Постанова 4808 № 345/221/25

Справа № 345/221/25 Провадження № 22-ц/4808/1171/25 Головуючий у 1 інстанції Гапоненко Р. В. Суддя-доповідач Пнівчук ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2025 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої Пнівчук О.В., суддів: Бойчука І.В., Луганської В.М., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду від 20 березня 2025 року, у складі судді Гапоненка Р.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: У січні 2025 року позивач ТОВ «ДІДЖИ ФАНАНС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що28.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено електронний договір кредиту № 100406666. Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 8000 грн на строк 15 днів та стандартною процентною ставкою 2,5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі. Так, 28.04.2021 на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 8000 грн. Проте, відповідач кредитні зобов`язання належним чином не виконав. 29.07.2021 згідно з умовами Договору відступлення прав вимоги № 05Т ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитним договором № 100406666 від 28.04.2021 на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до відповідача. Згідно з Договором відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором становила 23 7200,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 8000,00 грн; заборгованість за відсотками 14200,00 грн; заборгованість за комісійними винагородами 1520,00 грн. Позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 100406666 від 28.04.2021 у розмірі 23 720,00 грн, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн та 6000,00 грн витрат на правову допомогу. Заочним рішенням Калуського міськрайонного суду від 20 березня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 100406666 від 28.04.2021 у розмірі 23 720,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» 2422,40 грн судового збору та 6000,00 грн за надання професійної правничої допомоги. Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 11 червня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20.03.2025 у справі за Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без задоволення. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає рішення суду прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду є необґрунтованими та не відповідають матеріалам справи. Вважає, що позивачем неправомірно нараховані проценти в розмірі 14 200 грн, оскільки є завищеними та не відповідають вимогам законодавства щодо порядку їх стягнення. Суд першої інстанції безпідставно врахував проценти в повному обсязі, не з`ясував належним чином правильності розрахунку, поданого позивачем, та не здійснив належної оцінки доказів, на яких ґрунтується розрахунок. Відповідно до умов кредитного договору від 28.04.2021 розмір кредиту становив 8000 грн, строк кредиту 15 днів з кінцевим терміном повернення кредиту, комісії та процентів 13.05.2021, що підтверджується п.п.1.3. та 1.4. вищевказаного договору. Вважає, що позивач подав розрахунок щодо стягнення процентів поза межами строку кредитного договору в сумі 14 200 грн. Зазначає, що висновки суду про те, що ОСОБА_1 після 13.05.2021 продовжував користуватися кредитними коштами, внаслідок чого йому нараховувались відсотки на фактичний залишок кредиту, відповідно до п. 2.3.1.1. та п.2.3.1.2. договору, не відповідає обставинам справи та умовам кредитного договору. В матеріалах справи немає жодного підтвердження щодо вчинення відповідачем дій для пролонгації кредитування на пільгових умовах, оскільки ним не сплачено жодної суми як по тілу кредиту, так і по процентах та комісії, тому він жодним чином самостійно не ініціював пролонгацію договору кредиту. Вважає, що зміни умов договору мали бути відображені кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що розміщується кредитодавцем в особистому кабінеті позичальника. Проте такі зміни умов договору разом з актуальною сумою заборгованості, оновленого графіку платежів, не було складено, не доведено до його відома та не розміщено в особистому кабінеті позичальника. Позивачем не подано до суду першої інстанції доказів, що строк кредитування за договором був пролонгований кредитодавцем відповідно до п.2.3.1.2. договору, також не надано оновлених графіків платежів, тому строк кредитування становив 15 днів. Зазначає, що умови договору є суперечливими, оскільки пунктом 2.4.1. договору визначено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю кредит та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п.1.4. договору, а у випадках пролонгації не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування, проте не вказано якої саме дати. Крім того, в п. 4.2. договору наголошується на те, що нарахування процентів за стандартною (базовою) ставкою поза строком кредитування є не нарахування процентів за користування кредитом, а мірою відповідальності, передбаченою ст. 625 ЦК України. Таким чином, вважає, що за умовами договору про споживчий кредит №100406666 від 28.04.2021 сторони погодили строк дії до13.05.2021, тому із зазначеної дати кредитодавець не мав права нараховувати проценти за користування кредитом, згідно п.п. 1.6., 2.3.1.2. договору, тобто після закінчення строку дії договору. Судом першої інстанції не враховано висновки Великої палати Верховного Суду висловлені у постановах від 31 жовтня 2028 року у справі № 202/4494/16-ц, від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 а також висновки Верховного Суду висловлені у постановах від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 та від 02 жовтня 2020 року у справі №911/19/19. Вважає, що судом першої інстанції безпідставно взяті до уваги нарахування процентів після спливу терміну кредитування, передбаченого п.п. 1.3-1.4 договору, оскільки останнім днем повного повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії сторони погодили 13.05.2021. Зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатам час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Тому підлягають зменшенню судові витрати по справі щодо надання правової допомоги позивачу пропорційно задоволеному позову. Просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким позов ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» задовольнити частково, стягнути з відповідача ОСОБА_1 суму заборгованості за договором про споживчий кредит №100406666 від 28.04.2021 у сумі 12 520 грн та пропорційно судові витрати по справі. ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» подало відзив на апеляційну скаргу, вражає її необґрунтованою. Відповідно до пункту 2.4.1 позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого пунктом 1.4 (у даному випадку 13.05.2021), а у випадку пролонгації не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування. Суд першої інстанції вірно врахував договірну природу пролонгації, яка відповідно до ст. 212 ЦК України є відкладальною умовою, і після її настання (фактичного користування грошовими коштами) сторони мають обов`язок виконувати умови договору в оновленому обсязі. Позовні вимоги були належним чином обґрунтовані як договором, так і підтверджувальними документами. Зазначає, що на відміну від продовження (пролонгації) строку кредитування на пільгових умовах, продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах з процентною ставкою 5% п. 1.6 та 2.3.1.2 не передбачало вчинення від позичальника певних дій, окрім як самого факту продовження користування кредитними коштами. Вважає, що у спірному випадку строк кредитування пролонговувався та максимально міг бути продовженим на 60 днів, а тому проценти за користування кредитом слід нараховувати на 90 днів, що включає в себе 30 днів строку початкового кредитування на пільгових умовах та 60 днів продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах. Умовами договору про споживчий кредит № 100406666 від 28.04.2021 сторони передбачили порядок продовження строку договору, а також погодили умови і строк нарахування процентів за користування кредитом. Тому наведений позивачем розрахунок заборгованості за процентами відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору та здійсненої пролонгації. Зазначає, що за весь період перебування права вимоги за вищезазначеним договором у ТОВ «ДІДЖІ ФІНАНС», позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до боржника. Відтак, просив суд стягнути із відповідача ту заборгованість за кредитним договором, яка була нарахована первісним кредитором. Позивач надав разом із позовом усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову, а отже стягнення із відповідача витрат на професійну (правову) допомогу адвоката у розмірі 6000 грн підлягають до задоволення. ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до адвоката Стародуб І.В. щодо надання правничої (правової) допомоги щодо звернення до суду апеляційної інстанції. Позивач додає до даного відзиву на апеляційну скаргу усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що доводить співмірність витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом та обсягом. Просить заочне рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» судові витрати на оплату професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції у розмірі 6 000,00 грн, понесені за складання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20.03.2025. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (п.1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України). Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Згідно із частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Частиною першою статті 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи категорію справи та ціну позову в даній справі, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Частиною 1 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Судове рішення, ухвалене судом першої інстанції, вищезазначеним вимогам відповідає. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладеного договір про споживчий кредит, первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором перед відповідачем виконав у повному обсязі та відступив право вимоги за кредитним договором на користь ТОВ «Діджи Фінанс», натомість відповідач ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань не виконав, відтак суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 23 720 грн заборгованості за кредитним договором. З таким висновком колегія суддів погоджується з огляду на наступне. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно з частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Законом України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення договорів в мережі, процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. Так, електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідно до анкети-заяви від 28.04.2021 ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали електронний Договір про споживчий кредит № 100406666, згідно якого відповідач отримав кредитні кошти в сумі 8000 грн на строк 15 днів до 13.05.2021 з стандартною денною процентною ставкою 2,5 %. Відповідач отримав від первісного кредитора кредитні кошти, що підтверджується наявним матеріалах справи платіжним дорученням № 27153492 від 28.04.2021. Таким чином, первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, погодженому сторонами. Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач виходив з того, що за результатами договору відступлення права вимоги до відповідача перейшло до позивача. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України). Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Судом першої інстанції також встановлено, що 29 липня 2021 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» уклади договір відступлення прав вимоги № 05Т, відповідно до якого кредитор передає (відступає) новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками, в тому числі ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитним договором № 100406666 від 28.04.2021 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС». Таким чином, первісний кредитор ТОВ «Мілоан» відступило права грошової вимоги за договором про споживчий кредит № 100406666 від 28.04.2021, укладений з відповідачем ОСОБА_1 , до позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС». Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами. Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Положеннями статті 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно приписів абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/95/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Отже, у випадку настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти. Судом встановлено, що відповідно до розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит № 100406666 від 28.04.2021 та витягу з додатку до договору факторингу № 05Т від 29.07.2021 залишок боргу на момент відступлення прав вимоги складав 23 720,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 8000,00 грн; заборгованість за відсотками 14 200,00 грн; заборгованість за комісійними винагородами 1520,00 грн. Відповідно до п. 1.1. договору про споживчий кредит № 100406666 від 28.04.2021 кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. договору (далі кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений п.1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Пунктами 1.5.2., 1.6. та 1.7. передбачено, що проценти за користування кредитом: 3000.00 грн, які нараховуються за ставкою 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2,.2.3 цього договору. Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 договору (п. 2.2.2. договору). За змістом п.2.2.3. договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п.1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника. Пунктом 2.3.1. передбачено, що 2.3.1. продовження вказаного в п.1.3 договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах. Пролонгація на стандартних (базових) умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах (п.2.3.1.2. вказаного договору). Як встановлено судом та підтверджується стороною відповідача, за період з 28.04.2021 по 13.05.2021 розрахунок заборгованості за процентами проведено позивачем із дотриманням п.1.5.2. договору і становить 3000 грн (8000 грн (тіло кредиту) х 2,5% (розмір процентної ставки) х 15 (кількість днів у періоді). Також, з урахування того, що відповідач, про що він не заперечує в апеляційній скарзі, не сплатив заборгованість у строк визначений договором, відбулася пролонгація договору на стандартних умовах відповідно до п. 1.6 та п.2.3.1.2. договору, тому з 14 травня 2021 року по 12 липня 2021 року заборгованість за процентами за користування кредитом нарахована відповідно до умов договору. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд встановив, що умови договору про споживчий кредит від 28.04.2021 відповідають законодавчому визначенню кредитного договору, передбаченому частиною першою статті 1054 ЦК України. У даній справі проценти за користування кредитом, які позивач просить стягнути з відповідача, нараховані виключно у межах строку дії кредитного договору та не є мірою відповідальності за невиконання боргових зобов`язань позичальником. Крім того, договір, укладений між сторонами у встановленому порядку недійсним не визнаний, а при розгляді справи в суді ОСОБА_1 не заявляв зустрічних вимог про визнання кредитного договору недійсним у частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами. Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту (позики) відповідач суду першої та апеляційної інстанції не надав, також не подав будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості чи контррозрахунку суми заборгованості. На підставі викладеного, відсутні підстави вважати, що у справі, яка переглядається нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом суперечить закону та принципам справедливості, добросовісності та розумності. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованості за кредитом у розмірі 23 720 грн. Таким чином, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» про стягнення заборгованості у розмірі 23 720 грн, та постановив рішення з додержанням вимог норм матеріального та процесуального права. З огляду на зазначене, підстави для скасування рішення суду з наведених апелянтом підстав відсутні. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Щодо вимог про стягнення з відповідача витрат понесених позивачем на правову допомогу адвоката в суді першої та апеляційної інстанції слід зазначити наступне. Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі № 15/8/203/20. Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Із наданих та досліджених доказів на підтвердження витрат, понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги у суді першої інстанції, встановлено, що звертаючись до суду представник позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» просив суд стягнути із відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу сторона позивача надала копію договору про надання правової допомоги № 42649746 від 01 листопада 2024 року, що підписано сторонами ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та адвокатом Стародуб І.В., копію додаткової угоди №10406666 від 30.11.2024 до договору про надання правової допомоги № 42649746 від 01 листопада 2024 року щодо здійснення представництва у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 , детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Стародуб І.В., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості та акт № 100406666 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) 30.11.2024 року, відповідно до якого за надання правничої (правової) допомоги клієнт сплачує гонорар (винагороду) в розмірі 6000 грн. Таким чином гонорар адвоката в розмірі 6 000 грн, встановлений Актом № 100406666 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) до про надання правової допомоги № 42649746 від 01 листопада 2024 року є пропорційним до предмета спору та співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Стосовно витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. До апеляційної скарги позивачем було долучено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Стародуб І.В., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості від 14.07.2025 та акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 14.07.2025, відповідно до якого за надання правничої (правової) допомоги клієнт сплачує гонорар (винагороду) в розмірі 6000 грн. Суд апеляційної інстанції вважає, що розмір вказаних витрат є завищеним, оскільки вказані в акті аналіз чинного законодавства та судової практики на предмет виявлених змін і доповнень, аналіз наявних кредитних та платіжних документів та правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» охоплюється єдиною метою надання правничої допомоги і такі послуги не можуть мати окремої вартості, оскільки виконання такої роботи є безумовним при наданні правничої допомоги. Так, правова позиція позивача на час складання відзиву на апеляційну скаргу була вже сформована та не потребувала додаткового вивчення судової практики та положень законодавства, а відтак, підлягає зменшенню до 3000 грн, що буде співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи у суді апеляційної інстанції. Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 000 грн. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду від 20 березня 2025 року без змін. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження 041112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) 3000,00 гривень за надання професійної правничої допомоги. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча О.В. Пнівчук Судді: І.В. Бойчук В.М. Луганська