Постанова Дніпровський апеляційний суд № 190/782/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6667/25 Справа № 190/782/25 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 липня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М. за участю секретаря Кошари О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей П`ятихатської міської ради про визнання договорів дарування земельних ділянок недійсними та відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення права за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу судді П`ятихацького районного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2025 року, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей П`ятихатської міської ради про визнання договорів дарування земельних ділянок недійсними та відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення права. 18 квітня 2025 року через систему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій просить: - Накласти арешт на належне ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , майно; - Заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчиняти будь-які дії юридичного та/або фактичного характеру, включаючи, але не обмежуючись наступним: відчуження, поділ, виділ, відмова від речового права, передання в оренду, передання (внесення) до статутного капіталу юридичної особи, передача (дозвіл виникнення) будь-яких речових прав інших осіб; укладення (вчинення) будь-яких інших договорів (правочинів) (крім дій спрямованих на реалізацією таких, що виникли до забезпечення позову, обмежень і обтяжень) - відносно належного йому майна; - Заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно та нотаріусам, органам державної виконавчої служби та приватним виконавцям вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо нерухомого майна звернення стягнення на вказане майно, дії по організації та здійсненню його вилученню та примусової реалізації і відчуження відносно належного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , майна. Накласти арешт та заборонити вчиняти певні дії заявник просить відносно наступного майна: - земельної ділянки, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1140123012245, кадастровий номер 1224581700:01:004:0058, площею - 4,64 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування земельної ділянки Дніпропетровська обл., П`ятихатський р., с/рада. Зорянська; - земельної ділянки, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1140091712245, кадастровий номер 1224581700:01:004:0060, площею - 4,64 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування земельної ділянки Дніпропетровська обл., П`ятихатський р., с/рада. Зорянська; - земельної ділянки, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1139755012245, кадастровий номер 1224581700:01:004:0062, площею - 4,64 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування земельної ділянки Дніпропетровська обл., П`ятихатський р., с/рада. Зорянська. Ухвалою судді П`ятихацького районного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Індюкова Тетяна Володимирівна про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Індюкова Тетяна Володимирівна до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей П`ятихатської міської ради про визнання договорів дарування земельних ділянок недійсними та відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення права - задоволено частково. Накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно та нотаріусам, органам державної виконавчої служби та приватним виконавцям вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо нерухомого майна звернення стягнення на вказане майно, дії по організації та здійсненню його вилученню та примусової реалізації і відчуження відносно майна. що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: - щодо земельної ділянки, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1140123012245, кадастровий номер 1224581700:01:004:0058, площею - 4,64 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування земельної ділянки Дніпропетровська обл., П`ятихатський р., с/рада. Зорянська; - щодо земельної ділянки, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1140091712245, кадастровий номер 1224581700:01:004:0060, площею - 4,64 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування земельної ділянки Дніпропетровська обл., П`ятихатський р., с/рада. Зорянська; - щодо земельної ділянки, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1139755012245, кадастровий номер 1224581700:01:004:0062, площею - 4,64 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування земельної ділянки Дніпропетровська обл., П`ятихатський р., с/рада Зорянська (а.с.25-26). В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу судді скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову (а.с.30-36). Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, з огляду на таке. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, у пунктах 1, 2 якої передбачено, що позов може забезпечуватись, зокрема, накладенням арешту на майно та забороною вчиняти певні дії. Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Частиною 3 ст.150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Також заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення. Як вбачається з матеріалів, в обґрунтування заяви заявник посилається на те, що 16 лютого 2022 року, із метою ухилення від виконання зобов`язань за договором позики та виконання потенційного судового рішення, ОСОБА_3 відчужив належне йому майно, а саме земельні ділянки, шляхом укладення безоплатних договорів дарування зі своїми синами. Так, шляхом перереєстрації на молодшого сина, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за фраудаторними правочинами зміг приховати майно на загальну суму 422 041 (чотириста двадцять дві тисячі сорок одна) гривня 50 копійок (довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості додаються). Відповідно до довідки наданої приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Макушевим Є.П., залишок заборгованості ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження складає - 4 792 755 (чотири мільйони сімсот дев`яносто дві тисячі сімсот п`ятдесят п`ять) гривень 97 копійок. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Станом на сьогодні, рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2024 року по цивільній справі № 190/4/22 про стягнення заборгованості із громадянина Бодневича не може бути виконане у повному обсязі, оскільки у боржника окрім земельної ділянки, кадастровий номер: 1224581700:02:002:0021 (для будівництва і обслуговування житлового будинку) та житлового будинку, загальною площею 87,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , які перебувають в іпотеці у АТ КБ «Приватбанк» з 2008 року та не підлягають відчуженню, відсутнє будь-яке інше майно, на яке можна звернути стягнення в рамках виконавчого провадження. З огляду на те, що предметом позову в даній справі є визнання договорів дарування земельних ділянок недійсними та відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення права власності, тобто ОСОБА_3 вже один раз перереєстрував своє майно із метою ухилення від виконання зобов`язань за договором позики та виконання потенційного судового рішення, Позивач вважає, що існує реальна загроза невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у межах даної справи, шляхом повторного відчуження стороною відповідачів нерухомого майна. Задовольняючи частково заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в разі задоволення позову, а обсяг позовних вимог відповідає виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Колегія суддів погоджується з обраним засобом забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії, який є належним та обгрунтованим. Однак, колегія суддів не може погодитися з обраним способом забезпечення позову шляхом накладення арешту, виходячи з наступного. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача, або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи. Згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Єдиною підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року №9 заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 (провадження №12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами». Як вбачається із матеріалів справи, заявник, звертаючись до суду першої інстанції, не навів правових підстав заявляти вимоги про забезпечення позову саме шляхом накладення арешту. Не надав додаткові документи та інші докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб. Колегія суддів звертає увагу, що арешт є найбільш обтяжливим заходом, який підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби, та полягає у проведенні опису, оголошенні заборони розпоряджатися, а в разі потреби, обмеженні права користування майном. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував вищевикладених обставин, не перевірив наявності правових підстав щодо забезпечення позову саме шляхом накладення арешту. Приймаючи до уваги, що між сторонами дійсно виник спір щодо земельних ділянок, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, колегія суддів, враховуючи розумність, співмірність, обґрунтованість і обсяг вимог позивача, з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, вважає що найбільш доцільним буде забезпечення позовних вимог шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо вищевказаних земельних ділянок, що й було застосовано судом 1 інстанції. Заборона відчуження спірного нерухомого майна не обмежить прав на володіння та користування вказаними земельними ділянками, й водночас обмежить можливий перехід права власності до інших осіб. На думку колегії суддів, забезпечення позовних вимог шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо вищевказаних земельних ділянок є найбільш доцільним, обґрунтованим та співмірним. Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що ухвала судді підлягає частковому скасуванню в частині накладення арешту на майно що належить ОСОБА_2 . Безпідставними є доводи апеляційної скарги про необґрунтованість заяви про забезпечення позову в цілому, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід задовольнити частково, ухвалу судді П`ятихацького районного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2025 року скасувати в частині накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а в частині заборони вчиняти дії залишити без змін. Керуючись ст. 259, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково. Ухвалу судді П`ятихацького районного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2025 року - скасувати в частині накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У задоволенні заяви в цій частині відмовити. В іншій частині ухвалу суду - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Вступна та резолютивна частини проголошені 30 липня 2025 року. Повний текст постанови складено 31 липня 2025 року. Судді: