сум. Військова частина НОМЕР_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . В обґрунтування вимог скарги посилається порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зазначає, що додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, а є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення. Вказує, що включення одноразових додаткових видів грошового забезпечення до розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні відпусток чинним законодавством не передбачено. Вважає, що при нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, військова частина діяла на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні, грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток не включаються винагороди. У зв`язку з цим посилається на правову позицію висловлена у постанові Верховного Суду від 19.02.2025 у справі №240/32053/23. Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. З урахуванням наведеної норми ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач у період з 24.02.2022 по 31.05.2024, проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 31.05.2024 №168 позивача було звільнено, виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення. Позивач, вважаючи, що Військовою частиною НОМЕР_2 допущено протиправну бездіяльність щодо не включення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого йому нараховувалась та виплачувалась грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку за 2023 рік та 2024 рік як учаснику бойових дій згідно п. 12 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», звернувся з позовом до суду. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, що виплачувався позивачу, починаючи з липня 2022 року і до дня його звільнення, а тому, така винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача, як розрахункової величини, з якого обчислюється розмір компенсацій невикористаної основної та додаткової відпустки. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їхнього соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі по тексту - Закон №2011-XII). Приписами частини другої статті 9 Закону №2011-ХІІ визначено перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. За правилами частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. Приписами ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» унормовано пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них. Відповідно до п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги, зокрема, одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. Спірним питанням у даній справі є питання правомірності не включення відповідачем щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», до складу суми місячного грошового забезпечення, з якого позивачу нараховувалась та виплачувалась грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку за 2023 рік та 2024 рік як учаснику бойових дій згідно п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Так, механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 №745/32197 (далі по тексту - Порядок №260). Колегія суддів зазначає, що враховуючи зміст вказаного Порядку №260, пункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір відповідної компенсації. Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 23 вересня 2024 року у справі № 240/32125/23. Навпаки, за приписами вищевказаної норми Порядку №260, до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Зважаючи на викладене, відповідач при обчисленні розміру таких виплат (грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій), мав урахувати суму винагороди, за умови отримання позивачем її перед звільненням. Враховуючи зміст постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 №168, колегія суддів зазначає, що передбачена на період дії воєнного стану цією постановою додаткова винагорода є особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема, військовослужбовців, виплата якої має регулярний характер. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 20.08.2024 року у справі №420/693/23, на законодавчому рівні не міститься жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір компенсацій, як за основну, так і невикористану додаткову відпустки. Відтак, Верховний Суд дійшов висновку, що до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував на день виключення зі списків особового складу, тому, при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов`язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням. Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеною в постанові від 10.04.2025 у справі №240/2078/24 додаткова винагорода, запроваджена постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 р. №168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункова величина), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані позивачем дні оплачуваних відпусток. З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, врахуванню у даній справі підлягають висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається суд апеляційної інстанції вище та які є релевантними до спірних відносин у даній справі. Також, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.01.2019 року №755/10947/17 суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду. При цьому, колегія суддів не приймає посилання на правову позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.02.2025 у справі №240/32053/23, оскільки висновки зроблені судом касаційної інстанції у вказаній справі не впливають на вирішення даної справи, враховуючи відмінність предмету спірних правовідносин. Доводи апеляційної скарги про те, що додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 р. №168 є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, а включення одноразових додаткових видів грошового забезпечення до розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні відпусток чинним законодавством не передбачено, колегія суддів відхиляє, як такі, що не спростовують наведених вище висновків суду. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що обмеження виплати вказаної додаткової винагороди строком дії воєнного стану в Україні не змінює правову природу такої винагороди, яка невід`ємно пов`язана із особливим характером служби, зі здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають із статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни. Отже, слід дійти висновку щодо протиправності бездіяльності відповідача щодо не врахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 №168, як обрахункової величини, при розрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 та 2024 роки. Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи вищенаведені висновки, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено (доказано) правомірність власної бездіяльності, що є предметом оскарження у даній справі. Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що військова частина діяла на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є необґрунтованими. Колегія суддів враховує, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 , а отже обов`язок своєчасного оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів щодо нарахування грошового забезпечення, заробітної плати та інших виплат покладається на Військову частину НОМЕР_2 , на обліку якої перебував позивач. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не врахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 №168, як обрахункової величини, при розрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 та 2024 роки та зобов`язання Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 та 2024 роки, з урахуванням додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 №168, як обрахункової величини, з урахуванням виплачених сум. Оскільки, як вже зазначалося вище, Військова частина НОМЕР_2 перебуває на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 , колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити позивачу доплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 та 2024 роки, з урахуванням додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 №168, як обрахункової величини, з урахуванням виплачених сум. Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 . Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду у даній справі. Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 у справі №480/7723/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді В.А. Калиновський А.О. Бегунц