Ухвала КАС ВС № 640/19287/22

УХВАЛА 31 липня 2025 року Київ справа № 640/19287/22 адміністративне провадження № К/990/27895/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Гімона М.М., суддів: Бившевої Л.І., Яковенка М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025 у справі № 640/19287/22 за позовом Приватного акціонерного товариства «Президент-Готель» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: 30.06.2025 до суду вчетверте надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС, скаржник), направлена до суду поштою 26.06.2025. Верховний Суд ухвалою від 10.07.2025 зазначену касаційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали: подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, у якій вказати поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень з відповідним обґрунтуванням та доказами причин пропуску такого строку; надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом. Підставою для залишення касаційної скарги без руху стало, зокрема те, що касаційну скаргу подано після закінчення строку, встановленого для цього, а клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення неможливо було вирішити через відсутність у ньому посилання на причини, які позбавляли можливості своєчасно звернутися із належним чином оформленою касаційною скаргою. 23.07.2025 на виконання вимог ухвали суду від ГУ ДПС надійшли: заява про усунення недоліків; уточнена касаційна скарга, в якій скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження вмотивоване тим, що вперше касаційну скаргу подано в межах строку на касаційне оскарження, однак, Верховний Суд її повернув з підстав відсутності належного викладення підстав для касаційного оскарження. Наступні касаційні скарги також були повернуті Верховним Судом. Зазначає, що нормами Кодексу адміністративного судочинства України встановлено два строки звернення до суду з касаційною скаргою (тридцять днів і один рік), при цьому Кодекс не встановлює конкретний момент, коли саме протягом року скаржник зобов`язаний звернутися до Суду, якщо ним з поважних причин пропущений тридцятиденний строк. Отже, Кодекс передбачає право скаржника звернутися зі скаргою протягом одного року, якщо тридцятиденний строк пропущений з поважної причини. Також зазначає, що в інших справах Верховний Суд поновлював строк на касаційне оскарження судових рішень, а за практикою Європейського суду з прав людини суди не повинні допускати обмеження або зменшення доступу до суду. Вирішуючи питання про наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі, колегія суддів виходить з такого. Частинами першою та другою статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Водночас приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України, в тому числі щодо сплати судового збору, а також належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення). Щодо доводів про те, що КАС України не встановлює строку для повторного звернення з касаційною скаргою колегія суддів звертає увагу, що це не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин. ГУ ДПС так і не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. При цьому, Верховний Суд скаржнику неодноразово надавав вичерпні роз`яснення щодо форми і змісту касаційної скарги, яким вона повинна відповідати в частині належного викладення підстав, в тому числі у разі її подання на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Такий проявлений ГУ ДПС підхід до виконання вимог ухвал Верховного Суду не можна вважати проявом добросовісного ставлення скаржника до наявних у нього прав та їх реалізації. У цій справі у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України, проте, звертаючись до суду з касаційною скаргою вчетверте, скаржник так і не усунув недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг. Тобто, внаслідок недотримання саме скаржником вимог процесуального закону, касаційні скарги були повернуті, відповідно, негативні наслідки, які настали у зв`язку з такими причинами є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. За таких обставин, посилання скаржника на те, що він вперше подав касаційну скаргу у встановлений строк, а також те, що він сплатив судовий збір у справі, не мають вирішального значення для вирішення питання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, оскільки не доводять наявність поважних причин його пропуску. Загальний строк, що сплинув з дати виготовлення повного тексту постанови апеляційного суду (23.01.2025) і до дня звернення з касаційною скаргою вчетверте (26.06.2025) становить більше п`яти місяців, що значно виходить за межі встановленого у статті 329 КАС України строку на касаційне оскарження судових рішень. Суд звертав увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Приведена скаржником практика Європейського суду з прав людини не впливає на вищенаведений висновок, оскільки питання про поновлення строку на касаційне оскарження вирішується в кожному конкретному випадку з огляду на доводи, які зазначаються у заяві про поновлення строку. В даному випадку, скаржник не навів обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для належного оформлення касаційної скарги у більш стислий строк. Сукупність цих обставин свідчить про допущення ГУ ДПС необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України. Отже, враховуючи обставини справи, відсутні підстави вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки такі не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Як наслідок, колегія суддів вважає, що ГУ ДПС на пропозицію суду не навело поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, а наведені - не можуть бути прийняти як поважні. За змістом пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. Таким чином, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення такого строку є неповажними. На підставі наведеного, керуючись частиною третьою статті 3, пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України,

ПОСТАНОВИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025 у справі № 640/19287/22 за позовом Приватного акціонерного товариства «Президент-Готель» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддіМ.М. Гімон Л.І. Бившева М.М. Яковенко