Постанова 4813 № 947/32504/24

Номер провадження: 22-ц/813/4227/25 Справа № 947/32504/24 Головуючий у першій інстанції Петренко В. С. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29.07.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кострицького В.В., суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П., за участю секретаря Булацевської Я.В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 представник позивача ОСОБА_2 відповідачі Товаристово з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-капітал», ОСОБА_3 треті особи - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Антон Юрійович розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Карлаша Івана Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду міста Одеси від 20 січня 2025 року, ухвалене у складі судді Петренка В.С., у приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-капітал», ОСОБА_3 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Антон Юрійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,- встановив: Короткий зміст позовних вимог. ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Карлаш Івана Анатолійовича звернувся 11.10.2024 до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-капітал», ОСОБА_3 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Антон Юрійович в якій просив визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною від 28.05.2021 року за №12623 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості в сумі 78926,96 грн. таким, що не підлягає виконанню. Свої вимоги мотивував тим, що між позивачем та відповідачем ніколи не укладалися нотаріально посвідчені кредитні договори, тому нотаріус не мала права вчиняти виконавчий напис від 28.05.2021 за №12623, крім того, нотаріусом була стягнута заборгованість, яка утворилася за весь, тобто з моменту укладання кредитного договору 19.06.2013 і до 28.05.2021, таким чином минуло більше трьох років, також зазначив, що позивач не погоджується з розміром заборгованості, а тому вона не є безспірною. Виконавчий напис вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріуса. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 20 січня 2025 року у задоволені позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-капітал», ОСОБА_3 , треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна, Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Антон Юрійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - відмовено. В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначив, що позивач посилається на відсутність ознаки безспірності кредитної заборгованості, щодо якої вчинено виконавчий напис, проте не зазначає, в чому полягає спірність кредитної заборгованості та не надає доказів оспореності такої кредитної заборгованості до або на момент вчинення виконавчого напису. Хоча саме позивач в таких категоріях справ, зобов`язаний довести спірність заборгованості заявленої до стягнення, що також узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, які зазначені у п. 49 його постанови від 02 липня 2019 року по справі №916/3006/17, які зводяться до наступного: «позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості перед Банком за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення». Суд зазначає, що ні оригіналу, ні копії кредитного договору позивач суду не надав, з клопотанням про його витребування у відповідача не звертався, що перешкоджає суду пересвідчитись у способі його посвідчення. Відтак, суд дійшов висновку, що виконавчий напис № 12623 від 28.05.2021 вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. є законним та вчинений з додержанням норм чинного законодавства Доводи апеляційної скарги. Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить суд заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 20.01.2025 скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в матеріалах справи міститься договір, який не посвідчений нотаріусом, а тому це є підстава для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Крім того, позивач не погоджується із розміром заборгованості, а, отже, вона не є безспірною. Таким чином, наявність у виконавчому написі вимог, які не підлягають стягненню, та проти яких боржник заперечує, свідчить про відсутність безспірності заборгованості, що є підставою для скасування виконавчого напису. Також всупереч вимогам підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку, відповідач не надсилав Позивачу жодних повідомлень та вимог про усунення порушень зобов`язань, що також є самостійною підставою для скасування виконавчого напису. Щодо явки сторін. Сторони належним чином повідомлені про час та дату судового засідання, проте до суду не зявились, що не заважає апеляційному перегляду відповідно до ст. 372 ЦПК України. Позиція апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України). Судовою колегією встановлено та матеріалами справи підтверджено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. вчинений виконавчий напис за № 12623 від 28.05.2021 про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за кредитним договором в сумі 78926 грн. 96 коп. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Д.Ю. 04.08.2022 відкрито виконавче провадження № 69555152, накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках позивача та накладено арешт на майно позивача. Заочним рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 03.10.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню було задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №12623 виданий 28.05.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» заборгованості в розмірі 78926,96 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» на користь ОСОБА_1 безпідставно стягнуті кошти за виконавчим написом в сумі 32629,71 грн., сплачений судовий збір при поданні позовної заяви в розмірі 1984,80 грн., сплачений судовий збір при поданні заяви про забезпечення позову в розмірі 496,20 грн., а всього 35110,71 грн. Постановою Запорізького апеляційного суду від 25.09.2024 року апеляційну скаргу Кобальчинського Сергія Володимировича в особі представника ОСОБА_4 було задоволено. Заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 03.10.2022 року у цій справі скасовано, прийнято постанову наступного змісту. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Капітал», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округ Данич Оксана Федорівна, Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Дмитро Юрійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню відмовлено. Постановою приватного виконавця Проценка Антона Юрійовича від 02.10.2024 року було поновлено виконавче провадження №69555152. Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно з ч. 1 ст. 87 та ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Аналогічне визначено підпунктом 3.1. