Постанова 4812 № 945/1754/21

28.07.25 22-ц/812/1074/25 Провадження № 22-ц/812/1074/25 ПОСТАНОВА Іменем України 28 липня 2025 року м. Миколаїв справа № 945/1754/21 Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого Коломієць В.В. суддів Локтіонової О.В., Ямкової О.О., із секретарем судового засідання Повертайленко Ю.В., переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області, ухвалене 24 лютого 2025 року під головуванням судді Шаронової Н.О, повне судове рішення складено цього ж дня, У С Т А Н О В И В: У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Позивач зазначав, що перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, який в подальшому було розірвано. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 28 жовтня 2013 року з нього стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 вересня 2013 року і до її повноліття. Починаючи з вересня 2013 року він регулярно сплачує аліменти, разом з тим, обставини, які існували на час ухвалення рішення, та є на даний час - істотно змінилися, зокрема його сімейний та матеріальний стан. Так з 2019 року він проживав однією сім`єю з ОСОБА_4 та у них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 13 липня 2021 року з нього стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 квітня 2021 року і до його повноліття. Крім того, син потребує додаткових витрат на медичне обслуговування та лікування, зокрема в зв`язку з необхідністю придбання вакцин для профілактичних щеплень, а у 2021 році син був двічі госпіталізований до КНП Дитяча міська лікарня №

3. Також позивач вказував, що має на утриманні непрацездатних батьків, та в зв`язку із відсутністю власного житла несе витрати на оренду квартири, а у лютому 2021 року знаходився на стаціонарному лікуванні в Інституті очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова. Викладені обставини, на думку позивача, підтверджують те, що на даний час він знаходиться у скрутному матеріальному положенні. Вважає, що зменшення розміру аліментів до 1/6 частини буде відповідати вимогам ст. 182 та ч. 5 ст. 183 СК України щодо розміру аліментів на одну неповнолітню дитину та забезпечить рівність при виконанні обов`язку по утриманню обох дітей. Посилаючись на викладене ОСОБА_1 просив зменшити розмір аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 частини до 1/6 частини від усіх видів його доходу щомісяця, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 просила відмовити у задоволенні позову, так як позивачем не надано належних і допустимих доказів щодо підтвердження погіршення його майнового стану, а зміна його сімейного стану не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. У відповіді на відзив ОСОБА_1 зазначає, що розмір аліментів, які ним сплачуються на утримання сина значно впливають на його матеріальне становище та беззаперечно виступають достатньою самостійною підставою для зміни розміру аліментів. Додаткові матеріальні витрати, які зумовлені його лікуванням та лікуванням та медичним обслуговуванням сина ОСОБА_6 , витрати на оренду житла - підтверджені чеками, договором найму та актом прийому-передачі квартири. А необхідність утримання непрацездатних батьків підтверджується тим, що його батько досяг пенсійного віку, але не набув права на пенсійну виплату в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, загальна сума його доходу за 2020 рік склала лише 3607 грн 58 коп, а тому останній потребує матеріальної допомоги від сина. Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 24 лютого 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем не доведено обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів на утримання доньки або неможливості їх сплачувати у визначеному рішенням суду розмірі. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 24 лютого 2025 року та ухвалити нове, яким задовольнити його позов. Апелянт зазначав, що суд першої інстанції, розглядаючи справу з 01.11.2021 року по 24.02.2025 року, не дотримався передбаченого законом строку розгляду справи та допустив безпідставне затягування розгляду справи та невжиття заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом, що порушує гарантоване Конституцією України право на судовий захист. Також, на думку апелянта, суд порушив норми ст. 264 ЦПК України, неповно з`ясував обставини справи та дійшов помилкового висновку про те, що утримання ще однієї дитини не може вплинути на розмір аліментів, що вже стягуються, не дав належної оцінки доказам, які свідчать про зміну сімейного стану та матеріального стану. Також ОСОБА_1 вказував на безпідставність висновків суду про те, що ним не надано доказів, які підтверджують факт родинних відносин з його батьками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Крім того, на думку апелянта, суд необґрунтовано відхилив його доводи, що він за станом здоров`я неспроможний сплачувати аліменти на утримання доньки у визначеному судом розмірі та що його син потребує додаткових матеріальних витрат на медичне обслуговування та лікування. Звертав увагу, що суд безпідставно зазначав, що ним не були надані докази про його доходи на час розгляду справи, оскільки в матеріалах справи міститься достатньо доказів отриманих ним доходів за 2021 2022 роки, тоді як ухвал про витребування інформації про доходи позивача на час вирішення справи судом першої інстанції не приймалось. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Зазначала, що твердження апелянта, що у нього погіршився його матеріальний стан, не відповідають дійсності, так як його матеріальний стан навпаки поліпшився. Відповідно до Декларації позивача про доходи за 2024 рік встановлено, що апелянт має у власності легковий автомобіль марки Lexus, 2011 року випуску, який було придбано 30 березня 2024 року, а його дружина має у власності автомобіль марки Opel, 2006 року випуску, який було придбано 03 лютого 2024 року. Також зазначала, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження другої дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів враховуючи позицію Верховного Суду у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19. Твердження апелянта, що він має допомагати батькам є необґрунтованими, так як вони не є особами пенсійного віку та можуть звернутись до центру зайнятості для отримання допомоги по безробіттю. Також позивачем не надано доказів повної чи часткової втрати ним працездатності та доказів регулярного лікування сина. У відповіді на відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказав, що твердження відповідачки щодо ненадання доказів скрутного матеріального становища не відповідають дійсності. Так розмір його доходів в період з 01.01.2025 по 31.05.2025 року складає 13000-17000 грн в місяць та заробітна плата з урахуванням стягнутих аліментів на утримання дітей, оренду житла не забезпечує навіть розміру прожиткового мінімуму встановленого законом. Не відповідають дійсності і твердження ОСОБА_2 , що його батьки не досягли пенсійного віку, оскільки батько є особою пенсійного віку. Також безпідставними вважає і посилання на те, що в нього не погіршився стан здоров`я, оскільки перенісши важку хворобу очей він і досі проходить медичні процедури, які є дороговартісними. В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена, клопотань про відкладення розгляду справи від неї не надходило. Частиною першою статті 372 ЦПК України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи судом апеляційної інстанції. Враховуючи викладене, колегія суддів вважала можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_2 . Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 28 жовтня 2013 року з нього стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 вересня 2013 року і до її повноліття. Відмовляючи у задоволенні позову про зменшення розміру стягнутих з ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 аліментів, суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем суттєвого погіршення його матеріального стану та стану здоров`я з моменту ухвалення Миколаївським районним судом Миколаївської області рішення від 28 жовтня 2013 року, внаслідок чого він не може виплачувати аліменти у визначеному цим судом розмірі. Проте колегія суддів не може погодитись з таким висновком. Так, відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до статті 3 Закону України "Про охорону дитинства" всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров`я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Статтею 192 СК України передбачена можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року у справі № № 682/2454/22 (провадження № 61-10748св23), від 08 січня 2025 року у справі № 567/1462/23 (провадження № 61-6943св24), від 12 березня 2025 року у справі № 522/8836/23 (провадження № 61-9384св24). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Позивачем доведена зміна його сімейного стану після ухвалення Миколаївським районним судом Миколаївської області судового рішення від 28 жовтня 2013 року, яким був визначений розмір аліментів на утримання доньки, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 у нього народився син ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 20). Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 13 липня 2021 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_5 у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 квітня 2021 року і до повноліття дитини. На виконання цього рішення 18.08.2021 року судом був виданий виконавчий лист (т. 1 а.с. 21-23). Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач, зокрема посилався на те, що у нього змінився у сторону погіршення матеріальний стан, оскільки після народження ОСОБА_5 він повинен нести витрати і на його утримання. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що у позивача відбулася зміна сімейного і матеріального стану у зв`язку із народженням сина, на утримання якого він також несе витрати. Також суд першої інстанції помилково не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 було підтверджено належними доказами, які містяться у матеріалах справи, необхідність здійснення позивачем витрат на власне лікування у зв`язку з погіршенням стану здоров`я та на оренду житла, про що свідчать медичні висновки ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова» від 15.02.2021 року, від 31.08.2021 року, від 18.07.2022 р. (діагноз: рецедив кератиту вірусної етіології, змішаний астигматизм) та квитанції про витрати позивача на лікування, витяг з Реєстру речових прав на про відсутність у ОСОБА_1 нерухомого майна, договір найму житла від 25.05.2020 року із додатковою угодою до цього договору від 30.06.2023 року (т. 1 а.с. 31-38, 156-158, 160, 161, т. 2 а.с. 41). Колегія суддів вважає, що вищевикладені обставини впливають на майновий стан позивача та його матеріальну спроможність сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі, що був визначений судовим рішенням від 28 жовтня 2013 року. За такого колегія суддів дійшла висновку про доведеність позивачем зміни його сімейного і майнового стану після ухвалення судового рішення про стягнення з нього аліментів на утримання сина. Крім того колегія суддів зауважує, що діти позивача мають рівні права на забезпечення їх утримання за рахунок батька. Таким чином, з огляду на передбачені п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 182 СК України обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, колегія суддів вважає, що розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 підлягає зменшенню до 1/6 частки всіх видів доходів позивача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку Також колегія суддів приймає до уваги, що такий розмір аліментів не суперечить вимогам сімейного законодавства та враховуючи розмір щомісячного доходу позивача, який відповідно до довідки Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України вих. № 9/1-39 від 03.06.2025 р. в середньому складає близько 28 694грн., стягнення з ОСОБА_1 аліментів в розмірі 1/6 частини його доходів буде перевищувати встановлений законом розмір прожиткового мінімуму на дитину від 6 до 18 років та є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. За таких обставин суд першої інстанцій дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . З огляду на вищевикладене та враховуючи дату звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом (вересень 2021 року), факт придбання позивачем у березні 2024 року автомобіля, 2011 року випуску, на що посилається ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу, не свідчить про відсутність підстав для зменшення розміру аліментів. При цьому колегія суддів зауважує, що згідно відповіді Сервісного Центру ГС УМВС станом на 29.05.2023 року була відсутня інформація щодо реєстрації транспортних засобів за ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 37). Щодо посилань ОСОБА_2 на те, що ОСОБА_3 має захворювання зору, то колегія суддів враховує, що відповідачка має право пред`явити до ОСОБА_1 вимоги про отримання фінансування (покриття) додаткових витрат на дитину відповідно до ст. 185 СК України. Колегія суддів звертає увагу на рівність прав і обов`язків батьків щодо дитини. Так, інформації про доходи відповідачки матеріали справи не містять, разом з тим згідно витягу з поданої нею 12.05.2021 року Декларації слідує, що на час її подання місцем роботи ОСОБА_2 зазначено ВП № 1 Миколаївського РУП ГУНП Миколаївської області (т. 1 а.с. 91), доказів того, що на час ухвалення оскаржуваного рішення вона не має стабільного заробітку матеріали справи не містять. З огляду на викладене, оскільки судом першої інстанції були неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, оскаржуване рішення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову. Отже апеляційна скарга підлягає задоволенню. Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 24 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 задовольнити. Стягувати щомісячно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менш, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28 липня 2025 року до досягнення дитиною повноліття. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий суддя В.В. Коломієць Судді О.В. Локтіонова О.О. Ямкова Повна постанова складена 31 липня 2025 року.