Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/8257/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3608/25 Справа № 185/8257/23 Суддя у 1-й інстанції - Зінченко А. С. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 32 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 липня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Петешенкової М.Ю., суддів: Городничої В.С., Красвітної Т.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2024 року у складі судді Зінченко А.С. у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И Л А: У червні 2023 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 24 травня 2018 року з метою отримання банківських послуг відповідач звернувся до АТ «Універсал Банк», у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 24 травня 2018 року, яка разом з Умовами та правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають між ним і банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. На підставі укладеного договору від 24 травня 2018 року відповідач отримав кредит у розмірі 100000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. У свою чергу відповідач всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на нього обов`язки перед банком не виконав, порушив умови кредитного договору і допустив утворення заборгованості у розмірі 82868,89 грн., яку просив стягнути в судовому порядку. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2024 року позов АТ «Універсал Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Мonobank» від 24 травня 2018 року у розмірі 63480,15 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» судовий збір у розмірі 2066,68 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для часткового задоволення позову в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в межах фактично використаних коштів, оскільки будь-яких доказів на підтвердження заборгованості за тілом кредиту у більшому розмірі, як і факту збільшення кредитного ліміту відповідачу та його використання останнім, позивачем не надано. Не погодившись з рішенням суду в частині залишених без задоволення вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту, АТ «Універсал Банк» звернулося з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення суду в оскарженій частині скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не взято до уваги, що відповідач був ознайомлений з умовами кредитного договору та погодився з ними, про що засвідчив своїм підписом у анкеті-заяві. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь банку всієї суми заборгованості, оскільки не перевірив доводи банку про те, що позичальник не оспорював факт укладення кредитного договору, та користувався кредитними коштами. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення без задоволення апеляційної скарги, з наступних підстав. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно із ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Судом встановлено, що 24 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 100000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. До кредитного договору банк додав Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів. Однак станом на 25 квітня 2023 року відповідач умови щодо повернення кредиту належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. У відповідності до розрахунку заборгованості за договором від 24 травня 2018 року сума заборгованості за кредитним договором станом на 25 квітня 2023 року складає 82868,89 грн., з яких загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 82868,89 грн. Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України). Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ «Універсал Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). В анкеті-заяві до договору про надання банківських послуг від 24 травня 2018 року розмір процентів за користування кредитом не зазначений. Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості та витягу руху коштів по рахунку відповідача, вбачається, що проценти на прострочену заборгованість нараховувались та зараховувались банком в тіло кредиту. Згідно з розрахунку заборгованості (а.с. 26-30) на поточну заборгованість відповідача проценти не нараховувались, проценти почали нараховуватись та зазначені банком в прострочену заборгованість в період з 01 жовтня 2022 року по 01 січня 2023 року та сума процентів, зазначених в прострочену заборгованість накопичувальним підсумком становить 9694,37 грн., яка в подальшому додана до простроченої заборгованості та зазначена як загальна сума заборгованості 82868,89 грн. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №

75. Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц. Долучений до позову паспорт споживчого кредиту не приймається до уваги судом та не може вважатись складовою кредитного договору, форма такого документу носить інформаційний характер та не є складовою кредитного договору. У вказаному вище паспорті споживчого кредиту вказано, зокрема, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту. Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, яка викладена у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20. Необхідно також зауважити, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 24 травня 2018 року у вигляді анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, а також положення ч.2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів вважає, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Із приведеного розрахунку заборгованості за кредитним договором від 24 травня 2018 року вбачається, що розмір заборгованості за тілом кредиту складає 73174,52 грн. та одночасно включає в себе нараховані позичальнику проценти, розмір яких не узгоджено сторонами. Зокрема, сума у загальному розмірі 9694,37 грн. нарахована банком як сума процентів за користування кредитом та додана до тіла кредиту позичальнику. Таким чином, зазначена заборгованість не може бути віднесена до тіла кредиту, до загальної суми якого позивачем її було зараховано, оскільки позичальник фактично такі кошти не отримував, кредитором їх надано не було, вони є прихованими платежами, у даному випадку процентами, які не передбачені умовами договору, тому правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 82868,89 грн. відсутні. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що фактично отримані та використані позичальником кошти у розмірі 63480,15 грн. в добровільному порядку позичальником не повернуті, що не спростовано відповідачем. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором, зокрема, за тілом кредиту у розмірі 63480,15 грн. Доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами погоджено всі істотні умови договору, відповідач допустив порушення його умов, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підтверджена належними та допустимими доказами у справі, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказане спростовується матеріалами справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Аргументи апеляційної скарги про підтвердження розміру заборгованості у більшому розмірі, є безпідставними, оскільки АТ «Універсал Банк» ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надало доказів збільшення кредитного ліміту позичальнику на підтвердження заборгованості у визначеному банком розмірі. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив дійсні обставини справи та дійшов невірного висновку в частині вирішення позову про стягнення заборгованості за тілом кредиту, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були подані позивачем до суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону. Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - У Х В А Л И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» - залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2024 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 31 липня 2025 року. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Суддя: В.С. Городнича Т.П. Красвітна