Постанова 4857 № 140/2744/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/2744/24 пров. № А/857/19299/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії : судді-доповідача: Судової-Хомюк Н.М., суддів: Обрізка І.М., Пліша М.А., розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року у справі № 140/2744/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю служба безпеки «Кольчуга» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання дії та бездіяльності протиправними,- суддя у І інстанції Плахтій Н.Б., час ухвалення рішення - не зазначено, місце ухвалення рішення - м. Луцьк, дата складення повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю служба безпеки «Кольчуга» (надалі також ТзОВ СБ «Кольчуга», позивач) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (надалі також ГУ ДПС у Волинській області, відповідач), в якому просить суд про визнання протиправним та скасування рішення від 12.02.2024 №387/АП/03-20-01-08 про анулювання для ТзОВ СБ «Кольчуга» платника єдиного податку з 01.01.2024. Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведення камеральної перевірки податковим органом складено акт №2627/03-20-04-08/42268473, в якому контролюючим органом встановлено порушення платником податків п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України з врахуванням пп.91.4.3. п.914. підрозділу 91 Розділу ХХ Перехідних положень Кодексу щодо неможливості перебувати на спрощеній системі оподаткування через перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого для 3 групи платників єдиного податку. В подальшому, на підставі вказаного акту камеральної перевірки, ГУ ДПС у Волинській області винесено рішення 12.02.2024 за №387/АП/03-20-04-08 про анулювання платника єдиного податку з 01.01.2024. Позивач вважає, що висновок контролюючого органу про порушення позивачем положень ПК України в частині перевищення обсягу доходу, який дає право на застосування спрощеної системи оподаткування, є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, а тому просить суд задовольнити позов у повному обсязі. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 12.02.2024 №387/АП/03-20-01-08 про анулювання для Товариства з обмеженою відповідальністю служба безпеки «Кольчуга» платника єдиного податку з 01.01.2024. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю служба безпеки «Кольчуга» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.). Не погодившись з рішенням суду, Головне управління ДПС у Волинській області подало апеляційну скаргу, де просило скасувати рішення суду першої інстанції та винести постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що контролюючий орган зазначає про здійснення описки у акті перевірки так і у рішенні, де зазначено підрозділ 9-1, у даному випадку застосовується підрозділ 8, оскільки і сам підрозділ 9-1 не містить п.п.9-1.4.3, п.9-1.4. Апелянт також зазначає, що податковий орган мотивовано дійшов рішення про те, що за результатами проведеної камеральної перевірки своїм рішенням анулював ТОВ СБ «Кольчуга» платника єдиного податку. Апелянт вважає, що суд першої інстанції посилався на практику ВС, яка не є подібною до даних правовідносин і не стосується питання обов`язкового проведення саме документальних перевірок для платників 3ї групи, а також вважає, що здійснення описки у документах замість підпункту 8, зазначено підпункт 9-1 не є підставою для скасування рішення ГУ ДПС у Волинській області., а тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому заперечує проти аргументів відповідача та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи про те, що ТзОВ СБ «КОЛЬЧУГА» (код ЄДРПОУ 42268473; місцезнаходження: 43010, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Дубнівська, будинок 22) перебуває на обліку у ГУ ДПС у Волинській області, з 01.07.2020 зареєстроване платником єдиного податку (3 група). Основний вид діяльності позивача: діяльність приватних охоронних служб. 29.01.2024 позивач подав до контролюючого органу фінансову звітність малого підприємства за 2023 рік (а.с.10-11). ГУ ДПС у Волинській області проведено камеральну перевірку платника єдиного податку ТОВ СБ «Кольчуга» (Код ЄДРПОУ 42268473), за результатами якої складений акт від 12.02.2024 №2627/03-20-04-08/42268473 (а.с.5). Відповідно до висновків камеральної перевірки відповідачем встановлено, що за даними ІКС «Податковий блок» згідно поданої ТзОВ СБ «Кольчуга» звітної податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридична особа) за 2023 рік (вхідний №9378210116 від 26.01.2024) задекларована сума доходу складає 40863331,93 гривень. Згідно фінансового звіту мікропідприємства за 2023 рік №9378658931 від 29.01.2024 дохід за 2023 рік (р.2280) становить 7085400 грн, що є порушенням п.291.4 ст. 291 ПК України з врахуванням пп.91.4.3. п.914. підрозділу 91 Розділу ХХ «Перехідних положень кодексу». Як наслідок, ТзОВ СБ «Кольчуга» не може перебувати на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2024 та відповідно до п.299.10 та п.299.11 ст.299 ПК України підлягає анулюванню реєстрація платника єдиного податку з 01.01.2024. Не погоджуючись з висновками акта перевірки, позивачем подано до ГУ ДПС у Волинській області заперечення на акт камеральної перевірки від 12.02.2024 №2627/03-20-04-08/42268473 (а.