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 (надалі - Порядок), згідно якого нотаріус вчиняє виконавчі написи: 1) якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; 2) за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Відповідно до п. 3.2. Порядку безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 (надалі Перелік). Згідно з п. 2 Переліку для одержання виконавчого напису по кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка 3 рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення 3 відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 12 березня 2020 року у справі № 754/7994/17-ц зазначив, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (підпункт 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій). Пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, передбачено, що документом для стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, є кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. З наведеного вбачається, що посилання заявника у касаційній скарзі на те, що AT «Альфа-Банк» не надало нотаріусу документів, які оформленні у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є необгрунтованими, оскільки на момент вчинення виконавчого напису надання документів, на які посилається заявник, не вимагалось». У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. Відповідно до норм чинного законодавства, для вчинення виконавчого напису нотаріусом обов`язково необхідно встановити факт безспірності грошового зобов`язання, щодо якого здійснюється такий напис. Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі. З питань обізнаності позивача щодо наявності у нього заборгованості перед Кредитором слід зазначити, що підписанню Договору передувало погодження всіх його умов, в тому числі щодо розмірів та строків погашення грошових зобов`язань Позичальника, відповідальності за порушення договірних умов кожною із сторін. Відтак, підписуючи Договір позивач погодився із запропонованим банком графіком щомісячних платежів за Кредитним договором, зобов`язався дотримуватись умови щодо строків та суми таких погашень, а при умові порушень таких договірних умов - нести відповідальність зазначену у Договорі. Ознака безспірності грошового зобов`язання, щодо якого вчинено виконавчий напис, повинна була встановлюватись власне на момент його вчинення. Будь-які спори щодо розміру та правильності нарахування грошової суми, що стягується на підставі виконавчого напису, після вчинення нотаріусом такого, не можуть бути підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню. Вищевказане підтверджується позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в справі № 201/11696/16-ц, для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Крім цього, відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Так, у поданій позовній заяві позивач посилається на відсутність ознаки безспірності кредитної заборгованості, щодо якої вчинено виконавчий напис, проте не зазначає, в чому полягає спірність кредитної заборгованості та не надає доказів оспореності такої кредитної заборгованості до або на момент вчинення виконавчого напису. Хоча саме позивач в таких категоріях справ, зобов`язаний довести спірність заборгованості заявленої до стягнення, що також узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, які зазначені у п. 49 його постанови від 02 липня 2019 року по справі №916/3006/17, які зводяться до наступного: «позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості перед Банком за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення». Крім того, суд враховує, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, яка ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року залишена без змін та яка набрала законної сили, визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, в тому числі п.

2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашений заборгованості», та зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту проголошення. Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Разом з тим, суд зазначає, що ні оригіналу, ні копії кредитного договору позивач суду не надав, з клопотанням про його витребування до відповідача не звертався, що перешкоджає суду пересвідчитись у способі його посвідчення. Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що виконавчий напис № 12623 від 28.05.2021 вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. є законним та вчинений з додержанням норм чинного законодавства. Відтак враховуючі встановлені обставини справи, суд першої інстанції, прийшов до вірного висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити. Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що стороною відповідача не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають. Колегія судів звертає увагу скаржника на наступне. Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до правил ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Скаржник звертаючись з апеляційною скаргою зазначає про те, що позивач не погоджується із розміром заборгованості, а, отже, вона не є безспірною, проте будь яких доказів на підтвердження цього матеріали справи не містять, саме непогодження з розміром заборгованості не може бути підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Саме позивач в таких категоріях справ, зобов`язаний довести спірність заборгованості заявленої до стягнення, що також узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, які зазначені у п. 49 його постанови від 02 липня 2019 року по справі №916/3006/17, які зводяться до наступного: «позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості перед Банком за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення». Доводи апеляційної скарги, що в матеріалах справи міститься договір, який не посвідчений нотаріусом, а тому це є підстава для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню колегія суддів відхиляє, оскільки з вказаних доказів неможливо встановити на підставі яких саме документів нотаріус видав спірний виконавчий напис. З будь якими клопотаннями про витребування доказів, для підтвердження своєї позиції належними доказами, позивач до суду першої інстанції та апеляційної не звертався. Тому враховуючи наявні матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно було відмовлено у задоволенні позову про визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник. Фактично судом вірно було встановлено, що позивачем було надано недостатньо доказів, які б беззаперечно свідчили про порушення законодавства нотаріусом при здійснені виконавчого напису. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог. Докази та обставини на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права. На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- у х в а л и в: Апеляційну скаргу Карлаша Івана Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Заочне рішення Київського районного суду міста Одеси від 20 січня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 29 липня 2025 року. Головуючий суддя В.В. Кострицький Судді В.А. Коновалова Ю.П. Лозко