Постанова Дніпровський апеляційний суд № 208/10629/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5421/25 Справа № 208/10629/24 Суддя у 1-й інстанції - Гречана В. Г. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача: Никифоряка Л.П., суддів: Новікової Г.В., Гапонова А.В., за участі секретаря судового засідання Кругман А.М., Учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційні скарги ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Покровське» на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 березня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Гречана В.Г., В С Т А Н О В И В: Описова частина Короткий зміст заявлених вимог У вересні 2024року ОСОБА_1 подав в суд позов проти Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (далі ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське») з вимогою про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я в розмірі 245 000,00грн. Існування таких вимог позивач обґрунтовував тим, що він тривалий час працював у шкідливих підземних умовах праці на підприємствах ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» та під час роботи на даному підприємстві з ним стались два нещасні випадки, пов`язані з виробництвом, що підтверджується актами розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку за формою Н-1/П від 26 вересня 2019року та від 18 березня 2020року. Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомогисерії 12 ААА № 087844 від 12 грудня 2019року йому первинно встановлено 20 % професійної працездатності з 12 грудня 2019року по 01 січня 2021року. Згідно довідок МСЕК до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 031047, про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12ААА № 070331 від 08 вересня 2022року йому встановлено третю групу інвалідності безстроково, а також 60 % втрати професійної працездатності сукупно, з яких: 55 % трудове каліцтво від 24 січня 2020року; 5 % трудове каліцтво від 18 липня 2019року. Позивач зазначав, що внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Та заявник стверджував, що наведені обставини негативно позначилися на його душевному та фізичному станах, самопочуття не поліпшується, та негативні зміни у його житті є незворотними усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Позивач вважав, що відповідач повинен відшкодувати нанесену йому моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я, оскільки саме з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, позивач втратив своє здоров`я, йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він став особою з інвалідністю, роботодавець звільнив його за станом здоров`я, його постійно турбує фізичний біль, погане самопочуття, порушення душевної рівноваги. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 березня 2025року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 130 000,00грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я без відрахування податків та інших обов`язкових платежів. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Висновки суду першої інстанції ґрунтувались на тому, що доведене спричинення позивачу моральної шкоди, а також провина відповідача в спричиненні такої шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між винними діями відповідача та настанням у позивача негативних наслідків стійкої втрати професійної працездатності у загальному розмірі 60 %. Враховуючи обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що наступили, суд стягнув компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди в розмірі 130 000,00грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу 27 березня 2025року ОСОБА_1 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, виклав вимогу про зміну рішення суду, стягнувши з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 245 000,00грн. Апеляційна скарга позивача обґрунтовувалась тим, що суд першої інстанції в повній мірі не врахував характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач. Враховуючи обсяг фізичних та моральних страждань, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що наступили, вважав, що сума у 245 000,00грн буде справедливою компенсацією спричиненої йому моральної шкоди. 03 квітня 2025року ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, виклало вимогу про скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, або зменшивши розмір стягнутої моральної шкоди до 60 000,00грн. Апеляційна скарга відповідача обґрунтовувалась тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значне значення для справи та зроблено висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи. Заявник посилався на відсутність встановлених судом фактів порушення відповідачем законодавства про охорону праці та недоведеність причинного зв`язку між виникненням хронічних захворювань та діями відповідача. Вказував, що сама по собі важкість, небезпечність та шкідливість технологічного процесу виробництва на підприємстві відповідача, не є достатньою та самостійною підставою для покладення відповідальності підприємства у вигляді моральної шкоди. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційних скарг, відзиву на апеляційні скарги не подали. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2025року витребувано з Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області цивільну справу, та 09 червня 2025року справа надійшла на адресу апеляційного суду. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 червня 2025року відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 березня 2025року. 03 липня 2025року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 15?? год 29 липня 2025року. Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді. Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами Згідно із записами у трудовій книжці позивач ОСОБА_1 04 грудня 2006року був прийнятий учнем гірника до ВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна-1»; з 05 серпня 2008року ВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійськ-Західна №1» змінено найменування на ВАТ «Шахтоуправління «Покровське». З 01 жовтня 2008року ВАТ «Шахтоуправління «Покровське» змінено найменування на ВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійськ-Західна №1»; з 07 вересня 2010року ВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійськ-Західна №1» змінено найменування на Публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське»; з 13 вересня 2018року Публічним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Покровське» змінено найменування на Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», 16 червня 2020року був звільнений за п.2 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з виявленням невідповідності займаній посаді за станом здоров`я /а.