Ухвала КАС ВС № 990/362/25

УХВАЛА 31 липня 2025 року м. Київ справа №990/362/25 адміністративне провадження №П/990/362/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Білоуса О.В., Бившевої Л.І., Желтобрюх І.Л., Шишова О.О., Яковенка М.М., розглянувши заяву судді Шишова Олега Олексійовича про самовідвід у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про оскарження актів, дій чи бездіяльності, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 30 липня 2025 року звернувся до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України, Комісія), в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення ВККС України від 09 червня 2025 року №82/ас-25; зобов`язати ВККС України у пленарному складі повторно розглянути питання щодо визначення здатності кандидата на посаду судді Гергелійника В.О. здійснювати правосуддя в апеляційному адміністративному суді за визначеними законом критеріями та з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 (зі змінами), та за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалити мотивоване рішення; стягнути з ВККС України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати, понесені на сплату судового збору, в розмірі 968,96 грн. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 липня 2025 року визначено склад колегії суддів: Білоус О.В.- головуючий суддя, судді: Бившева Л.І., Желтобрюх І.Л., Шишов О.О., Яковенко М.М. Від судді Шишова О.О. до відкриття провадження у справі надійшла заява про самовідвід з посиланням на те, що у Верховному Суді на розгляді перебуває позов його дружини ОСОБА_2 , предметом оскарження в якому є рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, в якому вона бере участь. Обґрунтовуючи правові підстави суддя посилається на Бангалорські принципи поведінки суддів, практику ЄСПЛ із зазначених питань. З огляду на вказане та посилаючись на пункт 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя Шишов О.О. вважає, що не може брати участі у розгляді цієї справи. Дослідивши матеріали позову, проаналізувавши мотиви та обґрунтування заявленого самовідводу, Суд виходить із такого. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. За правилами частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя (частина 3 цієї ж статті). Недопустима також повторна участі судді в розгляді адміністративної справи з підстав, визначених статтею 37 КАС України. Частиною першою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) визначено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом. Як установлено у пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалені резолюцією №2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права. За змістом пункту 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15 жовтня 2010 року, відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria,) від 24.02.1993, пункти 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, пункт 42, ECHR 2000-XII). У пунктах 104-106 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" від 9 квітня 2013 року зазначено таке. Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ) Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполучного Королівства» (Pullar v. the United Kingdom), п. 32, Reports 1996-III) У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86). Разом з тим, щодо об`єктивного критерію Суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункт 52). Суддя Шишов О.О. не заявляє про обставини, які б свідчили про об`єктивну неможливість розгляду ним цієї справи безсторонньо й неупереджено, чи про особисту зацікавленість в результаті її розгляду. Наведені суддею фактичні обставини не можуть об`єктивно свідчити на користь висновку про наявність достатніх підстав для виникнення у будь-якого стороннього спостерігача об`єктивно обґрунтованого сумніву у безсторонності суду. Відтак, надавши оцінку інформації, наведеній суддею Шишовим О.О. у заяві про самовідвід, колегія суддів дійшла висновку, що на цій стадії розгляду справи, з предмета та меж заявлених позовних вимог та зазначених у позовній заяві доводів не простежується будь-яка залежність чи взаємозв`язок, що прямо чи опосередковано вказували б на можливу упередженість Шишова О.О. як судді щодо позивача, його необ`єктивність при розгляді цієї справи чи заінтересованість у результаті розгляду справи. З огляду на викладене, проаналізувавши доводи заяви, колегія суддів дійшла висновку, що вони є передчасними і підстав для задоволення заявленого самовідводу судді Шишова О.О. немає. Керуючись статтями 36,39, 40, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити в задоволенні заяви судді Шишова Олега Олексійовича про самовідвід від участі у розгляді справи №990/362/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про оскарження актів, дій чи бездіяльності. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.В.Білоус Судді Л.І.Бившева І.Л.Желтобрюх О.О.Шишов М.М.Яковенко