Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/6026/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/6026/25 пров. № А/857/30726/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Гуляка В.В., Кухтея Р.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року (головуючої судді Сподарик Н.І., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Львів) у справі №380/6026/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОПРОМПОСТАЧ» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: ТОВ «НЕОПРОМПОСТАЧ» звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинення певних дій. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 позов задоволено. Визнано протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області №12298857/40957237 від 31.12.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 06.06.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 06.06.2024, що складена товариством з обмеженою відповідальністю НЕОПРОМПОСТАЧ датою її подання на реєстрацію. Стягнуто з Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю НЕОПРОМПОСТАЧ судовий збір в сумі 2422 гривні 00 копійок. Стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю НЕОПРОМПОСТАЧ судовий збір в сумі 2422 гривні 00 копійок. 12.06.2025 за вх.№48545 від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій просить ухвалити додаткове рішення у справі та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів по 20000,00 грн витрат на правничу допомогу. 18.06.2025 за вх.№ 50372 від представника відповідача надійшли заперечення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення. Оскаржуваним додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року заяву представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - задоволено частково. Стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю НЕОПРОМПОСТАЧ понесені у справі № 380/6026/25 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 500 гривень 00 копійок. Стягнуто з Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю НЕОПРОМПОСТАЧ понесені у справі № 380/6026/25 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 500 гривень 00 копійок. В іншій частині заяви представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено. Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення та винести нове, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення судових витрат. Відзиві на апеляційну скаргу не подано. Згідно із частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки позивач не оскаржує додаткове рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні заяви, додаткове рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції. Відповідно до статті 311 КАС України призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як передбачено пунктом 3 частини 1 статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно із частиною 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до пунктів 1, 3 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз. Частинами 1, 2 статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Згідно із частинами 3-5 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Як передбачено частинами 6, 7 статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Як свідчать матеріали справи, на підтвердження понесених витрат представником позивача до заяви надано: копію договору про надання правничої допомоги №23/01 від 23.01.2025, копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВС №1355344 від 25.03.2025, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №002680, копію додаткової угоди №2 від 24.03.2025 до договору про надання правничої допомоги №23/01 від 23.01.2025, копію акту приймання наданих послуг від 11.06.2025. Так, судом встановлено, що між позивачем та АО МЕЙН БІЗНЕС ПАРТНЕРС укладено договір про надання правничої допомоги №23/01 від 23.01.2025, відповідно до п.1.1 якого, об`єднання приймає на себе зобов`язання з надання Клієнту правової допомоги, зокрема, представляти і захищати права, свободи та інтереси клієнта у будь-яких судах, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами. Відповідно до п. 2.2 договору, визначений цим договором обсяг правової допомог може бути змінений (збільшений або зменшений) виключно за згодою сторін, шляхом укладення окремого додаткового письмового договору, який є невід`ємною частиною цього договору. Такий додаткових договір може бути викладений у формі додатку до договору та набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін. Згідно з п. 3.1 договору, розмір гонорару, який клієнт сплачує об`єднанню за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами за окремим погодженням. Відповідно до п. 1 додаткової угоди №2 до договору про надання правничої допомоги №23/01 від 23.01.1025, сторони погодили представництво Об`єднанням інтересів клієнта у Львівському окружному адміністративному суду у справі за позовом ТзОВ НЕОПРОМПОСТАЧ до ГУ ДПС у Львівській області та ДПС України про визнання протиправним і скасування рішення комісії ГУ ДПС у Львівській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №12298857/40957237 від 31.12.2024 та зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну №1 від 06.06.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних, що складена ТзОВ НЕОПРОМПОСТАЧ датою її фактичного подання. Відповідно до п. 2 додаткової угоди, сторони погодили фіксований розмір гонорару за надання правової допомоги визначеної у п. 1 цієї додаткової угоди №2, що становить 20000.00 гривень. Згідно з п. 3 додаткової угоди №2, оплата гонорару здійснюється на умовах відстрочення платежу, протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту набрання рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі за позовом ТзОВ НЕОПРОМПОСТАЧ, передбаченій п.1 цієї додаткової угоди №2, законної сили. Оплата частинами допускається. 11.06.2025 сторони підписала акт приймання наданих послуг, яким підтверджено, що об`єднанням в повному обсязі та належним чином надано послуги з представництва об`єднання інтересів клієнта у Львівському окружному адміністративному суду у справі за позовом ТзОВ НЕОПРОМПОСТАЧ до ГУ ДПС у Львівській області та ДПС України про визнання протиправним і скасування рішення комісії ГУ ДПС у Львівській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №12298857/40957237 від 31.12.2024 та зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну №1 від 06.06.2024 в Єдиному реєстрі податкових накладних, що складена ТзОВ НЕОПРОМПОСТАЧ, датою її фактичного подання. Згідно з детальним описом робіт (наданих послуг) адвокатом АО МЕЙН БІЗНЕС ПАРТНЕРС Гуком В.М. у справі №380/6026/25 надано такі послуги: - підготовка та подання позовної заяви 6 год.; - підготовка та подання відповіді на відзив по справі 1 год; - підготовка та подання заяви про ухвалення додаткового рішення 2 год. Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справ. Верховний Суд в постановах від 22.12.2020 у справі №520/8489/19, від 07 травня 2020 року у справі №320/3271/19, від 10 березня 2020 року у справі №520/8489/19 зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19. Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що сума 1000 грн. є справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі з урахуванням спірних правовідносин до відповідачів та розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а щодо поданої апеляційної скарги та її доводів скаржника то така не містить підстав щодо неправомірно стягнення судових витрат відповідно з врахуванням встановлених та поданих доказів щодо надання правової допомоги у даній справі, судом першої інстанції правомірно винесено додаткове рішення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки не спростовує додаткового рішення суду першої інстанції, яке колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим прийняте з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду додаткового рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає. Керуючись ст.ст. 252, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення. Додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у справі №380/6026/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді В.В. Гуляк Р.В. Кухтей Повний текст постанови складено 31.07.2025