с.9). 11.03.2024 листом №3156/6/03-20-04-08-06 «Про розгляд заперечень до акту камеральної перевірки» відповідач повідомив позивача, що за результатами розгляду заперечення комісією прийнято рішення залишити в силі висновки акту про результати камеральної перевірки №2627/03-20-04-08/42268473 від 12.02.2024 щодо анулювання реєстрації платником єдиного податку ТОВ СБ «Кольчуга» з 01.01.2024 (а.с.6). На підставі висновків акта перевірки, ГУ ДПС у Волинській області прийнято рішення №387/АП/03-20-01-08 від 12.02.2024 про анулювання платника єдиного податку. Як підстава для анулювання свідоцтва згідно тексту даного рішення вказано перевищення протягом податкового (звітного) кварталу (календарного року) обсягу доходу, який дає право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному податковому (звітному) кварталі (календарному році) відповідно до абзацу третього пп.299.10 ст. 299 ПК України (а.с.7). Не погодившись з прийнятим рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив процедуру проведення перевірки, оскільки спірне рішення було прийнято на підставі висновків камеральної, а не документальної перевірки, як того вимагає чинне законодавство. Суд першої інстанції зазначає, що при прийняті оскаржуваного рішення відповідач діяв не у спосіб, що визначений чинним податковим законодавством України, а тому оскаржуване рішення ГУ ДПС у Волинській області від 12.02.2024 №387/АП/03-20-01-08 про анулювання для ТОВ СБ «Кольчуга» платника єдиного податку з 01.01.2024 є протиправним та підлягає скасуванню. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами ПК України. Відповідно до п.291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Згідно з пп. 3 п.291.4 ст. 291 ПК України до суб`єктів господарювання третьої групи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, відносяться юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року. Відповідно до п.8 пп.291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи суб`єкти господарювання (юридичні особи), які здійснюють, діяльність з надання послуг пошти (крім кур`єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж. Згідно з пп. 5 пп.298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України, платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у визначених випадках та в строки, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми. Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку встановлений статтею 299 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 299.1 якої, реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку (пункт 299.2 статті 299 Податкового кодексу України). Положеннями п.299.10 та абз. 2 п.299.11 ст. 299 ПК України визначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу; 4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків. Отже, реєстрація платником єдиного податку може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу. Зазначеним положенням встановлено перелік випадків, у разі яких платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПК України: 1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення; 2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення; 3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення; 4) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього ПК України, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків; 5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми; 6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення; 7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності; 8) у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів; 9) у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього ПК України відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність. Згідно з п. 299.11 ст. 299 ПК Україниу разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом. Таким чином, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 805/1396/17-а, від 05.02.2019 у справі № 805/206/17-а, від 24.01.2019 у справі № 813/1346/18, від 05.06.2018 у справі № 813/4266/17, від 06.05.2020 у справі 812/1137/16, від 10.11.2021 у справі № 340/3300/19. Підставою для прийняття оскарженого рішення слугували висновки контролюючого органу щодо перевищення платником протягом календарного року встановленого обсягу доходу платника єдиного податку третьої групи абз. 3 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України. При цьому, згідно з підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України обсяг доходу платника єдиного податку третьої групи не повинен перевищувати 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, що становить 7818900,00 гривень. У акті №2627/03-20-04-08/42268473 від 12.02.2024 року контролюючий орган при обрахунку доходу платника єдиного податку третьої групи в 2023 році посилається на підпункт 9-1.4.3 підпункту 9-1.4 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та розраховує, що граничний обсяг доходу позивача загальна сума доходу на 5 місяців до кінця 2023 року не повинен перевищувати 3 257 875 гривень. Згідно з підпунктом 9-1.4.3 підпункту 9-1.4 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України у 2023 звітному році обсяг доходу для відповідної групи платників єдиного податку, встановлений пунктом 291.4 статті 291 цього Кодексу, визначається пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу. Норма, викладена в підпункті 9-1.4.3 підпункту 9-1.4 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, внесена Законом України від 30.06.2023 року №3219-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» (далі - Закон №3219-IX), який набрав чинності з 01.08.2023 року. З матеріалів справи вбачається, що позивач з з 01.04.2022 по 31.07.2023 використовував спрощену систему оподаткування на 3 групі зі ставкою 2%, які використовують особливості оподаткування, з 01.01.2024 року анулювано реєстрацію позивача, як платника єдиного податку. Отриманий дохід позивача за 2023 рік склав 7085400 гривень. Згідно пункту 9 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення», який набрав законної сили 01 серпня 2023 року, визначав особливості переходу суб`єктів господарювання, які використовували особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу, на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування, передбачених пунктом 9 цього підрозділу, з 01 серпня 2023 року. Пунктом 9-1.4, в редакції Закону № 3219-ІХ від 30.06.2023 року визначено сферу правовідносин та коло платників податку, на які поширюється даний пункт, та прямо передбачено особливості справляння єдиного податку платниками, які до 1 серпня 2023 року використовували особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу, здійснюється з урахуванням таких особливостей, і до вказаного періоду не перейшли самостійно на іншу систему оподаткування. Підпункт 9-1.4.3, який є складовою частиною пункту, поширюється лише на правовідносини, коло яких визначено вказаним пунктом, та на суб`єктів, які станом на 1 серпня 2023 року продовжували перебувати у статусі платників єдиного податку III групи із ставкою податку 2%. Виходячи з викладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що до набрання чинності підпунктом 9-1.4.3 підпункту 9-1.4 пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України граничний обсяг доходу за 2023 рік позивача (7085400 грн.) перебував в межах, визначених підпунктом 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України (7 818 900,00 грн). Як наслідок, у позивача не виникло обов`язку згідно з абзацом 1 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України перейти на сплату інших податків і зборів, тощо. Згідно з пунктом 299.11 статті 299 Податкового кодексу України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. Оскаржене рішення прийняте на підставі акта камеральної перевірки. Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО. Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Верховний Суд у постанові від 26.02.2019 у справі №805/1396/17-а, вказав на те, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку четвертої групи). Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного суду від 06.05.2020 у справі №812/1137/16. При цьому колегія суддів зауважує, що такі висновки Верховного Суду стосуються саме процедури прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку, а саме за наслідком проведеної документальної перевірки, безвідносно до якої групи відноситься платник єдиного податку, як на тому акцентує увагу апелянт. Виходячи з викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач безпідставно, з порушенням процедури анулювання статусу платника єдиного податку, за відсутності доказів наявності у позивача підстав, за яких він не може бути платником єдиного податку та виключив позивача з реєстру платників єдиного податку, що є підставою для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 12.02.2024 №387/АП/03-20-01-08 про анулювання для Товариства з обмеженою відповідальністю служба безпеки «Кольчуга» платника єдиного податку з 01.01.2024. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає. Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року у справі № 140/2744/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді І. М. Обрізко М. А. Пліш