Ухвала КАС ВС № 420/22280/24

УХВАЛА 28 липня 2025 року м. Київ справа №420/22280/24 адміністративне провадження № К/990/25837/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М., суддів: Кашпур О.В., Уханенка С.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2025 у справі №420/22280/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: - визнати протиправною (незаконною) бездіяльність уповноважених осіб Військової частини НОМЕР_1 щодо до невидачі Довідки про обставини травми (порання, каліцтва, контузії) Додаток 5. - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 Довідку про обставини травми (поранення, каліцтва, контузії) Додаток 5 з формулюванням: "ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини". Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.01.2025, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2025, у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 14.06.2025 через систему «Електронний суд» подав касаційну скаргу до Верховного Суду, яка зареєстрована Судом 18.06.2025. Ухвалою Верховного Суду від 03.07.2025 зазначену касаційну скаргу залишено без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом подання до касаційного суду касаційної скарги в новій редакції з доказами її надіслання іншим учасникам справи, у якій навести належні обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1- 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у взаємозв`язку із обґрунтуванням підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 цього Кодексу. Скаржнику роз`яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційну скаргу буде повернуто. На виконання указаної ухвали скаржник направив Суду касаційну скаргу в новій редакції. Проаналізувавши зміст касаційної скарги, суд вважає, що вона не усуває виявлених недоліків, які слугували підставою для залишення касаційної скарги без руху. Так, підставою для залишення касаційної скарги без руху слугувало неналежне викладення скаржником підстав касаційного оскарження судових рішень, оскільки скаржник не навів належного обґрунтування можливості касаційного оскарження судових рішень з підстави, передбаченої частиною четвертою статті 328 КАС України. Надаючи касаційну скаргу в новій редакції, скаржник покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що у спорах про обов`язок командування видати довідку Ф-5 відсутня усталена практика Верховного Суду; наявні рішення стосуються ситуацій, коли довідку вже видано або оскаржено її зміст. Отже, необхідно сформувати єдину правозастосовчу практику щодо застосування статті 260 Статуту внутрішньої служби ЗСУ та Інструкції МОУ №?332, яка усуває обов`язок проведення розслідування, якщо травма спричинена діями противника. Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів під час застосування відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. Отже, оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і підстав необхідності такого висновку щодо застосування конкретної норми права у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування цієї норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду. Водночас скаржником у касаційній скарзі не обґрунтовано у чому саме полягала помилка судів першої та апеляційної інстанцій при застосуванні конкретної норми права, як, на думку скаржника, ця норма повинна застосовуватися, а також не обґрунтовано підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах. Касаційна скарга містить лише виклад обставин справи, цитування правових норм та незгоду з рішенням судів попередніх інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Суд звертає увагу скаржника, що лише посилання у касаційній скарзі на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування відповідної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як, на думку скаржника, неправильно. Суд звертає увагу скаржника, що лише посилання у касаційній скарзі на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування відповідної норми права, не може вважатись належним виконанням вимог пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Разом з цим за змістом поданої касаційної скарги позивач посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Так, відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів. За правилами частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені в судовому рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28цього Кодексу. Наведений перелік підстав, за яких Верховний Суд може відкрити касаційне провадження у випадку порушення судами норм процесуального права є вичерпним, однак у касаційній заявник не зазначив конкретного порушення норми (норм) процесуального права, передбаченого конкретним підпунктом частини другої та/або частини третьої статті 353 КАС України, а отже скаржник не виклав підстави оскарження судових рішень. Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Зазначене у сукупності свідчить про формальний підхід скаржника до усунення виявлених недоліків, ігнорування скаржником мотивів і роз`яснень, наданих судом в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху і подання ним уточненої касаційної скарги, яка не містить належного обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23.10.1996, заява №21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19.12.1997, заява №26737/95). З огляду на наведене, станом на дату постановлення цієї ухвали скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 03.07.2025 про залишення касаційної скарги без руху в частині належного обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1 - 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а тому касаційна скарга підлягає поверненню. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. За таких обставин касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала. Керуючись статтями 169, 328, 330, 332 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2025 у справі №420/22280/24 - повернути скаржнику. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена. Судді Ж.М. Мельник-Томенко О.В. Кашпур С.А. Уханенко