Постанова 4823 № 729/336/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 31 липня 2025 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 729/336/25 Головуючий у першій інстанції Булига Н. О. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1090/25 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі: головуючого-судді: Онищенко О.І. суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є. Позивач: ОСОБА_1 Відповідач: ОСОБА_2 Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 26 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дочку, яка продовжує навчання (суддя Булина Н.О.), ухвалене у м. Бобровиця, В С Т А Н О В И В: У лютому 2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання доньки, яка продовжує навчання. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що їхня з відповідачем спільна повнолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у Відокремленому структурному підрозділі «Бобровицький фаховий коледж імені О. Майнової Національного університету біоресурсів і природокористування України» за денною формою навчання та проживає разом із матір`ю. Власного доходу позивачка не має, а тому не може самостійно повною мірою забезпечити потреби доньки. Відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків та у добровільному порядку не надає матеріальної допомоги у зв`язку з чим вона вимушена звернутись з даним позовом до суду. Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 26 березня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання повнолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка продовжує навчання, у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 гривень щомісяця, починаючи з 24 лютого 2025 року і до закінчення навчання 28 червня 2026 року. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що повнолітня донька сторін продовжує навчання і потребує матеріальної підтримки. Враховуючи принцип рівності прав та обов`язків батьків, суд, з огляду на те, що позивачка не обґрунтувала заявлену суму аліментів та не довела відсутності можливості брати участь в утриманні доньки, а відповідач має незначний дохід, визначив розмір аліментів на повнолітню доньку у сумі 3000 грн щомісяця до завершення навчання як такий, що відповідає інтересам сторін і не порушує балансу їхніх прав. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі або визначити розмір аліментів не менше 4000 грн щомісяця до завершення навчання доньки. Позивачка зазначає, що суд не врахував фактичні витрати повнолітньої дитини-студентки та її власний стан здоров`я, що унеможливлює працевлаштування. Також без належної перевірки були прийняті твердження відповідача про незначний дохід, без урахування його реального фінансового стану, зокрема наявності рухомого і нерухомого майна, що передбачено пунктом 3-1 частини першої статті 182 Сімейного кодексу України. Призначена сума аліментів у 3000 грн не забезпечує належного рівня життя дитини та суперечить принципам розумності, добросовісності й справедливості. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції. У справі встановлено, що ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 . Її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.8.) Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Як вказано у довідці ВСП «Бобровицький фаховий коледж імені О. Майнової Національного університету біоресурсів і природокористування України» від 12 грудня 2024 року, ОСОБА_3 навчається у зазначеному закладі на третьому курсі за спеціальністю «Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва», за денною формою навчання на умовах державного замовлення. Термін навчання - з 1 вересня 2022 року по 28 червня 2026 року. 17 квітня 2024 року позивачкою ОСОБА_1 було перераховано на рахунок зазначеного навчального закладу 1000 гривень за проживання в гуртожитку. Згідно з довідкою про заробітну плату ТОВ «НОВА БАСАНЬ ТЕПЛО» від 28 лютого 2025 року встановлено, що відповідач ОСОБА_2 у період з жовтня 2024 року по лютий 2025 року включно отримав заробітну плату в загальному розмірі 35 784,95 грн, у середньому по 8000 грн щомісяця. Відповідно до довідки Новобиківської сільської лікарської амбулаторії від 4 березня 2025 року, відповідач ОСОБА_2 перебуває на лікуванні з 1 березня 2025 року по час видачі довідки. Згідно з ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка чи син продовжують навчання та потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення 23-річного віку за умови, що вони можуть надавати таку допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Відповідно до ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дітей у твердій грошовій сумі та/або у частці від заробітку (доходу) платника з урахуванням обставин, передбачених ст. 182 СК України. При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника, наявність у платника інших дітей, непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння чи користування рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, майнових прав, доведені витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму, якщо платником не доведено джерело походження коштів, а також інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 263/2444/17, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання (незалежно від форми навчання), виникає за умови наявності сукупності таких юридичних фактів: досягнення дитиною віку від 18 до 23 років, продовження навчання, потреби у матеріальній допомозі та можливості батьків надавати таку допомогу. Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Аналізуючи надані суду докази, позицію сторін у спорі та норми права, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що повнолітня донька сторін продовжує навчання, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги, яку відповідач має можливість надавати. Визначений судом розмір аліментів у сумі 3000 грн щомісяця до завершення навчання відповідає інтересам сторін і не порушує балансу їхніх прав. Позивачка не підтвердила належними та допустимими доказами, що матеріальне становище відповідача дозволяє сплачувати аліменти у розмірі 6000 грн щомісяця, а також не довела, що вона об`єктивно позбавлена можливості брати участь в утриманні доньки (статті 12, 81 ЦПК України). Надані нею докази не містять висновку про непрацездатність чи нездатність працювати за станом здоров`я. Позивачка не скористалась правом заявити клопотання про витребування додаткових доказів на підтвердження фінансової спроможності відповідача сплачувати аліменти у більшому розмірі чим визначений судом. Апеляційний суд не приймає докази, подані разом з апеляційною скаргою, оскільки вони не були надані суду першої інстанції, а позивачка не обґрунтувала неможливість їх подання з причин, що не залежали від неї. Доводи позивачки про те, що суд не врахував фінансову спроможність відповідача сплачувати аліменти у більшому розмірі, є необґрунтованими, оскільки визначення майнового стану сторони є оціночним і залежить від наданих доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, також не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позову не спростовують, рішення суду є законним, обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 26 березня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови. Головуючий: Судді: