Постанова Одеський апеляційний суд № 523/14486/24

Номер провадження: 22-ц/813/3252/25 Справа № 523/14486/24 Головуючий у першій інстанції Кремер І. О. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29.07.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач), судді Назарова М.В., Лозко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Булацевської Я.В., учасники справи: позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» відповідач ОСОБА_1 представник відповідача Карпова Ольга Вікторівна розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 06 листопада 2024 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,,- В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Обґрунтовуючи вимоги даного позову вказує на те, що 18.02.2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 5562541 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 18.02.2022 року, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатору, і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п. 10 Договору, адреса, реквізити та підпис сторін. За умовами п. 1 Кредитного договору товариство надає клієнту споживчий кредит в розмірі 6000,00 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит було надано строком на 360 дні зі сплатою відсотків за зниженою процентною ставкою 0,01% та стандартною процентною ставкою 1,99%. Згідно п. 2.1 Кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 . Згідно п. 9.8 Кредитного договору, підписуючи цей Договорі Клієнт підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеруа Україна», розміщені на веб сайті та затвердженні наказом № 19-ОД від 05.01.2022 року, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. 14.02.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» укладено Договір факторингу № 14.02/24-Ф, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит Капітал» за плату належні його права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит Капітл» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, який формується згідно Додатку № 1 та є невід`ємною частиною Договору. Відповідно до Витягу з Реєстру боржників Додатку № 1 до Договору факторингу № № 14.02/24-Ф від 14.02.2024 року, ТОВ «ФК «Кредит Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 21152,60 грн., з яких 6000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 15152,60 грн. заборгованість за відсотками. Позивач зазначає, що в разі сплати відповідачем коштів на рахунок первісного кредитора, вони були б перераховані на рахунки ТОВ «ФК «Кредит Капітал» та зараховані на погашення існуючої заборгованості. З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій. У зв`язку з цим, просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит Капітал» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 21152,60 грн., а також сплачений позивачем судовий збір. Короткий зміст оскаржуваного рішення Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 06 листопада 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» суму заборгованості за Договором № 5562541 про надання споживчого кредиту від 18.02.2022 року в розмірі 21152 /двадцять одна тисяча сто п`ятдесят два/ грн. 50 коп., а також суму сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2422 /дві тисячі чотириста двадцять два/ грн. 40 коп. В обґрунтування оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначав, що за відсутності доказів, які б спростовували подані позивачем розрахунки заборгованості за вищевказаним договором, суд не має підстав піддавати їх сумніву. 14.02.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» укладено Договір факторингу № 14.02/24-Ф, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит Капітал» за плату належні його права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит Капітл» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, який формується згідно Додатку № 1 та є невід`ємною частиною Договору. Відповідно до Витягу з Реєстру боржників Додатку № 1 до Договору факторингу № № 14.02/24-Ф від 14.02.2024 року, ТОВ «ФК «Кредит Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 21152,60 грн., з яких 6000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 15152,60 грн. заборгованість за відсотками. Даний факт підтверджується наявним у матеріалах справи Договором факторингу № № 14.02/24-Ф від 14.02.2024 року та додатками до нього. Таким чином, ТОВ «ФК «Кредит капітал» набувши статусу нового кредитора у Договорі про надання споживчого кредиту № 5562541 від 18.02.2024 року, отримало право пред`явлення грошової вимоги до ОСОБА_1 про погашення наявної в нього заборгованості за вказаним договором. Так як своїх зобов`язань за договором позики ОСОБА_1 добровільно не виконує належним чином, але як боржник він не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, то у позивача обґрунтовано виникло право вимагати від боржника повернення коштів отриманих у кредит, а також процентів за користування кредитом. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, адвокат Карпова Ольга Вікторівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, відповідно до якої просила скасувати оскаржуване рішення про стягнення заборгованості. В обґрунтування апеляційної скарги зазначали, що оскаржуване рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Вважали, що договір №5562541 про надання споживчого кредиту від 18.02.2022 року не містить відомостей про його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором саме відповідачем ОСОБА_1 , оскільки саме тільки зазначення в кредитному договорі персональних даних відповідача не підтверджує проходження ним верифікації та ідентифікації згідно вимог законодавства, що відбулося за відсутності копій (електронних чи паперових) особистих документів, які б підтверджували електронну ідентифікацію фізичної особи відповідача. При цьому, відповідач заперечує підписання даного договору і отримання кредитних коштів, коли суду не надано достатніх і допустимих доказів того, що саме відповідач погодив всі істотні умови вказаного кредитного договору. Також вважали, що посилання представника позивача на те, що саме відповідач вчинив дії, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, підписав зазначений вище кредитний договір одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», не підтвердженні та не доведені належними, допустимими, достатніми доказами, так само як і факт укладення кредитного договору саме відповідачем. Зазначали, що в матеріалах справи відсутній будь-який формуляр заяви на отримання кредиту, який би мав бути складеним і підписаним електронним підписом відповідача, електронна ідентифікація (автентифікація) якого здійснена з дотриманням вимог Закону, та який би був підтверджений і сумнівів у суду не викликав. Будь-які документи, що підтверджують особу позичальника в матеріалах справи відсутні. Позивачем зазначено лише регламентований порядок укладання кредитного договору. Вважали, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що інтернет-сторінка в мережі Інтернет https://creditplus.ua, яка є частиною ІТС, належить саме ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як і відсутній відповідний документ на підтвердження того, що відповідач отримував смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором. Крім того, згідно п. 2.1. Договору, кредит надавався товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 . Проте, нічим не підтверджено та є бездоказовим заповнення позичальником - відповідачем форми на сайті товариства і зазначенням власної банківської картки. Більш того, реквізити повного карткового рахунку позичальника (на який мало бути здійснено перерахування кредитних коштів) в матеріалах справи не міститься. Ні в змісті кредитного договору, ні в будь-яких інших документах оформлених при наданні кредитних коштів, всупереч вимог Закону, реквізити повного карткового рахунку відповідача не зазначено. Вважали, що саме сторона позивача повинна доводити обставини, на які посилається в позові та звертали увагу, що номер платіжної картки в договорі є частково зашифрованим і всіх позначень 16 значного номеру картки не містить. Банківські реквізити позичальника, згідно матеріалів справи є невизначеними. Зауважували, що будь-які документи, що підтверджують особу позичальника в матеріалах справи відсутні. Вважали, що судом першої інстанції проігноровано доводи відповідача, не надано їм будь-якої правової оцінки, в рішенні відсутні будь-які мотиви суду щодо їх відхилення, суд дійшов необґрунтованого висновку про те, що позивач довів позовні вимоги належними та допустимим доказами, та задовольнив позов за відсутності достатніх правових підстав для задоволення. Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу Не погоджуючись з вимогами та доводами апеляційної скарги, представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» -Панасюк Х.М. звернулась з відзивом на апеляційну скаргу, відповідно до якої просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В обґрунтування відзиву зазначали, що аргументи, наведені апелянтом в апеляційній скарзі безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконання зобов`язання за кредитним договором №5562541, огляду на наступне. Кредитний договір №5562541 було укладено в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства. Відповідно до п. 9.2 кредитного договору договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє до повного виконання Споживачем зобов`язань за ним. На підтвердження укладення кредитного договору Позивачем до позовної заяви надано копію договору №5562541 від 18.02.2022 року про надання споживчого кредиту, додатка №1 до договору про надання споживчого кредиту №5562541 від 18.02.2022 року, а також копію Довідки про ідентифікацію та було надано копію підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором Кредитного договору №5562541. Враховуючи вищевикладене вважали, що аргументи Відповідача щодо відсутності доказів підписання ОСОБА_1 кредитного договору зводяться до переоцінки доказів та не відповідають істині. Позивачем належними та допустимими доказами доведено укладення між сторонами кредитного договору №5562541. Зазначали, що надане Позивачем повідомлення АТ «ПУМБ» про перерахування коштів Позичальнику за кредитним договором №5562541 містять усі необхідні реквізити, а, отже, може вважатися первинним документом. Відсутність у матеріалах справи виписок з особових рахунків не свідчить про відсутність у Відповідача заборгованості. У частині щодо виписок, слід зауважити, що виписка по картковому рахунку справді може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту та відсотками, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами. По-перше, Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України. Ні первинний кредитор ТОВ «АВЕНТУС Україна», ні ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» не є за своєю організаційно-правовою структурою банком, отже, дія вказаного вище Положення не розповсюджується, виписки по особовим рахункам клієнтів не формуються. По-друге, згідно кредитного договору №5562541, а саме п. 2.1, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» не створює окремий рахунок для Позичальника, а надає кошти на уже існуючий, а, отже, не може мати доступу до таких рахунків для того, аби отримати інформацію щодо вчинених фінансових операцій. Більше того, зазначали, що Кредитор не отримує повні реквізити Банківської картки, які необхідні для здійснення операцій по карті через Інтернет. Для платіжних операцій по картах Товариством використовуються відповідні сертифіковані платіжними системами сервіси. Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту PCI DSS. У зв`язку з чим вищезазначена повідомлення не містить повних реквізитів Банківської картки. Вищевказане підтверджується і практикою суду, зокрема постановою Київського апеляційного суду від 30.12.2024 у справі №378/932/23 (22-ц/824/18673/2024) встановлено, що «Відсутність виписки по рахунку відповідача в матеріалах справи, не спростовують наявність заборгованості перед Банком у визначеному відповідно до розрахунку розмірі». Короткий зміст відповіді на відзив на апеляційну скаргу Не погоджуючись з вимогами та обгрунтуванням відзиву на апеляційну скаргу, адвокат Карпова Ольга Вікторівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася з відповіддю на відзив, відповідно до якого просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування відповіді на відзив на апеляційну скаргу зазначала, що відповідач не підписував жодного договору про споживчий кредит ні в паперовому ні в електронному вигляді. Зазначали, що нарахування заборгованості за тілом кредиту та відсотками відповідачу жодними належними доказами у справі не підтверджено. Вважали, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що інтернет сторінка в мережі Інтернет https://creditplus.ua, яка є частиною ІТС, належить саме ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як і відсутній відповідний документ на підтвердження того, що відповідач отримував смс повідомлення з одноразовим ідентифікатором. Зазначали, що реквізитів повного карткового рахунку позичальника (на який мало бути здійснено перерахування кредитних коштів) в матеріалах справи не міститься, а тому не доведено, що позичальнику надано кредитні грошові кошти в строк, у розмірі та на умовах встановлених договором. Щодо явки сторін Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Отже, розгляд цивільної справи з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ зазначених в ч. 4 ст. 274 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України. Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 21152,6 грн. і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону. Враховуючи вищезазначене, апеляційний розгляд вказаної справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. Позиція апеляційного суду Дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, судова колегія приходить наступного. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК України,- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судовою колегією встановлено наступне. Згідно з частиною першою статті 1 ЦК Україницивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Згідно приписів ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зокрема, одним із різновидів договорів є кредитний договір. Згідно приписів ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. 18.02.2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 5562541 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 18.02.2022 року (надалі Договір), який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатору (А111272), і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п. 10 Договору, адреса, реквізити та підпис сторін. Згідно п. 9.6 Договору, цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі Сторони Товариства електронним підписом, в Особистий кабінет Споживача для ознайомлення та підписання. Електронний підпис Товариства створюється на Договорі шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком попередньо узгодженим Сторонами в укладеному Договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Споживача, що створений шляхом використання Споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється Споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис Споживача на Договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору. Окрім того, відповідно до п. 1.1 Договору, укладення цього Договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або Мобільний додаток "CreditPlus". Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства. Як було вище зазначено судом, вказаний Договір було підписано відповідачем ОСОБА_3 електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатору (А111272), що підтверджується також Довідкою про ідентифікацію особи. За умовами п. 1 Кредитного договору товариство надає клієнту споживчий кредит в розмірі 6000,00 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит було надано строком на 360 дні зі сплатою відсотків за зниженою процентною ставкою 0,01% та стандартною процентною ставкою 1,99%. Згідно п. 2.1 Кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 . В матеріалах справи наявний лист Підтвердження № КНО-20.4/8 від 14.02.2024 року, виданий АТ «ПУМБ» та адресований ТОВ «Авентус Україна», відповідно до якого АТ «ПУМБ» підтвердило зарахування 18.02.2022 року на картку НОМЕР_1 грошових котів у розмірі 6000,00 грн. Відповідно до умов п. 1.5.2 Договору, сторони узгодили, що якщо Споживач до 28.02.2022 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною даною, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, у зв`язку з чим, розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором. У відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача вказувала на те, що відповідно до умов Договору проценти нараховувалися за зниженою процентною ставкою у період з 18.02.2022 року по 24.02.2022 року у розмірі 0,60 грн. щоденно та за стандартною процентною ставкою у період з 01.05.2022 року по 25.09.2022 року у розмірі 119,40 грн. щоденно. Даний факт підтверджується також наявним у матеріалах справи детальним розрахунком заборгованості відповідача. Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що нарахування відповідають умовам кредитного договору. Згідно п. 9.8 Кредитного договору, підписуючи цей Договорі Клієнт підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеруа Україна», розміщені на веб сайті та затвердженні наказом № 19-ОД від 05.01.2022 року, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Судовою колегією встановлено, що в матеріалах справи міститься Додаток № 1 до Договору № 5562541 від 18.02.2022 року (Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит), а також Паспорт споживчого кредиту, які також було відписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором А111272 18.02.2022 року. Згідно з ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб`єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов`язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію". Примірник договору, укладеного у вигляді електронного документа, та додатків до нього (за наявності) вважається отриманим клієнтом, якщо договір за домовленістю особи, яка надає фінансові послуги, і клієнта або за вибором клієнта направлений на електронну адресу клієнта чи направлений йому в інший спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення. Договір, укладений у вигляді електронного документа, та додатки до нього (за наявності) повинні містити відомості про клієнта, у тому числі зазначені ним контактні дані. Положення цього абзацу не застосовується до договорів, зазначених у пункті 4 цієї частини. У разі якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому. Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії. У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже виходячи з вищевказаного судова колегія вважає, що електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки. Враховуючи вищевикладене судовою колегією встановлено, що відповідач ОСОБА_1 був належним чином ознайомлений із умовами вказаного Договору про споживчий кредит № 5562541 від 18.02.2022 року, що підтверджується накладенням відповідачем Електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. З урахуванням викладеного, судова колегія вважає висновки суду першої інстнації, що будь який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України) є вірними, які скаржником не спростовано належними та допустимими доказами Судова колегія вважає, що судом першої інстанції надано належної оцінки такому електронному договору, який дійсно включає всі істотні умови для відповідного виду договору. Таким чином, скріпивши Договір підписами, у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у відповідача виникло зобов`язання оплачувати послуги, що виникають в результаті використання кредитних коштів, згідно умов Договору. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). На підставі вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 взятого на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за невиконання умов Договору № 5562541 про надання споживчого кредиту від 18.02.2022 року у розмірі, що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості. Вказаний розрахунок заборгованості стороною відповідача належними доказами спростовано не було. Статтями 13, 81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Виходячи з вищевказаного, на переконання судової колегії у суду першої інстанції не було підстав піддавати сумніву докази розрахунку заборгованості за вищевказаним договором долучених до матеріалів справи позивачем, через відсутність доказів з боку сторони відповідача, які б їх спростовували. 14.02.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» укладено Договір факторингу № 14.02/24-Ф, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит Капітал» за плату належні його права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит Капітл» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, який формується згідно Додатку № 1 та є невід`ємною частиною Договору. Відповідно до Витягу з Реєстру боржників Додатку № 1 до Договору факторингу № № 14.02/24-Ф від 14.02.2024 року, ТОВ «ФК «Кредит Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 21152,60 грн., з яких 6000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 15152,60 грн. заборгованість за відсотками. Даний факт підтверджується наявним у матеріалах справи Договором факторингу № № 14.02/24-Ф від 14.02.2024 року та додатками до нього. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять право первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом. Таким чином, ТОВ «ФК «Кредит капітал» набувши статусу нового кредитора у Договорі про надання споживчого кредиту № 5562541 від 18.02.2024 року, отримало право пред`явлення грошової вимоги до ОСОБА_1 про погашення наявної в нього заборгованості за вказаним договором. Так як своїх зобов`язань за договором позики ОСОБА_1 добровільно не виконує належним чином, але як боржник він не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, то у позивача обґрунтовано виникло право вимагати від боржника повернення коштів отриманих у кредит, а також процентів за користування кредитом. Тому доводи апеляційної скарги є помилковими та такими, що мають характер припущень з метою ухилення відповідача від виконання зобов`язань покладених на нього кредитним договором. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Враховуючи зміст договору підписаного ОСОБА_1 електронним підписом (а.с.21), суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сторонами було погоджено істотні умови. Підписавши вказаний кредитний договір електронним підписом, відповідач відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору та взяв на себе відповідні зобов`язання. Крім того, з виписки руху коштів (а.с.31-68) за рахунком вбачається, що відповідач отримав та використовував кредитні кошти після підписання анкети-заяви, вносив кошти на погашення заборгованості, далі неодноразово порушував умови договору, бо не сплачував обов`язкові платежі у встановлені строки, що і стало підставою для звернення до суду. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Приймаючи рішення у справі, суд виходив з того, що 18 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав договір №5562541про надання споживчого кредиту (а.с.11-21), в якій сторони погодили порядок нарахування процентів та пільговий період за користування кредитним лімітом. Вказані докази свідчить про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору, як того вимагають положення статті 638 ЦК України. Отже, матеріали справи свідчать про наявність між сторонами кредитних правовідносин на підставі договору про надання споживчого кредиту, який був укладений сторонами шляхом підписання відповідачем такого договору електронним підписом, що підтверджується наявними доказами у справі, за яких ідентифіковано відповідача (а.с.20-21,23,28). Для здійснення операцій з отримання та повернення кредиту відповідач на підставі названого договору отримав картку (а.с.24). Згідно виписки про рух коштів за рахунком, відповідач дійсно використав платіжну картку для розрахунку кредитними коштами у розмірі 6000 грн на які за таке користування нараховано відповідно до вищевказаного договору нараховано останньому проценти. З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність факту погодження сплати процентів за користування кредитними коштами. Таким чином доводи апеляційної скарги в цій частині апеляційний суд вважає не слушними та залишає без задоволення. Оскільки відповідач уклав кредитний договір з позивачем та отримав кредитні кошти від банку, він зобов`язаний повернути їх та сплатити проценти за користування кредитними коштами. У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором у відповідача станом на 04.07.2024 має заборгованість 48537,36 грн, яка складається з загального залишку заборгованості за тілом кредиту у розмірі 48537,36 грн. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, відповідає умовам, передбаченим в анкеті-заяві, що підписана відповідачем, та підтверджує сталі відносини сторін(а.с.45-74) За таких обставин враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також умови кредитування, викладені в договорі про надання споживчих послуг, наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного кредиту, яка складається з заборгованості кредитом у розмірі 21 152,6 грн. Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що скаржником не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням та посилання які містяться не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Колегія суддів звертає увагу на те, що доводи, наведені апелянтом в апеляційній скарзі безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконання зобов`язання за кредитним договором №5562541, огляду на наступне. Кредитний договір №5562541 було укладено в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства. Відповідно до п. 9.2 кредитного договору договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє до повного виконання Споживачем зобов`язань за ним. На підтвердження укладення кредитного договору Позивачем до позовної заяви надано копію договору №5562541 від 18.02.2022 року про надання споживчого кредиту, додатка №1 до договору про надання споживчого кредиту №5562541 від 18.02.2022 року, а також копію Довідки про ідентифікацію та було надано копію підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором Кредитного договору №5562541. Враховуючи вищевикладене вважали, що аргументи Відповідача щодо відсутності доказів підписання ОСОБА_1 кредитного договору зводяться до переоцінки доказів та не відповідають матеріалам справи. Позивачем належними та допустимими доказами доведено укладення між сторонами кредитного договору №5562541. Надане Позивачем повідомлення АТ «ПУМБ» про перерахування коштів Позичальнику за кредитним договором №5562541 містять усі необхідні реквізити, а, отже, може вважатися первинним документом. Відсутність у матеріалах справи виписок з особових рахунків не свідчить про відсутність у Відповідача заборгованості. У частині щодо виписок, слід зауважити, що виписка по картковому рахунку справді може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту та відсотками, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами. Судовою колегією поза розумним сумнівом становлено, що Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України. Ні первинний кредитор ТОВ «АВЕНТУС Україна», ні ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» не є за своєю організаційно-правовою структурою банком, отже, дія вказаного вище Положення не розповсюджується, виписки по особовим рахункам клієнтів не формуються. Відповідно кредитного договору №5562541, а саме п. 2.1, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» не створює окремий рахунок для Позичальника, а надає кошти на уже існуючий, а, отже, не може мати доступу до таких рахунків для того, аби отримати інформацію щодо вчинених фінансових операцій. Більше того, зазначали, що Кредитор не отримує повні реквізити Банківської картки, які необхідні для здійснення операцій по карті через Інтернет. Для платіжних операцій по картах Товариством використовуються відповідні сертифіковані платіжними системами сервіси. Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту PCI DSS. У зв`язку з чим вищезазначене повідомлення не містить повних реквізитів Банківської картки. Вищевказане підтверджується і практикою суду, зокрема постановою Київського апеляційного суду від 30.12.2024 у справі №378/932/23 (22-ц/824/18673/2024) встановлено, що «Відсутність виписки по рахунку відповідача в матеріалах справи, не спростовують наявність заборгованості перед Банком у визначеному відповідно до розрахунку розмірі». Щодо відповіді на відзив на апеляційну скаргу, судова колегія вважає, що твердження скаржника викладені в такий спосіб є аналогічними до доводів апеляційної скарги, яким вище надано належної оцінки. Колегія враховує відсутність клопотань сторони відповідача про витребування доказів або проведення досліджень у справі та наявність сплати боргу (а.с.60,67). На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального та матеріального закону. З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 06 листопада 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий суддя В.В. Кострицький Судді М.В. Назарова Ю.П. Лозко