с.13-16/. Згідно акту розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання, аварії, що стався 18 липня 2019року о 10 годині 15 хвилин, утворена комісія наказом ПрАТ «Шахтоуправілння «Покровське» від 18 липня 2019року № 2356ТБ, зазначено, що сталось обвалення, обрушення породи, ґрунту внаслідок незадовільного технічного стану виробничих об`єктів, будівель, споруд, інженерних комунікацій, особи що допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці ОСОБА_1 , ОСОБА_2 /а.с.17-26/. Згідно акту розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання, аварії, що стався 24 січня 2020року о 11 годині 00 хвилин, утворена комісія наказом Головного управління Держпраці у Донецькій області від 27 січня 2020року № 27-СР, від 29 січня 2020року № 32-СР, зазначено, що сталось обвалення та обрушення породи, внаслідок порушення технологічного процесу, невиконання посадових обов`язків, особи що допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 /а.с.27-40/. Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомогисерії 12 ААА № 087844 від 12 грудня 2019року ОСОБА_1 первинно встановлено 20 % професійної працездатності з 12 грудня 2019року по 01 січня 2021року /а.с.41/. Згідно довідок МСЕК до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 031047, про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12ААА № 070331 від 08 вересня 2022року ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності безстроково, а також 60 % втрати професійної працездатності сукупно, з яких: 55 % трудове каліцтво від 24 січня 2020року; 5 % трудове каліцтво від 18 липня 2019року /а.с.42, 43/. Відповідно до епікризів історії хвороби № 5643/529 від 22 серпня 2019року та № 667/65 від 02 квітня 2020року встановлено у ОСОБА_1 наявні відкриті, косо-поперечні уламкові переломи н/з обох кісток правого передпліччя зі зміщенням, обширні садна н/з правого передпліччя /а.с.44-48/.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційних скарг та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази. Суду першої інстанції виснував що позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, вважав доведеним спричинення позивачу моральної шкоди по вині відповідача та визначив розмір відшкодування враховуючи істотність вимушених змін у житті яких зазнав позивач через втрату здоров`я. Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом суд дійшов висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права. Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Згідно зі статтею 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Відповідно до частин першої-третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004року № 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018року у справі № 210/5258/16-ц зазначено, що суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок отримання виробничої травми позивач втратив 60 % професійної працездатності, що свідчить про неможливість покращення стану його здоров`я у майбутньому, а також з того, що виробнича травма призвела до кардинальних негативних змін його життя, порушила його психологічний стан та нормальні життєві зв`язки. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, прийнявши до уваги факт отримання ОСОБА_1 третьої групи інвалідності та втрати ним 60 % працездатності, врахувавши характер немайнових втрат позивача, глибину його фізичних та душевних страждань, погіршення його здібностей та позбавлення його певних можливостей їх реалізації, а також вину самого позивача у нещасному випадку,керуючись засадами розумності і справедливості, суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір компенсації моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, на рівні 130 000,00грн. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції в повній мірі не врахував характер та обсяг страждань, яких він зазнав, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, апеляційний суд відхиляє, оскільки суд першої інстанції при ухваленні рішення врахував глибину та період фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених негативних змін в його житті, ступінь втрати ним професійної працездатності та характер немайнових витрат, вірно визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача в розмірі 130 000,00грн. У зв`язку з чим доводи апеляційних скарг про те, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості, суд апеляційної інстанції не бере до уваги з вищенаведених підстав. Суд апеляційної інстанції не встановив підстав для зменшення чи збільшення визначеного судом першої інстанції розміру компенсації моральної шкоди. Заперечуючи проти розміру стягнутої на користь позивача компенсації, відповідач на порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України не подав належних і допустимих доказів. Враховуючи наведене, а також те, що нещасний випадок з позивачем стався під час його перебування у трудових відносинах з відповідачем, на якого законодавством покладено обов`язок забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, що потягнуло за собою втрату позивачем професійної працездатності та завдало йому моральних страждань, апеляційний суд вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що він в повному обсязі виконував обов`язки щодо забезпечення належних умов праці, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки саме негативні показники важких умов праці та мікроклімату спричинили настання з позивачем нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом. Доказів на спростування наявності шкідливих факторів виробничого середовища та шкідливого впливу на здоров`я позивача відповідачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надані. Відсутність прямого причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007року). Тож, апеляційний суд погоджується з розміром моральної шкоди в сумі 130 000,00грн, присудженої судом першої інстанції, враховуючи доводи позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали у здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, відсутності покращення стану позивача, постійний характер страждань позивача, який відчуває постійний фізичний дискомфорт, обмежений в можливості звичайних повсякденних занять та активному спілкуванні, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках. Крім того, враховано ступінь втрати позивачем професійної працездатності 60 % та третю групу інвалідності, які повторно встановлені йому висновком МСЕК від 08 вересня 2022року, та встановлені судом обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода. У зв`язку з вищевикладеним, суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи апеляційних скарг про необґрунтованість розміру моральної шкоди. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції проходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційні скарги залишені без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» залишити без задоволення. Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 березня 2025року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 29 липня 2025року. Судді: