Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/13111/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/13111/24 Суддя (судді) першої інстанції: Олена ЛУКАШОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 серпня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Сорочка Є.О., Коротких А.Ю. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просив: - визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , викладену у повідомленні №16/7060 від 20 вересня 2024 року, у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у зв`язку з відсутністю повного пакету документів; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20 вересня 2024 року. Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 19 березня 2025 року відмовив у задоволенні позову. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що здійснює постійний догляд за тіткою, що є особою з інвалідністю 2 групи, а тому звернувся відповідача із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу на підставі п.14 ч.1 ст.23 Закону 3543-XII. Проте відповідач відмовив у наданні відстрочки. Апелянт вважає, що суд формально та неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не врахував надані позивачем докази неможливості членом сім`ї другого ступеня споріднення здійснювати постійний догляд за особою ІІ групи інвалідності через стан свого здоров`я. Крім того апелянт вказав, що в матеріалах справи відсутнє будь-яке рішення прийняте за результатами розгляду його заяви. Відповідач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач вказав, що оскільки позивач разом з заявою від 20.09.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не надав документи на підтвердження неможливості здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 членом сім`ї другого ступеня споріднення, а саме її сестрою ОСОБА_3 , то рішення Комісії про відмову у наданні відстрочки доведене до відома заявника повідомленням від 20.09.2024 №1в/7060, є правомірним. В даному випадку у матеріалах справ була відсутня довідка про отримання компенсації, натомість на момент звернення компенсаційні виплати отримувала мати заявника. Відповідач зазначив, що після відмови у наданні відстрочки позивач зламав руку і поки перебував на лікарняному його забронювали. Строк бронювання дійсний до 25.02.2026. Військовозобов`язаний може мати лише одну відстрочку, в даному випадку в позивача наявне активне бронювання, тому йому не може бути надано ще одну відстрочку. В разі, якщо позивач хоче користуватися правом на відстрочку саме за доглядом, то позивачу потрібно відмовитися від бронювання, та подати нову заяву для отримання відстрочки за п. 14 частини 1 статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На даний час позивачу було б відмовлено від отримання іншої відстрочки (другої) оскільки він вже користується цим правом до 25.02.2026. Відповідач зазначив, що заява позивача була розглянута, в результаті чого було винесено рішення про відмову у наданні відстрочки. Рішення про відмову у наданні відстрочки оформлено протоколом №17 від 20.09.2024 р., про що було повідомлено позивача. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу. Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку. Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники. Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк. Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу. Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку. Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники. Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання відстрочки у зв`язку з тим, що він є єдиним доглядачем своєї тітки - особи з інвалідністю ІІ групи. ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 20.09.2024 №16/7060 повідомив позивача, про те, що йому відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період у зв`язку з відсутністю повного пакету документів відповідно до Додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560. Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду з позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі Закон № 2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. За приписами частини 7 статті 1 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, який діє й на час апеляційного перегляду справи. Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі Закон № 3543-ХІІ, застосовується судом у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який також визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів. Відповідно до частини 5 статті 22 Закону № 3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації. Так п.14 ч.1 Закону № 3543-ХІІ передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи. З 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560), який визначає алгоритм отримання військовозобов`язаними особами відстрочки. У п.п.56, 57, 58 Порядку №560 зазначено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону №3543-XII. За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком

5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації. Додаток 5 до Порядку №560 містить перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону №3543-XII у залежності від категорії осіб, які мають право на відстрочку. Так, документами, що підтверджують право на відстрочку на підставі п.14 ч.1 вказаного Закону, зокрема для військовозобов`язаного, який зайнятий постійним доглядом за членом сім`ї третього ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I чи II групи є: - документи, що підтверджують родинні зв`язки третього ступеня споріднення (дядьки, тітки, племінники та племінниці); - один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу члена сім`ї першого або другого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ; - документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8). Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів (п.60 Порядку №560) Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. Встановлені обставини доводять, що відповідач в особі Комісії у строк передбачений Порядком №560 розглянув заяву позивача щодо оформлення йому довідки про відстрочку від призову, прийнявши, як передбачає закон, рішення у формі протоколу. Отже доводи та мотиви позивача, зазначені в якості підстав позовних вимог, а саме про те, що відповідачем не розглянуто його заяву і не прийнято передбаченого законодавством рішення, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді. Щодо підстав відмови у наданні відстрочки позивачу, колегія суддів зазначає наступне. Судом встановлено, що позивач придатний до військової служби, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії від 01.02.2024 №5/25. Батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Мати позивача, ОСОБА_5 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 та паспортом громадянина України. ОСОБА_2 є рідною сестрою ОСОБА_5 та є інвалідом з дитинства ІІ групи, відповідно до довідки серії ВМ-76 №100785 та посвідчення серія НОМЕР_2 . Згідно з висновком лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу від 10.09.2024 № 103 ОСОБА_2 , яка проживає разом з позивачем потребує постійного стороннього догляду. Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 12.09.2024 ОСОБА_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . Разом з тим, згідно Акта обстеження умов проживання від 09.09.2024 ОСОБА_2 та позивач на дату обстеження не зареєстровані, проте проживають за адресою АДРЕСА_2 . В Акті обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/ фактичного місця проживання особи від 10.09.2024 вказано, що позивач звернувся за призначенням щомісячної грошової допомоги, як особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи ІІ групи інвалідності внаслідок психічного розладу, проживає в одному приміщенні з ОСОБА_2 , яка за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду та здійснює постійний догляд за нею. Вказані документи було надано позивачем разом із заявою до ТЦК. У повідомленні відповідач зазначив, що позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період у зв`язку з відсутністю повного пакету документів відповідно до Додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560. Колегія суддів зазначає, що тітка позивача ОСОБА_2 є членом сім`ї третього ступеня споріднення та є особою з інвалідністю з дитинства ІІ групи внаслідок психічного розладу. Згідно вимог чинного законодавства позивач повинен був надати один із документів, що підтверджує неможливість членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи, а саме: довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу члена сім`ї першого або другого ступеня споріднення (в даному випадку рідної сестри - ОСОБА_3 ) в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ. Суд враховує те, що ОСОБА_3 , є пенсіонером за віком, що підтверджено пенсійним посвідченням. Разом з тим, як правильно зазначив суд першої інстанції, Порядок №560 не вказує на те, що догляд за особою з інвалідністю мають здійснювати лише працездатні особи. Позивачем долучено до матеріалів справи документ про здійснення огляду ОСОБА_3 лікарем отоларингологом. Проте вказаний документ не є належним та допустимим доказом на підтвердження неможливості здійснення постійно догляду за особою з інвалідність ІІ групи. Документу передбаченого Порядком №560, а саме довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу члена сім`ї першого або другого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ або інвалідність такої особи, позивачем ні до суду ні відповідачу надано не було. Крім того позивачем не надано документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд. Як зазначає відповідач та це не спростовано позивачем, на момент звернення компенсаційні виплати отримувала мати позивача. Враховуючи викладені обставини у сукупності, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правомірність відмови відповідача у наданні позивачу відстрочки, з огляду на те, що позивачем разом з заявою від 20.09.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не було надано документи на підтвердження неможливості здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 членом сім`ї другого ступеня споріднення, а саме її сестрою ОСОБА_3 . За наведених обставин у справі колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: Є.О.Сорочко А.Ю. Коротких